Рішенням господарського суду м. Києва від 18.03.2010 року у справі № 21/32 за позовом заступника Генерального прокурора України (далі по тексту – прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі по тексту – позивач 1), Міністерства регіонального розвитку та будівництва України (далі по тексту – позивач 2), Міністерства культури і туризму України (далі по тексту – позивач 3) до Чернігівської обласної ради (далі по тексту – відповідач), третя особа Українське молодіжне аерокосмічне об’єднання "Сузір’я" (далі по тексту - третя особа, УМАО "Сузір’я") про визнання права державної власності задоволено повністю: визнано за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності на пам’ятку архітектури національного значення – Палац О. Рум’янцева - Задунайського, що розташований у с. Вишеньки Коропського району Чернігівської області. Витребувано з володіння Чернігівської обласної ради пам’ятку архітектури національного значення –Палац О. Рум’янцева - Задунайського, що розташований у с. Вишеньки Коропського району Чернігівської області та передано до державної власності в особі Кабінету Міністрів України. Стягнуто з Чернігівської обласної ради на корить державного бюджету державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду, Чернігівська обласна рада звернулась до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, в якому відмовити позивачу в задоволені позову.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при прийнятті спірного рішення судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме судом не взято до уваги той факт, що "в ЕДР об’єктів державної власності об’єкт нерухомості Палац Румянцева-Задунайського не міститься, що в свою чергу свідчить про відсутність прав власності держави на цей об’єкт".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2010 року апеляційну скаргу Чернігівської обласної ради було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 45 хв. 11.05.2010 року.

11.05.2010 року в судове засідання в апеляційній інстанції з’явились представники сторін, представник позивача 2 в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив. Заслухавши думку сторін, колегія суду ухвалила відкласти розгляд справи за неявки представника позивача 2, на 01.06.2010 року на 11.45 хв.

01.06.2010 року в судове засідання з’явились прокурор, представники сторін. Представник третьої особи не з’явився. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце слухання справи по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника третьої особи.

Представник відповідача в судовому засіданні усно підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити: скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю, а представники позивача 1, 2 та 3, прокурор усно просили апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а спірне рішення – без змін.

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України (1798-12) ) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою про визнання права державної власності на пам’ятку архітектури національного значення - Палацу О. Рум’янцева - Задунайського, що розташований у с. Вишеньки Коропського району Чернігівської області (далі по тексту - Палац).

Свої вимоги прокурор обґрунтовує наступним. 25.02.1999 року рішенням Чернігівської обласної ради затверджено перелік об'єктів комунальної власності області, до якого безпідставно включено Палац О. Рум’янцева - Задунайського, що розташований у с. Вишеньки Коропського району Чернігівської області. Також, договором оренди, укладеним 22.12.2006 року між відповідачем та третьою особою було визначено Палац спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.

Проведеною прокуратурою перевіркою встановлено, що в порушення вимог законодавства ( ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" та статті 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", п.3,5,6 Положення про порядок передачі державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.1996 № 678 (678-96-п) ) передача Палацу у комунальну власність була здійснена Чернігівською обласною радою без рішення Кабінету Міністрів України про передачу майна із загальнодержавної власності до комунальної власності адміністративно-територіальної одиниці. Крім того, відповідні акти-приймання передачі майна з державної у комунальну власність не складались, документи, на підставі яких здійснювалась така передача, відсутні, що підтверджується листами РВ ФДМУ по Чернігівській області від 07.12.2009 та Фонду державного майна України від 16.12.2009 та 28.12.2009.

Таким чином, на думку прокурора, зазначені обставини є підставою для витребування з володіння Чернігівської обласної ради зазначеного Плацу та передачі його до державної власності в особі Кабінету Міністрів України.

Колегія суду, дослідивши зазначені доводи та матеріали справи, встановила наступне.

