Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбасіндустрія" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасантрацит" заборгованості у сумі 1198 грн. 11 коп., інфляційних нарахувань - 1104 грн. 66 коп., 3% річних - 123 грн. 00 коп. на підставі договору від 16.07.2004 №223.

Рішенням господарського суду Луганської області від 26.03.2009 у справі №14/81 відмовлено у задоволенні позову, оскільки 27.09.2008 минув строк позовної давності на стягнення заборгованості, а акти звірення, на які посилається позивач, не є доказом визнання відповідачем боргу. Мотивоване дане рішення ст.ст. 526, 527, 264, 267 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач – ТОВ "Донбасіндустрія", звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить рішення господарського суду Луганської області від 26.03.2009 у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на ст. 264 Цивільного кодексу України, зазначив, що актами звірення станом на 01.10.2006, 23.05.2007, 01.03.2008 відповідач визнав суму заборгованості за договором від 16.07.2004 №223 у розмірі 1198 грн. 11 коп., тому дані акти є підставою для переривання перебігу строку позовної давності.

Відповідач – ТОВ "Донбасантрацит", надав відзив №1/309 від 22.04.2009, яким з доводами апеляційної скарги не погоджується, просить рішення господарського суду Луганської області залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Розпорядженням від 08.04.2009 голови Луганського апеляційного господарського суду, відповідно до ст. 28 Закону України "Про судоустрій України", для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасіндустрія", м. Луганськ, на рішення господарського суду Луганської області від 26.03.2009 у справі №14/81 призначена судова колегія у складі: Медуниця О.Є. - суддя – головуючий, Іноземцева Л.В., Перлов Д.Ю. – судді.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державне Відкрите акціонерне товариство "Шахта Міусинська" Державної холдингової компанії "Донбасантрацит" було реорганізовано у відокремлений підрозділ Державного підприємства "Донбасантрацит" на підставі наказу Міністерства вугільної промисловості України від 24.11.2005 №40.

16.07.2004 між ТОВ "Донбасіндустрія" (Підрядник) та Державним Відкритим акціонерним товариством "Шахта Міусинська" Державної холдингової компанії "Донбасантрацит" (Замовник) був укладений договір №223 (а.с.11-13).

Відповідно до п.1.1 договору №223 від 16.07.2004 предметом договору є виконання ревізійно - налагоджувальних та ремонтних робіт, в тому числі проведення робіт по монтажу, ремонту, налагодження і випробування стаціонарного, електромеханічного, технологічного і енергетичного обладнання, ремонту контрольно - вимірювальних приладів і устроїв безпеки, передбачених у додатку до договору, які є невід'ємною його частиною (п.2.1 договору №223 від 16.07.2004).

Терміном закінчення робіт є дата підписання сторонами акту приймання - передачі виконаних робіт (п.3.4 договору №223 від 16.07.2004).

Акти приймання - передачі підписуються не рідше одного разу на місяць (п.6.4 договору №223 від 16.07.2004).

Відповідно до п.6.5 договору №223 від 16.07.2004 оплата за виконані роботи здійснюється у відповідності з актом приймання - передачі виконаних робіт протягом 20 банківських днів.

У разі прострочення платежів більше зазначеного строку Замовник сплачує пеню ….

У серпні 2004 року Підрядник (позивач) виконав роботи з налагодження електрообладнання підземних підстанцій на суму 11824 грн. 21 коп., що підтверджується актом приймання - передачі від 31.08.2004 (а.с.15).

На підставі зазначеного акту позивачем виставлено відповідачу рахунок - фактуру № ДИ-0000024 від 31.08.2004 на суму 11824 грн. 21 коп. (а.с.19).

Відповідач частково оплатив виконані роботи на суму 10626 грн. 10 коп., решта у сумі 1198 грн. 11 коп. залишилася неоплаченою.

