Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів: Новосад Д.Ф.

Михалюк О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Ужгородського сільського споживчого товариства, м. Ужгород № 6/187 юр. від 16.03.2009 року

на рішення господарського суду Закарпатської області від 05.03.2009 року

у справі № 6/187

за позовом: Невицької сільської ради, с. Невицьке Ужгородського району Закарпатської області

до відповідача: Ужгородського сільського споживчого товариства, м. Ужгород

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Ужгородське районне комунальне підприємство технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, м. Ужгород

про визнання безхазяйними будівель по вул. Центральній, 38А в с. Невицьке Ужгородського району, передачу у комунальну власність територіальної громади с. Невицьке Ужгородського району Закарпатської області безхазяйних будівель, визнання права власності на об’єкти нерухомого майна та визнання за Невицькою сільською радою, с. Невицьке Ужгородського району права провести державну реєстрацію будівель,

За участю представників:

від позивача: Гартманн М.Р. (довіреність від 16.02.2007 року),

Гончаров В.В. –адвокат (довіреність від 23.01.2007 року);

від відповідача: Дворак Є.І. (довіреність № 57 від 27.04.2009року);

від третьої особи: не з’явився,

Рішенням господарського суду Закарпатської області (суддя Й.Й. Кадар) від 05.03.2009 року у справі № 6/187 позов задоволено частково: визнано за територіальною громадою с. Невицьке Ужгородського району Закарпатської області право власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані по вул. Центральній, 38а в с. Невицьке Ужгородського району; в іншій частині позову відмовлено.

Відповідач –Ужгородське сільське споживче товариство з постановленим рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте з грубими порушеннями норм матеріального та процесуального права. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема, порушенням місцевим господарським судом вимог ст. ст. 4-2, 4-3 ГПК України в частині рівності всіх учасників процесу. Покликається на неправильне трактування судом першої інстанції змісту постанов господарського суду Закарпатської області і ухвал Львівського апеляційного господарського суду у справах № 2/240 та № 3/197. В обґрунтування своїх вимог посилається також на висновок Львівського апеляційного господарського суду у справі № 3/197 про те, що Ужгородське районне комунальне бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, вчиняючи дії щодо реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, що належать Ужгородському сільському споживчому товариству, діяло на підставі та в межах законодавства, чинного на час їх вчинення. У зв’язку із вищенаведеним, зазначає про ігнорування місцевим господарським судом вимог ст. 35 ГПК України. Крім того, вважає, що позивачем не надано жодних доказів перебування споруди по вул. Центральній, 38а в с. Невицьке у власності територіальної громади с. Невицьке.

Позивач –Невицька сільська рада вимоги ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2009 року не виконав, відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до вимог ст. 96 ГПК України не подав, але його представники в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечили, просили оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Третя особа участь уповноваженого представника в засідання Львівського апеляційного господарського суду належним чином не забезпечила, однак Мінєєва І.І., уповноважена згідно довіреності від 23.03.2009 року представляти інтереси Ужгородського районного комунального підприємства технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, проти розгляду справи по суті в даному судовому засіданні не заперечила.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Закарпатської області від 05.03.2009 року у справі № 6/187 –залишити без змін.

При цьому колегія виходила з наступного.

Аналізом матеріалів справи колегією встановлено, що рішенням ІХ сесії Невицької сільської ради ХХІІ скликання від 26.12.1997 року, прийнятим за результатами розгляду заяви Ужгородського сільського споживчого товариства, визнано право власності останнього на будівлі магазину "Промтовари"та "Закусочної"у селі Невицьке та зобов’язано Ужгородське райдержінвентарбюро оформити свідоцтво на право власності на дані будівлі.

На підставі цього рішення 16.06.1998 року Ужгородське районне комунальне підприємство технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна зареєструвало за Ужгородським сільським споживчим товариством будівлю магазину "Промтовари"по вул. Центральній, 38а в с. Невицьке (основна будівля –літера "А", склад –літера "Б", навіс –літера "В"), про що було внесено запис в реєстрову книгу № 291 та видано відповідне реєстраційне посвідчення, яке в подальшому було погашено у зв’язку з виготовленням свідоцтва про право власності на вказане нерухоме майно за електронним номером 14755939. Одночасно, Ужгородське районне комунальне підприємство технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна у листі № 643 від 10.11.2006 року, адресованому господарському суду Закарпатської області, повідомило про те, що свідоцтво про право власності Ужгородського сільського споживчого товариства на вищезазначене нерухоме майно було передано через власника для підписання та завірення печаткою сільським головою Невицької сільської ради, однак, реєстрацію даного свідоцтва БТІ не проводило.

