розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Харківенергоремонт", м. Харків на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.09р. у справі № 31/9-09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Харківенергоремонт", м. Харків

до державного підприємства "Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. А.М.Макарова", м. Дніпропетровськ

про стягнення 45 047,38 грн.,

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 45 047,38грн., з яких: 34126,80 грн. складає сума заборгованості за договором №50 від 14.06.07р., 4095,22 грн. –пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань та 6825,36 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2009 року у справі № 31/9-09 (суддя Єременко А.В.) позовні вимоги задоволені частково; з відповідача на користь позивача стягнуто 20 770,42 грн. основного боргу. В іншій частині у позові відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що відповідачем не виконані зобов’язання з оплати вартості виконаних позивачем підрядних робіт; факт наявності заборгованості підтверджується матеріалами справи і дані обставини є підставою для задоволення позовних вимог в частині основного боргу. Щодо стягнення сум пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, то господарський суд дійшов висновку про неправомірність нарахування останніх.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача витрати у справі.

При цьому скаржник посилається на те, що платіжним документом, за яким належало здійснювати розрахунки за виконані підрядні роботи, слід вважати довідки за формою КБ-3; 10-денний строк виконання зобов’язання встановлений договором; 50% вартості робіт належить розраховувати від кожного акту приймання-передачі, внаслідок чого сума недоплати складає 34126,80 грн.; відмова у стягненні штрафних санкцій не відповідає приписам чинного законодавства та умовам договору.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню і просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 14.06.07р. між ДП "ВО Південний машинобудівний завод ім. А.М.Макарова" (Замовник) та ТОВ НВП "Харківенерго ремонт" (Підрядник) був укладений договір підряду за № 50, відповідно до якого підрядник зобов’язався виконати роботи по капітальному ремонту водоживильної установки ТЕЦ, а замовник –прийняти виконану роботу та оплатити її на умовах даного договору.

Умовами договору сторони узгодили наступний порядок розрахунків: здійснення оплати вартості підрядних робіт на підставі платіжного документа Підрядника (п. 5.1), передоплату робіт у розмірі 50% вартості договору та оплати решти коштів на протязі 10 банківських днів з дати підписання щомісячних актів здачі - приймання виконаних робіт (п. 5.3 договору).

Таким чином, за умовами договору Замовнику належало провести передоплату підрядних робіт у визначеній сумі та здійснити остаточний розрахунок за кожним з актів приймання-передачі робіт на протязі 10 днів з дня підписання цього акту на підставі наданого Підрядником платіжного документу.

На виконання договірних зобов’язань відповідачем платіжним дорученням №5766 від 19.11.07р. була здійснена передплата підрядних робіт у передбаченому договором розмірі 47 483,18 грн., відповідно, позивачем було здійснено низку ремонтних робіт на загальну суму 68 253,60 грн., у тому числі: на суму 23 876,40грн. –у листопаді 2007р., 11 775,60грн. –у грудні 2007р. та 32 601,60грн. –у лютому 2008р., що посвідчується відповідними актами приймання-передачі та довідками по формі КБ-3.

Оплата виконаних підрядником ремонтних робіт у повному обсязі відповідачем здійснена не була, заборгованість склала 20 770,42грн. (68 253,60 –47 483,18), доказів погашення вказаної суми заборгованості відповідачем надано не було, наявність заборгованості у зазначеній сумі відповідач не заперечує.

Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, як це передбачено ч. 1 ст. 854 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідачем не виконані зобов’язання по оплаті отриманого товару, судова колегія вважає правомірним висновок господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 20 770,42 грн.

Сума основного боргу у розмірі 34 126,80грн., стягнення якої вимагає позивач, документально не доведена та не узгоджується з вимогами заявленої позивачем претензії (а.с.35). Господарський суд правомірно дійшов висновку щодо відсутності у відповідача заборгованості у розмірі 34 126,80грн., оскільки умовами договору окрім сплати фіксованої суми попередньої оплати не передбачено ні іншого порядку авансування підрядних робіт, ні розподілу суми передоплати на кожний з етапів робіт.

