8.07.2008 року ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ЗАТ ТФПНК "Укртатнафта"та ЗАТ ТД "Укртатнафта"про стягнення збитків у вигляді вартості відсутньої продукції на суму 2760 грн. 00 коп., що поставлялась за Договором №37/2/2118/8267 від 3.01.2008 року.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 1.12.2008 року у справі №21/301 в задоволенні позовних вимог було відмовлено в повному обсязі. За оцінкою місцевого господарського суду надані на підтвердження нестачі продукції Акт від 8.04.2008 року, Акт експертизи №Э-187 від 9.04.2008 року та сертифікат №002679 від 7.04.2008 року не є належними доказами недостачі продукції. Водночас, місцевим господарським судом зазначено, що ЗАТ ТФПНК "Укртатнафта"не може нести відповідальність за цим позовом, оскільки є неналежним відповідачем у цій справі.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій скаржник просить рішення місцевого господарського суду скасувати і прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Скаржник стверджує, що рішення місцевого господарського суду прийняте при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, та із порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта місцевий господарський суд не застосував норми передбачені статтями 11, 509, 526, 527 ЦК України, ст.ст. 173, 174 ГК України. Водночас, скаржник зазначає, що місцевим господарським судом дано невірну оцінку доказам у справі, зокрема Акту експертизи №Э-187 від 9.04.2008 року.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.01.2009 року апеляційну скаргу ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"було прийнято до апеляційного провадження та призначено її розгляд за участю уповноважених представників сторін.

Розпорядженнями Заступника голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.03.2009 року та 29.04.2009 року, у зв’язку з перебуванням суддів Зеленіної Н.І. та Разіної Т.І. у відпустках, склад колегії суддів по справі №20/301 змінювався.

У судових засіданнях 11.03.2009 року та 8.04.2009 року, колегією суддів оголошувались перерви до 8.04.2009 року та 29.04.2009 року (відповідно) з метою надання можливості сторонам надати додаткові докази по справі.

Представник позивача в судових засіданнях апеляційного господарського суду підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати спірне рішення місцевого господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити, обґрунтовуючи це доводами наведеними в апеляційній скарзі.

Представник відповідача-1 в судових засіданнях апеляційного господарського суду проти вимог апеляційної скарги заперечував повністю, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а спірне рішення місцевого господарського суду без змін, посилаючись при цьому на доводи наведені у Відзиві на апеляційну скаргу. Поряд з цим, представник відповідача-1 під час апеляційного провадження у справі стверджував, що відповідач-1 є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки виконав власні зобов’язання по Договору №37/2/2118/8267 від 3.01.2008 року в повному обсязі і не несе відповідальності за товар з моменту його передачі перевізнику.

Представник відповідача-2 в судових засіданнях апеляційного господарського суду проти вимог апеляційної скарги заперечував повністю, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а спірне рішення місцевого господарського суду без змін, посилаючись при цьому на доводи наведені у Відзиві на апеляційну скаргу. При цьому, представник відповідача-2 вважає, що в діях позивача по прийманню нафтопродуктів було допущено грубі порушення Інструкції №81 про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, відповідно вважає недоведеним факт недостачі нафтопродуктів та вини вантажовідправника.

За згодою представників позивача та відповідачів в судовому засіданні 29.04.2009 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України (1798-12) .

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 3.01.2008 року між ЗАТ ТФПНК "Укртатнафта"(в тексті Договору - Постачальник) та ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"(в тексті Договору - Покупець) було укладено Договір №37/2/2118/8267 (том 1, арк. справи 21-24).

Відповідно до предмету зазначеного Договору №37/2/2118/8267, відповідач-1 зобов’язався поставити, а позивач зобов’язався оплатити та прийняти відповідні (за асортиментом та кількістю) нафтопродукти на умовах поставки FCA (міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів, Інкотермс-2000), м.Кременчук, вул.Свіштовська, 3.

