за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради, м.Житомир

про визнання недійсним свідоцтва про право власності,

У квітні 2002р. ТОВ "Мівса" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Оліївської сільської ради та ТОВ "Кентравр", в якому просило визнати недійсним свідоцтво про право власності, видане товариству "Кентавр" Олієвською сільською радою на цех по обробці каменю площею 574,9 кв.м, що розташований в селі Світин. При цьому позивач посилався, що у свідоцтві вказано, що воно видане на підставі розпорядження голови облдержадміністрації №236 від 19.12.1995р. "Про вилучення і надання земельних ділянок", яке не може бути підставою для видачі свідоцтва про право власності на цех за товариством "Кентавр", оскільки відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) облік та реєстрація об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, а таке питання виконкомом не розглядалось.

Зазначає, що між позивачем та ТОВ "Кентавр" 01.12.1997р. був укладений договір оренди з правом викупу вказаного цеху, за яким ТОВ "Мівса" виконало взяті на себе зобов'язання, тому вказане нерухоме майно за цим договором має перейти у власність позивача. Вказує, що рішенням Житомирського райсуду від 01.11.2001р. спірне майно визнано власністю ТОВ "Мівса".

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 29.05.2002р. провадження у справі було зупинено до вирішення господарським судом справи №4/96"Д" та перегляду рішення Житомирського райсуду від 01.11.2001р.

По справі № 4/96"Д" за позовом ТОВ "Кентавр" до ТОВ "Мівса" про визнання частково недійсним договору оренди (в частині права викупу орендованого майна), стягнення заборгованості по орендній платі, розірвання договору оренди та за зустрічним позовом ТОВ "Мівса" до ТОВ "Кентавр" про усунення перешкод по оформленню права власності на викуплене майно рішенням господарського суду Житомирської області від 29.01.2008р. відмовлено по первісному та зустрічному позову (рішення залишено без змін апеляційною та касаційною інстанціями).

Таким чином на думку позивача суд дійшов висновку про обґрунтованість набуття ТОВ "Мівса" нерухомого майна - цеху по обробці каменю в с.Світин.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 04.02.2009р. у справі №9/182нм відмовлено ТОВ "Мівса" у задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно розділу 5 договору оренди не вчинені дії по передачі та оформленню права власності протягом 20 днів з моменту повної сплати орендарем вартості майна, тобто майно у власність ТОВ "Мівса" не передавалось; до такого ж висновку прийшов суд по справі №4/96"Д".

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу позивача, що в даному випадку належним способом захисту прав позивача буде пред’явлення вимоги до відповідача про спонукання до виконання умов договору 01.12.1997р. чи про відшкодування збитків за невиконання умов договору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ТОВ "Мівса подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказане рішення суду з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи доводи скарги, ТОВ "Мівса" посилається на те, що умовами договору оренди передбачено право викупу орендарем орендованого майна. Станом на 28.12.1998р. ТОВ "Мівса" повністю сплатило вартість орендованого майна. Наполягає, що свідоцтво про право власності від 28.08.2001р. видано без рішення виконкому Оліївської сільради.

Вказує, що у визнанні частково недійсним договору оренди було відмовлено по справі №4/96"Д". Цим же рішенням встановлений факт повного розрахунку ТОВ "Мівса" за орендоване майно.

Також зазначає, що суд першої інстанції не навів правового обґрунтування, чому не взяті до уваги доводи позивача про недотримання законодавства при видачі ТОВ "Кентавр" свідоцтва.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, вважає рішення господарського суду Житомирської області незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Пояснив, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яким користується позивач, видане відповідачу ТОВ "Кентавр" безпідставно. Позивач набув право власності на підставі договору оренди з правом подальшого викупу, оскільки вартість орендованого майна була сплачена позивачем повністю, що підтверджується рішенням господарського суду Житомирської області у справі №4/96"Д", яке набуло законної сили.

