Миколаївська міська рада звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовом, де просила зобов'язати ПП "МАН"знести самовільно збудовані об'єкти за адресою: м.Миколаїв, вул.Фрунзе,65, звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, а також стягнути з відповідача судові витрати у справі.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.02.07р. (суддя Василяка К.Л.) позов задоволено у повному обсязі.

Зобов’язано ПП "МАН" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану за адресою: м.Миколаїв, вул.Фрунзе,65 шляхом знесення самочинно збудованих на цій земельній ділянці об’єктів нерухомості, а саме складів літ. Д-1 розмірами (20,10*6,15) загальною площею 101,2кв.м. та літ. Е-1 розмірами (6,34+6,12)/2*1863 загальною площею 97,0 кв.м.

Стягнуто з відповідача на користь Миколаївської міської ради 102грн. державного мита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Господарський суд, з посиланням на ст. 376 ЦК України, ст. 125 Земельного кодексу України, дійшов висновку про те, що відповідач здійснив самочинне будівництво складських приміщень на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети. Крім того, суд зазначив, що спірна земельна ділянка на користь відповідача не відчужувалась та у користування не передавалась.

Не погоджуючись із рішенням суду, ПП "МАН"подало апеляційну скаргу, в якій просила рішення від 20.02.07р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

ПП "МАН"зазначає, що суд першої інстанції неправомірно послався в своєму рішенні на рішення Миколаївської міської ради №40/16 від 22.12.05р. "Про погодження місць розташування об'єктів резервування земельних ділянок на термін виконання проектно-вишукувальних робіт юридичними особами та громадянами, внесення змін до рішення міської ради та виконкому міської ради", пунктом 1.23 якого фізичній особі —підприємцю Шкарупі Є.М. погоджено місце для розміщення магазину промислових товарів з офісними приміщеннями на земельній ділянці орієнтовною площею 1080кв.м. за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування по вул.Фрунзе,65 та зарезервовано за ним дану земельну ділянку, оскільки чинним законодавством не передбачено поняття "резервування земельної ділянки". Тому фізична особа —підприємець Шкарупа Є.М. не є власником або користувачем спірної земельної ділянки через відсутність відповідних правовстановлюючих документів.

Крім того, при винесенні рішення місцевим господарським судом не взято до уваги, що відповідач також вживає заходів щодо отримання спірної земельної ділянки в оренду, та для цього звернувся до Миколаївської міської ради із заявою про оформлення земельної ділянки площею 1974кв.м. в оренду строком на 49 років для обслуговування магазинів та складів, розташованих за адресою: м.Миколаїв, вул. Фрунзе, 65. Однак відповіді від позивача на зазначену заяву ПП "МАН"до теперішнього часу не отримало.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу Миколаївська міська рада просить залишити її без задоволення, а оскаржене рішення - без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 23.04.09р. представник Миколаївської міської ради Слободяник О.П. заявив клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, обгрунтовуючи це клопотання тим, що 17.04.09р. прокурором м.Миколаєва до Миколаївської міської ради внесено протест, в якому прокурор просить скасувати п.1.37 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №978 від 26.05.06р. в частині оформлення права власності на самочинно збудовані приміщення складів літ.Д-1, загальною площею 101,2кв.м. та літ.Е-1, загальною площею 97кв.м., які знаходяться в м.Миколаєві по вул.Фрунзе, 65, за ПП "МАН".

Враховуючи, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) строк розгляду апеляційної скарги ПП "МАН" збіг, а представник Миколаївської міської ради Слободяник О.П. у попередніх судових засіданнях заперечував проти його продовження, а також враховуючи те, що викладені позивачем обставини не входять до кола підстав, передбачених ст. 77 ГПК України для відкладення розгляду справи, судова колегія вважає клопотання представника міської ради таким, що не може бути задоволеним.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ПП "МАН"підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Звертаючись з позовом до господарського суду про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, Миколаївська міська рада зазначала, що відповідач є власником нежитлового об'єкту, що розташований за адресою: м.Миколаїв, вул.Фрунзе,65, який складається з двох основних нежитлових будівель літ.А-1, Г-1 з господарськими та побутовими будівлями і спорудами. Зазначені будівлі знаходяться не земельній ділянці площею 0,1974 га, яка належить до комунальної власності міста та у встановленому порядку в користування відповідачу не надавалась. 27.01.06р. Миколаївським МБТІ було проведено поточну інвентаризацію за вказаною адресою, в результаті якої було встановлено, що на цій земельній ділянці відповідач самовільно збудував складські приміщення.