За умовами вказаного Договору (Розділ 3), відвантаження товару здійснюється залізничним транспортом, при цьому, вантажовідправником товару за Договором є ЗАТ ТД "Укртатнафта"- відповідач-2 у справі.

Сторони Договору погодили, що вагою фактично поставленого товару є вага, зазначена в перевізних документах, а право власності на товар, ризики втрати чи пошкодження товару переходять від продавця до покупця з моменту передачі цього товару перевізнику (п.3.5 Договору).

Відповідно до п.3.9. та п.3.10. Договору, у разі якщо при прийомці товару буде виявлено невідповідність кількості та / або якості товару даним, які зазначені в супровідних документах постачальника, покупець (вантажоотримувач) зобов’язаний викликати телеграмою представника постачальника для складання двостороннього акта прийомки по якості, представника вантажовідправника –по кількості. При отриманні телеграми про виявлення невідповідності кількості та / або якості поставленого товару супровідним документам, постачальник зобов’язаний протягом двох днів забезпечити приїзд свого уповноваженого представника або дозволити приймання товару покупцем в односторонньому порядку у відповідності з вимогами Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів. У випадку відмови постачальника (вантажовідправника) від участі в прийманні товару по якості та / або кількості, покупець має право запросити для участі в перевірці представника незалежної організації, погодженої з постачальником, або експерта торгово-промислової палати України.

Пунктом 7.6. Договору від 3.01.2008 року встановлено, що Договір діє з моменту підписання до 31.12.2008 року.

Як свідчить залізнична накладна, враховуючи положення Договору №37/2/2118/8267 від 3.01.2008 року та умови FCA Правил Інкотермс, ЗАТ ТФПНК "Укртатнафта"було виконано свої зобов’язання щодо передачі товару завантаженим у вагоно-цистерни перевізникові для доставки на адресу позивача (том 1, арк. справи 17).

Як встановлено місцевим господарським, підтверджується матеріалами справи та поясненнями представника апелянта, до станції призначення вантаж (нафтопродукти) прибув у справній цистерні без ознак втрати зі справними пломбами вантажовідправника та був виданий залізницею без перевірки на підставі ст.52 Статуту залізниці, про що є відмітка на зворотній стороні залізничної накладної. Однак, ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"в процесі приймання нафтопродуктів за Договором №37/2/2118/8267 від 3.01.2008 року було виявлено та зафіксовано у Акті приймання нафтопродуктів за кількістю від 8.04.2008 року факт нестачі, що перевищує норми природних втрат (том 1, арк. справи 16). Згідно з вказаним Актом, невідповідність маси вантажу (нафтопродуктів) перевізним документам становить 400 кг, при нормі природного убутку 237 кг.

В зв’язку з цим, 10.04.2008 року ТзОВ "Ай Ем Сі Ес Блек Сі"(м.Одеса) було складено Сертифікат №002679, відповідно до якого інспектор ТзОВ "Ай Ем Сі Ес Блек Сі"приймав участь в переважуванні цистерни №74244278. При цьому було встановлено, що маса нетто по документу 46150 кг, фактична маса нетто 45750 кг, недостача 163 кг (231 кг норма погрішності методу вимірювання, 6 кг норма природного убутку). Слідів крадіжки немає (том 1, арк. справи 19).

Крім цього, матеріали справи містять Акт експертизи №Э-187 відділення у м.Маріуполь Донецької Торгово-промислової палати складеного 9.04.2008 року (том 1, арк. справи 20). Відповідно до п.14 вказаного Акту експертизи, маса нетто визначена розрахунковим шляхом склала 45750 кг, що на 400 кг менше даних з.д. накладної №44520132.

Як свідчать матеріали справи, позивач повідомив відповідачів у справі про розходження у масі отриманих нафтопродуктів шляхом надіслання на адресу відповідачів Претензії №09/1-3-19 від 21.04.2008 року (том 1, арк. справи14).

