ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" травня 2009 р.
Справа № 20/233-08-5012
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,
Суддів: Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,
при секретарі - Павленко Н.А.,
за участю представників:
позивача –не з’явився,
відповідача –Фірми "Монрош Корп." - не з’явився,
відповідача –Приморської райадміністрації Одеської міськради - Стас В.А.,
відповідача –Товариства сприяння обороні України, м. Київ –не з’явився,
відповідача –Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України –Петренко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу ОСББ "Мрія", м. Одеса,
на рішення господарського суду Одеської області від 13.03.2009 р.
по справі №20/233-08-5012
за позовом ОСББ "Мрія", м. Одеса,
до Фірми "Монрош Корп.", м. Довер, округ Кент, Штат Делавер, Приморської райадміністрації Одеської міськради, м. Одеса, Товариства сприяння обороні України, м. Київ, Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України, м. Одеса,
про визнання права власності, частково недійсним розпорядження та недійсними свідоцтв про право власності,
ВСТАНОВИЛА:
25.11.2008 р. (вх. №6900) ОСББ "Мрія" у господарському суді Одеської області пред’явлено позов до Фірми "Монрош Корп." та Приморської райадміністрації Одеської міськради про визнання за власниками квартир жилого дому №27 по вул. Педагогічній права спільної власності на підвальні приміщення №№1,2,3,5,6,12,15,16,17,24,25,26; про визнання недійсними пунктів 1.45-1.47,1.49 розпорядження Приморської райадміністрації №1720 від 21.12.1998 р. та про визнання недійсними свідоцтв про право власності від 21.12.1998 р. за №№1720-р45,1720-р46,1720-р47,1720-р49 на підвальні приміщення №№1,2,3,4,5,6, розташовані по вул. Педагогічній,27 (а.с. 2-6, т.1). Свої вимоги він мотивував наступним.
Відповідно до ч.2 ст. 10 ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду", власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою. Допоміжні приміщення (комірчини, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Конституційний Суд України своїм рішенням від 02.03.2004 р. №4-рп/2004 (v004p710-04) пояснив вказану норму. Позивач також зазначив положення ст.ст. 1,19 ЗУ "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку". На думку позивача, видача свідоцтв про право власності на жилі приміщення і його реєстрація в БТІ є правовою підставою для виникнення права власності на жиле приміщення і право спільної власності на допоміжні приміщення. Позивач створений власниками квартир і зареєстрований виконкомом Одеської міськради 05.07.1999 р. Члени Об'єднання власників багатоквартирного жилого будинку "МРІЯ" є власниками квартир в багатоквартирному будинку №27 по вул. Педагогічній, а тому, став власниками вищезазначених квартир, члени об'єднання стали учасниками спільної часткової власності на майно будинку, яке має допоміжне та технічне призначення, у тому числі й на підвальні приміщення площею 986,8 кв. м.. Однак, навесні 2007 року Об'єднанню власників багатоквартирного жилого будинку "МРІЯ" стало відомо, що більшість підвальних приміщень будинку №27 по вул. Педагогічній, на підставі розпорядження Приморської райадміністрації №1720 від 21.12.1998 р. було передано у власність Фірми "Монрош Корп.", та після цього вже змінили декілька власників і зараз частина підвальних приміщень знаходиться у власності Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України. В обґрунтування свого позову позивач послався також на ст.ст. 113, 131, 132 ЦК УРСР та ст.ст. 15, 261 ЦК України.