В обгрунтування своїх вимог міська рада посилалась на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.09.06р. у справі №7/171/06, якою скасовано рішення господарського суду Миколаївської області від 12.05.06р. у цій справі та відмовлено в задоволенні позову ПП "МАН" про визнання права власності на самочинно збудовані приміщення складів літ.Д-1, загальною площею 101,2кв.м. та літ.Е-1, загальною площею 97кв.м., які знаходяться в м.Миколаєві по вул.Фрунзе, 65.

Задовольняючи позов, господарський суд Миколаївської області вважав вимоги Миколаївської міської ради законними та обгрунтованими.

Однак погодитися з такими висновками суду першої інстанції неможливо з огляду на таке.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Механізм захисту прав та інтересів власників земельних ділянок регулюється ст. 212 Земельного кодексу України, відповідно до якої самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що Миколаївська міська рада з таким позовом до господарського суду не зверталась. Посилання представника ради в судових засіданнях апеляційної інстанції на положення ст. 212 Земельного кодексу України не можуть бути прийнятий судовою колегією до уваги, оскільки це б означало зміну правових підстав позову, що суперечить приписам Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Таким чином, судова колегія доходить висновку, що Миколаївська міська рада при зверненні до господарського суду Миколаївської області із позовом, на підставі ст. 376 ЦК України, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, обрала спосіб захисту своїх прав та інтересів всупереч положенням ст. 16 ЦК України, що є підставою для відмови органу місцевого самоврядування в позові.

Відповідно до п.п.1,4 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, таке нерухоме майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно п. 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) питання регулювання земельних відносин вирішуються на пленарному засіданні ради - сесії з винесенням рішення.

Повноваження міських рад у галузі земельних відносин регулюються також спеціальною статтею 9 Земельного кодексу України. Відповідно до пункту "е" вказаної статті, до повноважень міської ради належить прийняття рішень щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Застосовуючи до спірних правовідносин приписи ст. 376 ЦК України, місцевий господарський суд, всупереч законодавству, що регулює повноваження міських рад в галузі земельних відносин, без належно оформлених доказів наявності заперечень органу місцевого самоврядування щодо визнання за ПП "МАН" права власності на об'єкти нерухомості, розташовані за адресою: м.Миколаїв, вул.Фрунзе,65, безпідставно ухвалив рішення про звільнення відповідачем самовільно зайнятої земельної ділянки, розташованої за цією адресою, шляхом знесення самочинно збудованих на цій земельній ділянці об’єктів нерухомості, а саме складів літ. Д-1 розмірами (20,10*6,15) загальною площею 101,2кв.м. та літ. Е-1 розмірами (6,34+6,12)/2*1863 загальною площею 97,0 кв.м.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради від 24.09.2004 р. за № 1786, зареєстрованого Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації 30.09.2004 р. за № 7688497, належить нежитловий об’єкт, розташований в м. Миколаєві по вул. Фрунзе, 65, який складається з двох основних нежитлових будинків літ.А-1 загальною площею 199,2кв.м., літ. Г-1 загальною площею 22,8кв.м. з господарськими та побутовими будівлями та спорудами.

В подальшому, пунктом 1.37 рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №978 від 26.05.06р. за ПП "МАН" оформлено право власності на нежитловий об'єкт, який складається з основних будівель літ."А", загальною площею 199,2кв.м., літ."Д", загальною площею 101,2кв.м., літ."Г" загальною площею 22,8кв.м., літ."Е" загальною площею 97,0кв.м.; службової будівлі та споруд, що розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Фрунзе, 65.

30.05.06р. виконавчим комітетом Миколаївської міської ради відповідачу видано свідоцтво про право власності серія ЯЯЯ №911322 на вказані об'єкти нерухомості, розташовані на спірній земельній ділянці. Зазначене свідоцтво не скасоване у встановленому законом порядку і є чинним на теперішній час.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не можу бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.386 цього кодексу держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів права власності.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд обставин приналежності спірних об'єктів нерухомості відповідачу на праві власності не з'ясував та, всупереч ст.ст. 321, 386 Цивільного кодексу України, прийшов до неправильного висновку про те, що збудовані ПП "МАН" на спірній земельній ділянці об’єкти нерухомості - склади літ. "Д" загальною площею 101,2кв.м. та літ. "Е" загальною площею 97,0 кв.м. є самочинним будівництвом, і ці обє'кти можуть бути знесені з тих підстав, які зазначені в позові Миколаївської міської ради..

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 N 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України

Рішення місцевого господарського суду від 20.02.07р. зазначеним вимогам не відповідає, а тому залишатись чинним воно не може та підлягає скасуванню з винесенням нового судового рішення про відмову Миколаївській міській раді в позові.