представник відповідача: Яковлєва Ганна Володимирівна, довіреність № б/н від 09.10.08, Агропромислове товариство з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг";

розглянувши апеляційну скаргу Агропромислового товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пєтухова Н.С.) від 16 березня 2009 року у справі № 2-9/833-2009

за позовом закритого акціонерного товариства " Птахофабрика "Южная" (вул. Шкільна, 1,с.Перове, Сімферопольський р-н,97560)

до агропромислового товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" (вул. Шкільна, 2,Перове, Сімферопольський р-н,97560)

про стягнення 50803,66 грн.

У лютому 2009 року позивач –закрите акціонерне товариство "Птахофабрика "Южная" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача, з посиланням на статті 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України про стягнення 50803,66 грн. заборгованості, у тому числі 46002,00 грн. основного боргу, пені за період з 06 червня 2008 року по 06 грудня 2008 року у розмірі 3260,60 грн., 3 % річних за період з 06 лютого 2008 року по 05 лютого 2009 року у сумі 696,30 грн., інфляційних втрат –844,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов’язку по сплаті орендної плати за укладеним між сторонами договором оренди.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пєтухова Н.С.) від 16 березня 2009 року у справі № 2-9/833-2009 задоволено частково позов закритого акціонерного товариства "Птахофабрика "Южная" до агропромислового товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" про стягнення 50803,66 грн., а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 46002,00 грн. основного боргу, 2953,30 грн. пені, 3 % річних у сумі 696,30 грн., 844,76 грн. індексу інфляції. Вирішено питання щодо судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, посилаючись на статті 525, 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, статті 193, 232 Господарського кодексу України, виходив з доведеності факту неналежного виконання відповідачем його обов’язків з договору оренди.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, в позові відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та неповним з'ясуванням обставин справи.

Так, заявник апеляційної скарги стверджує, що не отримував послуг за укладеним між сторонами договором оренди, про що свідчить відсутність підписаних сторонами актів виконаних робіт, а сам договір, на його думку, слід трактувати як намір на оренду.

Крім того, відповідач вважає, що обов’язки за договором слід вважати припиненими за згодою сторін через спеціальні умови цього договору (підпункти 2.2.2., 3.3.), згідно з якими договір оренди вважається неукладеним у випадку невнесення орендарем орендного платежу, передбаченого пунктом 3.3. цього договору, а у випадку заборгованості більш одного місяця договір втрачає свою силу.

Також заявник скарги стверджує, що заборгованість за договором не може бути підтверджена актом звірки взаємних розрахунків, оскільки останній не є первинним бухгалтерським документом у розумінні положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) .

Письмові заперечення проти апеляційної скарги у матеріалах справи відсутні.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 квітня 2009 року розгляд справи було відкладено на 27 квітня 2009 року.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце наступного судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними документами в матеріалах справи.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 січня 2008 року між закритим акціонерним товариством "Птахофабрика "Южная" (орендодавець) та агропромисловим товариством з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" (орендар) був укладений договір оренди № 06/08 (арк. с. 9).

Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає у платне користування приміщення майстерні, розташоване за адресою: с. Залісся, вул. Лісна, 10 загальною площею 209,10 кв. м для здійснення своєї виробничої діяльності, на умовах викладених в цьому договорі.

Згідно з пунктом 2.1.8. договору орендар зобов’язаний здійснювати оплату за користування приміщеннями і оплату інших послуг у порядку, передбаченому розділом 3 цього договору.

Серед обов’язків орендаря договором передбачено також прийняття приміщення за актом прийому-передачі у відповідності з пунктом 2.3.1. договору (пункт 2.1.13.).

Орендна плата за користування приміщеннями за договором складає за 1 кв. м 20,00 грн. на місяць, з урахуванням податку на додану вартість. Розмір оплати за користування приміщеннями складає: 4182,00 грн., з урахуванням податку на додану вартість. Орендар зобов’язаний здійснювати щомісячну оплату на умовах цього договору не пізніше п’ятого числа наступного місяця (пункти 3.1. –3.2. договору).

