розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Новий" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2009р. по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газосантехмонтаж", м. Дніпропетровськ

до відповідача Закритого акціонерного товариства "ГМК-Україна", м. Дніпропетровськ

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –закрите акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Новий"

про розірвання договорів

20.11.2008р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Газосантехмонтаж" (далі ТОВ "Газосантехмонтаж") про розірвання договорів. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 9.02.2007р. між сторонами було укладено п’ять договорів про фінансування будівництва, відповідно до умов яких позивач зобов’язався організувати будівництво будинку, а відповідач –прийняти участь у фінансуванні будівництва. В порушення умов договорів закрите акціонерне товариство "ГМК-Україна" (далі ЗАТ "ГМК-Україна") участі у фінансуванні не прийняло, а тому позивач просив розірвати вказані договори.

Ухвалою суду (т1 а.с.95) до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено закрите акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Новий" (далі Банк).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2009р. (суддя Євстигнеєва Н.М.) позов задоволено.

Не погодившись з рішенням Банк звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення та відмовити в задоволенні позову. При цьому апелянт послався на те, що судом не враховано, що ЗАТ "ГМК-Україна" у 2008р. частково виконало свої зобов"язання та перерахувало ЗАТ "ГМК-Україна" грошові кошти.

У своєму відзиві позивач зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

Представник відповідача в судове засідання призначене для розгляду апеляційної скарги не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідача, якого належним чином сповіщено про час та місце слухання справи.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників позивача та третьої особи, перевіривши у відповідності до ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 9.02.2007р. між сторонами укладено п’ять договорів фінансування будівництва №№ 4-ФС, 6-ФС, 67-ФС, 1-Э-ФС, 1-Ц-ФС (т1 а.с.13-33). Відповідно до умов зазначених договорів позивач прийняв на себе зобов’язання здійснити будівництво багатоповерхового багатоквартирного будинку за адресою : м. Дніпропетровськ, вул. Калинова,116, ввести його в експлуатацію та передати у власність ЗАТ "ГМК-Україна" обумовлену відповідним договором квартиру або нежитлове приміщення. Натомість, відповідач зобов’язався прийняти участь у фінансуванні будівництва шляхом перерахування певної суми до введення будинку в експлуатацію.

26.03.2008р. ЗАТ "ГМК-Україна" перерахувало на рахунок позивача 5000гр., тобто по 1000гр. по кожному з укладених договорів (т1 а.с.143).

24.04.2008р. рішенням Дніпропетровської міської ради затверджено акт державної приймальної комісії від 6.12.2007р. та дозволено введення в експлуатацію будинку за адресою : м. Дніпропетровськ, вул. Калинова,116 (т1 а.с.34, 108-111).

16.09.2008р. ТОВ "Газосантехмонтаж" звернулось до відповідача з пропозицією розірвати спірні договори в зв’язку з невиконанням ЗАТ "ГМК-Україна" своїх обов’язків (т1 а.с.35-39).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ЗАТ "ГМК-Україна" у вересні 2007р. уклало з Банком кредитний договір, в забезпечення якого передало останньому у заставу свої майнові права на приміщення, обумовлені договорами №№ 4-ФС, 6-ФС, 67-ФС, 1-Э-ФС, 1-Ц-ФС (т1 а.с.72-90).

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач порушив умови договорів щодо участі у фінансуванні будівництва.

Спірні договори не є договорами залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла в розумінні Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (978-15) , отже питання їх укладення, розірвання та зміни регламентуються загальними принципами ГК та ЦК України (435-15) .

У ст. 188 ГК України зазначено, що розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Статтею 651 ЦК України передбачено, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки умовами спірних договорів не передбачено можливості їх розірвання внаслідок порушенням стороною своїх зобов’язань, договори №№ 4-ФС, 6-ФС, 67-ФС, 1-Э-ФС, 1-Ц-ФС можуть бути розірвані виключно на підставах, передбачених законом.

Відповідно до приписів ч2 ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, для розірвання спірних договорів через порушення відповідачем своїх зобов’язань позивач повинен довести, що вказане порушення є істотним та таким, що в значній мірі позбавило ТОВ "Газосантехмонтаж" того, на що позивач розраховував при укладенні договорів.

З матеріалів справи та змісту спірних договорів слідує, що позивач частково власними силами, частково із залученням інвестицій від фізичних осіб, на протязі 2006-2007р. здійснював добудову 16-ти поверхового багатоквартирного будинку, загальною площею 28098м3, в якому розташовано 84 житлові квартири загальною площею 4958,6м2 та нежитлові приміщення загальною площею 673,9м2 (т1 а.с.109-110, т2 а.с.31). Відповідач прийняв на себе зобов’язання прийняти участь у фінансування будівництва, з отриманням по його закінченні у власність 3 двокімнатні квартири, загальною площею 171м2 та два нежитлові приміщення. При цьому, відповідно до умов п.2.3 кожного договору, ЗАТ "ГМК-Україна" повинно було перерахувати грошові кошти не пізніше дати вводу об’єкту у експлуатацію.

Таким чином, з урахуванням специфіки об’єкту, що будувався, позивач при укладенні спірних договорів розраховував завершити будівництво навіть за умов невиконання відповідачем своїх зобов’язань щодо перерахування грошових коштів, оскільки остаточний строк розрахунку відповідача –дата вводу об’єкту у експлуатацію безумовно слідує за датою фактичного завершення позивачем будівельних робіт на вказаному об’єкті.

З огляду на це порушення ЗАТ "ГМК-Україна" своїх зобов’язань не можна вважати істотними. Вказане порушення не завдало шкоди позивачу, не призвело і не могло призвести до унеможливлення закінчення будівництва, яке фактично було закінчено у листопаді 2007р. (т1 а.с.109).

Умови спірних договорів не передбачають наслідком порушення грошового зобов’язання відповідача можливість розірвання договорів, оскільки відповідно до п.5.2 кожного з договорів, передбачено лише застосування штрафних санкцій за порушення строків здійснення платежів. Законом, зокрема, ст. 615 ЦК України, передбачено можливість відмовитися від виконання свого зобов’язання через невиконання зобов’язання іншою стороною, не розриваючи при цьому договір в судовому порядку.

Таким чином, дії відповідача не дають підстав розірвати спірні договори, що є підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки позивачем обрано непередбачений законом спосіб захисту своїх інтересів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду повинно бути скасовано на підставі п4 ч1 ст. 104 ГПК України через неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

На підставі ч2 ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, в зв’язку з тим, що спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 101, 103 –105 ГПК України (1798-12) суд, -

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Новий" задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2009р. скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з закритого акціонерного товариства "ГМК-Україна" (49022 м. Дніпропетровськ, вул. М.Малиновського,140 код ЄДРПОУ 33563742) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Газосантехмонтаж", (49600 м. Дніпропетровськ вул. Б.Хмельницького,16 ідентифікаційний код 31737604) витрати по сплаті державного мита в сумі 85гр., 118гр. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та на користь закритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Новий" (49000, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса,93 код ЄДРПОУ 19361982) витрати по сплаті державного мита в сумі 42,5гр.