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №2570/10 від 1.07.1999 року між ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта"та АТ "Укртатнафта"предметом якого є надання послуг по оформленню прийманню, відвантаженню вантажів по договорам замовника (АТ "Укртатнафта") з третіми особами по території України (том 1, арк. справи 95-99), ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта"уклало від свого імені договір перевезення нафтопродуктів в вагоно-цистерні №74244278 з Південною залізницею.

Згідно з п.2.1.1. вказаного Договору від 1.07.1999 року, укладення договору перевезення із залізницею є обов’язком ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта".

Поряд з цим, факт укладення Договору перевезення ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта"із Південною залізницею підтверджується залізничною накладною №44520132 від 2.04.2008 року та квитанцією в прийманні вантажу №44520132 від 2.04.2008 року.

У відповідності до п.2.2. Договору №2570/10, ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта"вважається таким, що належним чином виконало свої обов’язки в частині надання послуг по оформленню і відвантаженню нафтопродуктів з моменту приймання вантажу до перевезення. Момент приймання вантажу визначається відміткою залізниці в квитанції про приймання вантажу.

Як свідчать матеріали справи, факт належного виконання своїх обов’язків за вказаним вище Договором зі сторони ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта"підтверджується квитанцією в прийманні вантажу №44520132 від 2.04.2008 року.

Згідно з вказаним Договором, АТ "Укртатнафта"здійснює передачу нафтопродуктів ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта"шляхом завантаження в залізничні цистерни.

Факт відповідності маси палива для реактивних двигунів ТС-1, зазначеного в перевізних документах, масі фактично завантаженій АТ "Укртатнафта"в вагоно-цистерну №74244278 підтверджується відвантажувальною відомістю від 2.04.2008 року на електронних вагах вантажопідйомністю 200 тонн - "Інформаційно-вимірювальна система "SCALEX 2200"повірених у встановленому порядку, що підтверджується квитанціями зважування від 2.04.2008 року (том 1, арк. справи 102-106).

Відповідно до п.5.4 Договору, ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта"не несе відповідальності за недостачу вантажу, яка виникла після передачі транспортній організації (перевізнику), тобто залізниці.

Наведені факти, по переконанню місцевого господарського суду, свідчать про належне виконання зобов’язань з надання послуг по оформленню, прийманню, відвантаженню вантажу (нафтопродуктів) залізничним транспортом відповідачем-2 - ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта".

Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, розглянувши наявні матеріали у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а спірне рішення Господарського суду Полтавської області від 1.12.2008 року має бути залишено без змін виходячи з наступного.

По переконанню колегії суддів апеляційного господарського суду, Господарським судом Полтавської області при розгляді справи, було вірно встановлено, що п.3.8. Договору від 3.01.2008 року, укладеного між позивачем та відповідачем-1, визначено, що прийомка нафтопродуктів провадиться відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України (затверджено Наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України №81/38/101/235/122 від 2.04.1998 року / зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7.10.1999 року за №685/3978 (z0685-99) ) (надалі - Інструкція №81), відповідно п.4.1.3.19 якої, на всі нафтопродукти, що надійшли, складається "Акт приймання нафтопродуктів за кількістю"за формою №5-НП (додаток 5 вказаної Інструкції).

Зазначений акт складається в день надходження нафтопродуктів та затверджується керівництвом вантажоодержувача не пізніше наступного дня після його складання.

У випадку виявлення недостачі нафтопродуктів з вини вантажовідправника матеріально відповідальна особа припиняє приймання продукції і негайно сповіщає керівника підприємства.

При цьому, матеріально відповідальна особа повинна забезпечити схоронність отриманої продукції, а також вжити заходів, які унеможливлюють погіршення її якості. Одночасно, з припиненням приймання одержувач повинен викликати представника виробника (відправника) для участі в прийманні продукції та складання двостороннього акта.

