Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Міністра Мінмашпрому України №287 від 10.09.1996р. було зобов'язано ВО "Київський радіозавод" передати на баланс правопопередника позивача приміщення у корпусі №65 площею 50 кв. м. по вул. Бориспільська, 9 у м. Києві. На виконання цього наказу, відповідно до наказу Міністра Мінмашпрому України №877 від 07.06.1994р., ВО "Київський радіозавод" за актом передав вказані приміщення на баланс правопопередника позивача. 23.10.2008р. внаслідок перетворення та правонаступництва позивач набув всіх прав свого право попередника, в тому числі право власності на приміщення у корпусі №65 площею 50 кв.м. по вул. Бориспільська, 9 у м. Києві. Проте, позивачу стало відомо, що власником вказаних приміщень безпідставно став Відповідач, який не погоджується з правом власності позивача на вказані приміщення.

Відповідач проти позову заперечував, мотивуючи це тим, що спірні приміщення згідно з наказом Мінмашпрому від 26.06.1996р. №121Д та акту приймання-передачі станом на 01.10.1996р. були передані ВО "Київський радіозавод", правопопереднику відповідача, у складі всього корпусу №65 ще до затвердження акту між ВО "Київський радіозавод" та позивачем, тобто, вказані приміщення не могли бути передані правопопереднику позивача, оскільки ще раніше були фактично передані право попереднику відповідача, у зв’язку з чим позивач не міг набути право власності на ці приміщення.

Третя особа-1 проти позовних вимог позивача заперечувала з підстав, ідентичним тим, які наведені відповідачем.

Третя особа-2 у судове засідання місцевого господарського суду своїх представників не направляла, письмових пояснень на позов позивача не подавала.

Третя особа-3 проти позову заперечувала, мотивуючи це недоведеністю права власності позивача на спірні приміщення площею 50 кв. м. корпусу №65 по вул. Бориспільська, 9 у м. Києві.

Третя особа-4 подала суду письмові пояснення в яких вказала, що корпус №65 по вул. Бориспільська, 9 у м. Києві у повному обсязі разом з спірними приміщеннями був переданий Відповідачу, як правонаступнику ДНВП "Синтез".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2009р. у справі №22/371-42/227 в позові було відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2009р. у справі №22/371-42/227 скасувати, прийнявши нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2009р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 08.04.2009р.

06.04.2009р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу.

Вказане клопотання відповідача було задоволено.

06.04.2009р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного суду від Національного космічного агентства України надійшло клопотання в якому останнє просить розглядати справу без представника третьої особи-4.

Вказане клопотання третьої особи-4 було задоволено.

08.04.2009р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить повернути апеляційну скаргу без розгляду у зв’язку з тим, що сторонам по справі не були надіслані копії апеляційної скарги.

В судовому засіданні 08.04.2009р. представник відповідача та третьої особи-1 підтримав клопотання та просив суд його задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання відповідача та надав докази на підтвердження надсилання копій апеляційних скарг третім особам, а саме фіскальні чеки.

Колегія суддів відмовила у задоволенні даного клопотання, оскільки в ньому не наведено посилання на жодну норму права, якою апеляційному суду надано право повернути апеляційну скаргу після прийняття її до апеляційного провадження.

08.04.2009р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи-1 надійшло клопотання, в якому вона просить суд 08.04.2009р. справу не розглядати у зв’язку з тим, що Відкрите акціонерне товариство "Синтез" не отримало копію апеляційної скарги.

08.04.2009р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи-3 надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв’язку з тим, що Державне підприємство "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" не отримало копії апеляційної скарги.

Представник позивача не заперечував проти клопотань третьої особи-1 та третьої особи-3.

Представник відповідача підтримав клопотання третьої особи-1 та третьої особи-3 та просив суд їх задовольнити.

Суд задовольнив клопотання третьої особи-1 та третьої особи-3 про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 22.04.2009р.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2009р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Іваненко Я.Л., Лосєва А.М.

22.04.2009р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи-1 надійшла заява №23 без зазначення дати її складання, в якій вона просила суд повернути апеляційну скаргу без розгляду, мотивуючи це відсутністю у Іванова П.В. повноважень на право підпису та надання довіреностей, а також відсутністю належних доказів на підтвердження надіслання копій апеляційної скарги іншим сторонам.

Представники позивача заперечували проти задоволення даного клопотання, зазначаючи про його необґрунтованість.