Постановою Ради Міністрів Української РСР від 24 серпня 1963 року за № 970 "Про впорядкування справи обліку та охорони пам’ятників архітектури на території Української РСР" (970-63-п) (далі по тексту – постанова) Палац О. Рум’янцева - Задунайського, що розташований у с. Вишеньки Коропського району Чернігівської області, перебуває на державному обліку під № 856 як пам’ятка архітектури національного значення.

Пунктом 2 зазначеної Постанови (970-63-п) , Виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих були зобов’язані забезпечити належну охорону і збереження відповідних пам’ятників архітектури.

На виконання зазначеної Постанови (970-63-п) , відділом у справах будівництва та архітектури Чернігівського облвиконкому (Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації) було визначено охоронну зону Палацу, затверджену розпорядженням Виконкому Чернігівської обласної Ради народних депутатів від 20.06.1973 № 229-р.

Відповідно до вимог Закону України "Про правонаступництво України" (1543-12) - Закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.

З метою подальшого впорядкування обліку, охорони та використання пам’яток архітектури, розпорядженням Чернігівської обласної держаної адміністрації від 22.04.1997 року за № 231 "Про передачу пам’яток архітектури державного значення на баланс управління містобудування та архітектури облдержадміністрації" було затверджено перелік нерухомих пам’яток архітектури, які передаються на баланс Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації статтею, до якого був включений Палац О. Рум’янцева – Задунайського.

Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 02.06.1999 № 128 на підставі вищезазначеного переліку пам'ятників архітектури затверджено Державний реєстр національного культурного надбання (пам’ятки містобудування й архітектури), до якого було включено Палац О. Рум’янцева - Задунайського 1787 року.

Відповідно до ст. Ст. 4, 5 Закону України "Про охорону і використання пам’яток історії та культури" (що діяв до 12.07.2000 року), пам’ятки історії та культури перебувають у власності держави, відчуження пам’яток історії ту культури дозволяється з обов’язковим попереднім повідомленням державних органів охорони пам’яток. Спеціально уповноваженим державним органом щодо охорони пам’яток архітектури і містобудування, відповідно до ст. 7 зазначеного закону та Положення про Державний комітет Української СРСР у справах будівництва, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 13.02.1986 року за № 48 (48-86-п) був зазначений Державний комітет та його органи на місцях.

Прикінцевими положеннями Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про охорону культурної спадщини" (2245-15) (що набрав чинності 12.07.2000 року) передбачено, що об’єкти, включені до списків (переліків) пам’яток історії та культури республіканського чи місцевого значення, відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам’яток історії та культури" (3600-09) , до вирішення питання про їх включення (не включення) до Державного реєстру нерухомих пам’яток України вважаються пам’ятками відповідно національного та місцевого значення. Частиною 2 ст. 14 Закону України "Про охорону культурної спадщини" зазначено, що об’єкт культурної спадщини до вирішення питання про внесення його до Державного реєстру нерухомих пам’яток України підлягає охороні відповідно до вимог цього закону.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону України "Про охорону культурної спадщини" (1805-14) – державне управління у сфері культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України.

Статтею 13 Закону України "Про охорону культурної спадщини", об’єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом внесення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України за категоріями національного та місцевого значення пам’ятки.

Відповідно до ст. 18 вищевказаного закону - об’єкти культурної спадщини, що є пам’ятками (за винятком пам’яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України), можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління чи іншій юридичній або фізичній особі лише за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Згідно з п.25 ст. 5 Закону України "Про охорону культурної спадщини", Положення про Міністерство культури і туризму України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1566 (1566-2006-п) , Положення про державну службу з питань національної культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.03.2006 року № 336 (336-2006-п) повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини виконує Міністерство культури і туризму України, вказані повноваження у складі позивача 3, зокрема виконує Державна служба з питань національної культурної спадщини.

