Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Куровського С.В.

Михальської Ю.Б.

при секретарі: Гаращенко Т.М.

За участю представників:

Від позивача: представник не з‘явився

Від відповідача: представник не з‘явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство "Міський інформаційний центр"

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.02.2009

у справі № 05-5-35/8497-35/587 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Комунальне підприємство "Міський інформаційний центр"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Неонпласт медіа"

про стягнення 205286,21 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2009р. у справі № 05-5-35/8497-35/587 частково задоволено позов Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Неонпласт медіа" про стягнення 205 286,21 грн., з яких: 201 300,00 грн.- штраф, 3 986,21 грн.- витрати на проведення демонтажу.

Підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача 112 050,00 грн. – штрафу, 3 986,21 грн.- витрат на проведення демонтажу та судові витрати. В решті частини позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні штрафу в розмірі 89 250,00 грн. і прийняти нове рішення, яким апеляційну скаргу задовольнити та задовольнити суму штрафу у повному обсязі, стверджуючи, що рішення є незаконним та необґрунтованим в оскаржуваній його частині.

Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що суд першої інстанції свої доводи щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафу у повному обсязі, не обґрунтовує жодною нормою права, а лише обґрунтовує припущеннями та міркуваннями.

Позивач посилається на порушення відповідачем пунктів 1.4,5.1,5.2, 5.4 Договору № 5488 від 13.12.20905р, відповідно до умов яких відповідачу передаються місця за Актом приймання - передачі ; протягом 3-х днів після припинення дії Договору користувач повинен звільнити надані в користування місця і повернути їх позивачу на підставі Актів приймання-передачі, які вважаються повернутими з моменту підписання Актів. Однак відповідач до теперішнього часу своє зобов‘язання за договором не виконав, місця за Актом приймання - передачі позивачу не повернув.

Крім того, скаржник зазначає, що у зв‘язку з невиконанням відповідачем умов Договору щодо звільнення та належної передачі місць, оформленої Актом, позивач належним чином неміг користуватися місцями.

В судове засідання 12.05.2009р. уповноважені представники сторін не прибули, одна неприбуття у судове засідання представників сторін, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлених, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши у судовому засідання апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, судова колегія установила, що апеляційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягаю, з огляду на наступне:

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом про стягнення з відповідача 201 300,00 грн.- штрафу за несвоєчасну передачу позивачу місць, переданих відповідачу у користування, 3 986,21 грн.- витрати позивача на проведення демонтажу спеціальних конструкцій за Договором від 13.12.2005р. № 5488 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, в судових засіданнях: 10.12.08, 24.12.08, 12.01.09, 28.01.09 та 11.02.09 не був присутній представник відповідача, оскільки до суду першої інстанції поверталась кореспонденція ( ухвали) Укрпоштою з Довідками про те, що за адресами; м.Київ, вул..Річна,4, к.206, м.Київ, вул..Ярославів вал,14- Е організація ТОВ "Неонпласт медіа" "виїхала", "не значиться", незважаючи на те, що за Довідками про знаходження відповідача у ЄДРПОУ місцезнаходженням ТОВ "Неонпласт медіа" є 2 адреси: м.Київ, вул..Річна, 4. к.206, м.Київ, вул..Ярославів вал. 14, літера Е, за якими і надсилалась кореспонденція судом першої інстанції.

За таких обставин, суд скористався наданим йому правом і у відповідності до ст..75 ГПК України (1798-12) розглянув справу за наявними у ній матеріалами.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності, обґрунтованості та документального підтвердження заявлених позивачем позовних вимог та їх задоволення в частині стягнення 3 986,21 грн.- витрат за проведення демонтажу та часткового задоволення штрафу за прострочення повернення місць користування у розмірі 112 050,00 грн. з таких підстав:

На виконання Договору від 13.12.2005р. №5488 про надання в користування місць,, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (п.1.1) позивач надав відповідачу в користування місця, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій згідно з Додатком №1 ( всього 11 місць), який є невід‘ємною частиною Договору.

Відповідач за Актом приймання – передачі від 01.01.2006р. прийняв від позивача у користування місця відповідно до п.1.4 Договору строком на 3 місяці - з 01.01.2006р. по 31.03.2006р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що термін дії договору закінчився 31.03.2006р., але в порушення умов договору відповідач не звільнив надані йому в користування місця та не передав позивачу і отже свої договірні зобов‘язання не виконав належним чином в обумовлений договором строк, а саме, протягом 3-х днів після припинення дії Договору, як передбачено п.5.1 Договору.

