Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Шевченко В.В.

Мирошниченко М.А.

при секретарі - Волощук О.О.,

за участю представників:

Від позивача: Лепетченко Г.Н.

Від відповідача: Коломацький М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Вин", Одеська область, Білгород –Дністровський район, с. Молога

на рішення господарського суду Одеської області

від 12.02.2009 року

у справі № 33/124-08-5506

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент", Автономна Республіка Крим, Бахчисарайський район, с. Віліно

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Вин", Одеська область, Білгород –Дністровський район, с. Молога

про стягнення 1 059 071,63 грн.

У грудні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Континент" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Вин", про стягнення 728 930,04 грн. основного боргу, що виник у зв’язку з неоплатою поставленого у червні –жовтні 2008 року товару згідно з договором купівлі - продажу № 70 від 04.11.2005 року, а також 44 225,80 грн. пені за порушення строків оплати товару та 221 312,79 грн. курсової різниці у зв’язку з підвищенням курсу ЕURO по відношенню до гривні.

Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.02.2009 року (суддя –Мазур Д.Т.) позов задоволено повністю з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

Рішення мотивовано тим, що згідно з укладеним між сторонами договором купівлі –продажу № 70 від 04.11.2005 року у період з червня по жовтень 2008 року позивачем відпущено товару відповідачеві, що підтверджується довіреностями та накладними, на загальну суму 782 930,04 грн., оплата якого відповідачем не здійснена. За несвоєчасну оплату отриманого товару відповідачеві нараховано 44 225,80 грн. пені. Станом на 1 грудня 2008 року курс ЕURO підвищився стосовно гривні на 9.3 відсотка, у зв’язку з чим відповідно до п. 4.2 договору позивачем здійснено перерахунок курсової ціни неоплаченого товару, яка складає 221 312,79 грн. А тому суд керуючись вимогами ст. 193 ГК України про те, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а порушення зобов’язань є підставою для застосуванню господарських санкцій, позов задовольнив.

В апеляційній скарзі ТОВ "Бізнес Вин" вважаючи, що господарським судом належним чином та в повному обсязі не були з’ясовані обставини справи та докази, що і порушило процесуальні права відповідача, просить рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони заздалегідь були повідомлені належним чином. Проте, 28.04.2009 року до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги на більш пізніший термін з метою надання можливості надходження до апеляційної інстанції його заяви про перегляд оскаржуваного рішення за нововиявленими обставинами та подальшого вирішення питання щодо його перегляду.

Вказане клопотання визнано колегією суддів необґрунтованим та відхилено з огляду на те, що відповідно до ч. 4 ст. 85 ГПК України оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 12.02.2009 року у справі ще не набрало законної сили, а тому згідно з приписами ст. 112 ГПК України і не може бути переглянуто господарським судом першої інстанції за нововиявленими обставинами. З урахуванням конкретних обставин даної справи зазначене клопотання розцінюється судом як спрямоване виключно на штучне затягування судового процесу у власних цілях, що суперечить ст. 22 ГПК України стосовно обов’язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 04.11.2005 року між ТОВ "Континент" (продавець) та ТОВ "Бізнес Вин" (покупець) було укладено договір купівлі –продажу № 70, відповідно до якого продавець зобов’язався продати, а покупець прийняти і оплатити товар для виноробства, у кількості та асортименті згідно з додатками до даного договору.

Умовами пунктів 2.2, 4.2, 6.1, 8.2 даного договору визначено, що ціна і вартість товару може змінюватися: за згодою сторін; у зв’язку з інфляцією, зі зміною курсу ЕURO відносно гривні або у зв’язку зі змінами у діючому законодавстві; покупець сплачує продавцю 100% вартості товару по кожній поставці протягом 30 календарних днів з моменту одержання товару; у випадку зміни в сторону підвищення курсу ЕURO, більш чим на 2% по відношенню до гривні на день продажу та на день оплати, наступна сплата, відповідно до договору, здійснюється в перерахунку по курсу Національного банку України; продавець передає покупцю товар у строки, передбачені п. 5.1, приймання товару за кількістю здійснюється за накладними, підписаними представниками продавця та покупця. Моментом отримання товару вважається момент підписання накладних та інших приймально –здавальних документів; у випадку прострочення оплати товару понад строку вказаного в п. 4.1 даного договору, покупець зобов’язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення та штраф у розмірі 0,01% від вартості несвоєчасно сплаченого товару.

На виконання своїх договірних зобов’язань за вказаним договором в період з червня по жовтень 2008 року включно позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 782 930,04 грн, що підтверджується відповідними довіреностями та накладними від 17.06.2008р. –06.10.2008р., наявними в справі, та не заперечується останнім.

Оплату одержаного товару у встановлені строки відповідач не провів і на момент вирішення даного спору прострочена заборгованість відповідача перед позивачем становить 782 930,04 грн.

Вказані обставини відповідач не спростував.

Жодного належного доказу, який би підтверджував належне виконання своїх зобов’язань щодо оплати одержаного у червні –жовтні 2008 року товару відповідачем до суду не подано і таких доказів у справі не міститься.

За несвоєчасне виконання грошових зобов’язань відповідно до умов п. 8.2 договору позивач нарахував відповідачеві пеню в сумі 44 225,80 грн.. У зв’язку з підвищенням курсу ЕURO відносно гривні станом на 01.12.2008 року на 9.3 відсотка позивач відповідно до умов п. 2.2, п. 4.2 договору здійснив перерахунок курсової різниці ціни неоплаченого товару, яка складає 221 312,79 грн.

Обчислені позивачем розрахунки пені та курсової різниці відповідають умовам укладеного сторонами договору купівлі –продажу та чинному законодавству і відповідачем не спростовані як в цілому, так і за їх складовими.

Відповідно до умов ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином позовні вимоги є обґрунтованими і правильно були задоволені місцевим господарським судом.

Порушення процесуальних прав відповідача господарським судом першої інстанції в процесі розгляду даної справи судом апеляційної інстанції не встановлено.

Наявні у справі примірники повідомлень відділення поштового зв’язку беззаперечно свідчать про те, що про день, час і місце розгляду даної справи відповідач заздалегідь повідомлявся судом належним чином, проте двічі не скористався наданим законом правом на участь свого представника в засіданні суду. Подане відповідачем до суду 11.02.2009 року з метою штучного затягування судового процесу клопотання про перенесення слухання справи на іншу дату обґрунтовано було відхилено господарським судом першої інстанції з огляду на те, що зайнятість одного представника юридичної особи в іншому судовому процесі не є достатньою підставою для перенесення судового розгляду справи, оскільки представництво інтересів відповідача може здійснюватися також керівником підприємства або іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності. Поважною причиною такого відкладення може вважатися та, існування якої зумовлено факторами об’єктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви відповідача, з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів -,

Рішення господарського суду Одеської області від 12.02.2009 року у справі № 33/124-08-5506 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Вин" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.