Застосування до відповідача штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у вигляді пені у розмірі подвійної обліковою ставки НБУ за кожен день прострочення відповідає умовам п. 6.5 договору і узгоджується з нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" (543/96-ВР) та ст. 549 ЦК України.

У разі прострочки оплати виконаних робіт більш ніж 30 днів вказаним пунктом договору додатково передбачена сплата штрафу в розмірі 20% від суми простроченого платежу.

Відповідно до умов договору позивач вимагає стягнення пені у сумі 4095,22 грн. за період з 14.12.07р. по 30.09.2008р. та 6825,36 грн. штрафу.

Господарський суд у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій відмовив, однак, з даним висновком погодитись не можна.

Сторони не дійшли спільної думки щодо застосування штрафних санкцій.

Відповідач вважає, що вимоги щодо сплати пені та штрафу за прострочення платежу задоволенню не підлягають, оскільки позивачем в порушення умов договору не були надані платіжні документи на оплату виконаних робіт, внаслідок чого, у підприємства не виникло зобов’язань з оплати останніх.

Натомість позивач посилається на своєчасне надання замовнику довідок по формі КБ-3 з зазначенням вартості робіт, які, на думку скаржника, являються платіжними документами і на підставі яких відповідачу належало здійснювати решту розрахунків за виконані роботи.

Відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться платіжним документом слід вважати документ, складений на паперовому носії, який містить доручення або вимогу щодо перерахування коштів з рахунку платника коштів на рахунок одержувача останніх та вказує платіжні реквізити сторін.

Довідка форми КБ-№ є документом, який лише фіксує вартість виконаних підрядних робіт, підтверджену сторонами за конкретно визначений період, однак, вимог про перерахування грошових коштів та платіжних реквізитів сторін не містить, внаслідок чого надані позивачем довідки платіжними документами вважатися не можуть.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

З вимогою про сплату заборгованості у сумі 20 770,42грн. позивач звернувся 07.05.2008р. претензією №51-07/638 від 06.05.08р., відповідно, оплату виконаних робіт відповідачу належало здійснити до 14.05.08р., що останнім виконано не було. Зазначену дату (14.05.08р.) належить вважати строком виконання відповідачем грошових зобов’язань за спірним договором підряду.

Згідно до приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи посвідчується факт порушення відповідачем зобов’язання за договором підряду. За вказаних обставин з відповідача підлягає стягненню пеня за період з 15.05.08р. по 30.09.08р. у сумі 1898,35 грн. (20 770,42х 24%х139:365).

Всього заборгованість за спірним договором становить 22 668 грн. 77 коп. (20770,42+1898,35) і в даній сумі підлягає задоволенню.

Вимоги позивача щодо сплати штрафу в розмірі 20% від суми простроченого платежу не підлягають задоволенню в силу наступного:

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" (543/96-ВР) передбачено, що розмір пені за прострочку платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.

Статтею 1 цього Закону, який є спеціальною нормою в даних правовідносинах, передбачений для платників грошових коштів за прострочку платежу єдиний вид відповідальності –пеню.

Згідно з вищевикладеним, застосування відповідальності за прострочку виконання грошового зобов’язання у вигляді штрафу та пені одночасно суперечить ст. 231 ГК України.

Окрім того, згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності.

За викладених обставин господарський суд правомірно відмовив позивачу в задоволенні позову в даній частині.

З огляду на викладене апеляційну скаргу належить задовольнити частково, рішення господарського суду слід змінити, судові витрати покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103- 105 ГПК України, суд

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Харківенергоремонт" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2009 року у справі №31/9-09 змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини в наступній редакції:

"Стягнути з Державного підприємства "Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. А.М.Макарова" (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Криворізька, 1, п/р 26004132026100 у КБ "Приватбанк", МФО 305299, код ЄДРПОУ 14083604024) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Харківенергоремонт" (61017, м. Харків, вул. Серіківська,1, п/р 260050234602 в ВАТ "Інпромбанк" м. Харків, МФО 351878, код ЄДРПОУ 30882066) 20 770,42грн. основного боргу, 1898,35 грн. пені, 339,90 грн. витрат по сплаті державного мита та 59,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу".

В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду.