ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.04.2009 року Справа№ 31/30-09
( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs4032754) )
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)
суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М.
при секретарі: Вовченко О.В.
за участю представників сторін:
позивача – Ярликов Андрій Дмитрович, директор, наказ № 02-8 від 01.08.07;
позивача – Кузьменко Наталія Олександрівна, довіреність № 1 від 09.02.09;
відповідача – Аржанухін Вадим Львович, довіреність № 84-4016 від 30.12.08;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" м.Нікополь Дніпропетровської області
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2009 року
у справі № 31/30-09
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Віконні системи", м.Дніпропетровськ
до відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", Дніпропетровська область, м.Нікополь
про стягнення 38 908 грн. 41 коп.
За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст. 85, 99, 105 ГПК України).
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2009р. (суддя Єременко А.В.) по справі № 31/30-09 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Віконні системи", м.Дніпропетровськ (далі –ТОВ ВК "Віконні системи") до відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", Дніпропетровська область, м.Нікополь (далі –ВАТ "Нікопольський завод феросплавів") про стягнення 38 908 грн. 41 коп. позов було задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 38 127 грн. 12 коп. основного боргу, 362 грн. 92 коп. –3% річних, 2530 грн. 43 коп. суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 410 грн. 20 коп. витрат по держмиту, 113 грн. 97 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову –відмовлено.
Рішення господарського суду мотивовано фактом неналежного виконання відповідачем своїх договірних відносин по повній та своєчасній оплаті виконаної роботи; в частині відмови в позові –те, що штрафні санкції, заявлені позивачем до стягнення, не передбачені умовами укладеного між сторонами договору.
Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, його оскаржує в апеляційному порядку відповідач по справі –ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" м.Нікополь, посилається на порушення господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, на неповне дослідження всіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, зокрема:
- господарським судом неправомірно застосовані до спірних відносин ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України, оскільки, як зазначав позивач, у нього не виник обов’язок по оплаті виконаних робіт, так як позивачем не був виставлений рахунок на підставі якого відбувається оплата, докази направлення зазначеного рахунку позивачем також не було надано до матеріалів справи;
- також господарським судом не зазначені правові підстави обґрунтованості позовних вимог та підстав для часткового задоволення позову.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач по справі –ТОВ ВК "Віконні системи" м.Дніпропетровськ –проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
13.10.2008р. між ТОВ виробничою компанією "Віконні системи" м.Дніпропетровськ ("підрядник" за договором, позивач по справі) та ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" м.Нікополь ("замовник" за договором, відповідач по справі, скаржник) було укладено договір № 805689, відповідно до предмету якого "замовник" доручає, а "підрядник" бере на себе обов’язок виконати протягом 10 календарних днів з моменту укладення договору роботи по виготовленню, доставці, демонтажу та монтажу конструкцій (далі за договором –виробів) із ПВХ за розцінками "підрядника" відповідно до додатку № 1 до договору, а "замовник" зобов’язується прийняти та оплатити готові вироби; найменування та кількість виробів зазначаються в додатку № 1 до договору (п.п.1.1-1.3 р.1 договору (а.с.7-8).
Розділом 2 договору сторони визначили, що сума виробів, яка підлягає оплаті складає 38 127 грн. 12 коп. (в тому числі ПДВ); оплата виконаних робіт за договором проводиться "замовником" протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт (п.2.2 р.2 договору).
Пунктом 3.5 р. 3 договору сторони передбачили, що акт виконаних робіт, підписаний сторонами, є свідоцтвом виконання зобов’язань за цим договором та є початком дії гарантійних зобов’язань.
Розділом 7 договору сторони визначили строк дії договору, який вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх обов’язків.
До договору, в якості додатку № 1 було оформлено сторонами та підписано специфікацію, згідно якої визначено найменування товару, одиниці виміру, кількість та вартість товару –38 127,12 грн. (з ПДВ (а.с.9)).
Докази, підтверджуючи факт розірвання договору № 805689 в встановленому законом порядку, визнання його недійсним повністю або в будь-якій частині відсутні в матеріалах справи, не надавались жодною із сторін відповідно до ст. 33 ГПК України судам обох інстанцій.