Умовами пунктів 4.1.-4.2. договору передбачено, що цей договір укладений на строк 12 місяців з 02 січня 2008 року по 01 січня 2009 року. Договір автоматично пролонгується на наступний строк у випадку відсутності претензій з боку обох сторін.

Несплата відповідачем орендної плати за користування наданим в оренду приміщенням слугувало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню у зв’язку з наступним.

Правовідносини, які склалися між сторонами, за своєю правовою природою є орендними та підлягають регулюванню за правилами глави 58 Цивільного кодексу України (435-15) , параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України (436-15) , а також загальними положеннями про зобов’язання.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України та статті 283 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За правилами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне правило містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої обов’язки за договором виконав належним чином: передав за актом прийому-передачі від 03 січня 2008 року відповідачеві майно, передбачене у договорі (арк. с. 10).

При цьому, відсутність підписаних сторонами актів виконаних робіт не спростовує наведеного висновку, оскільки підписання таких актів, виходячи зі змісту наведених статей Цивільного та Господарського кодексів України (436-15) , а також положень укладеного між сторонами договору, не є обов’язковим для підтвердження факту виконання орендодавцем його обов’язку з передачі майна орендареві. Єдиним належним доказом такого факту слугує акт прийому-передачі майна, який є у матеріалах справи.

Судова колегія приймає до уваги положення пункту 2.2.2. договору оренди, відповідно до якого у випадку невнесення орендарем платежу, передбаченого пунктом 3.3. –договір вважається неукладеним, а також положення пункту 3.3. договору, згідно з яким у випадку заборгованості більш одного місяця договір автоматично втрачає свою силу.

Одночасно, судова колегія звертає увагу на приписи пункту 2.1.14. договору, якими встановлено, що орендар зобов’язаний не пізніше п’яти днів з моменту закінчення дії цього договору передати приміщення орендодавцю у справному стані по акту прийому-передачі, а також на положення пункту 3.4. договору, відповідно до яких у випадку закінчення дії цього договору, платежі, зазначені у підпунктах 3.1., 3.2., 3.3. цього договору, вираховуються на день фактичної здачі приміщення орендодавцю за актом прийому-передачі.

Відповідач не надав суду доказів повернення ним приміщення орендодавцеві, в той час як згідно приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 46002,00 грн.

У відповідності з правилами статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно закону чи договору неустойкою (штрафом, пенею), заставою та поручительством. Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом чи договором грошова сума, яку боржник повинен уплатити кредитору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.7. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати за оренду приміщення, яка передбачена пунктом 3.3. договору, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від розміру щомісячної орендної плати за кожний день прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 06 червня 2008 року по 06 грудня 2008 року (183 дні прострочення).

Згідно з постановою правління Національного банку України від 21 квітня 2008 року № 107 із наступними змінами, облікова ставка у відповідний період встановлена в розмірі 12% річних.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі:

4182,00 х 24%/366 х 183 = 501,84 грн.

Отже рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Позивачем, крім того, заявлена вимога про стягнення суми боргу з урахуванням 3 % річних та інфляційних втрат.

Згідно правил частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок суми індексу інфляції та 3% річних (арк. с. 8), судова колегія погоджується з судом першої інстанції у правомірності стягнення з агропромислового товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" сум у розмірі 844,76 грн. індексу інфляції та 696,30 грн. –3% річних.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1, пункт 3), 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

1. Апеляційну скаргу агропромислового товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 березня 2009 року у справі № 2-9/833-2009 в частині стягнення з агропромислового товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" на користь закритого акціонерного товариства "Птахофабрика "Южная" пені у розмірі 2953,30 грн. скасувати.

3. Прийняти в цій частині нове рішення.

4. Стягнути з агропромислового товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" (97560, с. Перово, Сімферопольського району, вул. Шкільна, 2, р/р 260061803 в ВАТ "Райффайзен банк Аваль" м. Сімферополь МФО 324021, ЗКПО 30025333) на користь закритого акціонерного товариства "Птахофабрика "Южная" (97560, с. Перово, Сімферопольського району, вул. Шкільна, 9, р/р 26005000231488 в АКБ "ЧБРР" м . Сімферополь МФО 384577, ЗКПО 33655432) пеню у розмірі 501,84 грн.