КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
27.04.09 р. № 16/251
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Фаловської І.М. (доповідач по справі),
суддів:
Агрикової О.В.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інвес"на рішення господарського суду Полтавської області від 12.02.2009 року,
у справі № 16/251 (суддя Тимощенко О.М.),
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інвес", м. Київ,
до відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта"госпрозрахунковий підрозділ "Кленовий лист"філії "Придніпровські магістральні нафтопродукти"ВАТ "Укртранснафта", м. Кременчук,
про стягнення 3 859 615,06 грн.,
при секретарі судового засідання Єрмак Л.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Скржешевський М.С –представник за дов. № 53/03 від 29.09.2008 р.;
Петров О.М. –представник за дов. № 8109 від 09.01.2008 р.;
від відповідача: Теплих Д.О. –представник за дов. № 222 від 05.12.2008 р.;
в с т а н о в и в:
До господарського суду Полтавської області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Інвес"(далі - ТОВ "Інвес", позивач) з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта"госпрозрахунковий підрозділ "Кленовий лист"філії "Придніпровські магістральні нафтопродукти"ВАТ "Укртранснафта" (далі - відповідач) про стягнення 3 859 615,06 грн., сплачених за договором підряду № 3102-4/209-01 від 07.09.05 р. та за договором підряду № 3102/01-00 від 10.01.05 р., з підстав неналежного виконання відповідачем робіт, визначених вказаними договорами.
Під час розгляду справи позивач подав уточнення позовних вимог, згідно яких просив стягнути з відповідача кошти в розмірі 3 659 615, 06 грн., сплачені за договором підряду № 3102-4/209-01 від 07.09.05 р. з наступним його доповненням Додатковими угодами № 3102-4/209-01 від 05.12.05 р. та № 3102-4/209-02 від 01.08.2007 р. та кошти, сплачені за договором підряду № 3102/01-00 від 10.01.05 р. в розмірі 200 000 грн., всього - 3859615, 06 грн.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.02.2009 р. у задоволенні позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю "Інвес"відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем та наявні в матеріалах справи докази не підтверджують неякісності всіх виробів, тому вимога позивача про стягнення їх вартості є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ "Інвес" звернулося з апеляційною скаргою № 9220 від 20.02.2009 р. (вх. № 2-04/2/186/569 від 04.03.2009 р.), в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.03.2009 р. прийнято вказану апеляційну скаргу до провадження, розгляд якої призначено на 07.04.2009 р. за участю повноважних представників сторін.
Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.04.2009 р. змінено склад колегії суддів по розгляду апеляційної скарги у даній справі та призначено її розгляд у складі колегії: головуючий суддя Фаловська І.М., судді: Агрикова О.В. та Зеленіна Н.І.
На вимогу ухвали апеляційної інстанції від 16.03.2009 р., відповідач скористався наданим йому ст. 96 ГПК України процесуальним правом та подав до апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, у зв’язку з чим просить оскаржуване рішення у справі № 16/251 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у тексті відзиву.
В судовому засіданні 07.04.2009 року, в порядку ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 27.04.2009 року.
Сторони у справі про час та місце засідання суду належним чином були повідомлені, відповідно до підписаної в судовому засіданні розписки про оголошення перерви.
Представник позивача вимоги, викладені в апеляційній скарзі підтримав, зазначивши, що TOB "Інвес"вважає рішення місцевого господарського суду незаконним, необґрунтованим, а вимоги апеляційної скарги такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача зазначив, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими і безпідставними, а тому просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України (1798-12) .
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК Україні, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2004 р. між ТОВ "Інвес"(за договором - замовник) та ВАТ "Укртранснафта"госпрозрахунковий підрозділ "Кленовий лист" філії "Придніпровські магістральні нафтопродукти"ВАТ "Укртранснафта"(за договором - підрядник) було укладено договір підряду № 3102-4/209-01 (далі –Договір 1) з наступним його доповненням додатковою угодою від 05.12.05р. №3102-4/209-01 та додатковою угодою від 01.08.2007р. № 3102-4/209-02.
Ціна та загальна вартість Договору 1 з урахуванням додаткової угоди складає 3 889 429,59 грн., з них вартість виробів складає 3 368 774, 72 грн., вартість доставки та монтажних робіт складає 520 654, 87 грн.
