На розгляд господарського суду міста Києва передано позовні вимоги Компанії "Фарго Оверсіс Інк" (далі-позивач) до Державного підприємства "Ресурспостач" (далі-відповідач 1) та Державного комітету з державного матеріального резерву України (далі-відповідач 2) про стягнення суми боргу в розмірі 12978260,43 доларів США або 98759344,99грн. за офіційним курсом НБУ на день подання позову та пені в розмірі 2346522,04грн.

В процесі розгляду справи, позивачем було подано уточнення до позовної заяви, відповідно до якого позивач просив стягнути з відповідачів суму боргу в розмірі 12825888,87 доларів США, або 98759344,99грн. за офіційним курсом НБУ на день подання позову та пені за період з 10.12.2008 по 14.01.2009 в розмірі 2216159,70 грн., що разом становить 100975 504,69грн. (арк. спр. 97-98 том 1), а згідно останнього уточнення, позивач просив стягнути з відповідачів суму боргу в розмірі 9833894,21доларів США, або 74250819,18грн. за офіційним курсом НБУ на день подання позову та пені за період з 16.12.2008 по 14.01.2009 в розмірі 1470166,22грн., що разом становить 75720985,40грн. (арк. спр. 153-155, том. 9).

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2009 позовні вимоги задоволено частково стягнуто з відповідача 1 на користь позивача 9642963,53 доларів США основного боргу, 25500,00грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в задоволенні відмовлено.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на неналежному виконанні відповідачем 1 зобов’язань щодо своєчасної оплати отриманого від позивача товару відповідно до умов контрактів, укладених між позивачем та відповідачем 1. В частині стягнення неустойки відмовлено у задоволенні позовних вимог у зв’язку з безпідставністю зазначеної вимоги, оскільки умовами контрактів, укладених між позивачем та відповідачем 1, стягнення неустойки не передбачено. В частині позовних вимог до відповідача 2 у задоволенні також відмовлено у зв’язку з необгрунтованістю, оскільки умовами контрактів не передбачено зобов’язання відповідача 2 здійснити розрахунки за отриманий товар та позивачем не надано суду доказів, що відповідач 2 є зобов’язаною стороною за укладеними між позивачем та відповідачем 1 контрактами.

Посилаючись на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення місцевого господарського суду та стягнути з відповідачів суму основного боргу у розмірі 9642963,53 доларів США, що становить 74250819,18грн. за офіційним курсом НБУ на день подання позову та пеню в розмірі 2216159,70грн.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на безпідставну відмову суду у задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки, оскільки положення статей 229 та 231 Господарського кодексу України (далі- ГК України (436-15) ) передбачають зобов’язання боржника відшкодувати збитки та сплатити штрафні санкції, які визначено обліковою ставкою Національного банку України, з моменту порушення зобов’язання. При цьому, позивач наполягає на тому, що зобов’язання боржника щодо сплати неустойки не повинно обумовлюватися умовами договору, як то зазначено у статті 547 ЦК України. Посилаючись на те, що укладаючи контракти з позивачем, відповідач 1 діяв на підставі договорів комісії, укладених з відповідачем 2, та враховуючи, що власником товару є відповідач 2, позивач вважає необґрунтованою відмову місцевого господарського суду у задоволенні вимог до відповідача 2. Позивач наполягає на солідарній відповідальності відповідачів у даній справі, при цьому посилається на приписи статті 1190 ЦК України.

Відповідач 1 також не погоджується з рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2009 у даній справі та у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення повністю, а у задоволенні позову відмовити, судові витрати покласти на позивача.

Як на підставу своїх вимог, відповідач 1 посилається на неналежне виконання позивачем своїх зобов’язань за контрактами зокрема щодо своєчасного повідомлення відповідача 1 про відвантаження товару та поставки товару у повному обсязі. У зв’язку з зазначеним, відповідач 1 зупинив виконання зобов’язань щодо здійснення оплати та звернувся з відповідними вимогами до позивача, які виклав у зустрічному позові. Відповідач 1 наполягає на безпідставному поверненні судом зустрічного позову, оскільки зі змісту рішення вбачається, що судом досліджувалися контракти №34 від 01.07.2008 та №36 від 03.07.2008, а також стан розрахунків за ними та крім зазначених контрактів зустрічна позовна заява містила вимоги щодо невиконання контрактів №45 від 25.07.2008 та №47 від 30.07.2008, які також були предметом дослідження в процесі розгляду даної справи, проте, судом не надано правової оцінки зустрічним вимогам за контрактами №45 від 25.07.2008 та №47 від 30.07.2008 ні в рішенні ні в ухвалі про повернення зустрічної позовної заяви. У зв’язку з поверненням зустрічного позову без розгляду судом порушено принцип рівності всіх учасників судового процесу.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2009 апеляційні скарги було прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 26.03.2009.

В порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України (1798-12) ) розгляд апеляційний скарг було відкладено на 23.04.2009.

У судове засідання 23.04.2009 з’явилися представники всіх учасників судового процесу. Крім того, у судове засідання з’явився представник прокуратури міста Києва, який заявив про вступ у справу на стороні відповідачів. Судом допущено представника прокуратури міста Києва до участі у справі на підставі статті 29 ГПК України. Представник прокуратури проти апеляційної скарги позивача заперечив у повному обсязі та підтримав апеляційну скаргу відповідача 1. Письмово та нормативно обґрунтовані пояснення щодо обставин, викладених в апеляційних скаргах позивача та відповідача 1, суду не надав.

Представники позивача повністю підтримали доводи апеляційної скарги позивача та заперечили проти апеляційної скарги відповідача 1 у повному обсязі.

Представник відповідача 1 повністю заперечив проти апеляційної скарги позивача та підтримав доводи апеляційної скарги відповідача 1. Письмово та нормативно обґрунтованих пояснень щодо обставин, викладених в апеляційній скарзі позивача, відповідач 1 суду не надав.

Представник відповідача 2 проти апеляційної скарги позивача заперечив у повному обсязі та підтримав апеляційну скаргу відповідача 1. Відповідачем 2 було надано суду письмові пояснення щодо апеляційної скарги позивача, відповідно до яких відповідач 2 повністю заперечив проти обставин, викладених в апеляційній скарзі позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду від 18.02.2009. Відповідач 2 вважає правомірною відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки, оскільки поняття "збитки" та "неустойка" не є тотожними, а матеріалами справи не доведено, що відповідачами було завдано позивачеві збитки. Оскільки у правовідносинах, що склалися між позивачем та відповідачем 1, відповідач 2 не є зобов’язальною стороною, судом вірно встановлено, що відповідач 2 не є належним відповідачем у даній справі. Щодо посилань позивача на приписи статті 1190 ЦК України, відповідач 2 зазначив, що неналежне виконання зобов’язань за договором щодо оплати товару не є шкодою у розумінні зазначеної статті, а тому зазначена норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Крім того, відповідач 2 наполягає на відсутності доказів щодо поставки товару позивачем, оскільки доказами поставки товару є передача продавцем оригіналу коносамента покупцю.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційних скарг, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Київський апеляційний господарський суд, -

Між позивачем (продавець) та відповідачем 1 (покупець) було укладено контракти №34 від 01.07.2008, №36 від 03.07.2008, №45 від 25.07.2008, №47 від 30.07.2008, №50 від 15.09.2008, №51 від 15.09.2008, №52 від 15.09.2008 про поставку в державний резерв України та промислової переробки м’яса свинини мороженого за ціною в асортименті, якості, кількості, за графіком поставки та умовами, визначеними у специфікаціях, що є невід'ємною частиною контрактів.

Відповідно до специфікації до контракту №34 від 01.07.2008 позивач зобов’язався поставити 500000 кг м’яса свинини мороженого (0203 22 11 00 по УКВ ЗЕД) по ціні 3,05дол. США за 1 кг на загальну суму 1525000,00 доларів США на умовах СFR - порт Одеса/Іллічівськ (Україна); строк відвантаження - липень-серпень 2008 року; країна походження: США.

