СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
30 квітня 2009 року
С
права №
5020-9/080-13/100-7/086-13/256-3/056-9/001
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Градової О.Г.,
суддів Остапової К.А.,
Антонової І.В.,
за участю представників сторін:
прокурор, Шульга Антон Миколайович, посвідчення № 574 від 18.11.08, Прокурор міста Севастополя;
представник позивача, Никитін Віталій Ігорович, довіреність № 1 від 08.01.09, Державна екологічна інспекція в місті Севастополі;
представник відповідача, Дорожко Олексій Леонідович, довіреність № 01-юр від 02.01.09, Комунальне підприємство "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради;
представник третьої особи, не з'явився, Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації;
представник третьої особи, Чиркова Ольга Миколаївна, довіреність № 03-15/5324 від 29.12.08, Севастопольська міська рада;
розглянувши апеляційне подання прокурора Балаклавського району міста Севастополя на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Рибіна С.А.) від 19 березня 2009 року у справі № 5020-9/080-13/100-7/086-13/256-3/056-9/001
за позовом прокурора Балаклавського району міста Севастополя (вул. 7 Листопаду, 3,Севастополь,99042)
в особі Державної екологічної інспекції в місті Севастополі (вул. Радянська, 61,Севастополь,99011)
до комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (вул. Л. Павліченко, 2,Севастополь,99011)
3-ті особи: Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації (вул. Леніна, 2,Севастополь,99011)
Севастопольська міська рада (вул. Леніна, 3,Севастополь,99011)
про стягнення 68005,00 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням місцевого господарського суду у позові відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що не доведено здійснення відповідачем засмічення території котельної С. Перовської, позивач добровільно та своєчасно виконав приписи екологічної інспекції про звільнення території котельної Радіогорки від бітума, законодавством не передбачено цивільної відповідальності за потенційне засмічення.
Прокурор подав апеляційне подання, в якому просить скасувати судове рішення, позов задовольнити через те, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, викладені у рішенні висновки суду не відповідають обставинам справи.
Відзивів на апеляційне подання не надійшло.
У судовому засіданні прокурор підтримав доводи апеляційного подання, позивач погодився з поданням, відповідач з апеляційним поданням не погодився через те, що не є власником будівельних відходів біля котельної С. Перовської, бітум біля котельної Радіогорки був відповідачем прибраний, крім того, законодавством не передбачено цивільної відповідальності за потенційне забруднення; третя особа - Севастопольська міська рада, також не погодилася з апеляційним поданням з підстав, які викладені відповідачем. Третя особа - Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації не скористувалася правом на участь її представника у судовому засіданні, про час та місце судового засідання сповіщена належним чином (23 квітня 2009 року рекомендованою кореспонденцією на її адресу направлена копія ухвали). Явка сторін та третіх осіб не визнана судом обов’язковою, у справі достатньо доказів для розгляду справи по суті, тому судова колегія розглядає справу за відсутністю у судовому засіданні представника Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд встановив наступне:
20-26 листопада 2007 року Державною екологічною інспекцією в місті Севастополі здійснена перевірка відповідача щодо виконання приписів по акту від 18-21 жовтня 2005 року (а.с. 6-10 т. 1), про що складений акт з фототаблицею по котельній в С.Перовської (а.с. 11-15, 84-92 т. 1).
Вказаною перевіркою засвідчено часткове виконання раніше наданого припису, у тому числі не виконання пункту 1.7 акту попередньої перевірки, а саме:
- на території котельної С.Перовської виявлено несанкціоноване розміщення будівельних відходів (уламки асфальту) площею 4,7 м х 4,2 м та висотою 1,2 м, відходи належать підприємству і утворені в наслідок реконструкції котельної (а.с. 12 т. 1);
- на території котельної С.Перовської біля місткостей з нафтопродуктами виявлено несанкціоноване розміщення будівельних відходів обсягом 4,04 м х 4,9 м х 0,85 м, з них на ґрунті розміщено сміття обсягом 1,35 м х 4,9 м х 0,4 м (а.с. 12 т. 1).
Крім того, засвідчене нове правопорушення - на території котельної Радіогорки за будівлею на ґрунті виявлено несанкціоноване розміщення будівельних відходів (відходів бітума) обсягом 4 м х 5 м х 0,2 м, що є потенційним джерелом засмічення земель (а.с. 13 т. 1).
Вказаним актом наданий припис (пункт 1.4) про ліквідування вказаних відходів до 15 грудня 2007 року.
05 грудня 2007 року постановами державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища міста Севастополя посадовці відповідача –директор Андрєєв М.Б. та начальник Шостого енергорайону Свірідов В.М. притягнуті до адміністративної відповідальності –штрафам 255 грн. і 136 грн. по статті 188-5 (невиконання законних приписів посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища) і статті 82 (порушення правил складування, зберігання, розміщення відходів) Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10) (а.с. 19, 18 т. 1). Штрафи стягнуті (а.с. 49-50 т. 1).
Відповідач є балансоутримувачем комунального майна - центральної котельної на території ЗАТ "Софія Перовська", що сторони не оспорюють та це підтверджується наказом № 318 від 13 жовтня 1999 року вказаного ЗАТ С. Перовської, актом (а.с. 23, 25 82-83 т. 1).
