ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
ПОСТАНОВА
30.04.09 Справа № 26/189
( Додатково див. рішення господарського суду Львівської області (rs2637048) )
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Краєвської М.В.
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Агросервіс"за №9/12 від 09.12.2008р.
на рішення господарського суду Львівської області
від 02.12.2008 року у справі № 26/189
за позовом закритого акціонерного товариства "Райз", м.Київ
до відповідача відкритого акціонерного товариства "Агросервіс", м.Кам"янка-Бузька
про стягнення 42642,38грн.
за участю представників:
від позивача Істушкіна А.О.
від відповідача Гнатківський Р.В.
Права і обов"язки, визначені ст. 22 ГПК України, право заявляти відводи, представникам роз"яснено.
В судовому засіданні 19.03.2009р. оголошувалась перерва до 26.03.2009р.
Рішенням господарського суду Львівської області від 02.12.2008р. у справі №26/189 (суддя Деркач Ю.Б.) частково задоволено позов закритого акціонерного товариства "Райз"(далі-ТзОВ), присуджено до стягнення з відкритого акціонерного товариства "Агросервіс"(далі-ЗАТ) на користь позивача 38310грн. вартості майна, 4231,94грн. пені, 425,41грн. державного мита, 117,72грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог –відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується наявність протиправної поведінки відповідача при виконанні договірних зобов"язань, факт спричинення збитків та документальне їх підтвердження, причинний зв"язок між виникненням збитків та відмовою відповідача від договору, що є підставою для стягнення збитків згідно ч.1 ст. 951 ЦК України.
Дане рішення оскаржується відповідачем у справі –ВАТ "Агросервіс", оскільки, на його думку, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з"ясуванням обставин, що мають значення для справи та за невідповідністю висновків суду обставинам та матеріалам справи; просить таке скасувати і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Зокрема, як зазначає скаржник, судом не взято до уваги, що:
- договір відповідального зберігання за №18 від 01.01.2006р. укладений між відповідачем та дочірнім підприємством "Райз-Агросервіс". Доказів правонаступництва та ліквідації даного підприємства позивачем до матеріалів справи не долучено;
- договір від 11.01.2007р., укладався терміном до 31.12.2007р., не продовжувався сторонами, а отже строк зберігання переданого майна закінчився у вказану дату;
- відповідачем взяте на зберігання майно не реалізовувалось, а тому відсутні підстави для застосування п.3.1.5. договору;
- не взято до уваги протокол №47 від 30.11.2007р. про закриття взаєморозрахунків між сторонами, а тому у відповідача перед позивачем відсутня заборгованість;
- ДП "Райз-Агросервіс"не зверталось до відповідача щодо стягнення коштів; тощо.
Окрім того, на думку скаржника, судом об"єднано різні вимоги по різних договорах між різними сторонами в одній справі, чим порушено ст. 58 ГПК України.
Позивач заперечив вимоги скаржника з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.125-127) на апеляційну скаргу та усними поясненнями представника в судовому засіданні. Зокрема, зазначає, що ЗАТ компанія "Райз"є належним позивачем у справі, оскільки 25.07.2006р. ДП "Райз-Агросервіс"складено передавальний акт, який містить положення про правонаступництво ЗАТ "Райз"щодо всіх зобов"язань підприємства, що припиняються, стосовно всіх кредиторів та боржників, включаючи зобов"язання, які оспорюються сторонами. Листи позивача з вимогою повернути майно, передане на відповідальне зберігання, залишені відповідачем без відповіді та задоволення. Протокол №47, складений сторонами у справі не стосується зобов"язань сторін, які виникли по оспорюваних договорах.
При розгляді матеріалів справи та апеляційної скарги судовою колегією встановлено наступне:
Відповідно до умов договору відповідального зберігання за №18 від 01.01.2006р., укладеного між ВАТ "Агросервіс"(охоронець по договору, відповідач у справі) та ДП "Райз-Агросервіс"(замовник по договору, позивач у справі) замовник передав, а охоронець прийняв на відповідальне зберігання мінеральні добрива (а.с.6-9).
Відповідно до умов договору відповідального зберігання за №27 від 11.01.2007р., укладених між ВАТ "Агросервіс"(охоронець по договору, відповідач у справі) та ЗАТ компанія "Райз"(замовник по договору, позивач у справі) замовник передав, а охоронець прийняв на відповідальне зберігання мінеральні добрива (а.с.10-11).
За умовами договорів відповідач зобов"язався прийняти на зберігання майно, що належить позивачу, зберігати майно з виконанням усіх необхідних умов, які забезпечують збереження майна, нести відповідальність за втрату, нестачу або пошкодження майна, повернути майно по першій вимозі, у випадку реалізації майна замовника третім особам, сплатити замовнику повну вартість реалізованого третім особам майна за попередньо узгодженою між сторонами ціною (п.3.1. договорів).
Охоронець за договорами несе повну відповідальність за збереження і цілісність майна з дати передачі на зберігання до дати повернення замовнику. За затримку повернення майна замовнику, охоронець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості неповерненого майна (п.5.1.-5.2. договорів).
Замовник відповідно до п.3.4. договорів має право у будь-який час вимагати у охоронця повністю або частково майно, яке знаходиться на зберіганні.
Термін дії договорів визначено до 31.12.2006р. та 31.12.2007р. відповідно, який може бути пролонгованим за взаємною згодою сторін (розділ 7 договорів).
Факт передачі майна на зберігання підтверджується актами прийому-передачі та не заперечується сторонами у справі.
