Розпорядженням першого заступника голови Львівського апеляційного господарського суду від 10.11.2008р. у зв’язку з самовідводом колегії суддів у складі: головуючого судді Галушко Н.А., суддів Краєвської М.В. та Оришин Г.В. справу № 5/34 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Процика Т.С., суддів Городечної М.І., Кузя В.Л.

Розгляд цієї справи відкладався з підстав, наведених в ухвалах апеляційного господарського суду.

Сторони належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендованої кореспонденції –листів, якими надіслано ухвалу апеляційного господарського суду про відкладення розгляду справи у судовому засіданні), які є в матеріалах справи.

Враховуючи ті обставини, що розгляд цієї справи апеляційним господарським судом неодноразово відкладався, у сторін було достатньо часу, щоб здійснити усі дії (подати докази, клопотання тощо), які вони вважали за необхідне щодо цього спору, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Представникам позивача права і обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України (1798-12) ), роз’яснено.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 12.08.2008р. у цій справі, суддя Цюх Г.З., позов задоволено, розірвано договір купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходиться в м. Калуші по вул. Сохацького (вул. Мічуріна), 4а, Івано-Франківська область від 18.05.06р., укладений між ПФ "Камертон"і ТзОВ "Європа-Вікно"; розірвано договір купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходиться в м. Калуші по вул. Українській (вул. Ворошилова), 17, Івано-Франківська область від 18.05.06р., укладений між ПФ "Камертон"і ТзОВ "Європа-Вікно"; розірвано договір купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходиться в м. Калуші по вул. Писарська (вул. 9 Травня), 37, Івано-Франківська область від 08.07.06р., укладений між ПФ "Камертон"і ТзОВ "Європа-Вікно"; визнано за ПФ "Камертон"право власності на майно, що знаходиться по вул. Сохацького (вул. Мічуріна), 4а, по вул. Українській (вул. Ворошилова), 17, по вул. Писарська (вул. 9 Травня), 37 в м. Калуші, Івано-Франківська область.

Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст.ст. 651, 653, 655, 656, 657, 658, 662, 663, 664, 691, 692 Цивільного кодексу України (далі ЦК України (435-15) ), а також зокрема тим, що:

- за станом на 18.06.2008р. відповідачем по договорах від 18.05.2006р. було сплачено 659 тис. грн., хоча він повинен був сплатити по обох договорах 700 тис. грн.;

- стосовно договору купівлі-продажу майна від 08.07.2006р., то відповідачем не доказано факт виконання зобов’язань по повній оплаті вартості приміщення по цьому договору; актом звірки за станом на 01.04.2007р. відповідач підтверджує заборгованість перед позивачем в сумі 615 тис. грн., тобто розрахунки в установлений термін і по договору від 08.07.2006р. не були проведені своєчасно, що є підставою для розірвання договору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ "Європа-Вікно", відповідач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2008р. у справі № 5/34 повністю та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову ПФ "Камертон"до ТзОВ "Європа-Вікно"про розірвання договорів та визнання права власності, а також скаржник просить скасувати заходи забезпечення позову по трьох договорах.

Скаржник посилається зокрема на те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам чинного законодавства та прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права.

ПФ "Камертон", позивач у справі, подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги ТзОВ "Європа-Вікно"на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2008 року відмовити.

Скаржник, відповідач у справі, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на те зокрема, що по договорах від 18.05.2006р. він розрахувався повністю, а по договору від 08.07.2008р. існує судовий спір, який розглядається Господарським судом Івано-Франківської області про стягнення з відповідача 615 тис. грн. боргу по договору від 08.07.2008 р., і розгляд цієї справи є неможливим до розгляду справи про стягнення зі скаржника 615 тис. грн.

Позивач, заперечуючи вимоги апеляційної скарги та обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на те зокрема, що умов оспорених договорів купівлі-продажу від 18.05.2006р. та від 08.07.2006р. в частині повного розрахунку в строки, визначені цими договорами, відповідач не виконав, що є підставою для розірвання зазначених договорів.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали свої вимоги, доводи та заперечення, викладені відповідно у відзиві на апеляційну скаргу, а також у поясненнях, наданих у судових засіданнях.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників позивача у судовому засіданні, суд встановив наступне.

