Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2009 р. у справі № 42/76-1 зустрічну позовну заяву Відкритого акціонерного товариства "Київспецтранс" м. Києва з доданими до неї документами повернуто без розгляду.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.02.2009 р. у справі № 42/76-1 про повернення без розгляду зустрічного позову ВАТ "Київспецтранс" до ТОВ "Фірма Октан";

- зобов'язати Господарський суд міста Києва прийняти до провадження зустрічний позов Відкритого акціонерного товариства "Київспецтранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" про стягнення штрафних санкцій в сумі 720.691,46 грн. для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 42/76-1.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Скаржник стверджує, що:

- суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, а саме ст. ст. 60, 63 ГПК України, не взявши до уваги ту обставину, що зустрічний позов відповідача у справі № 42/76-1 взаємопов'язаний з первісним позовом позивача, оскільки ґрунтується на тій самій правовій підставі, що і первісний позов — Договорі поставки паливно-мастильних матеріалів від 11.01.2008 р. № 11/08Т. Неправильне застосування норм ст.ст. 60, 63 ГПК України, на думку скаржника, призвело до прийняття неправильного рішення - оскаржуваної Ухвали та безпідставного повернення без розгляду зустрічного позову відповідача;

- суд першої інстанції не застосував ст. 15, ч. 1 ст. 16, ч. 1 ст. 611, ст. 629 ЦК України, ч.2 ст. 193, ст. 230 ГК України, чим допустив порушення норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2009 р. задоволено клопотання апелянта про відновлення пропущеного процесуального строку, відновлено апелянту пропущений строк подання апеляційної скарги на ухвали Господарського суду міста Києва від 25.02.2009 р. у справі № 42/76-1, прийнято до розгляду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Київспецтранс" і порушено апеляційне провадження у справі № 42/76-1, розгляд апеляційної скарги призначено на 06.05.2009 р.

Представник скаржника у судовому засіданні 06.05.2009 р. підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні 06.05.2009 заперечував проти доводів скаржника, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржувану Ухвалу суду як таку, що прийнята з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, між Позивачем (ТОВ "Фірма Октан") та Відповідачем (ВАТ "Київспецтранс") був укладений Договір поставки паливно-мастильних матеріалів від 11.01.2008 р. № 11/08Т з Додатками до нього (далі — Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору Позивач зобов'язувався передати у власність Відповідача Товар (паливно-мастильні матеріали) в асортименті, кількості та за цінами відповідно до цього Договору, а Відповідач зобов'язувався прийняти цей Товар та оплатити його.

Відповідно до пунктів 2.1, 3.1 Договору Позивач зобов'язувався поставити Відповідачу паливно-мастильні матеріали в наступній кількості: бензин А-95 – 36.780 літрів; бензин А-76 – 736.780 літрів; дизельне паливо (талони) – 9.240 літрів; дизельне паливо (налив) – 611.352 літрів; масло И-20А – 9.000 літрів; масло М-8В – 4.500 літрів; масло М 10 В2 – 1.800 літрів; масло М 10 Г2К – 1.500 літрів; масло ТАП-15 – 1.250 літрів.

Пунктом 2.7 Договору передбачено, що поставка Товару здійснюється Позивачем на умовах DDР (в редакції Інкотермс-2000) за адресою: м. Київ, пр-т Правди, 85 (адреса Відповідача).

Додатком № 5 до Договору був змінений п. 2.8 Договору, згідно з яким кінцевий строк поставки Товару був продовжений до 15.06.2008 р.

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з Відповідача боргу, неустойки, сум за прострочення виконання грошового зобов'язання на загальну суму 1.859.777,41 грн.

З позовної заяви Позивача та доданих до неї документів вбачається, що вимоги Позивача ґрунтуються на вказаному Договорі поставки.

