Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Шевченко В.В.

Мирошниченко М.А.

при секретарі - Волощук О.О.,

за участю представників:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

Від ІІІ особи: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Садівничого товариства "Мрія - 3", с. Єлізаветівка,

Роздільнянський район Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області

від 18.10.2006 року

у справі № 6-28/269-05-6346

за позовом: Садівничого товариства "Мрія - 3", с. Єлізаветівка, Роздільнянський район Одеської області

до відповідача: Громадської організації садівничого масиву "АВТІН", с. Єлізаветівка, Роздільнянський район Одеської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:–Проектно - вишукувальний інститут "Укрпівденгідропроводгосп"

про визнання права власності та усунення перешкод в користуванні

У червні 2005 року Садівниче товариство "Мрія - 3" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Громадської організації садівничого масиву "АВТІН" про визнання права власності на водонапірну башту, розташовану в с. Єлізаветівці Роздільнянського району Одеської області та зобов’язання відповідача не перешкоджати у користуванні цією водонапірною баштою.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що у 1988 році в с. Єлізаветівці Роздільнянського району була виділена земля під колективні сади проектно-вишукувальному інституту "Укрпівдендіпроводгосп". Трудовий колектив інституту створив Садівниче товариство "Мрія - 3". У грудні 1988 року між інститутом та товариством було укладено договір на створення науково-технічної продукції - водопостачання із водозабірної свердловини в с. Єлізаветівці. Всі підготовчі роботи, поточні роботи по будівництву водонапірної башти оплачувалися позивачем і виконувалися інститутом. Акт приймання закінчених робіт був підписаний замовником –садівничим товариством "Мрія –3". Але посадові особи садівничого масиву "Автін" самовільно захопили водонапірну башту, поставили замки на крани і перешкоджають членам садівничого товариства "Мрія –3" користуватися водою. А тому позивач без зазначення правових підстав свого позову просив про його задоволення.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.10.2005 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.12.2005 року, у задоволенні позову відмовлено з мотивів недоведеності позовних вимог та закінчення строку позовної давності до пред’явлення даного позову.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2006 року зазначені рішення та постанова були скасовані з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, та помилкового застосування судами норм матеріального і процесуального права, а справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

В процесі нового розгляду даної справи позивач неодноразово змінював предмет та підстави свого позову і останньою заявою від 18.10.2006 року просив господарський суд на підставі ст. ст. 41, 55 Конституції України, ст. 48, 50 Закону України "Про власність" та ст. 392 ЦК України визнати за Садівничим товариством "Мрія –3" право власності на артезіанську свердловину № 9365 та водонапірну башту, які розташовані на земельній ділянці Садівничого товариства "Мрія - 3" за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, с. Єлізаветівка.

За результатами нового розгляду даної справи господарський суд Одеської області 18.10.2006 року ухвалив рішення (суддя –Демешин О.А.) про відмову у задоволенні позову у повному обсязі з мотивів недоведеності позовних вимог.

Рішення мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили, що артезіанська свердловина № 9365 та водонапірна башта в с. Єлізаветівка побудована саме позивачем та за його кошти, а також відсутні документи, які б надавали можливість встановити момент завершення будівництва водонапірної башти та свердловини.

В апеляційній скарзі Садівниче товариство "Мрія - 3" посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність викладених у рішенні суду висновків обставинам справи просить зазначене рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відзиви на апеляційну скаргу від відповідача та третьої особи не надходили.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони та третя особа були повідомлені заздалегідь належним чином, проте не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду. Нез’явлення представників сторін та третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними в справі матеріалами згідно з приписами ст. ст. 75, 101 ГПК України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, відповідно до рішення виконкому Роздільнянської районної ради народних депутатів від 05.07.1988 року № 198 проектно-вишукувальному інституту "Укрпівдендіпроводгосп" було надано у постійне користування 12,5 га землі під розміщення 200 садових ділянок, а рішенням виконкому Роздільнянської районної ради народних депутатів від 07.02.1989 року № 37 було зареєстровано статут Садівничого товариства "Мрія-3", згідно з яким робітники та службовці інституту "Укрпівдендіпроводгосп" об’єдналися у Садівниче товариство "Мрія-3" для організації колективного саду на зазначеній земельній ділянці, розташованій за адресою: с. Єлізаветівка, Роздільнянського району Одеської області.

У наступному, 24.03.1997 року Єгорівською сільською радою Роздільнянського району Одеської області було затверджено статут Садівничого масиву "Автін", відповідно до якого його засновниками є Садівниче товариство "Мрія - 1", Кооператив "Мрія-2" та Садівниче товариство "Мрія - 3", котрі об’єдналися для спільного ведення господарської діяльності.

