Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Лисенко О.М., Герасименко І.М. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження від 06.05.2009р. № 223)

при секретарі: Геворгян Е.М.

за участю представників сторін:

кредитора –Мацегорін Андрій Олександрович, головний юрисконсульт дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", довіреність №197/10 від 26.12.08;

боржника –не з’явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (поштове повідомлення від 28.04.2009р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Простор-С" м.Жовті Води Дніпропетровської області

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2009 року

у справі № Б29/31-09

за заявою дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Простор-С", Дніпропетровська область, м.Жовті Води

про визнання банкрутом

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст. 85, 99, 105 ГПК України).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2009р. (суддя Полєв Д.М.) по справі № Б29/31-09 за заявою дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ (далі –ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") до товариства з обмеженою відповідальністю "Простор-С", Дніпропетровська область, м.Жовті Води (далі –ТОВ "Простор-С") про визнання банкрутом було прийнято до розгляду заяву ініціюючого кредитора, порушено провадження у справі, призначено розгляд справи в підготовчому засіданні, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів у відповідності до ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зобов’язано ініціюючого кредитора та боржника надати господарському суду докази по справі, пропозиції щодо кандидатури арбітражного керуючого, відзив на заяву, заборонено органам управління ТОВ "Простор-С" та уповноваженим ними особам до призначення розпорядника майном вчиняти дії щодо реорганізації, ліквідації боржника, відчуження активів боржника, нерухомого майна та розпорядження ним будь-яким чином, в тому числі передавати у користування, оренду та заставу.

Вищевказану ухвалу господарського суду Дніпропетровської області мотивовано ст.ст. 11, 12, 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 64- 67 ГПК України.

Не погодившись з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2009р. по цій справі, її оскаржує в апеляційному порядку боржник в частині вжиття заходів по забезпеченню вимог кредиторів, посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема:

- господарським судом порушено вимоги ст.ст. 4-1, 33, 43, 66- 67 ГПК України;

- господарським судом залишено без вирішення питання щодо наявності доказів про необхідність в даний час застосування заходів забезпечення позову, чи забезпечено збалансованість інтересів сторін і яким чином незастосування заходів забезпечення позову утруднить виконання або зробить неможливим виконання судового рішення;

- господарським судом порушено вимоги ч.1 ст. 12, ч.11 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ініціюючий кредитор –ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" –правом надання відзиву на апеляційну скаргу (ст. 96 ГПК України) не скористався, але представник в судовому засіданні в своїх поясненнях проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваної ухвали вимогам закону, матеріалам, обставинам справи.

В судове засідання 07.05.2009р. від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з необхідністю ознайомлення з відзивом ініціюючого кредитора на апеляційну скаргу, знаходження представника боржника у відрядженні, необхідності здійснення апеляційного провадження лише за участю представника скаржника.

Зазначене клопотання, на думку колегії суддів, задоволенню не підлягає, оскільки:

- скаржником не надано жодного доказу до клопотання на підтвердження відрядження представника відповідно до ст.ст. 32, 33, 36 ГПК України;

- надання відзиву на апеляційну скаргу є правом, а не обов’язком сторін у справі відповідно до ст. 96 ГПК України, такий відзив ініціюючим кредитором до Дніпропетровського апеляційного господарського суду не надано;

- підприємство боржника є підприємством з певною штатною чисельністю працівників, тому боржник не позбавлений права направити для участі в судовому засіданні будь-якого іншого представника, уповноважив його довіреністю, або звернутись до інших фахівців в галузі права щодо надання юридичної допомоги;

- зазначене клопотання скаржника свідчить про факт належного повідомлення останнього про час та місце судового засідання, тоді як суд обмежений певними процесуальними строками розгляду апеляційної скарги (ст.ст. 69, 99 ГПК України);

- клопотання не містить будь-яких посилань на докази, які можуть бути надані в подальшому скаржником або необхідність дослідження яких є обов’язковою для суду апеляційної інстанції; отже, неявка представника скаржника, сповіщеного належним чином про час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті в цьому судовому засіданні, а подання клопотання скаржником без його належного обґрунтування доказами відповідно до ст.ст. 32, 33, 36 ГПК України колегія суддів розцінює як дії, спрямовані на затягування судового процесу, зловживання своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 22 ГПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представника ініціюючого кредитора, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу в частині вжиття заходів по забезпеченню вимог кредиторів слід залишити без змін, а в решті –апеляційне провадження щодо оскарження ухвали господарського суду від 26.01.2009р. по цій справі –припинити, виходячи з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 4-1 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією, або до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до затвердження господарським судом мирової угоди, або до дня винесення ухвали про відмову у визнанні боржника банкрутом. Господарський суд також має право скасувати або змінити заходи щодо забезпечення вимог кредиторів до настання вищезазначених обставин, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена в установленому порядку.

Статтею 66 ГПК України регламентовано, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору, певним особам.

Отже, виходячи із аналізу вищенаведених норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів вважає, що однією із задач господарського суду є вжиття заходів по забезпеченню грошових вимог кредитора (кредиторів), оскільки невжиття таких заходів призведе до можливості передачі боржником свого майна іншим особам. Крім загальних заходів по забезпеченню вимог кредиторів, регламентованих ст. 67 ГПК України, стаття 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає додаткові заходи в абзаці 2 ч.1 ст.12 цього ж Закону, при цьому, виходячи із відсутності чіткої регламентації видів майна абзац 2 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить вичерпного переліку заходів по забезпеченню вимог кредиторів.

Таким чином, господарським судом зроблено правильний та обґрунтований висновок щодо вжиття заходів по забезпеченню кредиторських вимог з метою збереження майна боржника, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки не спростовують ніяким чином та жодним доказом в розумінні ст.ст. 32, 33, 36 ГПК України вищевикладене.

Щодо решти ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2009р., то апеляційне провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі ч.1 ст. 106 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 106 ГПК України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Ні норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , ні ст.ст. 64- 65 ГПК України, на які послався господарський суд в оскаржуваній ухвалі не передбачають право апеляційного оскарження ухвали господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство.

Статтею 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, проте, зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем в ст..12 Закону України "Про судоустрій України" (3018-14) , згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення. Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Отже, виходячи з викладеного, подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, яку не може бути оскаржено, виключає перегляд таких ухвал місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 103- 105, 106 ГПК України, суд,

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Простор-С" м.Жовті Води Дніпропетровської області –залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2009р. по справі № Б29/31-09 в частині вжиття заходів по забезпеченню вимог кредиторів –залишити без змін; в решті –апеляційне провадження щодо оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2009р. по справі № Б29/31-09 –припинити.

Матеріали справи повернути для подальшого розгляду до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд в місячний строк.