10.12.2008 р. (вх. №25561) позивач надав суду обґрунтування позову (а.с. 112-113, т.1), в якому він зазначив, що позивач обґрунтовує звернення саме Об'єднання власників багатоквартирного жилого будинку №27 по вулиці Педагогічній "МРІЯ" до суду за захистом порушених прав та інтересів власників квартир тим, що, у відповідності до ст. 4 ЗУ "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", Об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Об'єднання відповідає за своїми зобов'язаннями коштами і майном об'єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов'язки, виступає позивачем та відповідачем у суді.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.12.2008 р. (а.с. 119-120, т.1) до участі у справі в якості іншого відповідача залучено Товариство сприяння обороні України.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.12.2008 р. (а.с. 129-130, т.1) заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково, а саме накладено арешт на: підвальне приміщення №1, розташоване у м. Одесі, вул. Педагогічна,27, що належить на праві власності Товариству сприяння обороні України; підвальне приміщення №2, розташоване у м. Одесі, вул. Педагогічна,27, що належить на праві власності Товариству сприяння обороні України; підвальне приміщення №5, розташоване у м. Одесі, вул. Педагогічна,27, що належить на праві власності Товариству сприяння обороні України; в решті заяву про вжиття заходів до забезпечення позову залишено без задоволення.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.12.2008 р. (а.с. 131, т.1) до участі у справі в якості іншого відповідача залучено Одеську обласну організацію Товариства сприяння обороні України.
09.01.2009 р. (вх. №274) Приморська райадміністрація Одеської міськради подала до суду клопотання (а.с. 132, т.1), в якому, згідно ст. 24 ГПК України, просила замінити Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради на Виконавчий комітет Одеської міської ради, у зв'язку з тим, що вона не є правонаступником Приморської районної адміністрації виконавчого комітету.
26.01.2009 р. судом до справи залучений відзив Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України (а.с. 25-26, т.2), в якому вона просила відмовити позивачу у позові, оскільки в основу вимог позивачем покладений ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) та Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 р. №4-рп/2004 (v004p710-04) по справі №1-2/2004, які у даній правовій ситуації застосуванню не підлягають.
03.03.2009 р. (вх. №5095) позивач надав суду заперечення на відзив (а.с. 76-77, т.2), в якому зазначив, що позовні вимоги є повністю обґрунтованими, оскільки, не зважаючи на те, на яких законних підставах набувається право власності на квартиру, будь-то приватизація або договір інвестування, власники квартир отримують однаковий обсяг прав щодо неподільного майна. На час видачі оспорюваних Свідоцтв про право власності (1998 р.) єдиним правовим актом, який визначав права власників квартир багатоквартирного будинку був ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) . Частина 2 ст. 10 цього Закону встановлювала, що власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Тобто цей Закон (2482-12) закріплював за власниками квартир багатоквартирного будинку право спільної власності на допоміжні приміщення будинку, технічне обладнання, елементи зовнішнього благоустрою. Відповідно до ст. 4 ЦК, який діяв на той період (1963 р.), цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством СРСР і УРСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Таким чином, положення ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) та рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004р. №4-рп/2004 (v004p710-04) по справі №1-2/2004 в даному випадку повинні бути застосовані по аналогії закону. Відповідно до ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Положення ЗУ "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (2866-14) наводяться позивачем не для регулювання відносин, а для визначення термінів. Тобто застосовуються як такі, що роз'яснюють положення ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) в частині визначенні терміну "допоміжні приміщення". Договори про пайову участь у будівництві, які укладалися мешканцями будинку по вул. Педагогічній,27, передбачали набуття мешканцями права власності не лише на квартири, оскільки, по-перше, з вище наведених правових норм вбачається, що право власності на квартиру породжує право спільної власності на допоміжні приміщення, якими саме і є спірні підвальні приміщення. По-друге, як відповідач - Одеська обласна організація Товариства сприяння обороні України, який не брав участі в дольовому будівництві будинку, може стверджувати, що "договори про пайову участь передбачали "інше", а саме придбання нежилих підвальних приміщень як окремих об'єктів на підставі цих договорів". В архівних документах, які зміг розшукати позивач, нічого про зазначені відповідачем договори не вказано. В технічній документації на будинок спірні підвальні приміщення не відображенні в якості окремих нежилих об'єктів. Згідно з проектною документацією на будинок, спірні приміщення є допоміжними приміщеннями будинку. Крім того, якби між забудовником - АТ "Укржилбуд" та Фірмою "Монрош Корп." дійсно існували договори інвестування будівництва (про пайову участь у будівництві), за якими Фірма набула право власності на спірні приміщення, то вони були би недійсними, з огляду на наступне. На момент укладення зазначених договорів сторони цих договорів повинні були усвідомлювати, що приміщення, які Фірма отримає на виконання договорів, є технічними (допоміжними) приміщеннями, які відноситься до технічного обладнання житлового будинку, що забезпечує належне функціонування жилого будинку, тобто є неподільним майном, що не підлягає відчуженню, згідно вищевказаних норм чинного законодавства України. Уклавши такі договори, АТ "Укржилбуд" та Фірма порушили вимоги вказаного законодавства, а також охоронювані законом права та інтереси власників приміщень жилого будинку, за адресою: м. Одеса, вул. Педагогічна,27, оскільки фактично позбавили останніх права володіти, користуватися та розпоряджатися їх спільною власністю. Згідно ст. 48 ЦК УРСР, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом. Відповідно до ст. 59 ЦК УРСР, угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.