Також 10.01.2005 року між ТОВ "Інвес"(за договором - замовник) та ВАТ "Укртранснафта"госпрозрахунковий підрозділ "Кленовий лист" філії "Придніпровські магістральні нафтопродукти"ВАТ "Укртранснафта"(за договором - підрядник) було укладено договір підряду № 3102/01-00 (далі –Договір 2) та 15.08.2007р. - додаткову угоду до нього.
Ціна та загальна вартість цього Договору 2 з урахуванням додаткової угоди складає 359694,64 грн., з них вартість виробів складає 312 645,66 грн., вартість доставки та монтажних робіт складає 47 048,98 грн.
Умови зазначених вище договорів є аналогічними. Отже, згідно з цими умовами позивач (замовник) доручає та сплачує, а відповідач (підрядник) приймає на себе зобов'язання по виготовленню, доставці та монтажу дерев'яних віконних конструкцій торгової марки "Кленовий лист"(далі –вироби) у житловому будинку по вул. М. Грушевського 9-а в м. Києві. Найменування, кількість, ціна виробів вказується у специфікаціях (додатках) до даних договорів, які є їх невід'ємною частиною. Договорами передбачено, що прийняття виконаної роботи від підрядника здійснюється шляхом підписання замовником відповідних актів.
Порядок проведення розрахунків визначений розд. 3 договорів: розрахунок здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника поетапно. Згідно додаткових угод від 01.08.2007 р. та 15.08.2007р. розрахунки за виконання робіт замовник проводить шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника на протязі 3-х банківських днів після підписання сторонами додаткових угод.
На виконання умов договорів позивач, свої зобов'язання виконав належним чином та в повному обсязі, шляхом перерахування коштів на рахунок відповідача в розмірі 3 859 615,06 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 46-54).
Відповідач також виконав умови договорів шляхом виготовлення, доставки та монтажу дерев'яних віконних конструкцій для замовника, про що не заперечує сам позивач.
Далі позивач зазначив, що після виконання робіт згідно з договорами підряду в процесі користування він виявив істотні недоліки віконних виробів, а саме, розтріскування та відшарування фарбового покриття уздовж волокон деревини, деформація ущільнювальних прокладок стулок, пошкодження шпаклівки, вологість деревини, великі щілі тощо.
Відповідно до ст. 859 ЦК України якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов’язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам ст. 857 ЦК України протягом усього гарантійного строку.
Пунктом 5.1 договорів передбачено, що гарантійний термін служби виробів складає п’ять років, при правильній їх експлуатації, з дня підписання акту здавання-приймання.
Колегія суддів зазначає, що перебіг гарантійного строку починається з моменту, коли виконана робота була прийнята або мала бути прийнята замовником повністю. Однак, з матеріалів справи вбачається, що лише частина актів виконаних робіт підписана замовником. Отже, з матеріалів справи колегія суддів не може встановити, з якого саме моменту починається гарантійний строк, оскільки, початок перебігу такого строку згідно з умовами договорів починається з моменту підписання актів виконаних робіт, а сторонами а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції актів, що підтверджують виконання робіт повністю подано не було.
Слід також зазначити, що за наявності здійснення замовником певних дій, направлених на виявлення недоліків та їх усунення, згідно вимог чинного законодавства гарантійні строки в підряді можуть визначатись по окремим видам робіт і дійсно підрядник зобов’язаний усунути за свій рахунок недоліки, які виникли протягом строку гарантії, якщо вони обумовлені виконанням робіт з порушенням діючих норм і правил. Тому, складання переліку цих недоліків визначається дефектним актом, складеним та підписаним сторонами (між замовником та підрядником), а лише при відмові підрядника підписати такий акт –з залученням спеціалістів незацікавлених органів. Підрядник несе відповідальність, якщо замовник доведе, що недоліки обумовлені грубими прорахунками або недоробками підрядника і об’єктивно не могли бути виявлені при прийманні об’єкта замовником. Обов’язок доведення таких обставин покладається на замовника. Однак, матеріали справи не містять дефектного акту, а також замовником не надано до суду доказів того, що підрядник відмовився скласти такий акт та відмовився без поважних причин усунути виявлені недоліки, не доведено наявності існування самих недоліків, про які зазначає позивач. Крім цього, позивачем порушена Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затверджена постановою Держарбітражу СССР від 25.04.2007 року № П-7 (va007400-66) , якою передбачено, що акт про приховані недоліки повинен бути складений протягом п’яти днів після виявлення недоліків та не пізніше встановленого гарантійного строку.