Позивач звернувся до відповідача з повідомленням № 1499 від 12.04.2006р. з проханням повернути за Актом приймання-передачі місця розміщення спеціальних конструкцій, яке залишено відповідачем без реагування.

З огляду на зазначене, умови пункту 5.4 Договору надають право позивачу здійснити роботи з демонтажу спеціальних конструкцій, що розташовані на займаних "Користувачем" місцях, з наступною оплатою "Користувачем" цих робіт в розмірі фактичних витрат позивача, пов‘язаних з вимушеним проведенням робіт з демонтажу і зберігання демонтованих спеціальних конструкцій. Проведення робіт з демонтажу спеціальних конструкцій також оформлюється шляхом підписання сторонами Акту приймання – передачі виконаних робіт.

Наявні у справі Акти проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 09.10.2006р., 11.10.2006р., 17.10.2006 та 21.11.2006р. підтверджують факт проведення позивачем демонтажу спеціальних конструкцій та у зв‘язку з цим. Відповідачу було виставлено рахунки-фактури № СФД-000141 від 10.10.2006р.. № СФД-000143 від 11.10.2006ор., № СФД-000145 від 18.10.2006р., № СФД-000153 від 21.11.2006р.

на загальну суму 7986,21 грн.

Позивач стверджує, що відповідач частково сплатив грошові кошти за проведення демонтажу в сумі 4 000,00 грн., тому за відповідачем виникла заборгованість в сумі 3 986,21 грн., яку і просить стягнути з відповідача. Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов в зазначеній частині вимог.

Згідно п.6.2 Договору у разі прострочення повернення місць, наданих у користування, "Користувач" сплачує позивачу штраф у розмірі 50 гривень за кожний день затримки повернення кожного місця, у зв‘язку з чим позивачем і був нарахований відповідачу штраф в розмірі 201 300,00 грн., але чомусь за період з червня 2007р. по червень 2008р., а не від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Відповідно до ст..626 ЦК країни договір є підставою виникнення цивільних прав і обов‘язків. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов‘язковим для виконання сторонами, а відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов‘язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.193 ГК України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься у ст..526 ЦК України (435-15) .

Матеріли справи свідчать про те, що відповідач після припинення дії Договору – 31.03.2006р. не виконав свої зобов‘язання щодо своєчасного звільнення наданих у користування місць та повернення їх позивачу, в порядку та на умовах, встановлених Договором.

Відповідно до п.5.4 Договору позивачем було проведено демонтаж спеціальних конструкцій, про що складено Акти проведення демонтажу спеціальних конструкцій: 2 акти від 09.10.2006р., 2 акти від 11.10.2006р., 4 акти від 17.10.2006р. та 3 акти від 20.11.2006р.

Судова колегія вважає неправомірним нарахування позивачем відповідачу штрафу за прострочення повернення 11 місць за 1 рік, саме за період з червня 2007р. по червень 2008р. без урахування приписів п.6 ст. 232 ГК України щодо порядку застосування штрафних санкцій, відповідно до вимог якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 ( шість) місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Відповідно до приписів п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені).

Про своє порушене право позивач дізнався 04.04..2006р.( строк не повернення відповідачем місць), і отже перебіг позовної давності почався зі спливом строку виконання зобов‘язання, а закінчився річний термін позовної давності 04.04.2007р., з позовом до суду за захистом свого порушеного права позивач звернувся лише 05.08.2008р., тобто після спливу позовної давності в один рік.

Відповідно до п.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, але у даному випадку відповідач не скористався своїм правом, тому у суду не було підстав для відмови у позові.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно сам здійснив перерахунок суми штрафу з метою правильного зазначення ціни позову ( ст..55 ГПК України (1798-12) ) по кожному неповернутому місцю окремо з моменту спливу триденного строку, протягом якого відповідач повинен був повернути вказані місця позивачу до моменту здійснення демонтажу спеціальних конструкцій, дата якого зафіксована в названих вище актах, загальний розмір якого становить 112 050,00 грн. та задовольнив позовні вимоги в частині стягнення штрафу в зазначеній сумі 112 050,00 грн.

Відповідачем відповідно до ст..33 ГПК України (1798-12) не надано суду доказів на спростування позовних вимог.

З огляду на викладене, судова колегія вважає доводи апеляційної скарги необгрунтованими, тому скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду визнає таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, у зв‘язку з чим не вбачає підстав для його скасування або зміни.

Керуючись ст..ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

1.Рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2009р. у справі № 05-5-35/8497-35/587 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міський інформаційний центр"- без задоволення.

2.Матеріали справи № 05-5-35/8497-35/587 повернути до Господарського суду міста Києва.