про зобов’язання укласти договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання на суму 7646751,00 грн. на листопад та грудень 2008 року

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2009 року у справі№ 37/520 вирішено визнати договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання на суму 7646751,00 грн. на листопад та грудень 2008 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та комунальним підприємством "Жовтоводськтепломережа" укладеним з 01 листопада 2008 року, на умовах, які запропоновані позивачем в проекті договору. Стягнуто з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" 85 грн. державного мита, 118 грн. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції грунтується на тому, що відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1729 (1729-2001-п) укладання договору та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом, затверджених постановою НКРЕ від 25.08.2005 року №694 (za088-05) , укладання договору постачання природного газу відповідачем з позивачем як споживачем та єдиним суб’єктом господарювання, яке виробляє теплову енергію на території м. Жовті Води та має відповідну ліцензію, є обов’язковим.

Місцевий господарський суд також зазначає, що позивачем направлена відповідачеві пропозиція (оферта) укласти договір купівлі-продажу природного газу. Відповідачем пропозиція позивача проігнорована, жодної відповіді Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на адресу позивача не надіслала, договір не уклала.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2009р. та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог КП "Жовтоводськтепломережа" відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач вказує про те, що в силу принципу свободи договору у цивільному та господарському праві, закріпленого на законодавчому рівні, ДК "Газ України" не могло бути зобов’язано укласти договір на постачання природного газу з КП "Жовтоводськтепломережа".

Також апелянт зазначає про те, що ДК "Газ України" не є монополістом в сфері постачання природного газу для потреб населення, адже ці потреби задовольняються як ДК "Газ України", ВАТ "Укрнафта", ДП "Газ-тепло" НАК "Надра України" так і іншими господарськими товариствами, а тому відповідач не може бути зобов’язаний органами державної влади, в тому числі судом, укласти договір на постачання природного газу з КП "Жовтоводсьтепломережа".

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи колегія суддів встановила наступне.

Господарським судом міста Києва встановлено, що позивачем було направлено відповідачу пропозицію укласти договір купівлі-продажу природного газу, однак жодної відповіді Дочірньої компанії "Газ Україна" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на адресу позивача надіслано не було, запропонований позивачем договір не укладено.

В грудні 2008 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про зобов’язання укласти договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання на суму 7646751,00 грн. на листопад та грудень 2008 року.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги та просив зобов’язати відповідача укласти договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання на суму 7646751,00 грн. на листопад та грудень 2008 року з місяця початку споживання природного газу, а саме з 01.11.2008 року.

Оспорюваним рішенням місцевого господарського суду позов задоволено.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як зазначалась вище, позивачем листом №331 від 04.11.2008р. на адресу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" направлено пропозицію укласти договір поставки природного газу.

Господарським судом міста Києва встановлено, що пропозиція позивача відповідачем залишено без розгляду, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" відповіді на адресу позивача не надіслала та договір не уклала.

Задовольняючі позовні вимоги Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" місцевий господарський суд виходив з того, що постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 15 травня 2007 року №590 (v0590227-07) видано Дочірній компанії Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом та території України, а відповідно до п.3.4.1 ліцензійних умов, як зазначає суд, провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом ліцензіат зобов’язаний укладати договори про постачання природного газу із споживачами за умови відсутності у споживачів заборгованості перед іншим постачальником природного газу або за згодою цього постачальника.

Також місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 27.12.201р. №1729 (1729-2001-п) "Про забезпечення споживачів природним газом", постанови Кабінету Міністрів України №163 від 05.03.2008р. "Про реалізацію імпортованого природного газу на території України" (163-2008-п) у відповідача наявна можливість та обов’язок постачати позивачу природний газ, відповідач безпідставно ухиляється від укладення договору поставки природного газу.

Такий висновок суду є необгрунтованим та спростовується нижченаведеним.