Згідно ч. 1 ст. 858 ЦК України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк, пропорційного зменшення ціни роботи, відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем після прийняття роботи від відповідача було виявлено, як вважає позивач, приховані недоліки. Приховані недоліки –недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі прийняття виконаної роботи, у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником.
Відповідно ст. 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 13.06.2008 року направив на адресу відповідача претензію № 8610 від 10.06.2008 року, в якій зазначено, що відповідно до експертного висновку Київської торгово-промислової палати № В-1213 від 04.06.2007 року та акту обстеження ВАТ "Український науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву"від 27.04.2007 року було підтверджено факт невідповідності виробів державним стандартам технічних умов. За таких обставин позивач звернувся до відповідача з вимогою усунути виявлені недоліки у строк 25 днів шляхом повної заміни всіх неякісних виробів на нові якісні з відповідною гарантією.
Факт отримання відповідачем претензії підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення та описом вкладення у цінний лист від 13.06.2008 року, а також не заперечується самим відповідачем.
Відповідач в свою чергу зазначає, що відповідь на претензію надсилав позивачу, однак, останній її не отримав, оскільки, вона повернулась поштовим конвертом 17.09.2008 р., в зв’язку з закінченням терміну зберігання.
Також відповідач у своїх поясненнях зазначає, що відповідно до ст. 863 ЦК України до вимог щодо неналежної якості роботи, виконаної за договором підряду, застосовується позовна давність в один рік, який позивач пропустив.
Відповідно до ч. 1 ст. 864 ЦК України якщо договором підряду або законом встановлений гарантійний строк і заява з приводу недоліків роботи зроблена у межах гарантійного строку, перебіг позовної давності починається від дня заявлення про недоліки.
Отже, колегія суддів зазначає, що твердження відповідача є помилковими і така позовна давність до вимоги щодо виконаних робіт з прихованими недоліками не застосовується, оскільки, Договором 1 та Договором 2 передбачено гарантійний строк п’ять років.
З наведеного вище вбачається, що позовна давність позивачем не пропущена.
Згідно ч. 3 ст. 858 ЦК України якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.
Враховуючи зазначену вище норму, колегія суддів зазначає, що для задоволення вимоги позивача про стягнення 3 859 615,06 грн. збитків з відповідача в даній справі необхідно щоб на момент звернення до суду існувала наявність обставин, зазначених в ч. 3 ст. 858 ЦК України. Проте, судом встановлено, що наявність таких обставин на момент звернення позивача до суду відсутня.
По-перше, з матеріалів справи не вбачається, що ТОВ "Інвес"відмовився від Договору 1 та Договору 2, оскільки, обов’язковою умовою для стягнення збитків є саме така відмова.
Як вбачається з Договору 1 та Договору 2, строк дії договорів сторонами не визначено, усі акти виконаних робіт у встановленому порядку та строк не підписано, отже, договори не закінчили свою дію, оскільки, гарантійний строк виробів складає п’ять років і в межах цього строку позивач має право заявляти про наявність недоліків. Крім цього, відмови від договорів позивач не заявляв, тобто договори є чинними, а отже, підстави посилатись на порушення вимог ч. 3 ст. 858 ЦК України у позивача на момент подання позову до суду відсутні.
Крім цього, апеляційний господарський суд зазначає, що Договором 1 та Договором 2 не передбачено повернення коштів за сплачені вироби, які були змонтовані в різні часи і частково прийняті без претензій з боку позивача, оскільки, останнім не доведено наявності прихованих недоліків, істотності цих недоліків, неможливості усунення їх в інший спосіб, крім повернення коштів, а також позивач не надав до суду доказів в чому саме полягають недоліки.
