Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Кагітіна Л.П. судді Кагітіна Л.П., Колодій Н.А., Яценко О.М.

при секретарі: Лолі Н.О.,

за участю представників:

позивача: Лівошко І.Є., довіреність від 20.11.2008р. № 106;

відповідача: Вініченко С.В., довіреність від 25.12.2008р. №18-57;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької області від 19.02.2009р. у справі № 8/68/09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Верховина", м. Запоріжжя,

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м.Запоріжжя,

про стягнення 73191,40 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Верховина" було подано позов до господарського суду Запорізької області про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" 73191,40 грн. основного боргу за договором №311 від 29.02.2008р. та 2213,67 грн. пені (з урахуванням уточнення позовних вимог).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.02.2009 року у справі №8/68/09 (суддя Попова І.А.) позов задоволено. Присуджено до стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Верховина" 73191,40 грн. основного боргу, 2213,67 грн. пені та 872,06 грн. судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що заявлена позивачем до стягнення сума є обґрунтованою та підтверджена відповідними доказами. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання за договором, зобов'язаний передбачені чинним законодавством та договором штрафні санкції.

Відкрите акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів", відповідач, не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції судовим актом, звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 19.02.2009 року по справі №8/68/09 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що господарським судом помилково не прийнято до уваги заперечення відповідача відносно недотримання позивачем визначених п.4.2 договору умов, а саме: ненадання рахунку, який є підставою для проведення оплати. Вважає, що оскільки позивачем рахунок у відповідності до умов пункту 4.2 відповідачу не надавався, обов’язок по оплаті виконаних робіт не настав, та, відповідно, не має підстав для стягнення штрафних санкцій. Акт приймання робіт за жовтень 2008р. та довідка про вартість робіт на суму 73191,40 грн., на думку заявника апеляційної скарги, не відносяться до розрахункових документів і не можуть бути підставою для проведення розрахунків. Зазначає, що наданий позивачем реєстр відправленої кореспонденції не може вважатися належним доказом отримання рахунків відповідачем, тому що факт направлення рахунків не доводить їх отримання. Належним доказом у даному випадку, за позицією відповідача, можуть бути поштові повідомлення про вручення кореспонденції з позначкою "вручити особисто". Звертає увагу, що господарським судом не були з’ясовані обставини щодо способу направлення позивачем рахунків на адресу відповідача.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 06.04.2009 року у справі № 8/68/09 апеляційний розгляд справи призначено на 24.04.2009 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Верховина", позивач, у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення господарського суду Запорізької області від 19.02.2009 року у справі №8/68/09 без змін, а апеляційну скаргу відповідача – без задоволення. Вважає висновки господарського суду першої інстанції обґрунтованими, а оскаржуване рішення суду законним. Посилається на те, що факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо оплати здійснених підрядником робіт є доведеним. Направлення відповідачу рахунку, за позицією позивача, підтверджується наданими до матеріалів справи документами: копією фіскального чеку, копією опису вкладення до поштового повідомлення та копією повідомлення про вручення поштового відправлення з підписом уповноваженого представника відповідача про отримання, і протилежного відповідачем не доведене.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 823 від 23.04.2009 року справу № 8/68/09 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Колодій Н.А., Яценко О.М., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.

В судовому засіданні 24.04.2009 року представник сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

За заявою представників сторін, апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.

По закінченні судового засідання, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд

Товариством з обмеженою відповідальністю "Верховина" було подано позов до господарського суду Запорізької області про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" 73191,40 грн. основного боргу за договором №311 від 29.02.2008р. та 2213,67 грн. пені (з урахуванням уточнення позовних вимог).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.02.2009 року у справі №8/68/09 позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Відкрите акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів", не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції судовим актом, звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про його скасування.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного:

З матеріалів справи вбачається, що 29.02.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верховина." (надалі – підрядник) та Відкритим акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" (надалі – замовник) було укладено договір №311, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов’язання по виконанню наступних робіт: капітальний ремонт вапняної печі №2 цеху №3; капітальний ремонт печі № 15 в цеху № 2; поточний ремонт печей №23, 24 в цеху № 3 (п.1.1 договору).