03.03.2009 р. (вх. №5094) позивач подав до суду клопотання про призначення експертизи (а.с. 78-79, т.2), в якому просив для визначення цільової приналежності та статусу підвальних приміщень, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Педагогічна,27, призначити судово-будівельно-технічну експертизу, на розгляд якої поставити наступні запитання: яке цільове призначення підвальних приміщень №1,2,3,5,6,12,15,16,17,24,25,26, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Педагогічна,27?, які технологічні мережі проходять по вказаним підвальним приміщенням?, які технічні прилади розташовані у цих підвальних приміщеннях?, чи належать зазначені підвальні приміщення до допоміжних (технічних) приміщень житлового комплексу, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Педагогічна,27, що забезпечують належне функціонування жилого будинку? Відповідь позивач просив надати окремо по кожному вказаному приміщенню підвалу.
13.03.2009 р. судом до справи було залучене клопотання позивача (а.с. 87, т.2) про залучення до участі у справі в якості 3-ї особи КП "ОМБТІ та РОН" та зобов'язання КП "ОМБТІ та РОН" надати необхідні документи.
Рішенням господарського суду Одеської області від 13.03.2009 р. (підписаним суддею Щавинською Ю. М. 18.03.2009 р.) з цієї справи у позові відмовлено, а заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою від 23.12.2008 р., - скасовано (а.с. 91-97, т.2). У своєму рішенні суд зазначив, що клопотання позивача про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи та про залучення до участі у справі в якості 3-ї особи КП "ОМБТІ та РОН" та зобов'язання його надати необхідні документи відхилені судом, з огляду на наступне. Згідно з п.2 Роз'яснень ВАСУ від 11.11.1998 р. №02-5/424 (v_424800-98) "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. На думку суду, в даному випадку не було дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних відносно предмету доказування та було за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами. Як вбачається зі змісту ст. 27 ГПК України і п.2 Інформаційного листа ВГСУ від 06.08.2008 р. за №01-8/471 (v_471600-08) , 3-ю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, може бути залучено господарським судом до участі у справі лише тоді, коли рішення з господарського спору може вплинути на її права або обов'язки щодо однієї із сторін. У відповідності до Тимчасового положення "Про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно" (z0157-02) БТІ є органом, який здійснює державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів. Таким чином, КП "ОМБТІ та РОН" є органом, який здійснює державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно у межах м. Одеси за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів, у тому числі судових рішень. З огляду на це та, приймаючи до уваги ст. 115 ГПК України, відповідно до якої рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, у випадку ухвалення судом рішення про задоволення позову щодо визнання права власності, КП "ОМБТІ та РОН" буде зобов'язане прийняти рішення про реєстрацію такого права, натомість, будь-яких обов'язків у разі відмови у позові, у зазначеної особи не виникне. Разом з тим, вирішення судового спору про визнання права спільної власності, визнання частково недійсним розпорядження Приморської райадміністрації та визнання недійсними свідоцтв про право власності, ніяк не зачіпає інтересів цього КП та не може вплинути на його права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Щодо залучення третьої особи з метою витребування у неї зазначених в клопотанні документів, суд зазначив, що на підставі ст. 38 ГПК України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд має право витребувати від підприємств та організацій документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, незалежно від їх участі у справі. Крім того, на протязі всього розгляду справи позивач жодного разу не вказував на те, що для розгляду справи необхідні додаткові документи, які слід витребувати у КП "ОМБТІ та РОН" та не ставив питання про їх витребування. Суд також вказав, що відповідачі - Фірма "Монрош Корп.", Приморська районна адміністрація Одеської міської ради та Товариство сприяння обороні України відзив на позов, витребуваний судом, не надали, правом надіслання до суду представника для участі у судових засіданнях не скористалися, не зважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення.