01.11.2006, 23.05.2007 та 01.03.2008 між сторонами проведено звірення взаємних розрахунків та визначена заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 1198 грн. 11 коп., про що складені акти, які підписані сторонами та засвідчені печатками (а.с.16-18).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 16.07.2004 №223 позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача заборгованість у сумі 1198 грн. 11 коп., інфляційні нарахування - 1104 грн. 66 коп., 3% річних - 123 грн. 00 коп.

Судова колегія враховує наступне.

Позивачем належним чином підтверджено факт виконання ним зобов'язання перед відповідачем по виконанню робіт за договором №223 від 16.07.2004, про що свідчить акт приймання - передачі виконаних робіт від 31.08.2004 на суму 11824 грн. 21 коп., проте виставлений на підставі даного акту рахунок - фактура № ДИ-0000024 від 31.08.2004 на суму 11824 грн. 21 коп. повністю відповідачем не оплачений.

Залишок несплаченої суми відповідачем позивачу складає 1198 грн. 11 коп.

Відповідно до п.6.5 договору №223 від 16.07.2004 відповідач повинен був оплатити виконані роботи протягом 20 банківських днів з дати підписання акту приймання - передачі виконаних робіт від 31.08.2008, що не заперечує відповідач.

Перебіг строку починається з наступного дня відповідної календарної дати або настання події (ст. 252 Цивільного кодексу України).

Враховуючи положення зазначеної норми права оплата мала відбутися до 28.09.2004, включно.

В суді першої інстанції відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності (а.с.42).

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Згідно п.1 ст. 261 Цивільного кодексу України – перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Такою датою є 29.09.2004.

Право пред’явити вимогу про виконання відповідачем зобов’язання у позивача виникло з 29.09.2004, тобто саме з цієї дати було порушено право позивача на отримання оплати за виконані роботи.

Отже, строк позовної давності на стягнення боргу минув 29.09.2007.

Враховуючи, що позивач звернувся із позовом до господарського суду 05.03.2009 (а.с.23), строк позовної давності ним був пропущений.

Відповідно до ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, зроблено до винесення ним рішення, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею боргу або іншого обов'язку.

Позивач наполягає, що такою дією є підписання відповідачем актів звірення, тому перебіг строку позовної давності перервався.

Судова колегія вважає наступне.

Факт визнання боргу має беззаперечно свідчити про намір боржника погасити борг.

Сторони декілька разів підписували акти звірення, але борг не погашався відповідачем. Така ситуація триває п’ятий рік від дати початку перебігу строку позовної давності.

Враховуючи довготривалий час непогашення боргу 1198 грн. 11 коп., заяву відповідача про застосування строку позовної давності, пояснення представника відповідача в судовому засіданні 05.05.2009 про списання заборгованості за даними бухгалтерського обліку підприємства - відповідача, відзив його на апеляційну скаргу, а також те, що акти звірення не містять тексту, який би свідчив про визнання боржником боргу, саме лише підписання актів звірення не можна вважати дією з визнання відповідачем свого зобов’язання, бо це не свідчить про намір борг погасити.

Судова колегія також погоджується із висновком суду першої інстанції про неналежне оформлення актів звірення.

Так, акти звірення станом на 01.10.2006 і на 23.05.2007 не можна приймати до уваги, оскільки вони підписані структурним підрозділом відповідача без посилання на довіреність осіб, що його підписали.

Акт від 01.03.2008 з боку відповідача підписаний невідомою особою.

Враховуючи сказане у сукупності судова колегія вважає правомірним застосування судом першої інстанції строку позовної давності, оскільки позивачем не надано доказів його переривання.

Таким чином, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 26.03.2009 по справі №14/81 ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин, відповідає вимогам матеріального та процесуального права та відповідає фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Підстав для скасування або зміни рішення не вбачається.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судова колегія витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відносить на заявника –

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "Донбасіндустрія", м. Луганськ, на рішення господарського суду Луганської області від 26.03.2009 у справі №14/81 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 26.03.2009 у справі №14/81 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.