Відповідно до порядку, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 28 квітня 1980 р. N 285"Про порядок передачі підприємств, об’єднань, організацій, установ, будинків та споруд" (285-80-п) - передача майна у комунальну власність передбачала обов'язкове погодження такої передачі з відповідним міністерством, державним комітетом і відомством УРСР, а також Держпланом УРСР і Міністерством фінансів УРСР та органом уповноваженим управляти державним майном. Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 за № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" (311-91-п) пунктом 2 передбачено, що державне майно України, крім майна, що належить до комунальної власності, є загальнодержавною власністю. Зазначеною Постановою затверджено перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). До зазначеного переліку Палац О. Рум’яйцева - Задунайського віднесено не було. Крім того, вимогами зазначеної постанови передбачено передача в комунальну власність об’єктів культури загальнодержавного значенні лише за погодження відповідних відомств, в даному випадку Мінрегіонбуда та Міністерства культури і туризму України.

Статтями 1 та 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України. Зазначеним Законом встановлено заборону на приватизацію об'єктів загальнодержавного значення, зокрема об'єктів архітектури загальнонаціонального значення.

З наведеного вбачається, що Палац є пам’яткою містобудування та архітектури загальнодержавного, національного значення та перебуває у власності держави. Належність Палацу О. Рум'янцева –Задунайського, який розташований за адресою: Чернігівська обл. Коропський район, с. Вишенки, вул. Центральна, 45 до державної власності підтверджується також п.2.2 охоронно-орендного договору від 04.11.1999 року укладеним між Управлінням містобудування та архітектури Чернігівської облдержадміністрації та Київським регіональним відділенням Українського молодіжного аерокосмічного об’єднання "Сузір’я".

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", ст. 5 Закону України "Про управління об’єктами державної власності" функції у сфері управління об’єктами державної власності віднесено до повноважень Уряду.

Згідно п.3 Положення про порядок передачі державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 678 від 26.06.1996 року (678-96-п) , яка діяла на час прийняття розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації від 22.04.1997 № 231 "Про передачу пам'яток архітектури державного значення на баланс управління містобудування та архітектури облдержадміністрації", яким Палац було передано до комунальної власності, передача державного майна із загальнодержавної власності у власність адміністративно-територіальних одиниць мала здійснюватись лише за згодою Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пунктів 5, 6 зазначеного Положення (678-96-п) пропозиція про передачу об'єкта до комунальної власності направляється Міністерству економіки України, а сама передача оформлюється актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими особами. Органи, до сфери управління яких передано майно, у двотижневий термін з дня підписання акта приймання-передачі зобов'язані повідомити про це відповідні державні органи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, передача Палацу О. Рум'янцева - Задунайського у комунальну власність була здійснена Чернігівською обласною радою без відповідної згоди Кабінету Міністрів України .

Статтею 5 Закону України "Про управління об’єктами державної власності ", Кабінет Міністрів України є суб’єктом управління, що визначає об’єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об’єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб’єктам управління, визначеним цим Законом. Здійснюючи управління об’єктами державної власності, Кабінет Міністрів України, зокрема, визначає органи виконавчої влади, які здійснюють функції з управління об’єктами державної власності.

Відповідно до пп. 43 пункту 5 Положення про Міністерство регіонального розвитку та будівництва України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 року за № 750 (750-2007-п) – Мінрегіонбуд відповідно до покладених на нього завдань здійснює функції з управління об’єктами державної власності, майном підприємств, що належать до сфери його управління.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 року за № 2471-Х11"Про право власності на окремі види майна" (2471-12) , набуття права власності на об’єкти, що перебувають у державному обліку як пам’ятки історії та культури, можливо лише з відповідного дозволу Мінкультури, Мінінвестбуду (правонаступник Мінрегіонбуд) і Головархіву України .

З листів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області від 07.12.2009 та Фонду державного майна України від 16.12.2009 та 28.12.2009 вбачається, що відомості, на підставі яких документів здійснювалась передача Палацу О. Рум'янцева –Задунайського відсутні, а Фонд державного майна України згоди на передачу пам’ятника архітектури національного значення "Палац О. Рум'янцева –Задунайського, який розташований за адресою: Чернігівська обл. Коропський район, с. Вишенки, вул. Центральна, 45"з державної до комунальної власності не надавав.