Саме ж рішення суд мотивував тим, що будинок №27 по вул. Педагогічній у м. Одесі був збудований АТ "Укржилстрой" на підставі інвестиційного договору фізичних та юридичних осіб. Відповідно до розпорядження Приморської районної адміністрації №1720 від 21.12.1998 р. фізичним та юридичним особам, які приймали часткову участь у будівництві вказаного будинку, були видані свідоцтва про право власності на квартири, офіси та підвальні приміщення у будинку. Позивач був створений власниками квартир в багатоквартирному будинку відповідно до вимог ЗУ "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (2866-14) та 05.07.1999 р. зареєстрований виконавчим комітетом Одеської міської ради як юридична особа. Враховуючи ст. 385 ЦК України, ст.ст. 1,4-6,11-12,16 ЗУ "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", п.п.2.1.,7.1. Статуту, суд дійшов висновку, що Об'єднання власників багатоквартирного будинку не є суб'єктом права власності спільного майна власників багатоквартирного будинку, а створюється власниками квартир для сприяння у використані їхнього майна, будинку та прибудинкової території та для інших дій, пов'язаних з утриманням та управлінням спільним майном. Також, рішенням господарського суду Одеської області від 12.12.2007 р. по справі №29/356-07-8338 ОСББ "Мрія" було визнане управителем (балансоутримувачем) житлового будинку по вул. Педагогічній,27 у м. Одесі. Враховуючи ст.ст. 1, 2, 21 ГПК України, ст. 124 Конституції України та ст. 2 ЗУ "Про судоустрій України", позивачем, як того вимагає ст. 33 ГПК України, не було доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а саме: яким чином при передачі підвальних приміщень будинку №27 по вул. Педагогічній, на підставі розпорядження Приморської райадміністрації, у власність Фірми "Монрош Корп." були порушені права та охоронювані законом інтереси саме позивача з цієї справи, з урахуванням його створення після прийняття оскаржуваного розпорядження та видачі спірних свідоцтв, а також те, що право на оспорювання розпорядження та свідоцтв виникло лише після створення вказаного Об'єднання. Більш того, суд дійшов до висновку про відсутність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов. Вимоги позивача про визнання за власниками квартир жилого дому №27 по вул. Педагогічній, права спільної власності не можна визнати обґрунтованими, оскільки діюче законодавство, що регулює відносини власності та можливі способи захисту прав власника, наділяє саме власника правом на захист, а позивач правом власності щодо спірних приміщень не наділений.
Не погоджуючись зі вказаним рішенням, позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати і прийняти нове, яким позов задовольнити, з тих же підстав, що були ним викладені у позові, його обґрунтуванні та запереченні на відзив, а також враховуючи те, що позивач є саме такою уповноваженою власником особою, яка має право звертатися до суду з позовом про визнання права спільної власності. Скаржник також посилається на постанови ВГСУ по конкретним справам, де різноманітні ОСМБ виступають позивачами як спеціальні органи, створені співвласниками квартир для захисту їх прав і інтересів як власників, що, на думку апелянта, доводить помилковість висновку, викладеному в оскарженому рішенні.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 07.04.2009 р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 05.05.2009 р., про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.
Фіксування судового засідання здійснювалось технічними засобами.
Відповідач - фірма "Монрош Корп." –в судове засідання не з’явився, ухвала про призначення справи до розгляду повернулась до суду з позначкою поштового відділення, що представник цієї фірми не знаходиться за зазначеною адресою (вибув).
