Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Д.Новосад

суддів О.Михалюк

Г.Мельник

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ "Трускавецьінвест", м. Трускавець Львівської області № б/н від 27.02.09

на рішення господарського суду Львівської області від 24.02.09

у справі № 25/05

за позовом: ТзОВ "Аванс-Плюс", м. Львів

до відповідача: ТзОВ "Трускавецьінвест", м. Трускавець Львівської області

про стягнення заборгованості в сумі 332 871, 79 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Панкевич Я.В. - представник (довіреність № б/н від 07.05.09); Бардин О.В. –представник (довіреність № б/н та дати);

від відповідача: Войтович Я.В. –представник (довіреність № 216 від 20.02.09)з’явився.

Права та обов’язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз’яснено. Відводів складу суду не поступило.

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.02.09 у справі № 25/05 (суддя В. Пазичев) позовні вимоги ТзОВ "Аванс-Плюс"до ТзОВ "Трускавецьінвест"про стягнення заборгованості в сумі 332 871, 79 грн. задоволено частково: стягнено з ТзОВ "Трускавецьінвест"на користь ТзОВ "Аванс-Плюс" 321 474, 66 грн. боргу, 3 214, 74 грн. витрат по оплаті державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З даним рішенням не погоджуються відповідач - ТзОВ "Трускавецьінвест", подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких зазначає про порушення господарським судом Львівської області при його винесенні норм матеріального та процесуального права, а саме ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки вважає, що розмір пені по договору № 10-06-08/2 від 10.06.08 повинен становити 120, 39 грн., а по договору № 10-06.08 від 10.06.08 –56, 98 грн.

На підставі наведеного скаржник просить рішення господарського суду Львівської області від 24.02.09 у справі № 25/05 скасувати частково, прийняти нове рішення, у відповідності до якого зменшити розмір нарахування пені; судові витрати по розгляду даної справи розподілити між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.04.09 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 07.05.09.

Позивач - ТзОВ "Аванс-Плюс"- проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, рішення господарського суду Львівської області від 24.02.09 у справі № 25/05 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, в задоволенні апеляційної скарги відповідача - відмовити.

В судовому засіданні 07.05.09 представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення, викладені, відповідно в апеляційній скарзі, доповненні до неї та у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши апеляційну скаргу, доповнення до неї, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 24.02.09 у справі № 25/05 слід залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги –відмовити.

При цьому колегія суддів виходила з наступного:

Як вірно встановлено господарським судом Львівської області на підставі наявних в матеріалах справи доказів, згідно укладених між сторонами договорів № 10-06-08 від 10.06.08, № 10-0608/2 від 10.06.08, № ПР-06/10-07 від 08.10.07, № М-10/11-07 від 21.11.07, додаткової угоди до договору № М-10/11-07 від 06.02.08, № Пр-02/09-07 від 05.09.07, № М-05/10-07 від 01.09.07, ТзОВ "Аванс-Плюс"було виконано електромонтажних та проектних робіт на загальну суму 1 890 598, 00 грн., які відповідачем у справі оплачено частково, а саме за період з 01.09.07 по 13.08.08 перераховано відповідачу грошових коштів на суму 1 605 000, 00 грн., заборгованість відповідача перед позивачем склала 285 598, 00 грн.

Вірну оцінку надано господарським судом першої інстанції претензіям від 01.09.08 (арк. спр. 30-31), від 15.09.08 (арк. спр. 29) від 24.09.08 (арк. спр. 27-28), а також від 17.10.08, надісланим позивачем відповідачу (арк.спр. 32-35) з вимогами про погашення заборгованості, а також угоді про врегулювання спірних відносин від 17.10.08, в якій відповідачем у справі

визнано заборгованість у розмірі 284 650, 00 грн., яку відповідач зобов'язався сплатити заборгованість згідно графіку погашення боргу в строки з 22.10.08 по 18.03.09 (арк. спр. 36).

Вірно проаналізовано місцевим господарським судом наданий позивачем у справі розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що сума боргу відповідача за договором № ПР-06/10-07 від 08.10.07 складає 18 415, 20 грн., за договором № ПР-06/10-07 від 08.10.07 - 18 415, 20 грн., за угодою № 10-06-08 від 10.06.08 - 1 048, 00 грн., за угодою № 10-06-08/2 від 10.06.08 - 2 213, 30 грн., за договором № М -05/10-07 від 01.09.07 - 217 506, 99 грн., за договором № М -10/11-07 від 21.11.07 - 63 875, 97 грн., разом - 321 474, 66 грн., з яких сума основного боргу - 280 598, 00 грн., сума пені за порушення строків оплати - 17 527, 40 грн., 3% річних - 4 077, 51 грн., індекс інфляції - 19 271, 75 грн. Визнання відповідачем суми заборгованості у розмірі 321 474, 66 грн. підтверджується заявою від 24.02.09, яка міститься в матеріалах справи (арк. спр. 132).

Колегія суддів вважає вірним застосування місцевим господарським судом при розгляді спору між сторонами ст. 11 ЦК України щодо підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, ст. 509 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, обов’язків сторін у зобов’язанні та засад, на яких повинно ґрунтуватися зобов’язання. Вірно застосовано місцевим господарським судом також ст.ст. 173, 179 ГК України щодо поняття господарського та господарсько-договірного зобов’язання, ч. 7 ст. 179 ГК України щодо правил укладення господарських договорів, ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України щодо обов’язку належного виконання зобов’язань сторонами, ст. 526 ЦК України, якою встановлено заборону односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов.

Погоджується суд апеляційної інстанції також з застосуванням судом першої інстанції до спірних правовідносин ст. 530 ЦК України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Вірно застосовано господарським судом Львівської області і ст. 610 ЦК України щодо поняття порушення зобов’язання, ст. 612 ЦК України щодо поняття боржника, що прострочив, ст. 549 ЦК України щодо визначення поняття неустойки та пені, як її різновиду, ст. 625 ЦК України, за якою боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань, ст. 629 ЦК України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Крім того, місцевим господарським судом вірно застосовано норми процесуального права: ч. 3 ст. 22 ГПК України щодо обов’язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, ст. 33 ГПК України щодо обов’язку доведення стороною обставини, на які вона посилається, ч. 5 ст. 78 ГПК України щодо прийняття судом рішення про задоволення позову у разі визнання його відповідачем.

На підставі викладених норм матеріального та процесуального права, беручи до уваги неподання відповідачем доказів погашення боргу, визнання ним позовних вимог ТзОВ "Аванс-Плюс", господарський суд Львівської області дійшов вірного висновку про те, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванс-Плюс"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест"(м. Трускавець) в частині стягнення заборгованості в сумі 321 474, 66 грн. підлягає задоволенню, як такий, що документально підтверджений, визнаний відповідачем та таке визнання не суперечить законодавству та не порушує прав та охоронюваних інтересів інших осіб.

Посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є безпідставними, документально не обгрунтованими, такими, що не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, належним чином досліджені судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, а відтак скаржник, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 24.02.09 у справі № 25/05 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційні скарзі, належним чином досліджені судом першої інстанції, висновків господарського суду Львівської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

1. Рішення господарського суду Львівської області від 24.02.09 у справі № 25/05 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

2. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.