Відповідач - Оліївська сільська рада у письмовому відзиві на апеляційну скаргу (т.2, а.с.19-20) та його представник в судовому засіданні заперечують проти доводів скарги, вважають, що при винесенні рішення господарським судом Житомирської області в повній мірі досліджено матеріали справи та винесено законне та обґрунтоване рішення, тому просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Представник вказав, що виконком Оліївської сільської ради не є юридичною особою, юридичною особою являється тільки Оліївська сільська рада, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру. Зазначив, що підтверджуючих матеріалів про майнові відносини між ТОВ "Кентавр" та ТОВ "Мівса", закріплені 01.12.1997р. договором оренди майна з правом викупу, сторонами для ознайомлення сільській раді не були пред'явлені на момент підписання договору. Крім того, зазначив, що Свідоцтво про право власності на будівлю №1 площею 574,9 кв.м. є правомірним.

Відповідач - ТОВ "Кентавр" у письмовому запереченні на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні не погоджуються з доводами скарги, вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому просять його залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Представник пояснив, що ТОВ "Кентавр" є фактичним власником цеху по обробці каменю площею 574,9 кв.м. На даний час, право власності на цех по обробці каменю площею 574,9 кв.м. ТОВ "Кентавр" засвідчує свідоцтво про право власності на нерухоме майно, але до отримання такого свідоцтва ТОВ "Кентавр" мав реєстраційний напис, який на той час був правовстановлюючим документом і засвідчував право власності на цех по обробці каменю площею 574,9 кв.м. Вказав, що зазначене свідоцтво про право власності не може бути предметом спору, тому що предметом спору в даному випадку можуть бути тільки первинні документи, на підставі яких було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Представник третьої особи КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вказав, що неправильно обрано спосіб захисту і ТОВ "Мівса" повинна подавати заяву про визнання права власності.

Крім того, зазначив, що оформлення право власності проводиться місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Вказав, що свідоцтво про право власності жодним чином не порушує інтереси позивача, оскільки навіть у разі визнання недійсним цього свідоцтва залишається реєстраційний напис від 20.03.1997р., який засвідчує право власності ТОВ "Кентавр" на спірне майно.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи голова Житомирської обласної державної адміністрації прийняв розпорядження №236 від 19.12.1995року "Про вилучення і надання земельних ділянок" (т.1, а.с.8-12), згідно якого підприємству "Кентавр" із земель колективного підприємства "Оліївське" надано дозвіл на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування об'єкту. Даним розпорядженням підприємству "Кентавр" надано земельну ділянку площею 0,6га із земель КСП "Оліївське" під будівництво виробничої бази.

По протоколу загальних зборів засновників №5 ПСК "Вимпел" від 03.06.1996р. та приймально-здаточному акту від 03.06.1996р. (т.2, а.с.70-71)у зв'язку з розділенням ПСК "Вимпел" ТОВ "Кентавр" з балансу ПСК "Вимпел" передано техніку і приміщення цеху по розпилюванню каменю в с.Світин на суму 19359091000крб. (т.2, а.с.71-72) Згідно реєстраційної книги Житомирського обласного державного комунального підприємства по технічній інвентаризації 20.03.1997р. на документі про право власності проведено реєстраційний напис (т.2, а.с.73-74).

На ухвалу суду апеляційної інстанції від 02.04.2009р. представником ТОВ "Кентавр" надано копію розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації №236 від 19.12.1995р. "Про вилучення і надання земельних ділянок", копію переліку підприємств, установ, організацій, яким надається дозвіл на підготовку матеріалів попереднього погодження місць розташування об'єктів, копію акта приймання-передачі від 03.07.1996р., копію протоколу засідання засновників №5 від 03.07.1996р., копію реєстраційного напису на документі про право власності, оригінали яких оглянуті судом, копії долучені до матеріалів справи.

1 грудня 1997 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кентавр" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мівса" (орендар) був укладений договір оренди майна з правом викупу (т.1, а.с.15), відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння та користування цех по обробці каменю вартістю 80400,00грн., який знаходиться за адресою: с.Світин Житомирського району.

Згідно п.3.1 договору термін оренди складає 12 місяців з моменту прийняття майна, що орендується за актом здачі-приймання.

04 січня 1998 року сторони підписали акт приймання передачі (т.1, а.с.16), згідно з яким позивач передав відповідачу цех по розпилюванню каменю.

