ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 листопада 2015 року м. Київ
     Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:
Головуючого                               Романюка Я.М.,
Суддів:                                   Лященко Н.П., Сеніна Ю.Л., 
                                          Яреми А.Г., Охрімчук Л.І., 
                                          Сімоненко В.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Всеукраїнської громадської організації "Громадська мережа "Опора" про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди за заявою ОСОБА_1 про перегляд судових рішень у справі,
в с т а н о в и л а :
У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Всеукраїнської громадської організації "Громадська мережа "Опора" про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди. Позивачка зазначала, що у жовтні 2014 року на веб-сторінці Всеукраїнської громадської організації "Громадська мережа "Опора" (далі - ВГО "ГМ "Опора") була опублікована стаття "Рівненщина: у 156 виборчому окрузі кандидат у народні депутати використовує клоунів для прихованої агітації", у якій вказано неправдиві, образливі висловлювання та наклеп на неї. Посилаючись на статті 23, 275, 277 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) ОСОБА_1 просила визнати інформацію, поширену ВГО "ГМ "Опора", недостовірною та такою, що порочить її честь, гідність і ділову репутацію; зобов'язати ВГО "ГМ "Опора" у той же спосіб спростувати недостовірну інформацію, а також стягнути з відповідача кошти на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 19 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року, відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі частини 2 статті 122 ЦПК України.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 липня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.
У заяві про перегляд рішення касаційного суду ОСОБА_1 просить скасувати постановлені у справі ухвали та направити справу для розгляду по суті до суду першої інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а саме статей 15, 122 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню.
За положеннями пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є, зокрема, неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Відповідно до змісту ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення і передає справу на новий розгляд до відповідного суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, при оскарженні судового рішення, що перешкоджаю подальшому провадженні у справі, якщо установить, що воно є незаконним.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що позивачка як суб'єкт виборчого процесу звернулась до суду з позовом в порядку цивільного судочинства, хоча позовні вимоги щодо порушення виборчого права здійснюються в адміністративному судочинстві та розглядаються в порядку КАС України (2747-15) .
У наданих для порівняння:
- ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2012 року суд касаційної інстанції виходив із того, що предметом позовних вимог є відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої протиправними діями Генеральної прокуратури України, що спричинило приниження честі, гідності та ділової репутації, тому зазначений спір розглядається в порядку цивільного судочинства;
- ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 вересня 2014 року суд касаційної інстанції виходив із того, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації до автора статті та редакції відповідного засобу масової інформації;
- ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року суд касаційної інстанції виходив із того, що позивач звернувся з позовом про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що внаслідок порушення чинних норм законодавства України судом під час розгляду його справи було позбавленого його на доступ до правосуддя, у зв'язку з чим завдано моральну шкоду, що полягає у приниженні його честі та гідності. Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, місцевий суд не врахував тих обставин, що позивач не оскаржує рішення чи дії суду, а вважає що діями суду заподіяна моральна шкода й принижена честь та гідність, тому останній звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на норми цивільного права, що має бути перевірено й оцінено судом.
Отже, наявне неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, а саме статей 15, 122 ЦПК України.
Усуваючи розбіжності у застосуванні касаційним судом зазначених вище норм процесуального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.
Згідно положень частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Крім того, пунктом 4 частини другої статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно роз'яснень, які викладені у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 № 1 (v_001700-09) "Про судову практику у справах про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", відкриваючи провадження у справі, суд має з'ясувати, за правилами якого судочинства підлягає розгляду заява. При цьому слід виходити з компетенції суду щодо розгляду цивільних справ, зазначеної в статті 15 ЦПК.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист в суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Положеннями статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) України) встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Згідно частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) компетенція адміністративних судів поширюється на спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Відповідно до частини першої статті 174 КАС України право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум, мають виборча комісія, кандидат, партія (блок), місцева організація партії, які є суб'єктами відповідного виборчого процесу, комісія з референдуму, ініціативна група референдуму, інші суб'єкти ініціювання референдуму.
За змістом частин третьої, четвертої статті 174 КАС України позовна заява про оскарження рішення, дії чи бездіяльність засобів масової інформації, інформаційних агентств, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за їхнім місцезнаходженням у строк, встановлений частиною шостою статті 172 КАС України, але не пізніше двадцять четвертої години дня, що передує дню голосування.
Аналіз зазначених норм закону дає підстави для висновку, що за правилами адміністративного судочинства підлягають розгляду справи за заявами суб'єктів виборчого процесу щодо оскарження дій засобів масових інформацій в період виборчого процесу. Ця норма спрямована на те, аби забезпечити виборця об'єктивною інформацією щодо кандидата в депутати і допомогти йому зробити свій вибір під час голосування.
Як вбачається з матеріалів справи, вибори про обрання народних депутатів України відбулися 26 жовтня 2014 року, а із позовною заявою ОСОБА_1 звернулася після проведення виборів - 9 грудня 2014 року.
Таким чином позивачка звернулася до суду із позовом про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди після дня голосування, її позовні вимоги з посиланням на положення ст.ст. 275, 277 ЦК України спрямовані на захист особистих немайнових прав, а тому зазначений спір є цивільно-правовим і повинен розглядатися судом за правилами цивільного судочинства.
Ураховуючи вищезазначене, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись п. 2 ст. 355, п. 1 ч. 1 ст. 360-3, ч.ч. 1, 2 ст. 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а :
Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 19 грудня 2014 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 липня 2015 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 3 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.
Головуючий Я.М. Романюк
Судді Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук Ю.Л. Сенін В.М. Сімоненко А.Г. Ярема

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

у справі за № 6-2502цс15

Положеннями статті 15 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Згідно частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Відповідно до частини першої статті 174 КАС України право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум, мають виборча комісія, кандидат, партія (блок), місцева організація партії, які є суб'єктами відповідного виборчого процесу, комісія з референдуму, ініціативна група референдуму, інші суб'єкти ініціювання референдуму.
За змістом частин третьої, четвертої статті 174 КАС України позовна заява про оскарження рішення, дії чи бездіяльність засобів масової інформації, інформаційних агентств, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за їхнім місцезнаходженням у строк, встановлений частиною шостою статті 172 КАС України, але не пізніше двадцять четвертої години дня, що передує дню голосування.
Аналіз зазначених норм закону дає підстави для висновку, що за правилами адміністративного судочинства підлягають розгляду справи за заявами суб'єктів виборчого процесу щодо оскарження дій засобів масових інформацій в період виборчого процесу. Ця норма спрямована на те, аби забезпечити виборця об'єктивною інформацією щодо кандидата в депутати і допомогти йому зробити свій вибір під час голосування.
Таким чином позивачка звернулася до суду із позовом про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди після дня голосування, її позовні вимоги з посиланням на положення ст.ст. 275, 277 ЦК України спрямовані на захист особистих немайнових прав, а тому зазначений спір є цивільно-правовим і повинен розглядатися судом за правилами цивільного судочинства.
Суддя Верховного Суду України Я.М. Романюк