Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іваненко Я.Л.

суддів: Гарник Л.Л.

Євдокимова О.В.

при секретарі: Семеник Т.В.

За участю представників:

від прокуратури - не з"явився

від позивача МО України- Варицький Є.В., дов. № 220/193/д від 06.04.2009

від позивача ДП "Житомирський ремонтно - механічний завод" -не з"явився

від відповідача -не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Заступник військового прокурора Житомирського гарнізону

на ухвалу Господарського суду м.Києва від 11.03.2009

у справі № 05-5-45/17738 (суддя Балац С.В.)

за позовом Заступник військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави - МО УКраїнеи - в особі ДП "Житомирський ремонтно - механічний завод"

до Державне підприємство "Конструкторське бюро "Артилерійське озброєння"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про розірвання договору № 63/09-08 та стягнення 3396274,42 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2009 року у справі № 05-5-45/17738 повернуто позовну заяву Заступника військового прокурора Житомирського гарнізону (далі по тексту – прокурор) в інтересах держави – Міністерства оборони України в особі Державного підприємства "Житомирський ремонтно – механічний завод" (далі по тексту – позивач) до Державного підприємства "Конструкторське бюро "Артилерійське озброєння" (далі по тексту – відповідач) про розірвання договору № 63/09-08 та стягнення 3 396274,42 грн. без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Не погоджуючись з даною ухвалою, прокурор звернувся з апеляційним поданням вих. № 1058 від 19.03.2009 року (вх. № 02-4.1/1740 від 31.03.2009 року) до Київського апеляційного господарського суду, в якому просить поновити пропущений строк на внесення апеляційного подання, прийняти апеляційне подання до провадження, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2009 року та направити справу на розгляд до місцевого господарського суду. Вважає, що судом порушено норми процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи

Прокурор зазначив, що Міністерство оборони України є органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, оскільки це центральний орган виконавчої влади, який здійснює від імені Держави безпосереднє керівництво військами Збройних сил України. Відповідно до Закону України "Про Збройні сили України" (1934-12) позивач є структурним підрозділом Міністерства оборони України, тобто представницьким органом.

У відповідності до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних силах України" майно, матеріальні і грошові засоби Збройних сил України, у тому числі і майно та грошові кошти позивача є державною власністю, яка входить у сфери управління Збройних сил України.

Військове майно – це державне майно закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями МО України на праві оперативного управління. А тому, заподіяння шкоди окремим військовим структурним підрозділам, підприємствам та установам МО України – це шкода державі.

Вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що фінансування МО України згідно Закону України "Про Збройні сили України" (1934-12) здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до ст. 14 вказаного закону, Збройні сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом. Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних силах України", Міністерство оборони України як централізований орган управління військами здійснює управління військовим майном.

Майно (в тому числі і грошові кошти) позивача належить до сфери управління Збройними силами України, всі господарські угоди він укладає за узгодженням і завданням Міністерства оборони України і при відсутності в Державному підприємстві "Житомирський ремонтно – механічний завод" МО України за укладеними угодами погашає їх, оскільки несе матеріальну відповідальність за зобов’язаннями структурних підрозділів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2009 року апеляційне подання прокурора було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28.04.2009 року об 11 год. 50 хв.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2009 року № 01-23/1/10 склад колегії змінено та доручено розглядати апеляційне подання у справі № 05-5-45/17738 колегії суддів в наступному складі: головуючий суддя – Іваненко Я.Л., судді Гарник Л.Л., Євдокимов О.В.

В судове засідання 28.04.2009 року з’явився представник позивача – Міністерства оборони України та підтримав вимоги, викладені прокурором в апеляційному поданні.

Прокурор, представник позивача – Державного підприємства "Житомирський ремонтно – механічний завод" та відповідач в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, а матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, колегія суддів, порадившись, ухвалила розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників прокурора, позивача – ДП "Житомирський ремонтно – механічний завод" та відповідача.

Розглянувши доводи апеляційного подання, заслухавши пояснення повноважного представника позивача – Міністерства оборони України, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що подання підлягає задоволенню, а ухвала скасуванню з наступних підстав:

Заступник військового прокурора Житомирського гарнізону звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави – Міністерства оборони України в особі Державного підприємства "Житомирський ремонтно – механічний завод" до Державного підприємства "Конструкторське бюро "Артилерійське озброєння" про розірвання договору № 63/09-08 та стягнення 3 396 274,42 грн.

Прокурор свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач перерахував відповідачеві кошти на виконання останнім договору від 25.09.2008 року № 63/09-08 в сумі 2 217 600,00. Прокурор зазначив, що відповідач умови договору не виконав, отримані від позивача кошти не повернув.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2009 року позовну заяву було повернуто прокурору без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України. Ухвала мотивована тим, що прокурором неправильно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, і фактично, прокурор вимагає від одного з господарюючих суб’єктів – відповідача виконання господарських зобов’язань перед іншим господарюючим суб’єктом – позивачем, оскільки правовідносини, що склалися між останніми, є господарськими відносинами між господарюючими суб’єктами.

Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками місцевого суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційне, касаційне подання, подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною 3 згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 (v003p710-99) зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у ч. 2 ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Для вирішення справи суттєвим вбачається з’ясування поняття "інтереси держави". Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України (254к/96-ВР) , так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

При цьому, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Звертаючись з позовом в інтересах держави в особі ДП "Житомирський ремонтно-механічний завод", Заступник військового прокурора Житомирського гарнізону обґрунтував свої вимоги тим, що ДП "Житомирський ремонтно-механічний завод" Міністерства оборони України є структурною складовою Збройних Сил України та перебуває в підпорядкуванні Міністерства оборони України і внаслідок невиконання зобов’язань відповідачем щодо відшкодування ним спричинених збитків підприємству, порушуються державні інтереси.

Згідно ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України" Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування (ч. 2 ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України").

Відповідно до п. 1.1 Статуту ДП "Житомирський ремонтно-механічний завод", підприємство засноване на державній власності, є унітарним підприємством, діє як державне комерційне підприємство і належить до сфери управління Міністерства оборони України.

Враховуючи те, що ДП "Житомирський ремонтно-механічний завод" засноване на державній власності і належить до сфери управління Міністерства оборони України і, відповідно до ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України", Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України, та враховуючи, що прокурором у позовній заяві визначено, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовано необхідність їх захисту, колегія суддів вважає, що Господарський суд міста Києва необґрунтовано, на підставі п. 1 ч.1 ст. 63 ГПК України повернув позовну заяву Заступника військового прокурора Житомирського гарнізону, з посиланням на те, що прокурором неправильно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно ч. 4 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами Заступника військового прокурора Житомирського гарнізону, викладеними в апеляційному поданні, та вважає, що Господарським судом міста Києва безпідставно та необґрунтовано відмовлено в прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України, чим порушено норми процесуального права.

Тому, колегія суддів задовольняє апеляційне подання та скасовує ухвалу суду першої інстанції.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

Апеляційне подання Заступника військового прокурора Житомирського гарнізону на ухвалу Господарського суду міста Києва 11.03.2009 року у справі № 05-5-45/17738 задовольнити.

2.Ухвалу Господарського суду міста Києва 11.03.2009 року у справі № 05-5-45/17738 скасувати.

3.Справу № 05-5-45/17738 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.