Позивач - Приватне підприємство "Веста-Сервіс" звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" заборгованості за Договором № 02/11/05-РА від 02.11.2005р. у розмірі 338 826,43 грн., яка складається з 296 556,02 грн. основного боргу, 30911,91 грн. інфляційних витрат та 3% річних у сумі 11 358,50 грн.

Відповідач подав зустрічну заяву, в якій просив визнати Договір № 02/11/05-РА від 02.11.2005р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" та Приватним підприємством "Будівельна компанія "Олександрія" недійсним з моменту його укладання.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.09.2007р. у справі № 27/338 первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" основний борг в сумі 296 556,02 грн., інфляційні втрати в сумі 30911,91 грн., 3% річних в сумі 11358,50 грн., державне мито в сумі 3388,26 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 11.09.2007р. повністю та припинити провадження по справі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Судом встановлено, що 02.06.07 р. між Приватним підприємством "Веста - Сервіс" (надалі - новий кредитор) та Приватним підприємством "Будівельна компанія "Олександрія" (надалі - первісний кредитор) було укладено Договір відступлення права вимоги № 02-06/7 (надалі Договір), за умовами якого до нового кредитора перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існують на момент переходу цих прав.

Відповідно до п. 1.2 Договору, новий кредитор набув права вимагати від боржника сплати заборгованості у розмірі 296 556 грн. 02 коп., за неналежне виконання останнім зобов'язань за Договором № 02/11/05-РА від 02.11.2005 року, у тому числі з урахуванням штрафних санкцій та інфляційних витрат.

Пунктом 3.3 договору право вимоги первісного кредитора за основним договором переходить до нового кредитора з моменту набуття чинності цим договором, який відповідно до п. 6.7 договору набирає чинності з дні його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами умов цього договору.

Сторони узгодили, що право вимоги перейшло до нового кредитора з моменту підписання уповноваженими представниками сторін Договору, тобто з 02.06.2007 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2005 року між Приватним підприємством "Будівельна Компанія "Олександрія" (надалі - підрядник) в особі директора Маклакова А. А. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" (надалі замовник) в особі головного інженера Білойвана А.Г., який діяв на підставі Довіреності від 12.01.2006 року, було укладено Договір № 02/11/05-РА, який за своєю правовою природою відноситься до договору підряду.

На виконання умов зазначеного Договору підрядник за дорученням замовника здійснив ремонтні роботи по ремонту 5-го поверху, номерів 502, 503, 525, 529, 527, 526, 501, 505, 530 готельного комплексу "Русь", про що було складено акт приймання-передачі і підрядних робіт №15/11 від 30.11.06 р. (за формою КБ-2в) та Довідку про вартість виконаних підрядних робіт №15/11 від 30.11.05 р. (за формою КБЗ).

Відповідно до пункту 4.2 Договору № 02/11/05-РА від 02.11.2005 року, оплата виконаних ремонтних робіт, вартість яких згідно п.2.1 договору склала 458 445 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ - 91 689 грн., повинна бути здійснена підрядником на підставі Актів прийому виконаних підрядних робіт та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт на протязі 60 днів з дня їх підписання.

Враховуючи те, що Акт приймання-передачі підрядних робіт №15/11 від 30.11.05 р. та Довідку про вартість виконаних підрядних робіт №15/11 від 30.11.05 р. підписано сторонами 30.11.05 р., то суд дійшов висновку, що кінцевий строк оплати боржником виконаних підрядником ремонтних робіт настав 01.03.06 року.

Відповідач за виконані ремонті роботи з позивачем розрахувався частково у розмірі 253 577 грн. 98 коп., що підтверджується копіями з банківського рахунку Приватного підприємства "Будівельна компанія "Олександрія". Таким чином, станом на день звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед позивачем складає 296 556 грн. 02 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, спір по справі виник внаслідок того, що боржник не сплачує новому кредитору заборгованість за виконані підрядником ремонтні роботи за Договором № 02/11/05-РА від 02.11.2005 року, оскільки відповідач вважає, що позивач всупереч вимог ст. 517 ЦК України не надав йому належних доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні за Договором відступлення права вимоги № 02-06/7 від 02.06.2007 року, що в свою чергу обумовлює наявність, у разі надання таких доказів, чи відсутність, у разі ненадання їх, права нового кредитора вимагати від боржника виконання зобов'язання.

10.07.2007 року Приватне підприємство "Будівельна Компанія "Олександрія" листом вих. № 10/07 повідомило боржника про укладання з Приватним підприємством "Веста - Сервіс" Договору відступлення права вимоги № 02-06/7 від 02.06.07 року, що підтверджується належним чином засвідченими копіями опису вкладання та фіскального чеку № 8544 від 10.07.2007 року.

Проте відповідач, посилаючись на приписи ст. 517 ЦК України, не вважає зазначений вище лист належним доказом прав нового кредитора у зобов"язанні.

Позивач не погодився з вищевикладеною позицією відповідача та зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків лише в тому випадку, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов"язанні. Позивач вважає, що зазначеною нормою права не передбачено обов"язку нового кредитора направляти боржникові копію договору уступки права вимоги та докази передачі новому кредиторові документів, необхідних для реалізації отриманого права вимоги.