Відповідно до специфікації до контракту №36 від 03.07.2008 позивач зобов’язався поставити 300 000 кг м’яса свинини мороженого (триммінг 72/28) по ціні 3,05дол. США загальною вартістю 915000,00 доларів США; 200000 кг м’яса свинини мороженого (триммінг 75/25) по ціні 3,15 дол. США загальною вартістю 630000,00 доларів США; 500 000 кг м’яса свинини мороженого (0203 22 11 00 по УКВ ЗЕД) по ціні 3,15дол. США за 1 кг на загальну суму 1575000,00 доларів США на умовах СFR - порт Одеса/Іллічівськ (Україна); строк відвантаження - липень-серпень 2008 року; країна походження: США.

Відповідно до специфікації до контракту №45 від 25.07.2008 позивач зобов’язався поставити 2 000 000 кг м’яса свинини мороженого (0203 22 11 00 по УКВ ЗЕД) по ціні 3,30 дол. США за 1 кг на загальну суму 6 600 000,00 доларів США на умовах СFR - порт Одеса/Іллічівськ (Україна); строк відвантаження - серпень-вересень 2008 року; країна походження: США/Канада.

Відповідно до специфікації до контракту №47 від 30.07.2008 позивач зобов’язався поставити 500 000 кг м’яса свинини мороженого (триммінг 72/28) по ціні 3,15дол. США загальною вартістю 1575000,00 доларів США; 350 000 кг м’яса свинини мороженого (0203 22 11 00 по УКВ ЗЕД) по ціні 4,40 дол. США за 1 кг на загальну суму 1540000,00 доларів США на умовах СFR - порт Одеса/Іллічівськ (Україна); строк відвантаження - серпень-вересень 2008 року; країна походження: США/Канада.

Відповідно до специфікації до контракту №50 від 15.09.2008 позивач зобов’язався поставити 1000 000 кг м’яса свинини мороженого (блоки на кістці) по ціні 3,07 дол. США за 1 кг на загальну суму 3 070 000,00 доларів США на умовах СFR - порт Одеса/Іллічівськ (Україна); строк відвантаження - серпень-вересень 2008 року; країна походження: США/Канада.

Відповідно до специфікації до контракту №51 від 15.09.2008 позивач зобов’язався поставити 230000 кг м’яса свинини мороженого (0203 29 55 00 по УКВ ЗЕД) по ціні 4,30 дол. США за 1 кг на загальну суму 989000,00 доларів США на умовах СFR - порт Одеса/Іллічівськ (Україна); строк відвантаження - вересень-жовтень 2008 року; країна походження: СШ А/Данія.

Відповідно до специфікації до контракту №52 від 15.09.2008 позивач зобов’язався поставити 500 000 кг м’яса свинини мороженого (0203 22 11 00 по УКВ ЗЕД) по ціні 3,40 дол. США за 1 кг на загальну суму 1 700 000,00 доларів США на умовах СFR - порт Одеса/Іллічівськ (Україна); строк відвантаження - вересень-жовтень 2008 року; країна походження: США/Канада.

Пунктом 4 контрактів сторони погодили, що поставка здійснюється на умовах СFR - порт Одеса/Іллічівськ (Україна) в розумінні "ІНКОТЕРМС-2000". Зобов'язання позивача (продавця) вважаються виконаними з моменту передачі товару перевізнику. Продавець зобов'язаний надати покупцю інформацію про відвантаження.

Згідно з пунктом 9 контрактів позивач зобов’язувався протягом доби з моменту відвантаження повідомити відповідача 1 (покупця) про відправку товару шляхом пересилання товаросупровідних документів факсимільним зв'язком.

Пунктом 3 контрактів сторони погодили, що покупець оплачує товар в наступному порядку: 80% вартості товару (партії товару) протягом 3 робочих днів після отримання від продавця рахунку-фактури (інвойсу); 20% вартості товару (партії товару) протягом 5 робочих днів після отримання копій наступних документів: товарно-транспортного документа, підтверджуючого передачу продавцем товару (партії товару) перевізнику; комерційного інвойсу; офіційного ветеринарного сертифікату на експорт, узгодженого між державними ветеринарними службами країни походження товару та країни призначення; сертифікату походження товару; сертифікату якості товару виробника.

Пунктом 7 контрактів передбачено, що у випадку, якщо сторони не можуть прийти до згоди, всі спори та неузгодження, викликані цим контрактом, будуть розглядатися у суді за місцем знаходження покупця відповідно до процедур, що діють в цих судах із застосуванням матеріального права України.