Обґрунтовуючи пред’явлені вимоги про визнання права власності на артезіанську свердловину № 9365 та водонапірну башту, які розташовані на земельній ділянці Садівничого товариства "Мрія - 3" за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, с. Єлізаветівка, позивач стверджує, що протягом 1990-1992 років Садівниче товариство "Мрія - 3" за фінансовою допомогою проектно-вишукувального інституту "Укрпівдендіпроводгосп" здійснило будівництво артезіанської свердловини № 9365 та водонапірної башти, що підтверджується наявними у справі письмовими доказами: договором на створення (передачу) науково-технічної продукції від 15.12.1998 року № 88329; копією листа директора проектно-вишукувального інституту "Укрпівдендіпроводгосп" на адресу ДГП "Причерноморгеологія" від 17.06.1996 року № 47; копією листа ПМК 124 № 273 від 06.07.1989р.; копією приймально –здаточного акту від 06.02.1991р. про прийняття садівничим товариством "Мрія - 3" в експлуатацію від СУ № 583 та під охорону свердловини № 9365; копією акту на скриті роботи при будівництві артсвердловини № 9365; копією акту на закладення свердловини; копіює паспорту артсвердловини № 9365; копією листа Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області від 18.10.2005р. № 5652/03-04; копією акту приймання виконаних робіт з будівництва водонапірної башти за лютий 1992 року від РБУ –2 "Спецремстройтреста"; копією додаткової угоди до підрядного договору № 11 від 28.12.1990 року, укладеному між Садовим товариством "Мрія -3" та ОСУ № 583 треста "Укрбурвод"; копією Державного акту на право колективної власності Садового товариства "Мрія -3" на земельну ділянку, на якій розташована водонапірна башта; копією довідки про вартість виконаних робіт з будівництва водонапірної башти за лютий 1992 року, в якій замовником вказаний інститут "Укрпівдендіпроводгосп"; копією прямого договору підряду на капітальне будівництво № 16 від 18.10.1991р.; копією листа начальнику ПМК -124 від 28.02.1990 року; копією листа обласній конторі "Агропромкомплект" від 16.07.1990 року № 082/1851.

Вказані об’єкти були введені в експлуатацію відповідно до законодавства, яке діяло на той час та прийняті на баланс Садівничого товариства "Мрія - 3", яке отримало паспорт на свердловину та дозвіл на спеціальне водокористування.

Заперечуючи проти позову відповідач вказує те, що подані позивачем в обґрунтування пред’явлених вимог вищезазначені документи не відображають фінансової або матеріальної участі Садівничого товариства "Мрія - 3" у створенні водонапірної башти. Платіжних або інших документів, які б свідчили про оплату робіт по будівництву башти, накладних або інших документів про передачу матеріалів підрядникам тощо, Садівниче товариство "Мрія - 3" не надало.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Таким чином, із приписів даної правової норми випливає, що обставини на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються господарським судом на підставі фактичних даних, якими є докази.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Але, при цьому статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 Положення про документи і документообіг у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів СРСР від 29.07.1983р. № 105 (v0105400-83) , що було чинним на момент виникнення спірних правовідносин та яке встановлювало порядок складення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів державними, кооперативними та іншими громадськими організаціями, об’єднаннями, підприємствами, установами, які перебувають як на господарському розрахунку, так і на державному бюджеті, підставою для відображення інформації про здійснені господарські операції у регістрах бухгалтерського обліку є первинні документи, складені відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи фіксують факт здійснення господарської операції. Вони повинні містити достовірні дані і складатися своєчасно, як правило в момент здійснення господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових і типових міжвідомчих форм, які розробляються і затверджуються ЦСУ СРСР, а також на бланках спеціалізованих форм, які розробляються і затверджуються міністерствами і відомствами. Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати слідуючи обов’язкові реквізити:

а) назву документа (форми), код форми;

б) дату складення;

в) зміст господарської операції;

г) одиницю виміру господарської операції (у кількісному та вартісному виразах);

д) назву посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисті підписи та їх розшифровки. В необхідних випадках у первинному документі можуть бути наведені додаткові реквізити: номер документа, назву та адресу підприємства, установи, підстави для здійснення господарської операції, зафіксованої документом, інші додаткові реквізити, які визначаються характером господарських операцій, що документуються (п. п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.5).