Як вбачається з п.3.9. та п.3.10. Договору №37/2/2118/8267 від 3.01.2008 року учасники спору (сторони Договору) врегулювали особливу процедуру у разі якщо при прийомці товару буде виявлено невідповідність кількості та / або якості товару даним, які зазначені в супровідних документах постачальника. Відповідно до вказаних пунктів Договору, покупець (вантажоотримувач) (у нашому випадку скаржник) зобов’язаний викликати телеграмою представника постачальника для складання двостороннього акта прийомки по якості, представника вантажовідправника –по кількості. При отриманні телеграми про виявлення невідповідності кількості та / або якості поставленого товару супровідним документам, постачальник зобов’язаний протягом двох днів забезпечити приїзд свого уповноваженого представника або дозволити приймання товару покупцем в односторонньому порядку у відповідності з вимогами Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів. У випадку відмови постачальника (вантажовідправника) від участі в прийманні товару по якості та / або кількості, покупець має право запросити для участі в перевірці представника незалежної організації, погодженої з постачальником, або експерта торгово-промислової палати України.

Однак, як встановлено під час апеляційного провадження у справі з пояснень представника скаржника, визначений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України та п.п.3.9., 3.10. Договору №37/2/2118/8267 порядок дій скаржником дотриманий не був –телеграма ні ЗАТ ТФПНК "Укртатнафта", ні ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта"не направлялась.

Будь-яких доказів щодо повідомлення постачальника про невідповідність кількості отриманих скаржником нафтопродуктів у встановлений Договором №37/2/2118/8267, спосіб господарським судам першої та апеляційної інстанцій під час судового розгляду справи не надавалось. Водночас, матеріали справи містять Лист скаржника від 7.04.2008 рок (вих.№101/615) Претензію (вих.№09/1-3-12) від 21.04.2008 року. Однак, як свідчать матеріали справи отримання скаржником спірної кількості нафтопродуктів відбулось 6.04.2008 року, а будь-які документальні докази щодо направлення вказаного вище Листа ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта"в матеріалах справи відсутні. Саме ж повідомлення постачальника (вантажовідправника) про невідповідність кількості отриманих скаржником нафтопродуктів шляхом проведення телефонних перемовин та засобами факсимільного зв’язку умовами Договору №37/2/2118/8267 не передбачено.

При цьому, апеляційний господарський суд вважає за необхідне вказати, що п.3.9. та п.3.10. Договору №37/2/2118/8267 від 3.01.2008 року в імперативній формі встановлюють право скаржника запросити для участі в перевірці кількості отриманих нафтопродуктів представника незалежної організації, погодженої з постачальником, або експерта торгово-промислової палати України лише у випадку відмови постачальника (вантажовідправника) від участі в прийманні товару по якості та / або кількості. Як свідчать матеріали справи, в силу того, що ні ЗАТ ТФПНК "Укртатнафта", ні ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта"не повідомлялись скаржником телеграмою про невідповідність кількості отриманих скаржником нафтопродуктів, то вказані особи не направляли на адресу скаржника повідомлень про відмову від участі в прийманні товару (нафтопродуктів) по кількості.

Поряд з цим, матеріали цієї справи не містять доказів про те, що ТзОВ "Ай Ем Сі Ес Блек Сі"є незалежною організацією, погодженої з постачальником як того вимагають приписи п.3.9. та п.3.10. Договору №37/2/2118/8267 від 3.01.2008 року.

Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України (436-15) , в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, по переконанню колегії суддів апеляційного господарського суду позивачем порушено порядок проведення приймання нафтопродуктів встановлений Договором від 3.01.2008 року та Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України.

Поряд з цим, апеляційний господарський суд звертає увагу скаржника на той факт, що сума заявлена до стягнення позивачем обраховувалась виходячи з кількісних показників неотриманих нафтопродуктів. При цьому, позивачем не було враховано норму природного убутку при залізничних перевезеннях.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що місцевим господарським судом було надано належну оцінку наявним у справі матеріалам, відповідно з якою господарський суд дійшов до вірного висновку щодо необґрунтованості позовних вимог.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає вірними висновки господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, відповідно апеляційна скарга ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"задоволенню не підлягає, а спірне судове рішення Господарського суду Полтавської області від 1.12.2008 року у справі №21/301 має бути залишене без змін.