Згідно з відомостями, наведеними Позивачем в його розрахунках, доданих до його позовної заяви, Позивач частково виконав свої зобов'язання за Договором і здійснив поставку Відповідачу паливно-мастильних матеріалів в наступній кількості: бензин А-95 в кількості 44.000 л; бензин А-76 в кількості 268.566 л; дизельне паливо (налив) в кількості 564.682 л.

На думку Позивача, Відповідач допустив порушення строків оплати за частково поставлені за Договором паливно-мастильні матеріали і на цій підставі заявив позовні вимоги про стягнення з Відповідача боргу та застосував штрафні санкції (пеню і штраф), передбачені п. 6.4 Договору за порушення строків оплати Товару, а також інфляційні і три проценти річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідач, посилаючись на ст. 60 ГПК України, заявив до Позивача зустрічний позов про стягнення з Позивача неустойки і штрафу, які передбачені п. 6.2 Договору за недопоставку Позивачем Товару за Договором.

Зустрічний позов Відповідач обґрунтовував тим, що Договором були визначені конкретні зобов'язання Позивача щодо поставки паливно-мастильних матеріалів, а саме: найменування та кількість Товару (згідно п. п. 2.1, 3.1); кінцевий строк поставки Товару (до 15.06.2008 р.); адреса поставки Товару (м. Київ, пр-т Правди, 85.); умови поставки Товару (DDР).

Скаржник вказує, що Позивач допустив недопоставку Товару, а саме: бензин А-76 в кількості 468.214 л; дизельне паливо (талони) в кількості 9.240 л; дизельне паливо (налив) в кількості 46.670 л; масло И-20А в кількості 9.000 л; масло М-8В в кількості 4.500 л; масло М10 В2 в кількості 1.800 л; масло М 10 Г2К в кількості 1.500 л; масло ТАП -15 в кількості 1.250 л.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у разі затримки поставки Товару або поставки не в повному обсязі, заявленому Покупцем (Відповідачем), Постачальник (Позивач) сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого Товару за кожний день затримки, а також штраф у розмірі 10% від суми непоставленого або неповністю поставленого Товару.

За твердженням відповідача, станом на 20.02.2009 р. загальна сума заборгованості Позивача перед Відповідачем зі сплати штрафних санкцій (неустойки і штрафу) за недопоставку паливно-мастильних матеріалів за Договором від 11.01.2008 р. № 11/08Т складала 720.691,46 грн.

В зустрічному позові Відповідач просив стягнути з Відповідача 720.691,46 грн. штрафних санкцій.

Колегія суддів враховує, що позовні вимоги Позивача і вимоги Відповідача за зустрічним позовом випливають з правовідносин поставки паливно-мастильних матеріалів, цивільні права та обов'язки за якими в обох сторін походять з однієї правової підстави - Договору поставки паливно-мастильних матеріалів від 11.01.2008 р. № 11/08Т.

Разом з тим скаржник помилково вважає, що зустрічний позов Відповідача у справі № 42/76-1 взаємопов'язаний з первісним позовом і умова ст. 60 ГПК України щодо взаємопов'язаності зустрічного позову з первісним Відповідачем дотримана.

Хибність вказаного висновку підтверджується наступним.

Вимоги за первісним та зустрічним позовом ґрунтуються на положенням різних пунктів Договору від 11.01.2008 р. № 11/08Т, однак розгляд вказаних вимог передбачає дослідження різних доказових баз та обставин.

Так, вимоги за первісним позовом обґрунтовуються ТОВ "Октан" доказами на підтвердження здійсненої поставки товару та наявності заборгованості відповідача за вже поставлений товар (зокрема, Актом звірки № 11/08 Т/3 від 21.01.2009) та посиланнями на п. 6.4 Договору, яким визначено штрафні санкції за несвоєчасну оплату товару.

При цьому колегія суддів відзначає, що згідно з п. п. 4.2, 4.3 Договору розрахунки за поставлений товар здійснюються не за фактом постачання. Покупець здійснює оплату товару Постачальнику на підставі виставленого рахунку-фактури. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 7 банківських днів з дати отримання Покупцем бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій банківський рахунок.