16.10.2008р. позивачем на виконання умов договору № 805689 були виготовлені та встановлені вироби згідно з переліком, що підтверджується актом виконаних робіт № 1 (а.с.10), не спростовується скаржником жодним доказом в розумінні ст.ст. 32, 33, 36 ГПК України. Вищезазначений акт підписано з боку позивача директором Ярликовим А.Д., з боку відповідача директором з капітального будівництва Кимбаровим О.А. без будь-яких зауважень щодо якості робіт та конструкцій, крім того, в акті зазначено, що послуги виконані якісно та в строки, та прийняті "замовником".
12.12.2008р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 12/2 з вимогою про оплату виконаних робіт за договором, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого листа від 15.12.2008р. (а.с.12). Факт отримання претензії від 12.12.2008р. не спростовано відповідачем жодним доказом в розумінні ст.ст. 32, 33, 36 ГПК України.
Зазначену претензію відповідач залишив без відповіді, розрахунки за договором не здійснив, докази протилежного відсутні в матеріалах справи, не надавались відповідачем згідно зі ст. 33 ГПК України судам обох інстанцій.
Як вбачається із позовної заяви, її прохальної частини, позивач обґрунтовував в якості норм матеріального права свої вимоги ст.ст. 526, 625 ЦК України, фактом неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань по оплаті виконаних робіт (а.с.2-3).
В подальшому, відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач звернувся до господарського суду з заявою від 17.02.2009р. (а.с.30-31) про збільшення позовних вимог, яку було прийнято господарським судом до розгляду. Відповідно до зазначеної заяви, позивач просив стягнути з відповідача 42 472 грн. 16 коп., з яких 38 127,13 грн. – основного боргу, 2530 грн. 43 коп. суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 362 грн. 92 коп. –3% річних, 1451 грн. 69 коп. штрафних санкцій, 424 грн. 72 коп. витрат по держмиту, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Одночасно позивач доповнив позовні вимоги, пославшись на ст. 231 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних у мовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачений обов’язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч.1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника –достроково.
Враховуючи викладене, господарським судом зроблено правильний висновок щодо обґрунтованості вимог в частині стягнення 38 127 грн. 13 коп. основного боргу, стягнення 3% річних в сумі 362 грн. 92 коп. (з 24.10.2008р. по 16.02.2009р.) та стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 2530 грн. 43 коп. (з 23.10.2008р. по 16.02.2009р.) на підставі розрахунку позивача (а.с.33, 34). Також є правильним висновок господарського суду щодо відмови в позові в частині стягнення штрафних санкцій (пені) відповідно до ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України, оскільки порушення умов договору, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафу, не було, а інші види майнової відповідальності (ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" від 22.11.1996р. № 543/96 ВР) договором не передбачені.
Щодо доводів скаржника стосовно невиникнення в нього зобов’язання по оплаті виконаних робіт внаслідок відсутності виставленого позивачем рахунку, то вони спростовуються умовами самого договору –п.2.2 р.2 договору, згідно якого оплата виконаних робіт в сумі, передбаченій договором, проводиться протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт, який було підписано сторонами 16.10.2008р. Також слід зазначити, що умовами даного договору не передбачене виставлення рахунків та інших документів на оплату (ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України), тоді як пріоритет в регулюванні правовідносин сторін надано договору (ч.3 ст. 6 ЦК України).
Також не приймаються доводи скаржника про відсутність правового обґрунтування позовних вимог та підстав часткового задоволення позову, оскільки рішення відповідає вимогам, викладеним в Роз’ясненні Вищого господарського суду України від 10.12.1996р. № 02-5/422 (v_422800-96) , а зазначені доводи не приймаються в силу ч.2 ст. 104 ГПК України.
За цих підстав висновок господарського суду, викладений в резолютивній частині оскаржуваного судового рішення, відповідає матеріалам, обставинам справи, правові підстави щодо зміни або скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103- 105 ГПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2009р. по справі № 31/30-09 –залишити без змін; а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" м.Нікополь Дніпропетровської області –залишити без задоволення.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд в місячний строк.
Головуючий О.М. Виноградник
Судді О.В. Джихур
О.М.Лисенко