ПФ "Камертон"звернулося до господарського суду з позовом до ТзОВ "Європа-Вікно"про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходиться в м. Калуш по вул. Сохацького (вул. Мічуріна), 4а від 18.05.06р., договору купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходиться в м. Калуш по вул. Українській (вул. Ворошилова), 17 від 18.05.06р., договору купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходиться в м. Калуш по вул. Писарська (вул.9 Травня), 37 від 08.07.06р. та визнання за ПФ "Камертон"права власності на вищевказане майно.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, сторони у справі уклали договори купівлі-продажу виробничих будівель та споруд, які були нотаріально посвідчені, зокрема:

- договір купівлі-продажу виробничих будівель та споруд по вул. Сохацького (вул.Мічуріна), 4а в м. Калуші від 18.05.2006р.; продаж майна вчинено за 130 000 грн., які покупець (відповідач у справі) зобов’язався сплатити до 18.06.2006р., договір зареєстрований в реєстрі за № Д-543 (далі договір № Д-543)(а.с.а.с.12-15);

- договір купівлі-продажу виробничих будівель та споруд по вул. Українській (вул. Ворошилова), 17 в м. Калуші, від 18.05.2006р.; продаж майна вчинено за 570 000 грн.; розрахунок по цьому договору повинен був бути проведений до 18.06.2008р.; договір нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № Д-546; (далі договір № Д-546) (а.с.а.с.16-19);

- договір купівлі-продажу будівель та споруд по вул. Писарська (вул.9 Травня), 37 в м. Калуші від 08.07.2006р.; продаж майна вчинено за 1 350 000 грн.; розрахунок по цьому договору повинен був бути проведений до 01.09.2006р.; договір нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № Д-790 (далі договір № Д-790) (а.с.а.с.20-23)

Згідно з ч.1, п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. При цьому, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Тобто, підстави виникнення зобов’язань (цивільних прав та обов’язків) встановлені ст. 11 ЦК України, вони виникають зокрема з договорів (що і є у цьому випадку), тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами цього договору.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Усіма вищезазначеними договорами встановлено, що розрахунок має бути здійснено в м. Калуші з одночасним підтвердженням цього факту письмовою заявою продавця (позивача у справі), що є невід’ємною частиною договору, справність підпису, на якій посвідчується нотаріально. Одночасно сторони в трьох договорах заявили, що у випадку не проведення розрахунку в зазначений термін цей договір визнається таким, що не відбувся і сторони повертаються в первинний стан (ч.2 п.2.2 договорів).

У матеріалах справи є копії платіжних доручень та виписок з банку, що свідчать про оплату вартості придбаних будівель відповідачем у справі. Як вбачається з вищезазначених доручень, зокрема: графа "Призначення платежу"–розрахунок проводився за об’єкт нерухомого майна згідно договору № б/н купівлі-продажу від 18.05.2006р. Відповідно до договорів № Д-543 та № Д-546 від 18.05.2006 р. покупець (відповідач у справі) повинен був оплатити вартість придбаного майна (об’єктів) на суму 700 тис. грн. в термін до 18 червня 2006р. Проте, за станом на 18.06.2008р. відповідачем було сплачено 659 тис. грн., хоча він повинен був сплатити по обох договорах 700 тис. грн.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те зокрема, що ним повністю проведено розрахунок по договорах № Д-543 та № Д-546 від 18.05.2006р. є безпідставними, оскільки як вже було відзначено вище, у платіжних дорученнях у графі "Призначення платежу" не вказано по якому конкретно договору № Д-543 чи № Д-546 від 18.05.2006р. і за яке майно (об’єкт) проводилась оплата.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не провів розрахунок за придбане майно в повній сумі. Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків від 2 квітня 2007 року, підписаного сторонами у справі, сальдо на користь ПП "Камертон"за станом на 01.04.2007р. становить 615 000,00 грн. (а.с.83).

Щодо договору купівлі-продажу майна від 08.07.2006р., то відповідачем не подано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт виконання зобов’язань по повній сплаті вартості придбаного майна (об’єкту) по цьому договору.

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з судового рішення господарського суду (постанова Вищого господарського суду України) у справі № 6/114 за позовом ПФ "Камертон"до ТзОВ "Європа-Вікно"про стягнення 695981 грн. 68 коп. та визнання недійсною заяви ПФ "Камертон"від 27.07.2006р. про здійснення повного розрахунку з ТзОВ "Європа-Вікно", посвідчену приватним нотаріусом Тихан О.М., ним скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду і рішення місцевого суду у цій справі з тих підстав, що відповідачем не подано належних доказів про оплату вартості майна, як це передбачено ст. 198 Господарського кодексу України та Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637 (z0040-05) .

Згідно з ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З огляду на вищенаведене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що порушення строків оплати та часткова несплата вартості майна є істотним порушенням договорів відповідачем у справі, що у свою чергу є підставою для їх розірвання за рішенням суду.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи положення норм ст.ст. 4-3, 32, 33, 34, 43 ГПК України, скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність рішення суду першої інстанції.