Правовстановлюючих документів на земельні ділянки відповідачу не надавалося, рішень про відвід землі відповідним органом не приймалося, відповідач є фактичним землекористувачем, чого не оспорює.
Як слідує з договорів, будівництво (реконструкція) на котельній С.Перовської, через яке виявлено несанкціоноване розміщення будівельних відходів, велося по договору за замовленням Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації.
Так, 19 грудня 2005 року був укладений договір з генпідрядником, товариством з обмеженою відповідальністю "СМК БудІнвестКомплекс", але 27 вересня 2007 року цей договір був розірваний за згодою сторін, виконані генпідрядником роботи були здані замовнику (а.с. 18-30, 114-117 т. 2).
27 листопада 2007 року між вказаним замовником, Управлінням капітального будівництва, та підрядником, товариством з обмеженою відповідальністю "Вертикаль", було укладено договір підряду № 10/27-11 "завершення робіт по реконструкції котельної з переведенням на природних газ в с. Любимівка" з складенням договірної ціни та локального кошторису, довідки про виконання підрядних робіт і акту приймання робіт (а.с. 13-17, 118-134 т. 2). У зв’язку з відсутністю фінансування роботи по даному договору були зупинені.
Таким чином, відповідач не здійснював будівельних робіт та їх не замовляв, за умовами договорів підрядник був зобов’язаний виконати певні роботи з розібрання окремих конструкцій, очистки приміщень та вивезення сміття (а.с. 118-127 т. 2).
Стосовно несанкціонованого розміщення бітуму та потенційного засмічення території котельної Радіогорки, відповідач письмовими доказами підтвердив своєчасне виконання припису та убрав вказані відходи, що підтверджує акт від 07 грудня 2007 року між відповідачем (замовником) та приватним підприємцем Пампухою В.В. (виконавець) про утилізацію будівельних відходів (відходи бітума) (а.с. 77 т. 1).
Відповідно до статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" N 1264-XII від 25 червня 1991 року використання природних ресурсів підприємствами здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог здійснення заходів щодо запобігання забрудненню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.
Статтею 68 цього Закону передбачено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України адміністративну і цивільну відповідальність, у тому числі за порушення норм екологічної безпеки (пункт "б"частини 2 статті 68), порушення природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, радіоактивних речовин та відходів (пункт "й"частини 2 статі 68). Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні відходів.
Відповідно статті 35 Закону України "Про охорону земель" N 962-IV від 19 червня 2003 року землекористувачі при здійсненні господарської діяльності зобов'язані дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України, забезпечувати захист земель від забруднення і засмічення, уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.
Згідно до статті 33 Закону України "Про відходи" N 187/98-ВР від 05 березня 1998 року зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів на території міст та інших населених пунктів, на територіях, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.
Відповідно до статті 42 цього Закону особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть адміністративну, цивільну відповідальності за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків.
Згідно до статті 1 вказаного Закону виробник відходів - фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів.
Як вказано вище, до утворення відходів через реконструкцію котельної С. Перовської призвела діяльність підрядників, які і є виробниками відходів. Та за умовами договору були зобов’язані вивезти відходи.
Таким чином, у відповідача не було зобов’язання вивозити будівельні відходи, його вини у засміченні території котельної С.Перовської не має.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки необхідна наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю), шкодою та виною відповідача.
Як вказано вище, протиправних дій та вини відповідача у несанкціонованому забрудненні території котельної С.Перовської не встановлено, навпаки встановлено, що забруднення території здійснено внаслідок будівельних робіт по договору між іншими юридичними особами.
Стосовно порушення – несанкціонованого розміщення бітума на території котельної Радіогорки, апеляційний господарський суд вважає, що відповідача не можна залучити до відповідальності. Дійсно, актом перевірки встановлено таке несанкціоноване розміщення відходів, але відповідач своєчасно виконав припис відповідного органу про утилізацію відходів. Відповідальності за потенційне засмічення землі законодавством не встановлено, а саме за таке порушення позивач просить притягнути відповідача до відповідальності.
Той факт, що посадовці відповідача були залучені до адміністративної відповідальності не є підставою для залучення відповідача до цивільної відповідальності. Як вбачається з протоколів та постанов про залучення до адміністративної відповідальності (а.с. 16-19 т. 1), адміністративні порушення складалися з: 1) в незабезпеченні контролю у сфері поводження з відходами, що привело до несанкціонованого розміщення бітума, 2) не виконання приписів (яких не вказано) посадовців органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього середовища. Тобто вказаними документами не встановлено засмідчення відповідачем (через його працівників) земельних ділянок.
А тому не має підстав для залучення відповідача до цивільної відповідальності. Судом першої інстанції рішення прийнято без порушень норм матеріального права, інших підстав для скасування (зміни) судового рішення не має, апеляційне подання задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційне подання прокурора Балаклавського району міста Севастополя залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Севастополя від 19 березня 2009 року у справі № 5020-9/080-13/100-7/086-13/256-3/056-9/001 залишити без змін.
Головуючий суддя О.Г. Градова Судді К.А. Остапова І.В. Антонова