Посилаючись на те, що відповідачем 1 було неналежним чином виконано свої зобов’язання щодо розрахунку за поставлений товар за контрактами №45 від 25.07.2008, №47 від 30.07.2008, №50 від 15.09.2008, №51 від 15.09.2008, №52 від 15.09.2008, позивач звернувся з даним позовом до суду. При цьому, позивачем зазначено, що відповідач 1 повністю виконав зобов'язання щодо оплати товару, поставленого на виконання контрактів №34 від 01.07.2008, №36 від 03.07.2008. Зазначений факт також не заперечується відповідачем 1 та підтверджується матеріалами справи.

Оскільки будь-які вимоги щодо виконання зобов'язань за вказаними контрактами позивачем не заявлено, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності необхідності досліджувати правовідносини за контрактами №34 від 01.07.2008, №36 від 03.07.2008 та критично оцінює посилання відповідача 1 на те, що місцевим господарським судом було досліджено правовідносини між сторонами за контрактами №34 від 01.07.2008, №36 від 03.07.2008 з посиланням на встановлення судом факту укладення зазначених контрактів.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання контракту №45 від 25.07.2008 позивачем (продавцем) було відвантажено у серпні-жовтні 2008 року товару на загальну суму 5443445,23 доларів США; на виконання контракту №47 від 30.07.2008 позивачем (продавцем) було відвантажено у серпні-жовтні 2008 року товару на загальну суму 2005797,95 доларів США; на виконання контракту №50 від 15.09.2008 покупцем було відвантажено у вересні 2008 року товару на загальну суму 2376082,37 доларів США; на виконання контракту №51 від 15.09.2008 позивачем (продавцем) було відвантажено у серпні-вересні 2008 року товару на загальну суму 736 435,79 доларів США; на виконання контракту №52 від 15.09.2008 позивачем (продавцем) було відвантажено у вересні 2008 року товару свинини на загальну суму 1982315,49 доларів США. Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт відвантаження товару на загальну суму 12544 076,83 доларів США.

Згідно залучених до матеріалів справи доказів, у період з 10.09.2008 до 28.11.2008 за поставлений товар відповідачем 1 було перераховано позивачу 2901113,30 доларів США:

- 412884,58 доларів США як передоплата за м’ясо свинини морожене згідно з контрактом №45 від 25.07.2008 та інвойсами №133/08, №134/08, №135/08, №136/08, №137/08 від 26.07.2008 за платіжним дорученням №81 від 10.09.2008;

- 253002,17доларів США як передоплата за м’ясо свинини морожене згідно з контрактом №45 від 25.07.2008 та інвойсами №2108 від 01.08.2008, №1508 від 12.08.2008, №1808 від 15.08.2008 за платіжним дорученням № 89 від 25.09.2008;

- 315003,88 доларів США як передоплата за м’ясо свинини морожене згідно з контрактом №47 від 30.07.2008 та інвойсами №138/08, №139/08, №140/08 від 09.08.2008 за платіжним дорученням №82 від 10.09.2008;

- 863539,28 доларів США як передоплата за м’ясо свинини морожене згідно з контрактом №47 від 30.07.2008 та інвойсами №108, №208, №308, №408, №508, №608, №708, №808, №908, №1008 від 28.08.2008 за платіжним дорученням №93 від 01.10.2008;

- 530898,06 доларів США як передоплата за м’ясо свинини морожене згідно з контрактом №47 від 30.07.2008 за платіжним дорученням №110 від 28.11.2008;

- 525785,33 доларів США як передоплата за м’ясо свинини морожене згідно з контрактом №51 від 15.09.2008 за платіжним дорученням №109 від 28.11.2008.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується здійснення відповідачем 1 оплати за контрактом №45 від 25.07.2008 у розмірі 665886,75 доларів США; за контрактом №47 у розмірі 1709441,22 доларів США; за контрактом №51 від 15.09.2008 у розмірі 525785,33 доларів США.

Отже заборгованість відповідача 1 перед позивачем за отриманий товар на момент розгляду справи становила 9642963,53 доларів США.

Листом №2286 від 06.11.2008 позивач звертався до відповідача 1 з повідомленням про те, що за всіма контрактами ним буде здійснено поставку товару в обсязі 5800т, з яких 4200т вже доставлено в Одесу та Іллічевськ, а 1600т буде доставлено до портів України на протязі наступних двох тижнів.