Поряд з цим, рішенням IV сесії Невицької сільської ради V скликання від 29.08.2006 року на підставі ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"припинено дію рішення ІХ сесії Невицької сільської ради ХХІІ скликання від 26.12.1997 року "Про надання права власності на будівлі магазину "Промтовари"та "Закусочної"в с. Невицьке".

У зв’язку з цим, Ужгородське сільське споживче товариство звернулося з адміністративним позовом до господарського суду Закарпатської області про визнання нечинним рішення Невицької сільської ради від 29.08.2006 року "Про відміну рішення ІХ сесії Невицької сільської ради ХХІІ скликання від 26.12.1997 року "Про надання права власності на будівлі магазину "Промтовари"та "Закусочної"в с. Невицьке". Постановою господарського суду Закарпатської області від 24.11.2006 року у справі № 3/192 позов задоволено. Проте, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.02.2007 року у цій справі постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою у позові відмовлено. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у відповідності до п. 15 ч. 1 ст. 26, п. 3 ч. 2 ст. 52, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"орган місцевого самоврядування в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці вправі самостійно, поза судовим порядком, скасовувати рішення, прийняті її органами та посадовими особами, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) чи законам України, іншим актам законодавства, а також рішення відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень. Постанова Львівського апеляційного господарського суду у справі № 3/192 у встановленому законом порядку набрала законної сили, доказів її оскарження в касаційному порядку сторони колегії не надали.

Крім того, рішенням виконавчого комітету Невицької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 27.04.2006 року № 12 будівлі по вул. Центральній, 38а в с. Невицьке були визнані безхазяйними у зв’язку з відсутністю у Невицької сільської ради правовстановлюючих документів на зазначені будівлі, про що було опубліковано оголошення у газеті "Вісті Ужгородщини"№ 45-46(7376) від 10.06.2006 року.

08.08.2007 року рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 2о-241/06 в порядку ст. 335 Цивільного кодексу України Невицьку сільську раду визнано власником безхазяйних нерухомих об’єктів, зокрема, будівель по вул. Центральній, 38а в с. Невицьке. Однак, ухвалою колегії суддів палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області від 02.09.2008 року зазначене рішення частково скасовано, а заяву Невицької сільської ради про передачу у комунальну власність територіальної громади с. Невицьке Ужгородського району будівлі по вул. Центральній, 38а залишено без розгляду у зв’язку з тим, що право власності територіальної громади с. Невицьке на спірні будівлі заперечується Ужгородським сільським споживчим товариством.

Враховуючи викладені обставини справи, Невицька сільська рада звернулася до господарського суду Закарпатської області із позовом у даній справі (враховуючи уточнення позовних вимог № 6/02-08 від 02.01.2009 року) з вимогою визнати безхазяйними будівлі по вул. Центральній, 38а в с. Невицьке Ужгородського району, передати у комунальну власність територіальної громади с. Невицьке Ужгородського району Закарпатської області зазначені безхазяйні будівлі, визнати за територіальною громадою с. Невицьке Ужгородського району Закарпатської області право власності на ці об'єкти та право провести державну реєстрацію будівель по вул. Центральній, 38а в с. Невицьке Ужгородського району як об’єктів комунальної власності територіальної громади с. Невицьке Ужгородського району Закарпатської області.

Проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює дані правовідносини, колегією встановлено, що відповідно до ст. 335 Цивільного кодексу України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Розгляд відповідної заяви проводиться в порядку, встановленому розділом IV ЦПК України (1618-15) "Окреме провадження", п. 7 ч. 2 ст. 223 якого передбачено розгляд в порядку окремого провадження справ про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність.