Апеляційний суд вважає, що клопотання третьої особи-1 не підлягає задоволенню, з огляду на те, що нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не передбачено можливість (право) апеляційного суду повертати апеляційну скаргу, яку вже прийнято до провадження. Щодо посилання на відсутність належних доказів надіслання позивачем апеляційної скарги іншим сторонами, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами у судовому процесі є позивач і відповідач.

Третя особа є не стороною, а учасником судового процесу, який користується процесуальними правами і несе процесуальні обов’язки сторін, крім винятків, визначених в ст. 27 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, до апеляційної скарги додано фіскальний чек на підтвердження факту надіслання примірника скарги іншій стороні у справі, а саме - відповідачу.

З метою забезпечення повноти, всебічності та об’єктивності, дотримання принципів змагальності, рівності перед законом і судом при розгляді апеляційної скарги у даній справі, апеляційний суд в своїй Ухвалі про прийняття апеляційної скарги до провадження від 20.03.2009р. зобов’язав позивача, як апелянта, надіслати копію апеляційної скарги третім особам та надати докази надіслання суду.

На виконання вимог суду, в судовому засіданні 08.04.2009р. представник позивача надав фіскальні чеки на підтвердження надіслання на адреси третіх осіб копії апеляційної скарги.

Таким чином, посилання третьої особи-1 на відсутність належних доказів надіслання апеляційної скарги іншій стороні є безпідставним, оскільки в матеріалах справи наявні докази надіслання позивачем апеляційної скарги як на адресу відповідача, так і на адресу третіх осіб. Окрім того, третя особа-1, як учасник судового процесу, у разі неотримання копії апеляційної скарги, не позбавлена можливості скористуватись наданими їй процесуальними правами, зокрема, на ознайомлення з матеріалами справи та зняття копій.

22.04.2009р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи-1 надійшли додаткові письмові пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 22.04.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 29.04.2009р.

23.04.2009р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи на виконання вимог суду доказів на підтвердження повноважень Іванова П.І., як керівника ВАТ Укр. "НВЦ "АСПРУВ".

Дане клопотання було судом задоволено.

23.04.2009р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі як третіх осіб без самостійних вимог Фонд державного майна України, Головне управління комунальної власності м. Києва, Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, а також просив визнати обов’язковою явку в судове засідання Міністерства промислової політики України та Національного космічного агентства України (третіх осіб у даній справі).

Апеляційний суд вважає, що дане клопотання позивача є невмотивованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки, в порушення вимог ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не обґрунтовано, яким чином рішення у даній справі вплине на права та/або обов’язки Фонду державного майна України, Головного управління комунальної власності м. Києва та Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, а також не зазначено на стороні кого саме (позивача, відповідача) він просить залучити даних осіб до участі у справі.

Відносно визнання обов’язковою явки в судове засідання третіх осіб, а саме Міністерства промислової політики України та Національного космічного агентства України, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України участь в господарських засіданнях є процесуальним правом сторони, яким вона користується на власний розсуд. При цьому, позивач не обґрунтував неможливість розгляду даної справи у відсутність представників Міністерства промислової політики України та Національного космічного агентства України за наявними в матеріалах справи доказами та/або обов’язковість їх участі в судових засіданнях суду апеляційної інстанції. Окрім того, 06.04.2009р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Національного космічного агентства України надійшла заява №1850/10-10 від 03.04.2009р., в якій агентство зазначило про те, що пояснення по суті спору вже надавались суду та залучені до матеріалів справи і просило розглядати справу без присутності (участі) представника Національного космічного агентства України.

23.04.2009р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання б/н від 08.04.2009р., в якому він просив суд витребувати додаткові докази від Головного управління комунальної власності м. Києва, Фонду державного майна України, Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, відповідача та залучити їх до матеріалів справи.

Представники відповідача та третьої особи-1 в судовому засіданні 29.04.2009р. заперечували проти даного клопотання позивача, зазначаючи про те, що витребувані докази не мають жодного відношення до суті спору.

Суд відмовив в задоволенні вищевказаного клопотання позивача, оскільки останнім в порушення вимог ст. 38 Господарського процесуального кодексу України не обґрунтовано, які саме обставини будуть доводити документі, про витребування яких заявлено клопотання.

23.04.2009р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання б/н від 08.04.2009р. про долучення до матеріалів справи письмових доказів на підтвердження позиції позивача у спорі, мотивуючи це тим, що вказані докази були отримані позивачем після прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення.

Суд задовольнив дане клопотання та залучив до матеріалів справи надані докази.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2009р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Зубець Л.П., Лосєва А.М.

