СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
постанова
Іменем України
07 травня 2009 року
Справа № 2-17/9430-2008
( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs6763886) )
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Сотула В.В.,
Плута В.М.,
зпозивач: не з'явився
відповідач: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І.) від 26 лютого 2009 року у справі № 2-17/9430-2008,
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 АДРЕСА_1
до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 АДРЕСА_2
про стягнення 16449,00 грн. збитків;
за зустрічним позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 про визнання нікчемним договору оренди приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 від 01.03.2008, укладеного між орендодавцем СПД ОСОБА_3 та орендарем СПД ОСОБА_2
ВСТАНОВИВ:
22 вересня 2008 року суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення 16449,00грн.
Позовні вимоги мотивовані, тим що відповідач користувався приміщенням по АДРЕСА_4, та згідно умов договору від 01 березня 2008 року не сплатив орендну плату. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на статті 193 Господарського Кодексу України та 526, 530, 611 Цивільного кодексу України (435-15) .
В ході розгляду справи відповідачем надана зустрічна позовна заява, в якій він простить признати договір оренди приміщення нікчемним, укладений між орендодавцем суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 та орендарем суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що цей договір має бути оформлений нотаріально, а також відсутній акт прийому-передачі об’єкту оренди, що свідчить про порушення його прав, та створює необґрунтовані обов’язки, що протирічать законодавству України.
Рішенням господарського суду від 26 лютого 2009 року у справі № 2-17/9430-2008 (суддя Гайворонський В.І.) первісний позов задоволено (а.с. 133-139).
З суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 стягнуто 16449,00грн. - збитків, 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та державне мито в сумі 164,64грн..
Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 повернуто зайво сплачене державне мито в сумі 919,71грн..
У зустрічному позові відмовлено.
Не погодившись з рішенням господарського суду, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити (а.с. 145).
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, неповним з’ясуванням обставин, що мають значення у справі, та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Так, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі зазначає, що орендодавець не забезпечив здачу йому об’єкт оренди, про що свідчить відсутність підписаного сторонами акту здачі - прийомки об’єкту оренди, та не було передано майно за договором, що в свою чергу не може потягнути за собою правових наслідків щодо зобов’язання його сплатити оренду плату за користування майном. Також, судом першої інстанції встановлено, що відповідач працював з 23.03.08 по червень 2008 року в даному приміщенні, однак суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 стверджує, що дані обставини суперечать дійсності.
У судовому засіданні 21 квітня 2009 року представник позивача проти вимог скарги заперечував та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, представник відповідача в судове засідання не з’явився.
У судове засідання призначене на 07 травня 2009 року представники сторін не з’явились, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін.
Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
01 березня 2009 року між суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 був укладений договір № б/н оренди приміщення, розташований за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.6-9).
Відповідно пункту 1.1 договору орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає у тимчасове користування приміщення загальною площею 125кв.м.
Згідно пункту 2.1 договору оренди дане приміщення використовується для випічки кондитерських виробів.
Пунктом 5.1. передбачено, що орендна плата складає 5000грн. щомісячно.
Відповідно пункту 6.1. договір оренди приміщення укладений безстроково, та вступає в силу з дня його підписання, а тобто з 01 березня 2008 року.
Згідно пункту 4.1 та 4.2 договору при передачі об’єкта оренди складається акт здачі-прийомки, який підписується представниками сторін. Акт являється невід'ємною частиною цього договору. Об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-прийомки.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Спірні правовідносини виникли з приводу виконання договору оренди приміщення, у зв’язку з чим підлягають регулюванню положеннями глави 58 Цивільного кодексу України (435-15) та Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .
Так, пунктом 1статті 795 Цивільного кодексу України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Так згідно цієї статті моментом набрання чинності договору оренди є момент оформлення передавального документа.
Зі статті 631 Цивільного кодексу України випливає, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Тобто момент обчислення строку договору –це, по суті момент, з якого він стає чинним.
Разом із тим, статтею 640 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадку, коли відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передача майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна.
Однак, суд першої інстанції не приймає це до уваги, посилаючись на пункт 6.1 договору, проте судова колегія не може погодитися з даним висновком суду.
Відповідно пункту 4.1 договору оренди приміщення від 01 березня 2009 року при передачі об’єкта оренди складається акт здачі-прийомки, який підписується представниками сторін.
Як вбачається з матеріалів справи даний акт здачі-прийомки складений не був. Отже, з висновком суду про задоволення первісного позову судова колегія погодитися не може.
Однак, зустрічний позов підлягає задоволенню, у зв’язку з наступним.
Відповідно статті 283 Господарського кодексу України та статті 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно статті 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, пови нна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України -підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'яза ні з його недійсністю.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передба чено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бу ти підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджува тися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу Укра їни, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У зв’язку з викладеним, колегія судів дійшла висновку, що первісні позовні вимоги були задоволені судом першої інстанції безпідставно, на підставі чого рішення господарського суду підлягає скасуванню, а зустрічні позовні вимоги задоволенню.
На підставі висловленого, керуючись статтями 101, 103, 104 (пункт 3, 4), 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення господарського Автономної Республіки Крим від 26 лютого 2009 року у справі № 2-17/9430-2008 скасувати.
В позові суб’єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 - відмовити.
Зустрічний позов суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати недійсним договір оренди приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 від 01 березня 2008 року, укладеного між орендодавцем суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 Абібулаєвичем та орендарем суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2.
Головуючий суддя
Судді
В.І. Гонтар
В.В.Сотула
В.М. Плут