розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 879С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 05.03.09 р. по справі № 5/634-08

за позовом ТОВ "КАТЕХ-ЕНЕРГО", м. Київ

до ВАТ "Ямпільський механічний завод", смт. Ямпіль

про стягнення 89264,30 грн.

У жовтні 2008 р. позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 85320,84 грн., в тому числі 46 333,99 грн., заборгованості за поставлений товар відповідно до договору купівлі-продажу № 12/1УП від 20.04.2006 р., 9 963,68 грн., пені відповідно до п. 6.3. договору, 4480,13 грн. 3% річних, 24 543,04 грн. інфляційних збитків.

02.02.2009 р. позивач подав заяву № 28/0109-1 від 28.01.09 р. про уточнення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 89264,30 грн., в тому числі 46 333,99 грн. заборгованості за поставлений товар відповідно до договору купівлі-продажу № 12/1УП від 20.04.2006 р., 28018,09 грн. інфляційних нарахувань, 9 963,68 грн. пені відповідно до п. 6.3 договору, 4 948,54 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Сумської області від 05.03.2009 р. по справі № 5/634-08 (суддя - Гудим В.Д.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача 46 333,99 грн. заборгованості, 61,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 463,34 грн. державного мита.

Рішення мотивоване тим, що відповідач не надав доказів повної та своєчасної оплати за договором. В задоволенні позову в частині стягнення пені, інфляційних та річних відмовлено у зв’язку з тим, що позивачем не надано доказів того, що товар поставлений відповідачеві згідно з умовами договорів, що передбачали б строки оплати товару, а також доказів строків виникнення зобов’язання оплати товару у відповідача, так як товар одержано без посилання на конкретний договір.

Позивач з рішенням господарського суду частково не погоджується, вважає рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення в частині відмови в стягненні 28018,09 інфляційних нарахувань, 9963,68 грн. пені та 4948,54 грн. річних скасувати та прийняти в цієї частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 28018,09 грн. інфляційних нарахувань, 9963,68 грн. пені та 4948,54 грн. річних. В іншій частині рішення залишити без змін.

У апеляційній скарзі позивач зазначив, що основний борг виник з останньої поставки, яка оформлена видатковою накладною від 28.07.2006 р., ця видаткова накладна містить посилання на договір купівлі-продажу № 12/1 УП від 20.04.2006 р. Отже, при здійсненні цієї поставки, сторони керувалися умовами цього договору, а відтак відповідач у будь-якому випадку має сплатити інфляційні нарахування та 3% річних з 46333,99 грн. починаючи з дати виникнення заборгованості тобто з 07.08.2006 р.

Щодо трьох видаткових накладних, які мають посилання на договір купівлі-продажу № 12/1 УП від 20.04.2006 р. позивач у апеляційній скарзі зазначив, що оскільки пунктами 3.2. та 5.2. договору купівлі-продажу № 12/1 УП від 20.04.2006 р. передбачений строк виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого товару, то до поставок, здійснених на підставі цього договору, суд повинен був застосувати пункти 3.2. та 5.2. договору та визнати доведеним факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань за цими трьома поставками; визначити строки порушення зобов'язань на підставі розрахунків та пояснень апелянта, застосувати положення ч. 2 ст. 625 ЦК України .

Відносно трьох видаткових накладних відповідача, примірники яких не мають посилання за договір купівлі-продажу № 12/1 УП від 20.04.2006 р., позивач у апеляційної скарзі зазначив, що навіть якщо місцевий суд і зробив висновок, що через відсутність у трьох з шести задаткових накладних відповідача посилань на договір купівлі-продажу № 12/1 УП від 20.04.2006 р. не можна застосувати договірні строки оплати товару, то місцевий суд мав всі підстави встановити ці строки в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України. В даному випадку, вимогою про оплату товару є претензія № 01/0808-01 від 01.08.2008 р., яку відповідач одержав 19.08.2008 р. Отже, строк оплати товару по поставках за цими трьома видатковими накладними сплив 26.08.2008р. через що суд першої інстанції мав застосувати положення ч. 2 ст. 625 ЦК України та стягнути за період прострочення починаючи з 27.08.2009 р. інфляційні нарахування та 3% річних.