Так, відповідно до п.2.2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.201р. №1729 (1729-2001-п) "Про забезпечення споживачів природним газом" потреба в природному газі задовольняється для установ і організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, котелень, установлених на дахові та прибудованих, - з ресурсів імпортованого природного газу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Реалізація природного газу для задоволення потреб установ і організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, котелень, установлених на дахові та прибудованих, здійснюється дочірньою компанією "Газ України" та дочірнім підприємством "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом.

Реалізація природного газу для задоволення потреб населення, як визначено в п.2.1. вищезазначеної постанови, здійснюється суб’єктами господарювання, що мають ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом, за роздрібними цінами, встановленими Національною комісією регулювання електроенергетики.

Таким чином з наведених вище положень постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.201р. №1729 (1729-2001-п) "Про забезпечення споживачів природним газом" вбачається, що в ньому відсутні прямі вказівки щодо обов’язку Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" укладати договори на постачання природного газу з комунальними підприємствами.

Виходячи із змісту глави 20 Господарського кодексу України (436-15) в основу формування договірних зобов’язань покладений принцип вільного волевиявлення, відповідно до якого вирішення судом неврегульованих умов, що виникли при укладенні договору, можливо лише за спільною згодою усіх сторін.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надсилається другій стороні у двох примірниках. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму, тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Винятком з цього правила є порядок укладення договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов’язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. Оскільки в даних випадках укладення договору є обов’язковим, незалежно від згоди другої сторони, спір що виникає при укладенні договору, вирішується судом (ч.1 ст. 187 ГК України).

Відповідно до п.3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Державне замовлення є засобом державного регулювання економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (закупівлю) цієї продукції (виконання робіт, надання послуг) серед суб'єктів господарювання, незалежно від їх форми власності. (ст. 13 Господарського кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що докази направлення позивачем проекту договору на постачання природного газу на адресу відповідача, як передбачено Господарським кодексом України (436-15) , відсутні. Вказаний договір, на укладенні якого наполягає позивач, не заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язковим для суб’єкта господарювання, відповідач не є монополістом в сфері постачання природного газу для потреб населення, а тому укладення такого договору, не є обов’язковим.

Крім того, слід зазначити про те, що частиною 2 статті 67 Господарського кодексу України визначено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

В силу статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що судом помилково визначено, що відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1729 (1729-2001-п) та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом, затверджених постановою НКРЕ від 25.08.2005 року №694 (za088-05) , укладання договору на постачання природного газу між відповідачем та позивачем, як споживачем та єдиним суб’єктом господарювання, який виробляє теплову енергію на території м. Жовті Води та має відповідну ліцензію, є обов’язковим.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що предметом позовних вимог з урахуванням уточнення до них є зобов’язання відповідача укласти договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання на суму 7646751,00 грн. на листопад та грудень 2008 року з місяця початку споживання природного газу, а саме з 01.11.2008 року.

Відповідно до пункту 2 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення у справі, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції визнав договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання на суму 7646751,00 грн. на листопад та грудень 2008р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством "Жовтоводськтепломережа" укладеним з 01 листопада 2008 року, на умовах, які запропоновані позивачем в проекті договору, в той час, як зазначалось вище, предметом позовних вимог є зобов’язання відповідача укласти договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання на суму 7646751,00 грн. на листопад та грудень 2008 року з місяця початку споживання природного газу, а саме з 01.11.2008 року.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд, в порушення вимог пункту 2 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, без відповідного клопотання заінтересованої сторони вийшов за межі позовних вимог.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва по справі № 37/520 від 17.03.2009р. не відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 101- 105 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів, -

1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національноїакціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2009р. у справі № 37/520 скасувати.

3. В позові відмовити.

4.Стягнути з Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" ( 52204, Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул. 8 березня,42; п/р №26005043930300 в Дніпропетровській обласній дирекції "Райффайзен Банк Аваль", МФО 305653 Код ЄДРПОУ 23645975) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка,1, консолідований поточний рахунок №260313013814 в ГОУ Промінвестбанку України, МФО 300012, Код ЄДРПОУ 31301827) - 42 (сорок дві) грн. 50 копійок державного мита за подачу апеляційної скарги.