04.12.2008 позивачем із супровідним листом №0412/08-1 від 04.12.2008 (вх. №2465 від 04.12.2008) на виконання пункту 3.1 контрактів були передані відповідачу 1 рахунки-фактури (інвойси): №45/07 від 01.12.2008 на суму 6600000 доларів США по контракту №45 від 25.07.2008; №47/07 від 01.12.2008 на суму 3115000 доларів США по контракту №47 від 30.07.2008; №50/09 від 01.12.2008 на суму 3070000 доларів США по контракту №50 від 15.09.2008; №51/09 від 01.12.2008 на суму 989000 доларів США по контракту №51 від 15.09.2008; № 52/09 від 01.12.2008 на суму 1700000 доларів США по контракту №52 від 15.09.2008.

08.12.2008 позивачем із супровідним листом №0812/08-2 від 08.12.2008 (вх. №2465 від 04.12.2008) на виконання пункту 3.2 контрактів були передані відповідачу 1 копії товаросупровідних документів, ветеринарних сертифікатів, сертифікатів походження та якості, рахунки-фактури (інвойси), згідно з реєстрами по контрактам №45 від 25.07.2008; №47 від 30.07.2008; №50 від 15.09.2008; №51 від 15.09.2008; №52 від 15.09.2008.

Факт передачі зазначених документів 04.12.2008 та 08.12.2008 відповідачами не оспорюється.

11.12.2008 позивач звернувся до відповідача 1 з претензією №1012/08 від 10.12.2008 (вх. №2512 від 11.12.2008) щодо оплати заборгованості за контрактами №45 від 25.07.2008; №47 від 30.07.2008; №50 від 15.09.2008; №51 від 15.09.2008; №52 від 15.09.2008.

Термін СFR - порт Одеса/Іллічівськ (Україна) в розумінні "ІНКОТЕРМС-2000" "вартість і фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.

Основними зобов'язаннями продавця за умовами терміну СFR - порт Одеса/Іллічівськ (Україна) є:

- укласти договір перевезення та оплатити фрахт до порту Одеса/Іллічівськ (Україна) (А.3.а);

- завантажити товар на борт судна (А.4);

- виконати митні формальності (А.2);

- дати покупцю достатнє повідомлення про здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4, а також будь-яке інше повідомлення, якого потребує покупець для отримання можливості вжити звичайно необхідних для одержання товару заходів (А.7);

- передати покупцю рахунок-інвойс та чистий транспортний документ (коносамент) (А.1.А.8);

- оплатити завантаження (А.6);

- оплатити розвантаження, якщо витрати включено у фрахт (А.6).

Умовами А.8 також передбачено, що продавець зобов'язаний, за власний рахунок, негайно надати покупцю звичайний транспортний документ, виписаний для узгодженого порту призначення. У випадку, якщо продавець і покупець домовилися про використання засобів електронного обміну даними, згаданий вище документ може бути замінено еквівалентним електронним повідомленням (ЕDІ-повідомленням).

Основними зобов'язаннями покупця за умовами терміну СFR є:

- прийняти поставку товару (відповідно до А.4) після його відвантаження та передачі йому рахунку-інвойсу і транспортного документа (Б.4);

- отримати товар від перевізника в узгодженому порту призначення (Б.4);

- оплатити розвантаження, якщо витрати не включено у фрахт (Б.6).

Таким чином, зобов'язання продавця по поставці товару покупцю завершується в момент завантаження товару на борт судна в порту відвантаження у визначену дату чи в межах узгодженого строку.

Відповідно до Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року (995_003) продавець зобов'язаний поставити товар, передати документи, що стосуються його, та передати право власності на товар відповідно до вимог договору та цієї Конвенції (стаття 30). Якщо продавець відповідно до договору або цієї Конвенції (995_003) передає товар перевізникові і якщо товар чітко не ідентифікований для мети договору шляхом маркірування, шляхом відвантажувальних документів або іншим чином, продавець повинен надіслати покупцеві повідомлення про відправлення із зазначенням товару (стаття 32).