Відповідач –Товариство сприяння обороні України м. Київ в судове засідання не з’явився, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, про причини свого нез’явлення суд не повідомив.
Позивач в судове засідання не з’явився. Від його представника (за дорученням) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з хворобою голови правління позивача.
Судова колегія відхилила це клопотання, з огляду на те, що, по-перше, заявник не надав доказів того, що голова правління позивача дійсно хворіє, а, по-друге, представництво позивача –юридичної особи, крім керівника цієї особи, може здійснювати представник за дорученням, а такий у позивача, як вбачається з матеріалів справи і клопотання, є, однак він також в судове засідання не з’явився і не надав доказів неможливості участі у справі.
Враховуючи викладене, судова колегія прийняла рішення про розгляд справи за відсутністю позивача і відповідачів - фірми "Монрош Корп." та Товариства сприяння обороні України.
Представники відповідачів Приморської райадміністрації Одеської міськради та Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України в поясненнях, наданих суду, просили відмовити у задоволенні скарги та залишити рішення без змін.
За згодою учасників процесу, згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.
Заслухавши пояснення учасників процесу, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладеним в рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.09.1998 р. будинок №27 по вул. Педагогічній у м. Одеса був прийнятий в експлуатацію державною приймальною комісією, про що свідчить акт про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту (а.с. 15-17, т.1).
Розпорядженням Приморської районної адміністрації №1130 від 09.09.1998 р. (а.с. 14, т.1) був затверджений акт про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту –будинку №27 по вул. Педагогічній у м. Одеса та вказано зареєструвати в ОМБТІ зазначений будинок по праву власності АТ "Укржилстрой", як замовника на будівництво, відповідно до рішення міськвиконкому №86 від 18.02.1995 р. та №622 від 25.12.1996 р.
Відповідно до розпорядження Приморської районної адміністрації №1720 від 21.12.1998 р. (а.с. 24-25, т.1) фізичним та юридичним особам, які приймали часткову участь у будівництві будинку №27 по вул. Педагогічній, були видані свідоцтва про право власності на квартири, офіси та підвальні приміщення у будинку.
Відповідно до ст. 385 ЦК України та ст.ст. 1,4-6,11-12,16 ЗУ від 29.11.2001 р. "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (зі змінами), об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є юридичною особою, створеною співвласниками для сприяння використанню їхнього власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна, яке діє відповідно до статуту та закону.
Позивач був створений власниками квартир в багатоквартирному будинку №27 по вул. Педагогічній у м. Одесі та 05.07.1999 р. зареєстрований виконавчим комітетом Одеської міської ради як юридична особа (а.с. 53-60, т.2).
Метою діяльності Об'єднання, у відповідності до п.2.1. Статуту, є: забезпечення належного утримання будинку та прибудинкової території; забезпечення згоди власників квартир, жилих та нежилих приміщень будинку про порядок, реалізацію ними своїх прав на володіння, користування та розпорядження об'єктами будинку, що перебувають у спільній власності членів об'єднання; забезпечення мешканців будинку комунальними та іншими послугами; забезпечення виконання власниками квартир, жилих та нежилих приміщень будинку вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями, затверджених Постановою КМУ від 08.10.1992 р. №572 (572-92-п) ; забезпечення ефективного використання коштів власників, скорочення собівартості отримуваних ними послуг.