Відповідач з обставинами, викладеними у апеляційній скарзі не погоджується, надав заперечення на апеляційну скаргу, вважає рішення законним та обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що позивач не довів і не надав доказів, які безумовно підтверджують наявність у відповідача заборгованості в сумі 46333,99 грн. саме по договору купівлі-продажу № 12/1 УП від 20.04.2006 р. Позивачем не надано виставленого відповідачу рахунку для 100% попередньої оплати та не надано платіжного документу, по якому відповідач здійснив попередню оплату, що підтверджувало би факт поставки по договору, який є предметом даної справи.

Судова колегія, перевіривши матеріали справи, вислухавши представників позивача та відповідача встановила, що між позивачем та відповідачем укладений договір купівлі-продажу № 12/1УП від 20.04.2006 р., відповідно до умов якого, позивач зобов'язувався продати, а відповідач купити та своєчасно оплатити продукцію в кількості і асортименту, зазначеним в узгоджених листах –замовленнях, оформлених накладних тощо.

Пунктом 3.1 договору передбачений обов’язок відповідача оплатити вартість продукції в повному обсязі до її відвантаження /попередня оплата/.

Відповідно до п. 3.2. договору оплата за фактично відвантажену продукцію повинна бути проведена в повному обсязі протягом 10 днів з моменту відвантаження, а п. 5.2. договору передбачено, що товар вважається переданим відповідачеві з моменту оформлення відповідних накладних.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на загальну суму 325333,99 грн., відповідач товар отримав, але свої зобов’язання за договором щодо повної та своєчасної оплати здійснив частково в сумі 279000 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 46333,99 грн., але безпідставно вважав, що заборгованість виникла не за договором.

Посилання відповідача на те, що він отримав товар не за спірним договором, а по накладним, так як в видаткових накладних поданих відповідачем відсутнє посилання на договір купівлі-продажу № 12/1УП від 20.04.2006 р. є необґрунтованим, оскільки в видаткових накладних № 59 від 1.06.2006 р., № 83/1 від 12/07.2006 р., № 93 від 28.07.2006 р. є посилання на договір купівлі –продажу № 12/1УП від 20.04.2006 р. Продаж продукції по зазначеним накладним на підставі договору купівлі –продажу № 12/1УП від 20.04.2006 р. також підтверджується актом звірки станом на 30.10.2006 р., підписаним двома сторонами.

Суд першої інстанції не досліджував зазначених документів та безпідставно вважав, що продукція передана не за договором, а за накладними.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а у ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, 12.08.08 р. позивачем на адресу відповідача направлена претензія з вимогою сплатити заборгованість, яка отримана останнім 19.08.08 р., про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення, але вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення .

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач свої зобов’язання виконав, але відповідач зобов’язання щодо своєчасної і повної оплати не здійснив, доказів повної та своєчасної оплати не надав та правомірно задовольнив позов щодо стягнення заборгованості у сумі 46333 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв’язку з невиконанням грошового зобов’язання за договором, відповідач повинен сплатити борг з урахуванням індексу інфляції та річних.

Суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині стягнення 24492,93 грн. інфляційних нарахувань, 4029,28 грн. річних і рішення в цієї частині підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Пунктом 6.3. договору встановлено, якщо покупець не оплатив у визначені в п.3.2. цього договору строки вартість фактично поставленої продукції, він зобов’язаний виплатити продавцеві вартість поставленої продукції за весь час прострочення платежу із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В зв’язку з не оплатою поставленої продукції відповідач повинен сплатити пеню за шість місяців у сумі 4484,83 грн.

Суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 4484,83 грн. і рішення в цієї частині підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду частково не відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, а мотиви позивача можуть бути підставою для його часткового скасування, керуючись ст.ст. 193, 232 ГК України, 526, 530, 611, 625, 655, 692 ЦК України (435-15) , ст. ст. 101- 105 ГПК України, судова колегія, -

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення в частині відмови у стягненні 24492,93 грн. інфляційних нарахувань, 4029,28 грн. річних, 4484,83 грн. пені, 330,07 грн. держмита скасувати та позов в цієї частині задовольнити.

Стягнути з ТОВ "Ямпільський механічний завод" (Сумська область, смт. Ямпіль, вул. 50-річчя СРСР, буд. № 2 (код ЄДРПОУ 34113014) на користь ТОВ "КАТЕХ-ЕНЕРГО" (м. Київ, вул. Гната Юри, буд. № 9, кім. № 414 (код ЄДРПОУ 21621203) - 24492,93 грн. інфляційних нарахувань, 4029,28 грн. річних, 4484,83 грн. пені, 330,07 грн. держмита, 56,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, 165,03 грн. держмита по скарзі.