рішенням господарського суду Волинської області від 20.01.2009 р. у справі № 04/61-92 задоволено позов ВАТ "Волиньобленерго", визнано недійсним договір на користування електричною енергією від 17.09.2002 р., укладений між МП "Дует"та Кооперативом "Ласка", з Кооперативу "Ласка"та МП "Дует"на користь позивача стягнуто солідарно по 42, 50 грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та по 59 грн. у відшкодування витрат по сплаті послуг інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що договір, укладений між МП "Дует"та Кооперативом "Ласка"від 17.09.2002 р. на користування електричною енергією, суперечить ст.ст. 1, 13, 26 Закону України "Про електроенергетику", ст. 2 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", порушує права ВАТ "Волиньобленерго"як енергопостачальної та енергопередавальної організації. Разом з тим, суд зазначив, що в даному випадку строк позовної давності не пропущений, оскільки про існування вказаного договору позивачеві стало відомо після того як на розгляд господарського суду було подано позовну заяву про відшкодування збитків, яка прийнята до провадження згідно ухвали у справі № 4/92-40 від 28.07.2008 р.

У своїй апеляційній скарзі відповідач 1 – МП "Дует", просить дане рішення повністю скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що МП "Дует"і Кооператив "Ласка"є співвласниками приміщення, яке вони на той час займали і до якого позивачем –ВАТ "Волиньобленерго"постачалась електроенергія відповідно до договору № 395 від 16.09.2002 р. Відтак, апелянт вважає, що МП "Дует"і Кооператив "Ласка"є співвласниками всіх електричних мереж, які знаходяться в цьому приміщенні, тому мають безумовне право на спільне користування цими електричними мережами. Щодо пропуску строку позовної давності, скаржник зазначає, що позивачу стало відомо про порушення від дня прийняття рішення третейським судом 11.07.2005 р., оскільки доказами присутності повноважних представників ВАТ "Волиньобленерго"Кривдік О. В. та Папенко Т. А. на засіданнях третейського суду, а відтак їх проінформованості про існування оскаржуваного договору від 17.09.2002 р. є лист третейського судді Гуріної Л. В. від 21.11.2008 р. та пояснення секретаря судового засідання Мазурка І. Р. від 02.09.2009 р.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 2 –Кооператив "Ласка", також просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, зазначаючи те, що Кооператив "Ласка"та МП "Дует"на момент виникнення спірних правовідносин на підставі договору про сумісну діяльність від 01.07.1995 р. дійсно були співвласниками одного приміщення і можливості самостійного укладення кооперативом аналогічного договору на користування електроенергією безпосередньо з ВАТ "Волиньобленерго"не було, оскільки приміщення належало співвласникам на праві спільної сумісної власності і частки співвласників в натурі не виділялись. Крім цього, відповідач 2 повідомляє, що на засіданні третейського суду 29.07.2005 р. брала участь представник ВАТ "Волиньобленерго"Кривді О. В.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи свої заперечення тим, що відповідно до положень ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Тобто, укладений між МП "Дует"та Кооперативом "Ласка"договір від 17.09.2002 р. на користування електричною енергією, не відповідає вимогам ст. 48 ЦК Української РСР, згідно якої недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону, оскільки МП "Дует"не є енергопостачальником та не має відповідної ліцензії, як це вимагає п. 1.3 ПКЕЕ та Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) . Позивач зазначив, що про існування спірного договору на користування електричною енергією йому стало відомо після подачі позовної заяви до господарського суду Волинської області про відшкодування збитків у розмірі 37 405, 35 грн., тобто 28.07.2008 р.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзивах на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 17.09.2002 р. між МП "Дует"(споживач) та Кооперативом "Ласка"(субспоживач) укладено договір на користування електричною енергією, відповідно до п. 1.1 якого споживач зобов’язувався надавати субспоживачу електричну енергію, яка поставляється споживачеві ВАТ "Волиньобленерго"(енергопостачальна організація) згідно договору № 395 від 16.09.2002 р. Закон України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) регулює відносини, що виникають у зв’язку з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об’єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії (ст. 2).

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 26 цього ж Закону, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

В даному випадку енергопостачальною організацією є ВАТ "Волиньобленерго", яке 16.09.2002 р. уклало договір № 395 на користування електричною енергією з МП "Дует"(споживач), відповідно до п. 1 якого електропостачальна організація зобов’язується постачати електричну енергію, як різновид промислової продукції, до межі розподілу електричних мереж в кількості та на умовах визначених договором. Споживач зобов’язується при користуванні електричною енергією виконувати умови договору і проводити своєчасну оплату використаної електроенергії та інших нарахувань.

