Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Київської міської ради про визнання недійсним рішення від 14.06.07 №807/1468 (ra0807023-07) .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2009 р. у справі №45/1 в позові було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора м. Києва та Міністерство охорони навколишнього природного середовища України звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням та апеляційною скаргою, де просили скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 26.03.2009 р. у справі №45/1 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Зокрема, позивач посилався на те, що суб’єкт публічного управління Міністерство охорони навколишнього природного середовища України є виразником державних і суспільних інтересів, тобто має владні повноваження щодо об’єкта управління. Суд дійшов невірного висновку, що рішення Київради, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, не порушують охоронювані інтереси Мінприроди.

Свої вимоги заступник прокурора м. Києва обґрунтовує тим, що при постановлені рішення судом першої інстанції не надано оцінку та не спростовано факт порушення земельного законодавства оскаржуваним рішенням Київради. Також, судом було неправомірно зроблено висновок з приводу додержання процедури проведення державної землевпорядкованої експертизи.

Відповідач та Третя особа заперечували апеляційну скаргу та апеляційне подання, та просили залишити оскаржуване рішення без змін, з огляду на його законність.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України (1798-12) ) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 16.02.2002 р. №316 третя особа звернулась до Київського міського голови з клопотанням про надання дозволу на довгострокову оренду земельних ділянок.

Заступником голови Київської міської адміністрації дано доручення розгляду вказаного питання від 20.12.2002 №32021.

Державне управління екології та природних ресурсів у м. Києві надало позитивний висновок від 02.12.2003 №2134, згідно якого останній не заперечував проти відведення земельної ділянки третій особі за умови виконання певних дій.

У відповідності до листа Дніпровського басейнового управління водних ресурсів від 12.01.2007 р. №ІД/8-33 зазначений проект відведення земельних ділянок також погоджено, за умови виконання Благодійним фондом "Лелека дітям" певних заходів, а саме за умови розроблення проекту водоохоронної зони з визначенням та винесенням в натуру прибережної захисної смуги.

Відповідно до ст. 93, 123, 124 Земельного кодексу України та розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, Київська міська рада прийняла рішення від 14.06.2007 р. №807/1468 (ra0807023-07) "Про передачу благодійній організації "Благодійний фонд "Лелека дітям" земельних ділянок для організації, експлуатації та обслуговування рекреаційного та спортивно-туристичного центру на острові Жуков у Голосіївському районі м. Києва".

Даним рішенням Київрада передала благодійній організації Благодійний фонд "Лелека дітям", в короткострокову оренду на 5 років земельні ділянки загальною площею 22,43 га для організації, експлуатації обслуговування рекреаційного та спортивно-туристичного центру на острові Жуків у Голосіївському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Механізм оформлення прав на землю юридичними особами визначено ст. 82, 92, 116, 123 та 124 Земельного кодексу України та ЗУ "Про оренду землі" (161-14) (в редакції від 19.12.2006 р.).

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до Закону питань земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначається ст. 123 Земельного кодексу України.

Частиною 2 ст. 123 (яка діяла на момент звернення третьої особи до Київського міського голови), юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.

Як було встановлено судом першої інстанції, нормами,, що діяли на час звернення третьої особи з клопотанням про надання в довгострокову оренду земельної ділянки не встановлено форми згоди на складання проекту відведення земельної ділянки.

В матеріалах справи знаходиться доручення заступника голови Київської міської державної адміністрації, від 20.12.2002 р. №32021, яке можна вважати згодою на складання проекту відведення земельної ділянки в розумінні п. 2.2. рішення Київської міської ради "про затвердження Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві" від 14.03.2002 р. №313/1747 (ra0313023-02) .

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України для оформлення права користування земельною ділянкою є обов’язковою стадією: розроблення та погодження проекту відведення земельної ділянки із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини.

Проект відведення земельної ділянки благодійної організації Благодійний фонд "Лелека дітям" на острові Жуков у Голосіївському районі м. Києва був розроблений і погоджений з усіма відповідними службами, що підтверджується матеріалами кадастрової справи.

При цьому, необхідно зазначити, що відповідач не визнає висновок державної землевпорядної експертизи затвердженим, а затверджує його. В спірному рішенні не згадується про визнання висновку державної землевпорядної експертизи позитивним. Пунктом 1.5.Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської від 14.03.2002 №313/1747 (ra0313023-02) за наявності негативних висновків Головного управління містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації відповідного органу охорони культурної спадщини, Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві, міської санітарно-епідеміологічної станції щодо надання земельних ділянок в постійне користування, передачі їх в оренду та у власність, оформлення права користування землею остаточне рішення приймається на пленарному засіданні Київської міської ради.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) та Законами України.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання акта недійсним лише у тому разі, коди відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта.

Якщо акт відповідає вимогам чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склались, окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про те, що встановлені обставини справи та зібрані у ній докази свідчать про відсутність порушення Київською міською радою відповідних норм чинного законодавства при прийнятті рішення від 14.06.07 №807/1468 (ra0807023-07) "Про передачу благодійній організації "Благодійний фонд "Лелека дітям" земельних ділянок для організації, експлуатації та обслуговування рекреаційного та спортивно-туристичного центру на острові Жуков у Голосіївському районі м. Києва"

З огляду на вказане, правові підстави для визнання вказаного рішення недійсним відсутні.

За таких обставин позовні вимоги заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі позивача Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про визнання недійсним рішення від 14.06.07 №807/1468 (ra0807023-07) "Про передачу благодійній організації "Благодійний фонд "Лелека дітям" земельних ділянок для організації, експлуатації та обслуговування рекреаційного та спортивно-туристичного центру на острові Жуков у Голосіївському районі м. Києва" не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 26.03.2009 року у справі № 45/1 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

У зв`язку з цим підстав для скасування прийнятого рішення Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційне подання заступника прокурора міста Києва підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

Рішення Господарського суду м. Києва від 26.03.2009 року у справі № 45/1 залишити без змін, а апеляційне подання Заступника прокурора м. Києва та апеляційну скаргу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України - без задоволення.