Однак, у разі, якщо наявність суб’єктивного права власника підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється, захист права власності здійснюється на загальних підставах. Враховуючи наявність спору щодо права власності на будівлі по вул. Центральній, 38а в с. Невицьке, які позивач просить визнати безхазяйними, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що застосування положень ст. 335 Цивільного кодексу України в даному випадку унеможливлюється і вважає, що господарським судом Закарпатської області підставно відмовлено у задоволенні позову в частині визнання безхазяйними будівель по вул. Центральній, 38а в с. Невицьке Ужгородського району і, як наслідок –у задоволенні вимог позивача в частині передачі у комунальну власність територіальної громади с. Невицьке Ужгородського району Закарпатської області вищезазначених безхазяйних будівель.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Зі змісту ст. 392 цього Кодексу вбачається, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно визначено Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 (z0157-02) (далі – Тимчасове положення).

Відповідно до пункту 6.1 Тимчасового положення (z0157-02) оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності.

Однак, матеріали даної справи не містять належних доказів, а саме правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності на спірні будівлі як позивача, так і відповідача, не надано сторонами таких доказів і суду апеляційної інстанції. Як вбачається з листа Ужгородського районного комунального підприємства технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна № 643 від 10.11.2006 року та матеріалів інвентарних справ, реєстрація свідоцтва про право власності на будівлю по вул. Центральній, 38а в с. Невицьке за електронним номером 14755939 не проводилась.

Відтак, враховуючи те, що рішенням Невицької сільської ради від 29.08.2006 року дію рішення Невицької сільської ради від 26.12.1997 року "Про надання права власності на будівлі магазину "Промтовари"та "Закусочної"в с. Невицьке" на підставі ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"припинено, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.02.2007 року у справі № 3/192, що набрала законної сили, встановлено право позивача на скасування цього рішення як незаконного, колегія дійшла висновку, що реєстраційне посвідчення від 16.06.1998 року, а також вищевказане незареєстроване свідоцтво про право власності видані на підставі рішення сільської ради, що прийняте з порушенням чинного законодавства, дію якого припинено, у зв’язку з чим ці документи, всупереч твердженням скаржника, викладених в апеляційній скарзі, не можуть вважатися належними та допустимими доказами права власності Ужгородського сільського споживчого товариства на будівлі по вул. Центральній, 38а в с. Невицьке. Не може вважатися доказом права власності відповідача на спірне майно і сам факт перебування цього майна на балансі Ужгородського сільського споживчого товариства (довідка № 2 від 20.01.2009 року), оскільки баланс є формою бухгалтерського обліку, визначення складу та обсягу фінансових зобов’язань на конкретну дату і тому не визначає підстав перебування майна у власності. А тому колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що у відповідача за викладених обставин справи відсутня підстава набуття права власності на спірне майно у встановленому законом порядку.

Поряд з цим, в апеляційній скарзі апелянт в обґрунтування права власності на спірне нерухоме майно покликається на те, що постановою господарського суду Закарпатської області у справі № 2/240 встановлено, зокрема, що будівля складу в с. Невицьке по вул. Центральній, 38а до комунальної власності не належала і не належать, а в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду у цій же справі зазначено, що будівля складського приміщення в с. Невицьке по вул. Центральній, 38 набута Ужгородським сільським споживчим товариством на законних підставах. Однак, вищевказані доводи скаржника не приймаються колегією до уваги як безпідставні та необґрунтовані з огляду на наступне. Проаналізувавши зміст вищенаведених судових актів, копії яких знаходяться в матеріалах даної справи, колегією встановлено, що предметом дослідження у справі № 2/240 було рішення виконавчого комітету Невицької сільської ради № 2 від 31.01.2003 року, яким визнано право власності на приміщення складської будівлі с. Невицьке (вул. Центральній, 38) в цілому за сільською радою. Постановою господарського суду Закарпатської області від 29.12.2006 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2007 року, зазначене рішення визнано нечинним. В якості доказів у справі № 2/240 судовими інстанціями було взято до уваги рішення Невицької сільської ради від 26.12.1997 року "Про надання права власності на будівлі магазину "Промтовари" та "Закусочної"в с. Невицьке"та реєстраційне посвідчення від 16.06.1998 року про реєстрацію в цілому за Ужгородським сільським споживчим товариством права власності на будівлю магазину по вул. Центральній, 38а в с. Невицьке. Однак, ні господарським судом Закарпатської області, ні Львівським апеляційним господарським судом в процесі розгляду справи № 2/240 не досліджувалось рішення Невицької сільської ради від 29.08.2006 року, яким припинено дію рішення Невицької сільської ради від 26.12.1997 року "Про надання права власності на будівлі магазину "Промтовари"та "Закусочної"в с. Невицьке". А тому, висновки, викладені у вищенаведених судових актах, прийнятих за результатами розгляду справи № 2/240, в даному випадку не можуть вважатися беззаперечними фактами, які відповідно до вимог ст. 35 ГПК України є обов’язковими і не потребують доведення при розгляді даної справи.