28.08.2001р. виконкомом Олієвської сільської ради видано товариству "Кентавр" свідоцтво про право власності на будівлю №1 площею 574,9 кв.м., що знаходиться в селі Світин. При цьому, в свідоцтві зазначено, що воно видане на підставі вказаного розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації (т.1, а.с.7).

Вказане свідоцтво позивач просить визнати недійсним, мотивуючи свою вимогу у позовній заяві та апеляційній скарзі умовами договору оренди від 01.12.1997р. щодо порядку викупу майна, що орендується, повною сплатою вартості цього майна, рішенням господарського суду Житомирської області у справі №4/96"Д".

Проте, судова колегія з доводами позивача погодитись не може, у зв'язку з наступним:

У розділі 5 договору оренди від 01.12.1997р. "Порядок викупу майна, що орендується" сторони визначили, що орендоване майно переходить у власність орендаря за умов внесення орендодавцю орендної плати на суму вартості орендованого майна згідно з актом оцінки його вартості. Передача та оформлення права власності на майно здійснюється сторонами за актом протягом 20 днів з моменту повної сплати орендарем вартості майна.

Зі змісту договору вбачається, що сторони домовились, що для переходу права власності на орендоване майно мають бути вчинені певні дії, а саме складання акту протягом 20 днів з моменту повної сплати орендарем вартості майна.

Судом встановлено, що такий акт сторонами не складався, тобто майно не передавалось у власність товариства "Мівса" (позивача), а отже власником майна продовжувало залишатися ТОВ "Кентавр".

До такого ж висновку прийшов господарський суд у рішенні від 29.01.2008р. по справі №4/96 "Д" (т.1, а.с.112-114) за позовом ТОВ "Кентавр" до ТОВ "Мівса" про визнання частково недійсним договору оренди, стягнення заборгованості по орендній платі, розірвання договору оренди та за зустрічним позовом ТОВ "Мівса" до ТОВ "Кентавр" про усунення перешкод по оформленню права власності на викуплене майно. Вказаним рішенням в задоволенні первісного позову та зустрічного позову відмовлено; при апеляційному та касаційному перегляді (т.1, а.с.139-145) рішення залишено без змін. В мотивувальній частині вказаного рішення дійсно зазначається, як вказує позивач в апеляційній скарзі, що ТОВ "Мівса" сплатило ТОВ "Кентавр" протягом строку оренди вартість орендованого майна, але право власності на вказане майно за ТОВ "Мівса" вказаним рішенням не визнавалось, а отже посилання позивача в апеляційній скарзі на ч.2 ст. 35 ГПК України є необґрунтованим.

Таким чином оспорюване позивачем свідоцтво про право власності не порушує його права чи інтереси, отже позов є безпідставним.

Рішенням Житомирського районного суду від 01.11.2001р. у справі №2-1575 за позовом Дякова В.О., на яке посилався позивач у позовній заяві, було визнано право власності на спірне майно (цех по обробці каменю) за ТОВ "Мівса" в особі співзасновників Дякова В.О., Єршова В.І., Попіка М.В. (т.1, а.с.18), але ухвалою Верховного Суду України від 07.11.2002р. вказане рішення було скасоване, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.2, а.с.47-48). Ухвалою Житомирського районного суду 13.02.2003р. заява Дякова В.О. залишена без розгляду, ухвалами апеляційного суду Житомирської області від 14.04.2003р. та Верховного Суду України від 18.06.2004р. вказана ухвала залишена без змін (т.2, а.с.51-52).

Крім цього, колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб захисту (визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно) не відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів, визначених у статті 16 Цивільного кодексу України. Згідно ч.2 ст.16 способом захисту прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним, але свідоцтво про право власності за своїм змістом не є правочином, а лише документом, яким оформляється (підтверджується) право власності, а право власності, як зазначає Верховний Суд України у своєму узагальненні практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними, не може бути недійсним - воно або є, або ні.

Отже за правилами недійсності правочинів не можна визнавати недійсними документи, які за своїм змістом не є правочинами.

З врахуванням викладених обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позову.

Судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Доводи ТОВ "Мівса", наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Рішення господарського суду Житомирської області від 04.02.2009р. у справі №9/182нм відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для скасування вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 04 лютого 2009 року у справі №9/182нм залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мівса", м.Житомир - без задоволення.