Відповідно до статті 49 Конвенції покупець може заявити про розірвання договору якщо невиконання продавцем будь-якого з його зобов'язань за договором або за цією Конвенцією є істотним порушенням договору; або у разі непоставки, якщо продавець не поставляє товар протягом додаткового строку, встановленого покупцем відповідно до пункту 1 статті 47, або заявляє, що він не здійснить поставки протягом установленого таким чином строку. У разі, коли продавець поставив товар, покупець втрачає право заявити про розірвання договору, якщо він не зробить цього:

а) щодо прострочення у поставці - протягом розумного строку після того, як він довідався про те, що поставка здійснена;

b) щодо будь-якого іншого порушення договору, крім прострочення в поставці, - протягом розумного строку:

і) після того як він довідався чи повинен був довідатися про таке порушення;

іі) після закінчення додаткового строку, встановленого покупцем відповідно до пункту 1 статті 47, чи після того як продавець заявив, що він не виконає своїх зобов'язань протягом такого додаткового строку; або

ііі) після закінчення будь-якого додаткового строку, зазначеного продавцем відповідно до пункту 2 статті 48, чи після того як покупець заявив, що він не прийме виконання.

Відповідно до статті 25 Конвенції порушення договору, допущене однією із сторін, є істотним, якщо воно тягне за собою таку шкоду для іншої сторони, що остання значною мірою позбавляється того, на що вона мала право розраховувати на підставі договору, крім випадків, коли сторона, що порушила договір, не передбачала такого результату, і розумна особа, що діє в тій самій якості за аналогічних обставин, не передбачала б його.

Як передбачено статтею 26 Конвенції заява про розірвання договору має чинність лише в тому разі, якщо вона зроблена іншій стороні шляхом повідомлення.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Як встановлено статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Нормами статі 663 ЦК України (435-15) передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Пунктом 2 частини 1 статті 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним в момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Обов’язок покупця оплатити товар закріплений у нормах статті 692 ЦК України.

Обов’язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача 1 який, заперечуючи проти позовних вимог повинен був довести факт належного виконання своїх зобов’язань щодо оплати поставленого позивачем товару.

Проте, вищезазначених доказів суду надано не було. Посилання відповідача 1 на порушення позивачем своїх зобов’язань за договором щодо своєчасної поставки товару у повному обсязі критично оцінено Київським апеляційним судом. Оскільки відповідачем 1 не надано доказів направлення позивачу належного повідомлення про розірвання контрактів №45 від 25.07.2008, №47 від 30.07.2008, №50 від 15.09.2008, № 51 від 15.09.2008, № 52 від 15.09.2008 або про відмову прийняти прострочене виконання, у суду відсутні підстави вважати, що позивач не виконав свої зобов'язання щодо поставки товару за контрактами №45 від 25.07.2008, №47 від 30.07.2008, №50 від 15.09.2008, №51 від 15.09.2008, №52 від 15.09.2008.

Крім того, слід зазначити, що підпунктом 3.2 пункту 3 контрактів сторони передбачили передачу саме копій документів, а тому посилання відповідача 1 в обґрунтування заперечень на ненадання позивачем оригіналів коносаментів є безпідставними.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог в частині основного боргу у розмірі 9642963,53 доларів США, що становить 74250819,18 грн. за офіційним курсом Національного банку України на дату подання позову. Проте, не погоджується з висновком суду щодо відсутності підстав у задоволенні вимог до відповідача 2 та вважає обґрунтованими доводи позивача стосовно солідарної відповідальності відповідачів у спірних правовідносинах з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 1 є підприємством створеним наказом Державного комітету України з державного матеріального резерву №23 від 30.01.2006 та заснованим на загальнодержавній власності, і входить до сфери управління відповідача 2.

Відповідач 1 укладав вищезазначені контракти в рамках державного замовлення та на підставі договорів комісії, укладених з відповідачем 2, де відповідач 1 діяв від свого імені, але за рахунок та згідно інструкцій відповідача 2. Крім того, згідно статті 1011 ЦК України, відповідач 2 є власником товарів.

Відповідно до статті 1016 ЦК України комітент зобов’язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов’язку перед третьою особою.

Згідно статті 227 ГК України у разі заподіяння збитків одночасно кількома учасниками господарських відносин кожний з них зобов’язаний відшкодувати збитки суб’єкту, якому завдано збитків, відповідно до вимог статті 196 цього Кодексу.