Зважаючи на викладені обставини справи, колегія вважає, що місцевий господарський суд, постановляючи рішення у даній справі, дійшов підставного та обґрунтованого висновку про те, що подані сторонами судові акти у справах № 2/240, № 3/197 тощо, не спростовують того факту, що Невицька сільська рада наділена повноваженнями власника, зокрема, щодо розпорядження спірними об’єктами, натомість встановлюють, що позивач вправі розпоряджатися цим майном тільки у визначений законом спосіб. При цьому, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно в комунальних підприємствах бюро технічної інвентаризації не робить розпорядження позивачем цим майном як власником неправомірним, враховуючи, що законність права розпорядження Невицької сільської ради спірними об’єктами нерухомого майна у законний спосіб ніким не оспорювалася та судовими актами, в тому числі у справах № 2/240 та № 3/197, не ставилася під сумнів.

Додані до матеріалів даної справи інвентарні справи, у зведених актах яких містяться відомості щодо спірних будівель, в т.ч. складських приміщень, не спростовують того, що спірні будівлі, в т.ч. складські приміщення, фактично належали на праві комунальної власності територіальній громаді с. Невицьке Ужгородського району Закарпатської області до моменту їх передачі у власність відповідача рішенням Невицької сільської ради від 26.12.1997 року "Про надання права власності на будівлі магазину "Промтовари"та "Закусочної"в с. Невицьке".

Вищенаведені докази свідчать про те, що позивач як первісний власник, не зважаючи на відсутність у нього державної реєстрації права власності на нерухоме майно (спірні будівлі) володів та розпоряджався вказаним майном, перебування якого у комунальній власності передбачено положеннями п. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"та ст. 143 Конституції України. Відповідач, в свою чергу, користувався спірними об’єктами нерухомого майна виключно на підставі рішення Невицької сільської ради від 26.12.1997 року "Про надання права власності на будівлі магазину "Промтовари"та "Закусочної" в с. Невицьке", дію якого припинено.

У відповідності до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відтак, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що скаржником у справі доведено належними та допустимими доказами, у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, право власності територіальної громади с. Невицьке Ужгородського району Закарпатської області на будівлі по вул. Центральній, 38а в с. Невицьке Ужгородського району, а тому позовні вимоги в цій частині задоволено підставно.

Відповідно до п. 1.4. Тимчасового положення (z0157-02) державна реєстрація прав власності на

нерухоме майно –це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку

з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Згідно п. 2.1 Тимчасового положення (z0157-02) для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлюючі документи, їх копії, а також інші документи, визначені цим Положенням, зокрема, судове рішення.

Таким чином, відповідно до положень вищенаведених норм, правовим наслідком прийняття господарським судом рішення, яким визнається право власності на спірні об’єкти, є очевидний обов’язок Ужгородського районного комунального підприємства технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна здійснити реєстрацію права власності. З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог в частині визнання права провести державну реєстрацію будівель по вул. Центральній, 38а в с. Невицьке Ужгородського району як об’єктів комунальної власності територіальної громади с. Невицьке Ужгородського району Закарпатської області місцевим господарським судом відмовлено підставно.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Закарпатської області від 05.03.2009 року відповідає матеріалам та дійсним обставинам справи, ґрунтується на чинному законодавстві України і підстав для його скасування немає. Інші доводи апелянта, зазначені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують і не розцінюються колегією як такі, що мають суттєве значення для вирішення даного спору, а тому до уваги не приймаються.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд –

1. В задоволенні апеляційної скарги Ужгородського сільського споживчого товариства, м. Ужгород № 6/187 юр. від 16.03.2009 року відмовити.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 05.03.2009 року у справі № 6/187 залишити без змін.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Закарпатської області.