розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Промисловий капітал"на рішення господарського суду Полтавської області від 03.12.2009р.

по справі № 14/229 (суддя Іваницький О.Т.)

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава

до Акціонерного товариства закритого типу "Промисловий капітал", м. Полтава

про стягнення 12 794,31 грн.

У жовтні 2009р. Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго"звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Акціонерного товариства закритого типу "Промисловий капітал"про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 12794,31 грн. за період з 15.10.2006р. по 31.12.2007р., в тому числі 5154,13 грн. основного боргу, 5154,13 грн. пені, 2193,60 грн. інфляційних та 292,45 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.12.2009р. позов задоволено частково. Провадження у справі в частині стягнення 2212,61 грн. припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Відмовлено в частині стягнення пені в сумі 5154,13 грн. у зв'язку зі спливом строку позовної давності. Стягнуто з Акціонерного товариства закритого типу "Промисловий капітал"на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго"суму боргу в розмірі 2941,52 грн., збитки від інфляції в сумі 2193,60 грн., 3% річних в сумі 292,45 грн., суму державного мита в розмірі 54,28 грн. та 100,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство закритого типу "Промисловий капітал"звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 03.12.2009р. по справі № 14/229 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Одночасно скаржником заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

На підставі апеляційної скарги Акціонерного товариства закритого типу "Промисловий капітал"на рішення господарського суду Полтавської області від 03.12.2009р., згідно ст. ст. 53, 93, 98 ГПК України, Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 15.03.2010 року відновлено строк подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.04.2010р. змінено склад судової колегії: головуючий по справі суддя –Корсакова Г.В., судді –Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго"подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення господарського суду Полтавської області від 03.12.2009 року залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

З метою повного, всебічного та об’єктивного з’ясування фактичних обставин справи та необхідністю витребування додаткових документів розгляд справи відкладався.

Представник позивача в судовому засіданні 08.06.2010р. заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Враховуючи, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, участь представника відповідача в судовому засіданні обов'язковою не визнавалась, судова колегія вважає, що відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

В судовому засіданні 08.06.2010р. була оголошена перерва до 21.06.2010р. для підготовки повного тексту постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 16 жовтня 2000 року між Полтавським обласним виробничим об’єднанням "Полтаватеплоенерго" (теплопостачальна організація) та Закритим акціонерним товариством "Промисловий капітал" (споживач) укладено договір № 1004 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (а.с. 3-4), згідно умов якого Теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень Споживача до межі розподілу будівель нежитлового приміщення (офіс) по вул. Панянка, 36. Межею розподілу є вимикаючий пристрій спільної системи опалення з ж/будинком.

Згідно із п. 10 Договору від 16.10.2000р. № 1004 оплата за опалення та гаряче водопостачання, що проводить Споживач, стягується на основі тарифів згідно з Прейскурантом К-15-02, затвердженим 21.03.2000 р. розпорядженням голови облдержадміністрації за № 121, яке зареєстровано в Полтавському обласному управлінні юстиції за № 30/461 і вводиться в дію з 01.04.2000 р.

Відповідно до п.п. б, г п. 10 Договору від 16.10.2000р. № 1004 оплата за опалення становить 2,26 грн. без врахування ПДВ за 1 кв.м. загальної площі для споживачів II і III груп (в опалювальний сезон), площа будівлі –166,5, оплата за місяць складає 376,29 грн. без врахування ПДВ; оплата за підігрів 1 куб.м. води становить 3,30 грн. без врахування ПДВ, витрата гарячої води становить 1,08, оплата за місяць –3,56 грн. без врахування ПДВ.

Згідно п. 11 Договору всі розрахунки по даному договору проводяться на підставі рахунка, виписаного теплопостачальною організацією споживачу або в безакцептному порядку, у випадках, передбачених законодавством. Споживач зобов’язується сплачувати за опалення та гаряче водопостачання за затвердженим тарифом один раз в місяць в строк до 30 числа звітного місяця. У випадку неоплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1 % за кожен день прострочки платежу, а також стягується 3 % річних з простроченої суми.

Даний договір, згідно його п. 17, укладено на період з 16 жовтня 2000 року по 31 грудня 2003 року (для опалення та гарячого водопостачання) і вважається продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення його строку не надійде заяви від однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Як вбачається з матеріалів справи Договір від 16.10.2000р. № 1004 діяв до 31.12.2007р., що сторонами не заперечується.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 15 Закону України "Про теплопостачання"основними завданнями державного регулювання діяльності у сфері теплопостачання, зокрема, є регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності

Згідно з абз. 2 п. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Частиною 2, 3 ст. 31 названого Закону передбачено, що виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.

10 серпня 2006 року Полтавською обласною радою прийнято рішення "Про тарифи на послуги централізованого опалення та постачання гарячої води", яким встановлено нові тарифи на послуги централізованого опалення та постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго"(а.с.135) відповідно до якого встановлені нові тарифи: опалення 1 кв.м. площі в опалювальний період –5,94 грн; підігрів 1 кб.м. води –8,66 грн.