28.04.2009р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання б/н від 27.04.2009р. про витребування від Національного космічного агентства України додаткових письмових доказів у справі.

Суд відмовив в задоволенні вищевказаного клопотання позивача, як невмотивованого, оскільки останнім в порушення вимог ст. 38 Господарського процесуального кодексу України не обґрунтовано, які саме обставини будуть доводити документі, про витребування яких заявлено клопотання.

28.04.2009р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення у справі.

29.04.2009р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи-1 надійшли доповнення до заяви №23 та письмових пояснень від 21.04.2009р., в яких було викладено клопотання про припинення провадження у справі у зв’язку з відсутністю підстав для прийняття до розгляду апеляційної скарги позивача, зокрема, порушенням ст. 94 Господарського процесуального кодексу України, яке полягає в тому, що апеляційна скарга була направлена на невірну адресу відповідача, та відсутністю у Іванова П.І. повноважень на право підпису і представлення інтересів ВАТ Укр. "НВЦ "АСПРУВ".

Суд ухвалив відмовити в задоволенні даного клопотання третьої особи-1, оскільки в матеріалах справи наявні належні докази на підтвердження повноважень Іванова П.І., як керівника ВАТ Укр. "НВЦ "АСПРУВ" (витяг з протоколу позачергових зборів акціонерів ВАТ Укр. "НВЦ "АСПРУВ" від 17.03.2007р.; Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи - ВАТ Укр. "НВЦ "АСПРУВ", витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та ін.). Окрім того, третя особа-1 в своєму клопотанні не зазначила жодну норму Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , яка б передбачала можливість (надавала право) апеляційному суду повертати апеляційну скаргу, яку вже прийнято до провадження. Відносно надіслання апеляційної скарги на невірну адресу відповідача, суд вважає за необхідне зазначити про те, що від самого відповідача не надходило ніяких заяв про неотримання ним апеляційної скарги. Також, третя особа-1 просить суд припинити провадження у справі, тоді як клопотання не містить посилання на норми ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в якій наведено вичерпний перелік підстав, що зумовлюють припинення провадження у справі, натомість обґрунтування самого клопотання стосується припинення апеляційного провадження, а не провадження у справі вцілому. Тобто, вимоги, викладені в резолютивній (прохальній) частині вищевказаного клопотання, не збігаються із обґрунтуванням, наведеним в його мотивувальній частині.

В судовому засіданні 29.04.2009р. представник позивача подав клопотання б/н від 29.04.2009р., в якому просив суд вилучити Державне підприємство "Виробниче об’єднання "Київський радіозавод" із числа третіх осіб без самостійних вимог, залучених місцевим господарським судом до участі у справі.

Суд ухвалив відмовити в задоволенні даного клопотання позивача, оскільки останнім не наведено посилання на норму права, яка б надавала суду вилучати (виключати) особу з числа третіх осіб, залучених до участі у справі.

В судовому засіданні 29.04.2009р. представники позивача підтримали апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, просили суд скаргу задовольнити та скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2009р. у справі №22/371-42/227 прийнявши нове, яким позов задовольнити повністю.

Представники відповідача та третьої особи-1 заперечували проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, наведених у письмових поясненнях на апеляційну скаргу, просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване Рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представники решти третіх осіб у судове засідання не з’явились, письмових пояснень по суті обставин, викладених в апеляційній скарзі, не надали.

Оскільки явка представників сторін та третіх осіб у судові засідання не була визнана судом обов’язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників третіх осіб про місце, дату та час судового засідання, суд визнав можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами у відсутність представників третьої особи-2, третьої особи-3 та третьої особи-4.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-1, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Згідно з Наказом Мінмашпрому України №121Д від 26.06.1996р. було створено ДНВП "Синтез", зобов’язано ВО "Київський радіозавод" та ДНВП "Синтез" в строк до 20.07.1996р. провести розподіл майна і подати Мінмашпрому відповідний розподільний баланс.

Відповідно до Наказу Мінмашпрому України №287 від 10.09.1996р. директор ВО "Київський радіозавод" був зобов’язаний передати з балансу на баланс Українського державного НВЦ "АСПРУВ" приміщення в корпусі №65 площею 50 кв. м.