Зустрічні вимоги обґрунтовуються неповною поставкою товару за Договором у визначений ним строк та посиланнями на п. 6.2 Договору, яким визначено штрафні санкції за затримку поставки товару або поставку не в повному обсязі, заявленому покупцем.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що згідно з п. п. 1.2, 2.2-2.4 Договору кількість товару, що постачається, може бути зменшена залежно від реального фінансування видатків Покупця. Поставка товару здійснюється частинами на вимогу покупця; вимога покупця оформлюється у вигляді заявок; постачальник зобов’язаний поставити товар у кількості та асортименті, зазначеному в заявці покупця.

Отже, розгляд первісних та зустрічних вимог потребує встановлення різних фактичних обставин та, відповідно, дослідження та аналізу різних за формою і змістом доказів.

У пункті 16 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 р. N 01-08/163 (v_163600-09) зазначено: що частиною першою статті 60 ГПК передбачено, що зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Обставини, які свідчать про взаємну пов'язаність зустрічного позову з первісним (за підставами цих позовів та/або поданими доказами; можливістю зарахування вимог за усіма позовами; у зв'язку з тим, що задоволення зустрічного позову виключатиме частково чи повністю задоволення первісного позову тощо), а так само докази, що підтверджують ці обставини, повинні зазначатися у зустрічній позовній заяві (пункт 5 частини другої статті 54 ГПК). Якщо у ній не вказано відповідних обставин, на яких, зокрема, ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують ці обставини, то зустрічна позовна заява повертається без розгляду з посиланням на пункт 3 частини першої статті 63 та статтю 60 ГПК.

Таким чином, зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може ви являтись у такому:

а) обидва позови взаємно пов'язані і їх спільний розгляд сприяти ме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих по зовів або поданих доказах;

б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховува тись. Відповідно до ст. 601 ЦК зобов'язання припиняється зарахуван ням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а та кож вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Стаття 602 ЦК встановлює, що не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушко дженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, установлених договором або законом.

При цьому колегія суддів відзначає, що задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічно го позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.

Відсутність однієї з перелічених підстав прийняття зустрічного по зову тягне за собою повернення зустрічної позовної заяви з посилан ням на ст. 60 ГПК України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем фактично заявлені самостійні позовні вимоги, оскільки задоволення зустрічного позову про стягнення неустойки за спірним договором поставки не виключає задоволення первісного позову про стягнення оплати за вже поставлений товар за цим договором.

Відтак, ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2009 р. у справі № 42/76-1 зустрічну позовну заяву Відкритого акціонерного товариства "Київспецтранс" м. Києва з доданими до неї документами обґрунтовано повернуто без розгляду.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується а всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не підтверджують правомірності його позиції.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.02.2009 р. у справі № 42/76-1 прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для вирішення питання про прийняття зустрічного позову спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Колегією суддів також встановлено, що за подачу апеляційної скарги відповідачем сплачено державне мито у розмірі 3.603,46 грн. згідно з платіжним дорученням від 05.03.2009 р. № 643, в той час як законодавством України не передбачено сплати державного мита при апеляційному оскарженні ухвали місцевого господарського суду про повернення позовної заяви без розгляду. Відтак, вказана сума мита підлягає поверненню апелянту з Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Київспецтранс" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.02.2009 р. у справі № 42/76-1 – без змін.

2. Стягнути з Державного бюджету України (одержувач: УДК Шевченківського району м. Києва, ЄДРПОУ: 26077968, Банк одержувача: ГУДК у м. Києві, МФО: 820019, рахунок № 31110095700011, код платежу за бюджетною класифікацією: 22090200, символ звітності банку: 095) на користь Відкритого акціонерного товариства "Київспецтранс" (04208, м. Київ, пр-т Правди, 85, код ЄДРПОУ 02772037) державне мито у розмірі 3.603,46 грн., сплачене згідно з платіжним дорученням від 05.03.2009 р. № 643, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.