Пунктом 20 Договору від 16.10.2000р. № 1004 встановлено, що у випадку зміни тарифів Теплопостачальна організація повідомляє про це Споживачу і розрахунок проводиться з дня затвердження нових тарифів, якщо в семиденний термін від Споживача не надійшло заперечень з питання зміни умов договору.

Позивач вважає, що за період з 15.10.2006р. по 31.12.2007р. у відповідача за спожиту теплову енергію виникла заборгованість в сумі 5154,13 грн.

При цьому позивач посилається на той факт, що на виконання п. 20 Договору, він листом № 9/2514-1 від 16.08.2006р. повідомив відповідача про зміну тарифів, посилаючись на те, що 10 серпня 2006р. на сесії Полтавської обласної ради розглянуті погоджені з місцевими радами розрахунки економічно-обґрунтованих тарифів і прийняте рішення щодо встановлення нових підвищених тарифів на послуги теплопостачання (а.с. 6).

В підтвердження надіслання вказаного листа про зміну тарифів позивачем надано список згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів від 19.08.2006р. та квитанцію "Укрпошти"№ 3195 від 19.08.2006р. (а.с.7).

Відповідач отримання зазначеного листа заперечує, в підтвердження чого надав суду апеляційної інстанції копію витягу з журналу вхідної кореспонденції АТЗТ "Промисловий капітал", який не містить відомостей щодо надходження на адресу товариства в період з 16.08.2006р. по 20.10.2006р. листа № 9/2514-1 від 16.08.2006р.

Судова колегія зазначає, що з наявного в матеріалах справи списку згрупованих поштових відправлень не вбачається, яка саме поштова кореспонденція була направлена на адресу відповідача. Чек поштового відділення № 3195 від 19.08.2006р. без доказу вручення листа також не являється належним доказом в підтвердження факту отримання відповідачем листа № 9/2514-1 від 16.08.2006р., так як останній є лише розрахунковим документом між відділенням поштового зв'язку та позивачем.

На вимогу суду апеляційної інстанції позивачем надано лист № 349 від 27.05.2010р. центру поштового зв’язку № 1 в якому повідомляється про неможливість надати інформацію щодо вручення рекомендованого листа № 192176 від 19.08.2006р. за адресою: ЗАТ "Промисловий капітал", вул. Панянки, 36, м. Полтава, 36022 з посиланням на те, що виробнича поштова документація зберігається два роки.

Відповідно до ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, судова колегія вважає, що позивачем не підтверджений належним чином факт отримання відповідачем листа № 9/2514-1 від 16.08.2006р. про зміну тарифів, оскільки такими доказами може бути відповідь споживача, надіслана позивачеві або встановлені законом письмові підтвердження одержання такого повідомлення споживачем.

Позивач посилається на те, що листом від 26.09.2006р. за № 9/2822 (а.с. 136) він направив відповідачу пропозицію укласти договір № 1004 в редакції від 26.09.2006р., де також були визначені тарифи відповідно до рішення Полтавської обласної ради від 10.08.2006р., який був отриманий головним бухгалтером відповідача, про що свідчить відповідна відмітка.

Проте, наведені доводи судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки в матеріалах справи відсутній та позивачем не надано редакцію проекту договору, яка додавалась до вказаного листа. При цьому, відповідач отримання цього проекту договору з новими тарифами заперечує.

Відповідач зазначає, що позивач повідомив та надіслав відповідачу відповідну пропозицію про зміну договору (тарифів), підстави таких змін лише наприкінці жовтня 2007р.

Матеріалами справи підтверджується, що листом від 23.10.2007р. № 9/2473 позивач направив АТЗТ "Промисловий капітал"два примірники Додаткової угоди № 2 до Договору № 1004 від 16.10.2000р. (а.с.37-38), якою було запропоновано, в зв’зку з введенням в дію з 16.09.2006р. нових тарифів, на підставі рішення третьої сесії Полтавської обласної ради від 10.08.2006р., внести зміни до Договору № 1004 від 16.10.2000р. в частині розміру тарифів.

Таким чином, судова колегія вважає, що зміна тарифу в рамках договірних відносин сторін відбулась лише з листопада 2007р.

Після порушення господарським судом Полтавської області провадження у даній справі, відповідачем згідно платіжного доручення № 82 від 30.11.2009р. сплачено заборгованість за надані послуги за листопад-грудень 2007р. в сумі 1978,02 грн. за збільшеними тарифами та згідно платіжного доручення № 84 від 02.12.2009р. відповідачем сплачено в рахунок погашення заборгованості за період травень-жовтень 2007р. та опалення за жовтень 2007р. 234,59 грн. згідно умов договору від 16.10.2000р. (а.с.69-70).