Із змісту наведеного пункту Положення випливає, що належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України підтверджуючими факт здійснення господарських операцій в процесі будівництва артезіанської свердловини та водонапірної башти є насамперед первинні бухгалтерські документи, як –то договори, видаткові накладні, акти приймання –передачі товару, робіт, послуг, платіжні доручення тощо.

Між тим, договір № 88329 на створення (передачу) науково-технічної продукції від 15.12.1998р., яким позивач підтверджує свої вимоги, було укладено між проектно-вишукувальним інститутом "Укрпівдендіпроводгосп" та садово –огороднім товариством "Мрія".

Згідно з положеннями ст. 26 ЦК УРСР в редакції від 18.07.1963р., що був чинним на момент укладення даного договору, правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації.

Як встановлено судом, статут Садівничого товариства "Мрія - 3" було зареєстровано рішенням виконкому Роздільнянської районної ради народних депутатів від 07.02.1989 року № 37. Тобто, на момент укладення вищезгаданого договору № 88329 від 15.12.1988р. Садівничого товариства "Мрія - 3" як юридичної особи ще не існувало. Належних доказів, які б підтверджували, що позивач є правонаступником садово – огороднього товариства "Мрія" у матеріалах справи не міститься.

Надані позивачем копія листа ПМК № 124 від 06.07.1983р. № 273 на адресу інституту "Укрпівдендіпроводгосп" та копія листа останнього від 17.06.1996р. № 47 на адресу ДГП "Причерноморгеологія" не є первинними бухгалтерськими документами та як випливає з їх змісту, ніяким чином не підтверджують безпосередню участь позивача у будівництві спірних об’єктів.

Надана позивачем копія приймально – здавального акту від 06.02.1991р. свідчить лише про те, що комісія у складі представників Одеського спеціалізованого управління № 583 треста "Укрбурвод" передала, а позивач прийняв артезіанську свердловину № 9365 під свою особисту охорону.

Надані позивачем на підтвердження пред’явлених вимог копія акту на закладення свердловини від 20.12.1990р., копія акту на приховані роботи без дати та копія паспорту артсвердловини № 9365 датованого січнем 1991 року, що складені Одеським спеціалізованим управлінням № 583 треста "Укрбурвод", свідчать лише про те, що ця свердловина розташована на території Садівничого товариства "Мрія" та ніяким чином не підтверджують участь позивача у її будівництві.

З листа Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області від 18.10.2005р. № 5652/03-04, копія якого міститься в справі, вбачається лише те, що на Садівниче товариство "Мрія - 3" оформлявся дозвіл на спецводокористування з 29.07.1996р. до 01.08.1999 року.

З копій прямого договору підряду на капітальне будівництво № 16 від 18.10.1991р. щодо побудови фундаменту під водонапірні башти, копії акту приймання виконаних робіт за лютий 1992 року та копії довідки про вартість виконаних робіт за лютий 1992 року випливає, що зазначені документи були укладені між РБУ – 2 "Спецрембудтреста" та проектно-вишукувальним інститутом "Укрпівдендіпроводгосп", котрий і був замовником цього будівництва.

Додаткова угода до підрядного договору № 11 від 28.12.1990р. (якого у справі не міститься), копія якої надана позивачем на підтвердження своїх вимог, підрядником не підписана, а тому не приймається до уваги. Окрім того, докази виконання такої угоди у справі відсутні.

Надані позивачем на підтвердження своїх вимог копії листів інституту "Укрпівдендіпроводгосп" на адресу обласної контори "Агропромкомплект" від 16.07.1990р. № 082/1851 та ПМК –124 без номеру та без дати не є первинними бухгалтерськими документами, не підтверджують факт здійснення будь – якої господарської операції та як випливає з їх змісту, ніяким чином не свідчать про участь позивача у будівництві спірних об’єктів.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.02.2003 року у справі № 17-1-34-20-14/01-6547, яке набрало законної сили, визнано недійсним рішення 9 сесії ХХІІІ скликання Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 10.11.1999р. про безоплатну передачу в колективну власність 1,900 га землі для ведення садівництва Садівничому товариству "Мрія-3" масиву "Автін", на підставі якого позивачеві 23.12.1999р. було видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ОД 20-01.

Таким чином, господарським судом першої інстанції на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі доказів, поданих позивачем на підтвердження пред’явлених вимог та з урахуванням судового рішення у справі № 17-1-34-20-14/01-6547 за участю тих же сторін з достовірністю встановлено, що жоден із них не підтверджує будь –яку участь позивача у будівництві спірних артезіанської свердловини та водонапірної башти та понесення ним у зв’язку з цим будь –яких матеріальних витрат.