З листа №12/19-2-15/10-63/7 від 30.12.2009 року позивача 2 вбачається, що жодних матеріалів на погодження або наданню дозволів на оренду Палацу О. Рум'янцева –Задунайського на його адресу не надходило.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у позивача 3 та Державної служби з питань національної культурної спадщини також відсутні відповідні відомості щодо погодження про надання відповідного дозволу.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані положення законодавства та матеріали справи, колегія суду приходить до висновку, що Палац є пам’яткою містобудування та архітектури загальнодержавного, національного значення та належить до власності держави. Передбаченого законодавством дозволу на отримання згоди на відчуження з державної власності пам’ятки архітектури національного значення відповідачем отримано не було.

Крім того, належність Палацу О. Рум'янцева –Задунайського, який розташований за адресою: Чернігівська обл. Коропський район, с. Вишенки, вул. Центральна, 45 до державної власності підтверджується також п.2.2 охоронно-орендного договору від 04.11.1999 року укладеним між Управлінням містобудування та архітектури Чернігівської облдержадміністрації та Київським регіональним відділенням Українського молодіжного аерокосмічного об’єднання "Сузір’я".

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Чернігівської обласної ради народних депутатів від 14.07.1992 року об'єкти комунальної власності обласної ради згідно переліку, в тому числі і спірне майно, що знаходилось в користуванні об'єднання "Облшляхбуд", передано в управління Чернігівській обласній державній адміністрації.

Крім того, договором уступки від 01.01.2007р., управління містобудування та архітектури Чернігівської облдержадміністрації уступило управлінню комунального майна Чернігівської обласної ради права орендодавця за договором оренди Палацу, укладеним 29.12.2006 з Українським молодіжним аерокосмічним об'єднанням "Сузір"я". При цьому додатковою угодою № 1 до договору уступки (п.2.2) орендоване майно - Палац було визначено спільною власністю територіальних громад сіл, селиш, міст Чернігівської області.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За таких обставин, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Палац О. Рум'янцева –Задунайського, який розташований за адресою: Чернігівська обл. Коропський район, с. Вишенки, вул. Центральна, 45 є загальнодержавною власністю та підлягає витребуванню з незаконного володіння Чернігівської обласної ради і передачі до державної власності в особі Кабінету Міністрів України.

При вирішення спору, судом першої інстанції також вірно не взято до уваги посилання відповідача на рішення господарського суду Чернігівської області по справі №13/173 від 22.12.2009 року, яким встановлена відсутність права держави на цей об’єкт, оскільки дане посилання не відповідає вимогам ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, а саме: факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, в той час як сторонами по справі №13/173 є Українське молодіжне аерокосмічне об’єднання "Сузір’я"до Управління комунального майна Чернігівської обласної ради та Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання договору нікчемним та повернення коштів.

Колегія суду також погоджується з думкою суду першої інстанції щодо визнання поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності та його відновлення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Генеральній прокуратурі України стало відомо про порушення закону при відчуженні державного майна під час перевірки, проведеної за зверненням третьої особи, яке надійшло до Генеральної прокуратури України 15.12.2009 року.

Відповідно до ч.3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Також, згідно ч. 1 ст. 361 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789-XII, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Отже, виходячи зі змісту зазначених статей, прокуратура, звертаючись з відповідним позовом, діяла в межах наданих їй повноважень і мала право звернутися до суду за захистом законних інтересів держави.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На думку апеляційної інстанції Чернігівською обласною радою не доведено вимоги апеляційної скарги, з вищезазначених підстав, а тому вона не підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з’ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 ГПК України (1798-12) , Київський апеляційний господарський суд,-

1 Рішення господарського суду м. Києва від 18.03.2010 року по справі № 21/32 за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, Міністерства культури і туризму України до Чернігівської обласної ради, третя особа Українське молодіжне аерокосмічне об’єднання "Сузір’я" про визнання права державної власності - залишити без змін, а апеляційну скаргу Чернігівської обласної ради – без задоволення.