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо припинення провадження у справі в частині стягнення 2212,61 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Стягнення місцевим господарським судом з відповідача 2941,52 грн. боргу з урахуванням збільшених тарифів, судова колегія вважає необґрунтованим, оскільки, як вже вказувалось вище, позивачем не підтверджений належним чином факт отримання відповідачем листа № 9/2514-1 від 16.08.2006р. про зміну тарифів, така зміна тарифу в рамках договірних відносин сторін відбулась лише з листопада 2007р., і відповідно, відповідач за період з 15.10.2006р. по жовтень 2007р. в повному обсязі оплатив спожиту теплову енергію.

Таким чином, рішення господарського суду Полтавської області в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Відповідно до п.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею), у відповідності до ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, виходячи з положень ч. 6 ст. 232 ГК України початком для нарахування пені буде день, наступний за днем, коли зобов’язання мало бути виконано, при цьому нарахування пені триває протягом шести місяців.

Відповідно до частини 1 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору.

Пунктом 11 Договору передбачено, що споживач зобов’язується сплачувати за опалення та гаряче водопостачання за затвердженим тарифом один раз в місяць в строк до 30 числа звітного місяця. У випадку неоплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1 % за кожен день прострочки платежу, а також стягується 3 % річних з простроченої суми.

Позивачем на підставі п.11 Договору відповідачу нарахована пеня в сумі 5154,13 грн. за період з жовтня 2008р. по лютий 2009р. на заявлену до стягнення суму боргу в розмірі 5154,13 грн.

АТЗТ "Промисловий капітал"в суді першої інстанції було заявлено про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені (а.с. 79).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Судова колегія вважає необґрунтованим нарахування позивачем пені на суму заборгованості, яка виникла за період з 15.10.2006р. по жовтень 2007р. з урахуванням збільшених тарифів, оскільки, як вже вказувалось вище, таке збільшення тарифів в рамках договірних відносин сторін відбулось лише з листопада 2007р. Щодо нарахованої позивачем пені у зв’язку з простроченням сплати відповідачем заборгованості за спожиту теплову енергію за період листопад, грудень 2007р. з урахуванням збільшених тарифів, то враховуючи дату звернення позивача з даним позовом до суду ( 05.10.2009р.), сплив річний строк позовної давності про стягнення пені, нарахованої на вказану заборгованість.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає відсутніми підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення 5 154,13 грн. пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з наданим розрахунком позивач просить стягнути з відповідача за період з жовтня 2006 року по січень 2009 року інфляційні в сумі 2193,60 грн. та за період з листопада 2006 року по лютий 2009 року 3% річних в розмірі 292,45 грн., які нараховані позивачем на заборгованість по оплаті послуг теплопостачання за новими тарифами.

З огляду на викладені вище висновки щодо відсутності підстав для застосування збільшених тарифів на послуги теплопостачання за період з 15.10.2006р. по жовтень 2007р., судова колегія вважає, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме підлягають стягненню з відповідача 538,13 грн. –інфляційних за період з грудня 2007р. по січень 2009 року та 72,37 грн. - 3% річних за період з грудня 2007 року по лютий 2009 року в зв’язку з простроченням сплати послуг за листопад та грудень 2007р. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних та 3% річних позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення від 03.12.2009 р. прийняте господарським судом Полтавської області з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає частковому скасуванню.

Відповідач, згідно вимог апеляційної скарги, просить стягнути з позивача 2 000 грн. судових витрат на послуги адвоката.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В матеріалах справи наявний договір про надання адвокатських послуг від 01.12.2009р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 657, виданого Полтавською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 30.04.2009р., належно оформлена довіреність від 01.12.2009р., видана відповідачем представникові його інтересів в суді та оригінал платіжного доручення № 83 від 02.12.2009р. про сплату відповідачем 2 000 грн. за надання послуг адвоката, згідно договору від 01.12.2009р. (а.с.73-77,80).

Враховуючи викладене, колегія суддів здійснює розподіл судових витрат на послуги адвоката, на підставі ст. 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 80, 99, 101 –105 ГПК України (1798-12) , Київський міжобласний апеляційний господарський суд –

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Промисловий капітал"на рішення господарського суду Полтавської області від 03.12.2009р. у справі № 14/229 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Полтавської області від 03.12.2009р. у справі № 14/229 скасувати частково.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Провадження у справі в частині стягнення 2212,61 грн. боргу припинити.

Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу "Промисловий капітал"(адреса: 36020, м. Полтава, вул. Панянка, 36; ідентифікаційний код 21060377) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго"(адреса: 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2А; ідентифікаційний код 03338030) 538,13 грн. інфляційних; 72,37 грн. 3% річних, 28,23 грн. державного мита та 52,06 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити."

4. Стягнути з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго"(адреса: 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2А; ідентифікаційний код 03338030) на користь Акціонерного товариства закритого типу "Промисловий капітал"(адреса: 36020, м. Полтава, вул. Панянка, 36; ідентифікаційний код 21060377) 753 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 102,17 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.