Пізніше, Мінмашпромом України було затверджено акт приймання-передачі, згідно з яким станом на 01.10.1996р. ВО "Київський радіозавод" на виконання наказу Мінмашпрому України №121Д від 26.06.96р. передав ДНВП "Синтез" корпус №65 площею 855 кв. м. На виконання того ж наказу Мінмашпрому України, 13.11.2006р. ВО "Київський радіозавод" прийняв наказ №136, згідно з яким закріпив та передав ДНВП "Синтез" корпус №65, при цьому, в складі площі даного корпусу площа в 50 кв. м. була закріплена за Українським державним НВЦ "АСПРУВ".

27.12.1996р. між ВО "Київський радіозавод" та ДНВП "Синтез" було підписано акт технічної прийомки-передачі ДНВП "Синтез" корпусу №65, а вже 01.01.1997р. складено розподільний баланс, у відповідності до якого ВО "Київський радіозавод" передало ДНВП "Синтез" корпус №65 площею 855 кв. м.

ВО "Київський радіозавод" передав, а Український державний НВЦ "АСПРУВ" прийняв приміщення на 1 та 2 поверхах в корпусі №65 загальною площею 50 кв. м., про що було складено відповідний акт передачі приміщень, затверджений Мінмашпромом України 20.02.1997р.

Згідно з Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву №1369 від 23.10.1998р., Український державний НВЦ "АСПРУВ" перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Український науково-виробничий центр автоматизованих систем проектування і управління виробництвом" (далі за текстом – позивач) та встановлено, що останнє є правонаступником Українського державного НВЦ "АСПРУВ", а також наказано подати на затвердження акт прийому-передачі майна. Однак, акт прийому-передачі майна підготовлений, складений та підписаний не був, що, зокрема, підтверджується листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву №30-10/598 від 01.02.2007р.

У відповідності до Наказу Національного космічного агентства України №75 від 27.04.2000р., ДНВП "Синтез" перетворено в Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Синтез" (далі за текстом – відповідач) та затверджено акт передачі нерухомого майна до статутного фонду останнього, згідно з яким Національне космічне агентство України передало відповідачу корпус №65 по вул. Бориспільська, 9 у м. Києві.

Відповідно до Розпорядження Національного космічного агентства України №28а-р від 10.04.2003р. було вирішено відповідачу виступити засновником третьої особи-1. згідно з Актом №1 від 26.05.2003р., затвердженим Національним космічним агентством України. відповідач передав третій особі-1 корпус №65 площею 911,4 кв. м.

Згідно з Наказом Головного управління комунальної власності м. Києва №941-В від 14.08.2003р. право власності на корпус №65 площею 911,4 кв. м. було оформлено за третьою особою-1.

04.11.2005р. Мінпромполітики України направило на адресу відповідача лист №10/5-1-1869, в якому зазначило, що спірне майно Українському державному НВЦ "АСПРУВ" не передавалось, а 14.03.2006р. третя особа-2 направила на адресу відповідача лист №57, яким повідомила, що ВО "Київський радіозавод" спірне майно Українському державному НВЦ "АСПРУВ" не передавало.

Мінпромполітики України наказом №667 від 30.11.2007р. скасувало свій наказ №416 від 24.07.2007р.

Відповідно до довідки третьої особи-2 від 08.01.2008р., технічна інвентаризація корпусу №65 не проводилась, будівля була передана за показниками, які проведені планом будівлі в 1996 році. Загальна площа корпусу №65 складала 855 кв. м. Площа сходових клітин в 1996 році не враховувалась у загальній площі.

