Представник третьої особи у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства юстиції України, м.Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.09р. у справі № 8/270-08

За позовом Міністерства юстиції України, м.Київ

до закритого акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив", м.Дніпродзержинськ

3-тя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача: Державне казначейство України, м. Київ

про стягнення 7 008 грн. 41 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.09 (суддя Дубінін І.Ю.) Міністерству юстиції України відмовлено у позові про стягнення із закритого акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" збитків, завданих державному бюджету України, у розмірі 7 008 грн. 41 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, Міністерство юстиції України просить його скасувати, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права;

Закрите акціонерне товариство "Дніпровський завод мінеральних добрив" вважає доводи, викладені у скарзі, безпідставними і просить рішення залишити без змін.

Державне казначейство України подало заяву про приєднання до апеляційної скарги.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд

За результатами розгляду заяви № 36202/03 Мартинова І.М. 14.12.06 Європейським судом з прав людини визнано порушення державою Україна п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод й зобов"язано сплатити заявнику невиплачену заборгованість, присуджену рішенням суду, а також 1 000 євро (тисячу євро) як компенсацію за нематеріальну шкоду.

Підставою вказаного рішення Європейського суду стали наступні обставини.

Заявник був працівником закритого акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив", частка державного майна в якому становила 40% статутного фонду. Таким чином, дія Закону "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (2864-14) розповсюджується на це підприємство.

10.04.03 Баглійський районний суд м.Дніпродзержинська зобов"язав підприємство виплатити заявнику 3 047 грн. 03 коп. заборгованості із заробітної плати та різні компенсації. Дане рішення не було оскаржене і набрало законної сили.

14.04.03 відділ державної виконавчої служби Баглійського районного управління юстиції відкрив виконавче провадження стосовно вищевказаного рішення.

21.10.03 виконавча служба повідомила заявника про те, що затримка у виконанні судового рішення пов"язана з великою кількістю виконавчих проваджень, розпочатих проти підприємства, арештом його майна та мораторієм на примусову реалізацію державного майна відповідно до Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (2864-14) .

Значна частина майна боржника була арештована виконавчою службою, однак її продаж був заборонений Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (2864-14) , який забороняє примусову реалізацію майна, що належить підприємствам, частка державної власності яких становить не менше 25 відсотків статутного фонду.

Належну йому заборгованість, за винятком 200 грн., заявник отримав лише 30.05.05. Зазначена частина рішення залишалась невиконаною на момент розгляду справи.

Таким чином, Європейський суд зазначив, що судове рішення від 10.04.03 залишалось невиконаним протягом періоду, що перевищував три роки і вісім місяців.

З цих підстав Європейський суд постановив, що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції. Також суд постановив, що Україна повинна сплатити заявнику невиплачену заборгованість, присуджену рішенням суду, а також 1000 євро як компенсацію за нематеріальну шкоду.

Рішення Європейського суду у справі Мартинов І.М. проти України за заявою № 36202/03 виконано в повному обсязі, 07.06.07 Мартинову І.М. сплачено 200 грн. заборгованості за судовим рішенням та 6 808 грн. 41 коп. компенсації за нематеріальну шкоду, що становило 1 000 євро на момент сплати.

Згідно ст. 2 Цивільного кодексу України держава є учасником цивільних відносин.

Оскільки внаслідок виконання зазначеного рішення Європейського суду державі заподіяно матеріальні збитки, та відповідно до ст.ст. 15- 17 Цивільного кодексу України вона має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу у встановленому порядку.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що позивачем пропущено строк звернення з відповідним позовом до суду, встановлений частиною 4 статті 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

На думку колегії суддів, визначений частиною 4 статті 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" строк за своєю правовою природою не є спеціальним строком позовної давності і взагалі не належить до процесуальних строків у розумінні чинного законодавства України. Із змісту вищезгаданої статті не вбачається, що вказаний трьохмісячний строк є присічним і що пропуск цього строку тягне будь-які правові наслідки. Отже, недотримання зазначеного строку при зверненні з конкретним позовом до суду не може мати жодних процесуальних наслідків.

Суд апеляційної інстанції вважає, що у такому випадку слід застосовувати загальний строк позовної давності.

При викладених обставинах рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.09 у даній справі скасувати.

Стягнути із закритого акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" м. Дніпродзержинськ в доход державного бюджету України 7 008 грн. 41 коп. збитків і 105 грн. 12 коп. витрат по справі, у т.ч. по апеляційній скарзі, видавши наказ.