Стаття 516 ЦК України визначає порядок заміни кредитора у зобов'язанні. Так, відповідно до приписів зазначеної норми права, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому випадку виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст.. 517 ЦК України (435-15) первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що у випадку, коли у боржника була інформація про здійснену заміну кредитора, боржник, керуючись принципом добросовісності, не має право виконувати зобов'язання первісному кредиторові до з'ясування обставин, пов'язаних із заміною кредитора.

Враховуючи те, що Договором № 02/11/05-РА від 02.11.2005 року не передбачено згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, а також й те, що діючим законодавством України не встановлено вимог щодо змісту повідомлення, яке надсилається (передається) боржнику у випадку заміни кредитора у зобов"язанні, колегія суддів вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про заміну кредитора у зобов'язанні, проте відповідач всупереч вищевикладеним обставинам не скористався наданим йому правом та не з'ясував обставин, пов'язаних із заміною кредитора.

В процесі розгляду справи, відповідач звернувся до суду з зустрічними позовними вимогами, обґрунтованими тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" не уповноважувало головного інженера Білойвана А.Г. на підписання Договору № 02/11/05-РА від 02.11.2005 року, та не видавало йому довіреності від 12.01.2005 року, у зв"язку з чим позивач вважає, що зазначений договір суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 203 ЦК України та просить визнати його недійсним з моменту його укладання.

Судом встановлено, що Договір № 02/11/05-РА від 02.11.2005 року. Договірна ціна (додаток № 1 до договору). Акт приймання-передачі підрядних робіт № 15/11 від 30.11.05р. та Довідка про вартість виконаних підрядних робіт №15/11 від 30.11.05р. засвідчені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" та підписано від імені відповідача головним інженером Білойваном А.Г., який діяв на підставі Довіреності від 12.01.2005 року.

Стаття 203 ЦК України встановлює умови чинності правочинів, а саме: законність змісту правочину, наявність у сторін необхідного обсягу цивільної дієздатності, наявність об'єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину, його адекватність внутрішній волі, відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону, спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату.

Стаття 215 ЦК України визначає загальні правові підстави визнання правочину недійсним, які відповідно до частини першої зазначеної норми права безпосередньо пов'язані з дотриманням у момент вчинення правочину вимог, передбачених ч.ч. 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до вимог Цивільного кодексу України (435-15) вчиняти правочини мають право суб"єкти цивільних прав, які становлять в свою чергу елемент їх правового статусу.

Оспорюваний договір № 02/11/05-РА від 02.11.2005 року скріплено печаткою відповідача та підписано від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" головним інженером Білойваном А.Г., який діяв на підставі Довіреності від 12.01.2005 року.

В матеріалах справи міститься копія довіреності № 17 від 12.01.2005р., якою Товариство з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" в особі генерального директора Байдан В.М. уповноважило головного інженера Білойваном А.Г. від імені товариства укладати і підписувати власним підписом господарські та цивільно-правові договори, акти приймання-передачі та отримувати від контрагентів документи, що стосуються виконання договорів. Зазначена довіреність видана без права передоручення зі строком дії до 12.06.2006р.

Відповідно до ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє.

Таким чином, відповідачем в порушення вимог ст. 33 ГПК України не доведено, що договір підряду підписано неуповноваженою особою, тому зустрічні вимоги про визнання договору підряду недійсним є безпідставними, у зв’язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив в їх задоволенні.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 174 ГК України встановлює, що господарські зобов'язання можуть виникати, в тому числі, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії. а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення І Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання підлягає виконанню у встановлений строк (термін). Статтями 599 Цивільного кодексу України і 202 ГК України (436-15) передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 854 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника. - достроково.

Стаття 514 Цивільного кодексу України регламентує, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, підрядник виконав свої зобов'язання за Договором № 02/11/05-РА від 02.11.2005 року, в повному обсязі та належним чином, претензій щодо якості наданих робіт від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягають задоволенню в повному розмірі в сумі 296 556 грн. 02 коп..

У зв"язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 02/11/05-РА від 02.11.2005 року позивач просить стягнути з останнього 3% річних у сумі 11 358 грн. 50 коп. та 30911 грн. 91 коп. інфляційних витрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, розмір 3% річних становить 11358 грн. 50 коп.: (296 556 грн. 02 коп. сума основного боргу х 3% річних : 365 днів х 466 днів (з 02.03.2006 року по 10.07.2007 року).

Індекс інфляції за період з березня 2006 року по травень 2007 року складає 110,42365% сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції становить 327467 грн. 93 коп.

Розмір індексу інфляції становить 30911грн. 91 коп.: (327467 грн. 93 коп. - 296556 грн. 02 коп.)

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 11358грн. 50 коп. та інфляційних витрат у сумі 30911 грн. 91 коп. підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2007р. у справі № 27/338 не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 101- 105 ГПК України, суд, -

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2007р. у справі № 37/338 без змін.

Матеріали справи № 27/338 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом одного місяця у встановленому законом порядку.