Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Кубік О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 23 квітня 2009 року:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: Поплавська О.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного сільськогосподарського товариства "МОШУРІВСЬКЕ"

на рішення господарського суду Одеської області від 10.02.2009 року

по справі № 13-31/47-08-2536

за позовом: Закритого акціонерного сільськогосподарського товариства "МОШУРІВСЬКЕ"

до відповідача: Приватного підприємства "ПІВДЕНЬ-ПЛЮС"

про стягнення 204314,59 грн.

У судовому засіданні 23.04.2009 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У червні 2008 року Закрите акціонерне сільськогосподарське товариство "МОШУРІВСЬКЕ" звернулось з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Південь-Плюс" 204314,59 грн. боргу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач на підставі накладних від 09.02.2004 року № 79, від 01.05.2004 року № 372 відпустив відповідачу 131 тону насіння соняшника на загальну суму 204314,59 грн., за яке відповідач не розрахувався. 24 січня 2008 року відповідачу направлена вимога про оплату отриманого насіння соняшника, яка залишена без відповіді.

Відповідач, заперечуючи проти позову з різних підстав, просить застосувати позовну давність.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.02.2009 року по справі № 13-31/47-08-2536 (суддя Панченко О.Л.) у позові відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, ЗАСТ "МОШУРІВСЬКЕ" звернулось з апеляційної скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги до ПП "Південь-Плюс" про стягнення боргу в сумі 204314,59 грн. з покладанням судових витрат на відповідача.

Скаржник зазначає, що судом не враховано положень ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та наполягає, що перебіг позовної давності розпочинається з 24.01.2008 року (дати надіслання вимоги про повернення боргу).

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що за накладною № 79 від 09.02.2004 року позивач відпустив відповідачу 70 тон насіння соняшника на суму 59850,00 грн.

За накладною № 372 від 01.05.2004 року відповідачеві відпущено насіння соняшника в кількості 61 тони на суму 144464,59 грн.

Насіння соняшника отримано представником відповідача на підставі довіреності № 249742 від 09.02.2004 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи вищевказані норми чинного законодавства, місцевий господарський суд правильно встановив, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб (усний договір), відповідно до якого позивач передав товар у кількості 131 тони на загальну суму 204314,59 грн., а відповідач був зобов’язаний оплатити товар після його отримання або прийняття товаророзпорядчих документів на нього згідно з частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, чого відповідачем зроблено не було.

Також, місцевим господарським судом правильно встановлено, що строк виконання зобов’язання ПП "Південь-Плюс" по оплаті вартості отриманого від ЗАСТ "МОШУРІВСЬКЕ" насіння соняшника не був встановлений, тому перебіг позовної давності почався від дня, коли у кредитора виникло право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За встановлених обставин та відповідно до вищенаведених норм Цивільного кодексу України (435-15) , враховуючи наявність заяви відповідача про застосування позовної давності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в позові з підстави пропуску позивачем трирічного строку позовної давності, перебіг якого розпочався від дня виникнення права на пред’явлення вимоги про виконання зобов’язання (від дня отримання товару), та про відновлення якого позивач не просив, вважаючи позовну давність такою, що не сплинула.

Судова колегія також погоджується з висновком суду щодо недоведеності відповідачем фактичних обставин поставки насіння соняшника "в рахунок взаєморозрахунків", як зазначено в накладних № 79 від 09.02.2004 року, № 372 від 01.05.2004 року, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вказаного факту.

На підставі вищевикладеного, оскаржене рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 103, 105 ГПК України, колегія суддів, —

Рішення господарського суду Одеської області від 10.02.2009 року по справі № 13-31/47-08-2536 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.