Відповідно до статті 196 ГК України у разі якщо в господарському зобов’язанні беруть участь кілька управнених або кілька зобов’язаних суб’єктів повинен виконати зобов’язання відповідно до частки цього суб’єкта, визначеної зобов’язанням.

У разі якщо це передбачено законодавством або договором, зобов’язання повинно виконуватися солідарно. При солідарному виконанні господарських зобов’язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) , якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листів №4055 від 02.10.2008, №4057 від 02.10.2008 відповідач 1 повідомив відповідача 2 про укладення контрактів з позивачем. З матеріалів справи вбачається, що між відповідачами було укладено відповідні додаткові угоди до договору комісії №44юр-2008 від 07.04.2008. Таким чином, відповідач 2 прийняв до виконання контракти укладені з відповідачем 1 на користь відповідача 2.

Отже, відповідач 2 повинен був забезпечити відповідача 1 всім належним, зокрема для здійснення оплати за контрактами та будучи проінформованим про необхідність виконання контрактів, повинен був надати відповідачеві 1, як комісіонеру, вказівки щодо належного виконання контрактів. Враховуючи бездіяльність відповідача 2 та невиконання своїх зобов’язань за контрактами відповідачем 1, спільними діями відповідачів позивачеві було завдано шкоди.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України (436-15) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (статті 230 ГК України). Пунктом 1 статті 230 ГК України зазначено обов'язок виплати пені у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 547 передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (неустойку) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Сторони контрактів №45 від 25.07.2008, №47 від 30.07.2008, №50 від 15.09.2008, №51 від 15.09.2008, №52 від 15.09.2008 не передбачили умовами контрактів сплату неустойки у випадку прострочення виконання зобов'язання щодо оплати товару.

Посилання відповідача в обґрунтування позовних вимог в частині стягнення неустойки на норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) визнається судом безпідставним, оскільки даним законом обмежується розмір неустойки, передбаченої договором.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо необгунтованості вимог позивача в частині стягнення пені за період з 10.12.2008 по 14.01.2009 в розмірі 2216159,70 грн.

При цьому, колегією суду критично оцінено ототожнення позивачем поняття "збитки" та "неустойка", оскільки неустойкою є штрафна санкція у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання, а збитками є витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання.

За таких обставин, виходячи з повноважень, передбачених пунктом 2 частини першої статті 103 ГПК України, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2009 підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга Компанії "Фарго Оверсіс Інк." частковому задоволенню. Апеляційна скарга Державного підприємства "Ресурспостач" задоволенню не підлягає у повному обсязі.

Відповідно до приписів статті 49 ГПК України, судові витрати розподіляться між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

1. Апеляційну скаргу Компанії "Фарго Оверсіс Інк." на рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2009 задовольнити частково.

2. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Ресурспостач" на рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2009 залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2009 в частині стягнення з Державного підприємства "Ресурспотач" на користь Компанії "Фарго Оверсіс Інк." 9642963,53 доларів США основного боргу; 25500,00грн. витрат на оплату державного мита; 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу скасувати.

4. Прийняти нове рішення. Стягнути солідарно з Державного підприємства "Ресурспотач" (01135, м. Київ, вул. П.Пестеля, 4; код 39113213; р/р № 26007180120722 в ВАТ КБ "Хрещатик", МФО 300830, або з будь-яких рахунків, виявлених під час виконавчого провадження) та Держаного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м.Київ, вул.Пушкінська, 28, р/р35222008003272 Державне казначейство України, МФО 820172, код ЄДРПОУ 00034016, або з будь-яких рахунків, виявлених під час виконавчого провадження) на користь Комнанії "Фарго Оверсіс Інк." (2677 S.Macon CT, Aurora, CO 80224, USA, Велес Фарго Банк Н.А.Монако, 101 S.Монако PKWY. СО 80224, США, р/р 3980027670, СВІФТ: WFBIUS33) 9642963,53 доларів США (дев'ять мільйонів шістсот сорок дві тисячі дев’ятсот шістдесят три долари США та 53 цента США) основного боргу, 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн.00коп. витрат на оплату державного мита, 118 (сто вісімнадцять)грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.