ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.04.2009 Справа№ 20/298-08
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
при секретарі: Ролдугіній Н.В.
за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 16.04.2009 року:
позивача: Стасюк Є.О.- предст., дов.№17/01-2 від 17.01.2009 року
відповідача: Матвєєва Т.В.- юр., дов.№52-16/116 від 23.12.2008 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"(м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2009 року у справі №20/298-08
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Стальсервіс"(м. Дніпропетровськ)
до: відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"(м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)
про: стягнення 2935387,92 грн. заборгованості за договором поставки металопрокату, 60941,34 грн. штрафних санкцій і 15235,45 грн. плати за користування чужими грошовими коштами
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2009 року у справі №20/298-08 (суддя Пархоменко Н.В.) частково задоволений позов товариства з обмеженою відповідальністю "Стальсервіс"(м. Дніпропетровськ) до відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"(м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) і стягнено з відповідача на користь позивача 2935387,92 грн. основного боргу, 11067,85 грн. –3% річних, 24948,69 грн. витрат по сплаті державного мита і 115,44 грн. витрат по сплаті інформаційно-технічних витрат. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, відкрите акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"(м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) –відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2009 року по справі №20/298-08 скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в позові та стягнути з позивача витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги. Вимоги скаржника мотивовані порушенням позивачем ст.ст. 33, 43 ГПК України. На його думку позивачем не надано належних доказів надсилання відповідачу вимоги про оплату товару. Претензія, яка була направлена на адресу відповідача, не є вимогою про сплату грошових коштів, оскільки в претензії позивач констатував факт прострочення виконання відповідачем, а прострочення на день пред’явлення претензії не було. Крім того, претензія є досудовим процесуальним способом врегулювання господарського спору і право на пред’явлення претензії виникає у сторони, право якої порушено. У позивача шляхом на день пред’явлення претензії право на отримання коштів не виникло, а претензія не може бути заявлена без попереднього направлення вимоги. Ці обставини не були враховані судом, тому рішення підлягає скасуванню. Судом неправильно застосовані положення ст. 625 ЦК України, яка не застосовується до відносин, які виникли між сторонами по справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Стальсервіс"(м. Дніпропетровськ) –позивач, у відзиву на апеляційну скаргу і представник позивача у судовому засіданні пояснив, що форма вимоги про виконання зобов’язання, що має направлятися в порядку ч.2 ст. 530 ЦК України законодавством не визначена, тому будь-який письмовий документ, який містить вимогу про сплату суми боргу, вважається такою вимогою, про що прямо зазначене у п.4 Роз’яснення ВАСУ від 29.04.1994 року №02-5/293 (v_293800-94) . Судом вірно враховано, що позивач направляв на адресу відповідача претензію про оплату отриманої продукції, яка була отримана відповідачем. Ця претензія містить вимогу про сплату грошових коштів, тобто умови ст. 530 ЦК України виконані у повному обсязі.
У судовому засіданні була оголошена перерва до 10.10 23 квітня 2009 року.
Вислухавши представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що між сторонами у справі 17.06.2008р. був укладений договір №1091д поставки металопрокату з протоколами розбіжностей, за умовами якого позивач прийняв на себе зобов’язання передати у власність відповідача товар згідно специфікацій до договору, а відповідач –прийняти і оплачувати товар на умовах договору.
Сторони узгодили, що найменування товару, його кількість і якісні характеристики, ціна товару за одиницю по позиціям, а також загальна вартість товару, зазначається в додатках-специфікаціях, які з моменту їх підписання сторонами є невід’ємними частинами договору (п.2.1). Крім того, у специфікаціях могли обумовлюватися й інші додаткові відомості про товар, а також інші умови виникнення і виконання зобов’язань за договором (п.2.2).
Умови оплати товару були визначені п.5.2 договору та умовами проведеного тендеру і здійснюється за фактом завантаження металопрокату.
Як правильно встановив суд при розгляді справи, на виконання умов договору позивач відправив відповідачу металопрокат 19.09.2008 року на загальну суму 1962177,59 грн., а 22.09.2008 року на загальну суму 411032,00 грн.; 29.09.2008 року позивач відвантажив відповідачу металопрокат на загальну суму 114719,93 грн., 30.09.2008 року –на суму 447458,40 грн. Дані обставини підтверджуються накладними, актами приймання-передачі до видаткових накладних, довіреностями та іншими матеріалами справи і не спростовуються відповідачем.
Укладеним між сторонами договором і специфікаціями не був встановлений строк оплати, а останній визначений по факту загрузки.
Розглядаючи вимоги позивача про стягнення основного боргу, місцевий господарський суд обґрунтовано з посиланням на ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України встановив, що позивач направив відповідачу претензію №247 від 30.09.2008 року про оплату отриманої продукції, яка отримана відповідачем 01.10.2008 року, і яка в розумінні зазначених правових норм є вимогою про оплату поставленої продукції та визначив строк оплати цієї продукції –09.10.2008 року.
Виходячи з дати виникнення зобов’язань господарський суд правомірно стягнув основний борг і обчислив та стягнув 3% річних.
Щодо вимог про стягнення санкцій за ч.6 ст. 231 ГК України, то рішення у цій частині не оскаржується, але суд також правомірно відмовив у стягнення цих санкцій, оскільки позивачем останні були нараховані неправомірно без урахування інших норм чинного законодавства.
За таких обставин у Дніпропетровського апеляційного господарського суду відсутні підстави для скасування судового рішення, яке повністю відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, керуючись 103-105 ГПК України (1798-12) , Дніпропетровський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"(м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2009 року у справі №20/298-08 залишити без зміни.
Головуючий О.С. Євстигнеєв Судді: Л.О. Лотоцька Р.М. Бахмат