Згідно п.7.1. Статуту, Об'єднання має право: визначати порядок обслуговування і ремонту будинку та утримання прибудинкової території; здійснювати господарську діяльність, пов'язану з утриманням житлового будинку і прибудинкової території у відповідності з метою діяльності, передбаченою Статутом Об'єднання, у тому числі укладати договори з фізичними та юридичними особами; організовувати проведення повної або часткової реконструкції жилого будинку; організовувати виконання робіт з утримання будинку і прибудинкової території; на конкурсній основі визначати підрядні організації, що надають послуги по утриманню будинку і прибудинкової території; одержувати в користування або у власність членів Об'єднання в установленому чинним законодавством порядку земельну ділянку (прибудинкову територію); за погодженням з місцевим органом державної виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування здійснювати будівництво господарських та інших будівель на прибудинковій території, необхідних для забезпечення утримання будинку або створення додаткових зручностей членам Об'єднання; придбати у спільну часткову власність членів Об'єднання квартири, жилі або нежилі приміщення будинку, іншу нерухомість, основні засоби, обладнання та інвентар; здавати в оренду фізичним або юридичним особам окремі об'єкти, що перебувають у спільній власності членів Об'єднання, за рішенням загальних зборів членів Об'єднання; розпоряджатися коштами Об'єднання відповідно до кошторису, затвердженого загальними зборами членів Об'єднання; захищати права та законні інтереси власників квартир, жилих та нежилих приміщень будинку у державних органах влади і управління, органах місцевого самоврядування, в судах; звертатися з позовом про притягнення до відповідальності члена Об'єднання у випадках, передбачених чинним законодавством; виступати замовником робіт і послуг та укладати угоди з відповідними підприємствами, що надають ці роботи і послуги, провадити їх оплату; здійснювати інші дії, що відповідають цілям та меті діяльності Об'єднання, які не суперечать чинному законодавству України.
Отже, аналізуючи положення Статуту Об'єднання та приписи чинного законодавства, місцевий суд, на думку колегії суддів, дійшов обґрунтованого висновку, що Об'єднання власників багатоквартирного будинку не є суб'єктом права власності спільного майна власників багатоквартирного будинку, а створюється власниками квартир для сприяння у використані їхнього майна, будинку та прибудинкової території та для інших дій, пов'язаних з утриманням та управлінням спільним майном.
Крім того, як вірно підкреслив суд першої інстанції, рішенням господарського суду Одеської області від 12.12.2007 р. по справі №29/356-07-8338 (а.с. 28-29, т.1) Об'єднання власників багатоквартирного жилого будинку "Мрія" (по вул. Педагогічній,27) було визнане управителем (балансоутримувачем) вісімдесяти квартирного житлового будинку по вул. Педагогічній,27 у м. Одесі, з покрівельною газовою котельною, технічним поверхом, підвальними приміщеннями, фундаментом, внутрішньобудинковими мережами електропостачання та зовнішнього освітлення, газопостачання, теплопостачання, гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, а також будівлі насосної станції холодного водопостачання та підземною гараж-автостоянкою з поштовою адресою: м. Одеса, Полуничний провулок,31-а.
Однак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що передача на баланс Об’єднанню житлового будинку №27 по вул. Педагогічній у м. Одеса, виходячи зі ст. 11 ЗУ "Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку", не припиняє отриманого передбаченим законом шляхом права власності осіб на спірні приміщення.
Посилання скаржника на рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 р. (v004p710-04) у справі №1-2/2004 та ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) від 19.06.1992 р. (зі змінами) не можуть прийматись до уваги, оскільки ці рішення і Закон стосуються такого способу набуття права власності на нерухомість, як приватизація державного житла, що у даному випадку не відбувалося.
Згідно зі ст. 19 ЗУ "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню. Загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку. Власники приміщень володіють, користуються і у встановлених цим Законом (2866-14) та цивільним законодавством межах розпоряджаються спільним майном. При відчуженні приміщення в жилому будинку право на частку неподільного майна підлягає відчуженню разом з приміщенням без виділення частки в натурі. Об'єкти права спільної власності на майно можуть бути передані в користування фізичній або юридичній особі або групі осіб у разі, якщо це не пов'язано з порушенням прав і інтересів інших співвласників неподільного та загального майна, які охороняються законом.
Згідно до ст. 1 ЗУ "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибулі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Загальне майно - частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об'єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо). Нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин. Неподільне майно - неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку.
З викладеного, а також аналізуючи матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку, що спірні підвальні приміщення не відносяться до неподільного майна, тобто не є такими, що не підлягають відчуженню.
Згідно зі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який посвідчує його право власності.