Не здобуто таких доказів і судом апеляційної інстанції, незважаючи на прийняття усіх необхідних заходів по з’ясуванню дійсних обставин даної справи.

Так, подані скаржником та залучені судом апеляційної інстанції до матеріалів справи з метою забезпечення всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності додаткові докази, а саме: копії рахунків № 66 від 30.01.1992р., № 5 від 11.02.1992р., копія платіжної вимоги № 66 від 31.01.1992р., копія платіжних доручень № 5 від 18.08.1992р., № 289 від 02.09.1992р. свідчать про те, що фінансування будівництва артезіанської свердловини та водонапірної башти в с. Єлізаветівці Роздільнянського району для обслуговування Садівничого товариства "Мрія - 3" здійснювалося проектно-вишукувальним інститутом "Укрпівдендіпроводгосп", а не позивачем.

Згідно з довідкою № 09 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України виданою Одеським обласним управлінням статистики 10.12.2002 року, Садівниче товариство "Мрія - 3" має колективну форму власності.

Статтею 21 Закону України "Про власність", у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено підстави виникнення права колективної власності, відповідно до якої право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Водночас, перебування майна, зокрема, приміщень, споруд, будинків на балансі підприємства, організації чи товариства не є безспірною ознакою його права власності, оскільки баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства, організації чи товариства.

Отже, позивачем не доведено за допомогою законодавчо встановлених засобів доказування здійснення ним будівництва спірних об’єктів та набуття ним у встановленому законом порядку права власності на ці об’єкти і місцевий господарський суд прийняв обґрунтоване та законне рішення про відмову у задоволенні позову.

З цих же підстав не заслуговують на увагу також безпредметні посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на ст. ст. 48, 50 Закону України "Про власність", які регулюють загальні положення захисту права власності та витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння, оскільки у даному випадку позивач не є власником спірного майна і положення цих статей на нього не розповсюджується.

Стосовно виконання вказівок касаційної інстанції, що містяться у постанові від 26.04.2006 року і які відповідно до ст. 111-12 ГПК України є обов’язковими для суду під час нового розгляду справи, колегія суддів відзначає наступне.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.05.2008 року у справі № 22-4-9-17-16/521-05-11929, яке набрало законної сили, визнано недійсними усі рішення конференцій, загальних зборів учасників, зміни та доповнення до статуту Садівничого масиву "Автін" та статути останнього і Громадської організації Садівничого масиву "Автін" у новій редакції, що були пов’язані з перетворенням Садівничого масиву "Автін" у Громадську організацію Садівничого масиву "Автін". Отже, на момент перегляду даної справи апеляційним господарським судом дійсним є статут Садівничого масиву "Автін", затверджений 24.03.1997 року Єгорівською сільською радою Роздільнянського району Одеської області.

Належних доказів які б свідчили про те, що при об’єднанні у Садівничий масив "Автін" його засновники: Садівниче товариство "Мрія - 1", Кооператив "Мрія-2" та Садівниче товариство "Мрія - 3" передавали останньому у власність своє майно, у справі не міститься і на таку обставину ніхто із учасників судового процесу у даній справі не посилався. Окрім того, не будучи власниками спірного майна зазначені особи й не мали права нікому його передавати. Згідно з ст. 86 ЦК УРСР від 18.07.1963р., що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, права володіння, користування і розпорядження майном належать лише власникові.

Згідно з довідкою Головного управління статистики в Одеській області від 12.10.2006 року в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України Садівниче товариство "Мрія - 1" та Кооператив "Мрія-2" (с. Єлізаветівка Роздільнянського району Одеської області) не значаться, отже залучити зазначених осіб до участі у справі не є можливим.

До предмета доказування у даній справі відноситься встановлення юридичних фактів здійснення позивачем протягом 1990-1992 років будівництва спірних об’єктів та набуття ним у встановленому законом порядку права власності на ці об’єкти, а не визначення власником спірного майна якоїсь іншої особи.

Отже, згідно з вимогами ч. 2 ст. 111-12 ГПК України вказівки касаційної інстанції, які мають відношення до предмета спору у справі, судом виконані.

Доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків місцевого господарського суду та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви позивача, з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів -,

Рішення господарського суду Одеської області від 18.10.2006 року у справі № 6-28/269-05-6346 залишити без змін, а апеляційну скаргу Садівничого товариства "Мрія - 3", с. Єлізаветівка, Роздільнянський район Одеської області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.