По-друге, доказів того, що недоліки виробів є істотними і не можуть бути усунені у встановлений замовником строк позивач не надав.
Стаття 853 ЦК України передбачає, у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач вважаючи, що віконні вироби суперечать державним стандартам, неодноразово звертався до Київської торгово-промислової палати для проведення експертиз, висновки яких апеляційний господарський суд залучив до матеріалів справи.
Однак, незважаючи на те, що ст. 853 ЦК України не передбачено призначення саме судової експертизи, надані позивачем експертні висновки Київської торгово-промислової палати не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки, зазначені експертизи проводились без участі представника відповідача, під час проведення експертиз не були досліджені всі віконні конструкції, які були вмонтовані відповідачем, експертному висновку не передувало складення дефектного акту між сторонами, в якому була б зафіксована кількість вмонтованих відповідачем вікон з дефектами, та визначенням виду цих дефектів.
Крім цього, з висновку Київської торгово-промислової палати № В-1208 від 24.04.2009 року, який було подано позивачем в судовому засіданні апеляційного господарського суду, не вбачається, що експертом було встановлено, що недоліки виробів є істотними та такими, що не можуть бути усунені у встановлений замовником строк.
Також позивачем а ні в суді першої інстанції, а ні в апеляційному господарському суді не доведено наявності на місті встановлення віконних конструкцій саме тих виробів, які були вмонтовані відповідачем, оскільки, як встановлено вище між сторонами дефектний акт не складався.
Отже, експертизи, які проводились позивачем не дають правових підстав для стягнення збитків, оскільки, встановлені ними обставини не достатні для вирішення даного спору.
Разом з тим, позивачем в судовому засіданні не було заявлено клопотання про призначення судової експертизи, оскільки, позивач вважає, що проведені експертизи Київської торгово-промислової палати без участі представника відповідача є належним доказом його позовних вимог.
Однак, такі твердження спростовуються місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні, з чим погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду.
Зазначене вище унеможливлює застосування апеляційним господарським судом норм ч. 3 ст. 858 ЦК України, а саме, стягнення збитків, оскільки, підстав для застосування вимог частини 3 позивачем не наведено, а решта частин даної статті передбачають інші правові наслідки.
Взагалі, збитки –втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
В даному випадку для їх застосування необхідно, по-перше, наявність всіх елементів правопорушення, а по-друге, наявність підстав передбачених ст. 858 ЦК України, а саме, доведеність істотності недоліків, неможливість їх усунення, відмова від договору, а також сама вимога про стягнення збитків.
Оскільки, проведеними експертизами не встановлено причини зіпсування віконних конструкцій, то позивачем, зокрема, не доведено причинного зв’язку між діями відповідача та наслідком (зіпсування віконних виробів). Також позивач не довів, що вироби не могли зіпсуватись під час проведення ним, після монтажу віконних конструкцій, внутрішніх будівельних робіт. При тому, що відповідач зазначає, що вироби зіпсувались саме під час проведення внутрішніх робіт, в результаті чого укладались додаткові угоди на виконання додаткових оплачуваних робіт по дефектуванню.
Крім цього, слід зазначити, що відповідальність за порушення договору підряду в цьому випадку повинна бути передбачена, зокрема, в договорі підряду. Однак, умовами договору дане питання сторонами не було врегульовано.
Отже, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для стягнення збитків, оскільки, вина відповідача не доведена, протиправних дій не вбачається, а також позивачем не доведено причинний зв'язок між діями відповідача та наслідками.
Враховуючи встановлені місцевим господарським судом і апеляційним судом обставини, колегія суддів дійшла до висновку, що звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Інвес"з позовом до суду про стягнення збитків є передчасним.
З огляду на зазначене колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що відповідно до ст. 43 ГПК України місцевим судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, у зв’язку з чим апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 12.02.2009 року у справі № 16/251 необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
п о с т а н о в и в :
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інвес"на рішення господарського суду Полтавської області від 12.02.2009 року у справі № 16/251 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 12.02.2009 року у справі № 16/251 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 16/251 повернути до господарського суду Полтавської області.
Головуючий суддя: Фаловська І.М. Судді: Агрикова О.В. Зеленіна Н.І.
Дата відправки