Однак, до суду з вимогами про визнання за власниками квартир жилого дому №27 по вул. Педагогічній права спільної власності на підвальні приміщення, про визнання недійсними пунктів розпорядження Приморської райадміністрації та про визнання недійсними свідоцтв про право власності в якості позивача звернулося ОСББ "Мрія".
Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, позивачем не було доведено, як того вимагає ст. 33 ГПК України, тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а саме, яким чином при передачі підвальних приміщень будинку №27 по вул. Педагогічній, на підставі розпорядження Приморської райадміністрації від 21.12.1998 р., у власність Фірми "Монрош Корп." були порушені права та охоронювані законом інтереси саме позивача з цієї справи, з урахуванням дати його реєстрації - 05.07.1999 р., тобто після прийняття оскаржуваного розпорядження та видачі спірних свідоцтв.
Також судом першої інстанції мотивовано зазначено, що у позивача відсутнє матеріальне право або охоронюваний законом інтерес, на захист яких подано позов, так як вимоги позивача про визнання за власниками квартир жилого дому №27 по вул. Педагогічній права спільної власності не можна визнати обґрунтованими, оскільки ст. 392 ЦК України наділяє саме власника правом на захист, а позивач правом власності щодо спірних приміщень не наділений.
Виходячи з викладеного, місцевий суд повністю обґрунтовано вбачив, що права та законні інтереси позивача щодо визнання права власності на об'єкти нерухомості та визнання з цього приводу недійсними пунктів розпорядження Приморської райадміністрації та свідоцтв про право власності на спірні приміщення не порушено. Крім того, судом першої інстанції мотивовано вказано, що у даному випадку право на звернення з позовом щодо захисту інтересів надано саме власникам квартир, а не позивачу, тобто останній немає правових підстав для звернення до суду з позовом про визнання за власниками квартир жилого дому №27 по вул. Педагогічній права спільної власності.
Також, судова колегія звертає увагу на те, що постанови Вищого господарського суду України, на які посилається позивач у скарзі, по-перше, не є джерелами права у вітчизняному законодавстві (тобто судовий прецедент не визнається), а, по-друге, не стосуються цієї справи, оскільки в них йдеться про приватизацію, як спосіб набуття права власності на нерухоме майно, при якому зовсім інший порядок розпорядження допоміжними приміщеннями, ніж при придбанні їх у власність особами, що приймали участь у будівництві будинку. Крім того, посилання скаржника на постанову Вищого господарського суду України від 23.02.2005 р. у справі №19/107-04-3437 взагалі є недоречним, оскільки постановою Верховного Суду України від 12.07.2005 р. з цієї справи вказану постанову від 23.02.2005 р., постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.09.2004 р. та рішення господарського суду Одеської області від 14.06.2004 р. скасовано.
Згідно п.3 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/422 від 10.12.1996 р. "Про судове рішення" (v_422800-96) (з наступними змінами та доповненнями), рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з’ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що бе руть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Такі ж вимоги до судового рішення містяться у Постанові Пленуму Верховного суду України №11 від 29.12.1976 р. "Про судове рішення" (v0011700-76) .
Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
На думку судової колегії, місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи, дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам і підстав для скасування цього рішення, передбачених ст. 104 ГПК України, судова колегія не вбачає.
Наведене в апеляційній скарзі повторює викладене позивачем у позові, його обґрунтуванні та запереченні на відзив. Викладеним доводам, як вже зазначалось, місцевим судом надана обґрунтована оцінка, вони не спростовують висновків місцевого суду, не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією такими, що не можуть бути прийняті до уваги, скаржник не навів.
Перевіряючи, згідно приписів ст. 101 ГПК України, законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі, тобто не тільки на підставах, викладених в апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь - яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені місцевим судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення господарського суду Одеської області від 13.03.2009 р. у справі №20/233-08-5012 - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСББ "Мрія", м. Одеса, на зазначене судове рішення –без задоволення.
Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий: Мирошниченко М. А. Судді: Бєляновський В. В. Шевченко В. В.
Повний текст постанови підписано 06.05.2009 р.