Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Укрінвестбуд" Державного управління справами

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.02.2009

у справі № 45/20 (суддя

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренак"

до ДП "Укрінвестбуд" Державного управління справами Президента України

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 99600,00 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 02.02.2009р. у справі № 45/20 задоволений позов ТОВ "Ренак" до ДП "Укрінвестбуд" ДУС про стягнення 99600,00грн.

Не погоджуючись з рішенням відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову .

Позивач у попередньому судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва без змін.

Представники сторін в судове засідання не з’явилися, причина суду не відома. Колегія суддів враховує наявність у матеріалах справи розписки про обізнаність представника позивача про розгляд справи 23.04.09 та поштове повідомлення про отримання відповідачем ухвали суду про прийняття його апеляційної скарги до провадження, положення ст. 102 ГПК України щодо строку розгляду справи у апеляційній інстанції, вважає можливим розглянути справу у відсутність представників сторін.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 12.12.2002 сторонами укладений договір № 125 про дольову участь у будівництві підземної автостоянки орієнтовано на 100 машино-місць по вул. Давидова 12 у м. Києві для розміщення автотранспорту з послідуючою передачею після завершення будівництва у власність позивача, як пайовика, долі місць на підземній автостоянці на суму здійснених інвестицій.

Відповідно до ст. ст. 525- 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

26.04.2005 сторонами підписана додаткова угода № 1 до договору про пайову участь у будівництві, у якій уточнили кількість машино-місць, а саме 80 машино-місць та 31 машино-місць наземної автостоянки; доля позивача становить рівну суми здійснених ним вкладень, але не меншу 10% від загальної кількості машино-місць; розподіл місць оформлюється актом розподілу; загальна сума дольової участі позивача становить 700208,80 грн.; плановий термін введення об’єкт в експлуатацію –орієнтовано ІІІ квартал 2005року.

26.04.2005 сторонами у справі та ТОВ "Полібуд" укладений тристоронній договір № 2 на будівництво підземного паркінгу, на підставі якого позивач виступає в якості "пайовика", відповідач в якості "замовника", а ТОВ "Полібуд" у якості "генерального підрядника", строк виконання робіт по будівництву визначений в термін сім місяців з дня отримання ордеру на виконання будівельних робіт.

На виконання умов укладеного договору № 125, позивачем перерахована сума 9200 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 204 від 11.05.04 та випискою банківської установи про рух коштів ( а.с.20-21). Крім того, на підставі листів відповідача, позивач здійснив перерахування коштів на оплату робіт по виконанню експертизи проектної документації, на оплату робіт по організації розгляду та підготовки до погодження проектної документації, по виготовленню технічних умов та розробці архітектурно-планувального завдання,, авансова оплата робіт з виготовлення проектно-кошторисної документації ( а.с.22-28).

19.09.2007 позивач звернувся до відповідача з претензією № 202 про повернення сплачених коштів, загальною сумою 99600 грн., оскільки договором передбачено повернення коштів у разі розірвання договору. Так як, з боку відповідача кошти повернуті не були, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом, який судом був задоволений.

Непогоджуючись з висновками суду, відповідач наполягає на тому, що повернення коштів у випадку розірвання договору, сторони передбачили як "відповідальність", оскільки вини відповідача не має, так як перешкоди чинило ОСББ "Башта на Данилова, 12", а ним вживалися всі необхідні заходи для початку будівництва. Також, відповідач зазначає що на момент укладання договору про пайову участь ОСББ не існувало, тому сторони не в змозі були передбачити настання таких подій, отже відсутні підстави для застосування до нього господарської відповідальності. Крім того, звертає увагу на те, що повернення коштів можливо у випадку нецільового використання коштів, тоді як кошти використані ним на виконання умов договору, за час дії договору було витрачено більше 500000грн. державних коштів, тому у разі задоволення позову, відповідач несе збитків у розмірі 600тис. грн..

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Стаття 849 ЦК України передбачає, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Зі змісту ст. 35 ГПК України преюдиціальність - обов’язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Твердження відповідача, що ним вжито всі заходи для виконання зобов’язань по договору спростовуються матеріалами справи, а саме рішенням господарського суду м. Києва № 48/64-6/158 від 29.05.08, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.08, встановлені порушення відповідачем зобов’язання, передбачені умовами договору № 125, а саме п.4.3.5 згідно якого відповідач зобов’язаний негайно повідомити позивача про обставини, яки значно перешкоджають або ставлять під сумнів досягнення мети даного договору, оскільки відповідач про виникнення таких обставин повідомив позивача вже після спливу строку виконання будівельних робіт ( а.с.85-96). Також, за результатами розгляду справи, судами прийнято рішення про розірвання договору № 125 від 12.12.02 та договору № 2 від 26.04.05.

Посилання відповідача на те, що позивач не скористався наданими йому правами та обов’язками щодо здійснення контролю за будівництвом, сприяння відповідачеві у вирішенні питань з органами та установами, що можуть виникнути в період дії договору та ускладнювати його виконання, що підтверджує наявність вини позивача у виниклій ситуації, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, у зазначених вище рішеннях суду встановлено, що позивач наділений функціями замовника в частині підготовки та оформлення проектної документації, функції замовника у будівництві йому не делегувалися.

Зі змісту постанови Київського апеляційного господарського суду вбачається, що відповідач одержав дозвіл на виконання робіт до 31.12.05 та ордер, яким передбачено строк виконання робіт з 18.04.05 по 31.12.05, але документація та будівельний майданчик генпідряднику передані не були, про існування ОСББ відповідач дізнався у травні 2005 року, яке не заперечувало проти побудови паркінгу ( а.с.118-119), отже посилання на те, що будівництво не розпочате з вини ОСББ є необґрунтованими.

Згідно п.8.5 договору № 125 "замовник" – відповідач повертає на протязі одного місяця фактично перераховані кошті за будівництво у випадку розірвання цього договору з ініціативи "пайовика" – позивача. Отже, повернення коштів не є господарською відповідальністю у прямому розумінні, тому відповідач дійшов помилкового висновку, що повернення коштів є карною мірою за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором з боку відповідача.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

1. Апеляційну скаргу ДП "Укрінвестбуд" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2009 року у справі № 45/20 залишити без змін.

2. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.