Листом за №292 від 12.11.2007р. позивач звернувся з вимогою повернути ввірене відповідачу майно, передане по договору №27, у зв"язку з відсутністю майна, переданого на відповідальне зберігання (акт огляду майна від 02.10.2007р., складений позивачем). Обов"язок щодо повернення майна відповідачем виконано частково, а саме, 12.11.2007р. повернено 52,6т.карбаміду.
Відповідно до бухгалтерської довідки, наданої відповідачем, станом 01.04.2008р. на його відповідальному зберіганні знаходяться залишки мінеральних добрив, а саме, 1,15т. карбаміду, 15,35т. аміачної селітри, 0,5т. нітроамофоски. Вказані дані підтверджені позивачем.
Позивач 21.04.2008р. звернувся до відповідача з вимогою повернути майно або оплатити вартість відсутнього майна в розмірі 38400,45грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Дані обставини стали підставою для звернення з позовом про стягнення вартості переданого на відповідальне зберігання та неповерненого майна, а також пені, нарахованої відповідно до п.5.2. договорів.
Вартість майна обраховано позивачем на підставі прайс-листа на мінеральні добрива №13 від 11.04.2008р.(а.с.38).
Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області –без змін, з огляду на наступне:
Відповідно до частин 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Спір у даній справі виник з виконання договорів відповідального зберігання, тому на спірні правовідносини між сторонами поширюються норми глав 48, 66 Цивільного кодексу України (435-15) та глав 20, 22 Господарського кодексу України (436-15) .
Відповідно до ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей (ч.1,2 ст. 949 ЦК України) .
Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами повернути майно, передане на відповідальне зберігання, які залишені відповідачем без задоволення.
Ухвалою місцевого господарського суду від 20.08.2008р. відповідача зобов"язувалось подати докази наявності майна, переданого на зберігання, засвідчені обома сторонами.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.2009р. від відповідача вимагалось документально підтвердити наявність товарно-матеріальних цінностей згідно договорів №18 та №27.
Проте, таких доказів ні в суд першої інстанції, ні під час апеляційного провадження, відповідачем не подано.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2009р. сторін було зобов"язано провести звірку взаємних розрахунків щодо наявності на зберіганні у відповідача товарно-матеріальних цінностей, переданих по кожному договору окремо, а також кількості виданого майна по даних договорах. Однак, така вимога суду сторонами не виконана.
Сторона, яка порушила зобов"язання, має відшкодувати іншій стороні завдані цим збитки (ст. 623 ЦК України). Оскільки відшкодування збитків є мірою відповідальності, воно застосовується за наявності вини боржника. Відсутність своєї вини у відповідності до ст. 614 ЦК України, доводить особа, яка порушила зобов"язання. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов"язання.
Стаття 22 ЦК України встановлює, що особа, якій завдано збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв"язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Відповідно до частини 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов"язання, доказується кредитором.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 951 ЦК України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем, зокрема, у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.
Матеріалами справи підтверджено факт передачі відповідачу на відповідальне зберігання та неповернення останнім 1,15т. карбаміду, 15,35т. аміачної селітри, 0,5т. нітроамофоски, вартість яких обчислена позивачем у розмірі 38310грн. з розрахунку найнищої ціни за тону запропонованої постачальниками мінеральних добрив станом на липень 2008р.
Обґрунтованість та підставність обрахування вказаної суми підтверджено листом Львівської торгово-промислової палати від 15.08.2008р. (а.с.45-46).
З огляду на викладене, рішення місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 38310грн. вартості прийнятого на зберігання та неповерненого майна, а також 4231,94грн. пені, обчисленої відповідно до п.5.2. договорів, вважається судовою колегією законним і таким, що прийнято відповідно до матеріалів та обставин справи.
Твердження скаржника, що у позивача відсутні правові підстави для звернення з позовом, підставою якого визначено договір №18 від 01.01.2006р, оскільки такий укладений між відповідачем та ДП "Райз-Агросервіс", та об"єднання в одній справі різних позовних вимог між різними сторонами, відхиляються, оскільки такі були предметом дослідження місцевого господарського суду та оскаржуваним рішенням дано належну оцінку передавальному акту та розподільчому балансу (код рядка 140), згідно яких позивач виступив правонаступником ДП щодо всіх зобов"язань, стосовно всіх кредиторів та боржників, включаючи зобов"язання які є предметом розгляду даної справи, а отже, правомірно дійшов висновку про підставність звернення з позовом по договору №18 та визначив ЗАТ компанію "Райз"належним позивачем у даній справі.
Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає підставним відхилення місцевим господарським судом як доказу у справі протоколу №47 від 30.11.2007р., оскільки такий не містить посилання на договори, які є предметом розгляду у даній справі.
Що стосується твердження відповідача про припинення дії договору №18 від 01.01.2006р., а отже строк зберігання переданого майна закінчився 31.12.2006р., то судова колегія зазначає, що у відповідності із п.5.1. договору охоронець несе повну відповідальність за збереження і цілісність майна з дати передачі на зберігання і до дати повернення замовнику.
Доказів, які б свідчили про видачу майна з відповідального зберігання охоронцем суду не надано, як і доказів звернення до замовника з вимогою забрати майно в розумний строк.
Вирішуючи питання щодо доказів, судова колегія врахувала інститут допустимості засобів доказування (ст. 34 ГПК України), згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З врахуванням викладеного, рішення місцевого господарського суду прийнято відповідно до матеріалів та обставин справи з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування –відсутні.
Враховуючи вище наведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Львівської області від 02.12.2008р. у справі №26/189 залишити без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Агросервіс"- без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя
суддя
суддя
Орищин Г.В.
Галушко Н.А.
Краєвська М.В.