В листі №20/5-4-149 від 24.03.2008р. Мінпромполітики України повідомило, що весь корпус №65 було передано ДНВП "Синтез", в т.ч. площа 50 кв. м., на яку претендує позивач. Фактична передача приміщень площею 50 кв. м. Українському державному НВЦ "АСПРУВ" не відбувалась.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №8/39 від 24.03.2008р., яка набрала законної сили, скасовані Накази Міністерства промислової політики №287 від 10.09.1996р., №667 від 30.11.2007р. При цьому, адміністративним судом під час розгляду вказаної справи було встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.05.2006р. проведено реорганізацію ВО "Київський радіозавод" та створено на базі його підрозділів державні підприємства, при цьому Мінмашпром України відповідно до наказу від 29.05.1996р. №121Д на базі частини конструкторського бюро створив ДНВП "Синтез". Згідно з розподільчими балансами станом на 01.01.1997р., актом приймання-передачі від ВО "Київський радіозавод" до ДНВП Синтез" основних засобів та обігових коштів станом на 01.10.1996р. на баланс ДНВП "Синтез" було передано корпус №65 загальною площею 855 кв. м. Водночас, Мінмашпромом України винесено наказ №287 від 10.09.1996р., відповідно до якого мала відбутись передача з балансу ВО "Київський радіозавод" на баланс Українського державного НВЦ "АСПРУВ" приміщення у корпусі №65 площею 50 кв. м. Вказаний наказ було винесено без узгодження з ДНВП "Синтез", що отримало корпус №65 вцілому. Фактична передача приміщень корпусу №65 з балансу ВО "Київський радіозавод" на баланс Українського державного НВЦ "АСПРУВ" не проведена. Документальні підтвердження на зміну правового стану майна ДНВП "Синтез" відсутні. Відповідно до наказу №136 від 13.11.1996р. за ДНВП "Синтез" закріплено та передано на баланс корпус №65. а також закріплено по окремому договору за Українським державним НВЦ "АСПРУВ" 50 кв. м. З вищенаведеного вбачається належність корпусу №65 ДНВП "Синтез". Враховуючи вимоги Положення про порядок передачі державного майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №678 від 26.06.1996р. (678-96-п) , окремі площі приміщень (кімнати) не могли бути предметом передачі відповідно до спірного наказу.

Згідно з нормами ст. 128 Цивільного кодексу УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Таким чином, можна дійти висновку про те, що корпус №65 по вул. Бориспільська, 9 у м. Києві станом на 01.10.1996р. був повністю переданий ДНВП "Синтез", а в подальшому в порядку перетворення – відповідачу, що підтверджується Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2008р. у справі №8/39, якою були встановлені дані факти та скасовані накази Міністерства промислової політики №287 від 10.09.1996р., №667 від 30.11.2007р.

Належних та допустимих доказів на підтвердження зміни або скасування Постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2008р. у справі №8/39 суду надано не було.

При цьому, посилання позивача на те, що спірні приміщення площею 50 кв. м. в корпусі №65 були передані Українському державному НВЦ "АСПРУВ" не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки, як уже зазначалось вище, корпус №65 по вул. Бориспільська, 9 у м. Києві станом на 01.10.1996р. був повністю переданий на користь ВО "Київський радіозавод" ДНВП "Синтез", тому ВО "Київський радіозавод" не міг передати за актом, затвердженим Мінмашпромом України від 27.02.2007р., приміщення цього корпусу Українському державному НВЦ "АСПРУВ", у зв’язку з тим, що на цей час фактично вже не мав їх у володінні. Дані обставини підтверджуються як фактами, встановленими в Постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2008р. у справі №8/39, так і наказом ВО "Київський радіозавод" від 13.11.2006р., згідно з яким корпус №65 повністю був переданий ДНВП "Синтез", а частина переданих ДНВП "Синтез" приміщень лише закріплюється за Українським державним НВЦ "АСПРУВ". Таким чином, приміщення корпусу №65 по вул. Бориспільська, 9 у м. Києві не передавались Українському державному НВЦ "АСПРУВ".

Твердження позивача про те, що він набув право власності на спірні приміщення під час перетворення Українського державного НВЦ "АСПРУВ" у позивача та передачі йому цих приміщень Регіональним відділенням Фонду державного майна України також є необґрунтованим, оскільки позивач створювався на базі майна Українського державного НВЦ "АСПРУВ", та міг отримати у власність від Регіонального відділення Фонду державного майна України лише те майно, яке перебувало у віданні та на балансі Українського державного НВЦ "АСПРУВ" на час перетворення. Акт прийому-передачі майна позивачу, який мав бути підписаний згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву №1369 від 23.10.1998р., фактично підготовлений, складений та підписаний не був, що підтверджується листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву №30-10/598 від 01.02.2007р.

Окрім того, посилання відповідача на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки останній знав про порушення свого права ще з 01.01.1997р. судом також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в порушення вимог ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач дійсно знав чи повинен був знати про порушення свого права з 01.01.1997р., у зв’язку з чим підстави для застосування строків позовної давності відсутні.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Нормами ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Як вбачається з вищенаведених норм права, діючим законодавством не передбачено обраного позивачем способу захисту права, а саме підтвердження судом права власності Позивача на три кімнати загальною площею 50 кв. м. по вул. Бориспільській, 9 у м. Києві.

У відповідності до ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) обов’язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладений саме на позивача.

Однак, позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у позові.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні у справі, колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, тому підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства "Український науково-виробничий центр автоматизованих систем проектування і управління виробництвом", з викладених у ній підстав, відсутні.