Разом з тим, даним договором передбачено, що електрична енергія, яка постачається електропостачальною організацією, не може бути перепродана третім особам без письмової згоди електропостачальної організації та дотримання встановленого порядку. При цьому, в разі наявності в основного споживача субспоживача їхні взаємовідносини регулюються договором на користування електроенергії, укладеним між ними (розділ 1 договору № 395 від 16.09.2002 р.).

Відповідно до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28, основний споживач –це споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації.

Субспоживачем є споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача.

Основні споживачі, які передають та постачають електричну енергію субспоживачам, укладають з енергопостачальною організацією договір на загальний (сумарний) обсяг електроенергії. Взаємини споживачів та субспоживачів, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договорами про постачання електроенергії та про надання послуг з передачі електричної енергії, що укладаються між ними.

Субспоживач, який уклав договір про постачання електроенергії із електропостачальною організацією, повинен укласти із основним споживачем договір про послуги з передачі електричної енергії.

Основні споживачі не мають права відмовити субспоживачам в укладанні договорів про послуги з передачі електричної енергії, якщо щодо субспоживачів вони є монополістами з передачі електричної енергії (п. 1.10 ПКЕЕ).

Згідно ч. 1 ст. 48 ЦК Української РСР, який діяв на момент укладення спірного договору, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Апеляційний суд погоджується з місцевим в тому, що спірний договір, укладений між МП "Дует"та Кооперативом "Ласка"17.09.2002 р. на користування електричною енергією, суперечить вищенаведеним нормам ст.ст. 1, 13, 26 Закону України "Про електроенергетику", ст. 2 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", порушує права ВАТ "Волиньобленерго"як енергопостачальної та енергопередавальної організації, що підтверджується ліцензіями на право здійснення підприємницької діяльності з постачання та передачі електричної енергії.

Також суд не бере до уваги заперечення відповідачів щодо відсутності у діяльності МП "Дует"будь-яких ознак передачі або постачання електричної енергії, оскільки таке твердження суперечить визначенню основного споживача та субспоживача та спростовується змістом як спірного договору, так і договору № 395 від 16.09.2002 р.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 Закону України "Про електроенергетику", діяльність з виробництва, передачі та постачання електричної енергії в Україні здійснюється за умови отримання відповідної ліцензії. Ліцензія на здійснення діяльності з виробництва, передачі та постачання електричної енергії видається Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Ліцензування банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, зовнішньоекономічної діяльності, ліцензування діяльності в галузі телебачення і радіомовлення, ліцензування у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, ліцензування у сфері освіти, ліцензування у сфері інтелектуальної власності, виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, у сфері телекомунікацій, будівництві здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах (ч. 2 ст. 2 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності").

Згідно п. 1.3 ПКЕЕ в редакції від 25.03.2002 р., відповідно до Закону України "Про підприємництво" (698-12) , суб’єкти підприємницької діяльності з виробництва, передачі та постачання електричної енергії незалежно від форм власності повинні отримати ліцензію на відповідний вид діяльності. Національна комісія з питань регулювання електроенергетики України видає ліцензії та контролює ліцензовану діяльність виробників електричної енергії, а також організацій, що передають та постачають електроенергію споживачам.

З огляду на наведене, апеляційна інстанція вважає, що твердження скаржника про те, що відсутня необхідність ліцензування діяльності МП "Дует"з надання електроенергії Кооперативу "Ласка", як співвласнику та користувачу приміщення і розташованих в ньому електромереж, не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить нормам законодавства України, оскільки Кооператив "Ласка"не вказаний як субспоживач в договорі з ВАТ "Волиньобленерго", змін до договору не вносив та до позивача з пропозицією їх внести не звертався. А тому, договір між МП "Дует"та Кооперативом "Ласка"слід вважати укладеним поза межами договору з ВАТ "Волиньобленерго"(енергопостачальною організацією) і, відповідно, таким, що потребує ліцензування МП "Дует"як енергопостачальної організації.

Щодо строку позовної давності, то апеляційний господарський суд, підтримуючи висновки суду першої інстанції, зазначає, що із наявних у матеріалах справи документів, на які посилаються відповідачі (ухвали, рішення третейського судді та пояснення, а. с. 59 –74, Том 1), не вбачається, що ВАТ "Волиньобленерго"знало або повинно було знати про існування спірного договору.

Відповідно до п. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Із матеріалів справи вбачається, що про існування договору на користування електричною енергією, укладеного між МП "Дует"та Кооперативом "Ласка", позивач –ВАТ "Волиньобленерго", стало відомо після того, як на розгляд господарського суду Волинської області було подано позовну заяву про відшкодування збитків у розмірі 37 405, 35 грн., яка була прийнята до провадження ухвалою у справі № 4/92-40 від 28.07.2008 р.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.