Пунктом 1.2 передбачено, що об’єми та вартість визначаються на підставі відомостей об’ємів робіт та локальних кошторисів з розрахунком договірної ціни, підписаної сторонами.

Згідно із п.4.2 зазначеного договору оплата виконаних робіт по даному договору здійснюється по факту виконаних робіт протягом 20 банківських днів з дня надходження рахунку від підрядника, виставленого на підставі підписаного сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), податкової накладної.

На виконання умов договору підрядником виконані підрядні роботи на суму 73191,40 грн., що підтверджується двосторонньо підписаним актом приймання виконаних робіт №3 за жовтень 2008 року.

Зазначений акт свідчить про фактичне виконання позивачем робіт по поточному ремонту печі №23 в цеху №3.

Згідно із довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2008р., яка підписана повноважними представниками сторін, вартість робіт складає 73191,40 грн.

На адресу відповідача 02.12.2008р. позивачем направлено рахунок-фактура №000000142 на оплату робіт на суму 73191,40 грн., як то передбачено п.4.2 договору.

Обставини справи свідчать, що позивачем умови договору виконані належним чином, підрядні роботи здійснені у відповідності із визначеними у договорі умовами.

Відповідачем зобов’язання щодо оплати робіт не виконані, докази оплати відсутні, що свідчить про порушення відповідачем п 4.2 договору.

Листом від 28.11.2008р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про оплату рахунку № 000000142 від 20.11.2008р. на суму 73191,40 грн.

Претензія позивача залишена відповідачем без відповіді. Докази оплати відсутні.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного ними Договору, який породив взаємні обов’язки: обов’язком позивача стало виконання робіт, визначених у розділі 1.1 Договору, а обов’язком відповідача – прийняття виконаних позивачем робіт і оплата їх вартості.

За своєю правовою природою укладений сторонами Договір є договором підряду.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України).

Взяті на себе зобов’язання за договором позивач виконав належним чином, про що свідчать матеріали справи, а саме, підписаний відповідачем без заперечень двосторонній Акт приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в № 3 за жовтень 2008 року на суму 73191,40 грн. Вартість поведених робіт також підтверджується двосторонньо підписаною довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2008р.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Проте, відповідачем зобов’язання щодо оплати здійснених відповідачем підрядних робіт не виконані, докази оплати вартості поставленої продукції відсутні, що свідчить про порушення відповідачем умов договору (п.4.2 договору).

Заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 73191,40 грн. доведена договором, актом приймання виконаних підрядних робіт, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт, іншими матеріалами справи.

Колегія суддів також приймає до уваги, що відповідачем факт виконання відповідачем підрядних робіт не спорюється, претензій до якості здійснених робіт позивачем не заявлялось.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 73191,40 грн. є обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення суму 2213,67 грн. штрафних санкцій (пені) за несвоєчасну сплату суми основного боргу.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" (далі – Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 10.2 Договору сторонами обумовлено, що у випадку порушення замовником строків оплати виконаних і прийнятих робіт, зазначених у розділі 4 даного договору, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,1% від суми неоплачених робіт за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, за який сплачується пеня.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови договору та приписи чинного законодавства, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 2213,67 грн. заявлені обґрунтовано.

Здійснюючи розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", колегією суддів встановлено, що з урахуванням суми основного боргу висновки господарського суду першої інстанції щодо стягнення пені в межах заявлених позовних вимог сум є правомірними.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що господарським судом при вирішенні справи не враховано недотримання позивачем визначених п.4.2 договору умов, а саме не направлення відповідачу рахунку, з наданням якого пов’язано виникнення у відповідача зобов’язання по оплаті виконаних підрядних робіт, спростовуються матеріалами справи.

Направлення відповідачу рахунку підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи документами: копією фіскального чеку №0470 від 02.12.2008р., копією опису вкладення до поштового повідомлення від 02.12.2008р. та копією повідомлення про вручення поштового відправлення з підписом уповноваженого представника відповідача про отримання, і протилежного відповідачем не доведене.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга відповідача залишається судом без задоволення.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що господарський суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду по цій справі.

Таким чином, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Судові витрати за позовом ( державне мито в сумі 754,06 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. ) правомірно присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача.

Державне мито за апеляційною скаргою відноситься на заявника апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 19.02.2009 року у справі №8/68/09 залишити без змін.