На розгляд господарського суду Чернігівської області передано вимоги Комунального підприємства "Чернігівбудінвест" (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-Ізраїльського підприємства "Л.І.П.Д.Інвестиції" (далі-відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутичрембуд" (далі-відповідач 2) про визнання недійсним договору №01/11 – 08, укладеного між сторонами 19.03.2008.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невідповідність змісту договору нормам чинного законодавства. Зокрема, позивач наполягає на тому, що всупереч статті 318 Господарського кодексу України (далі- ГК України (436-15) ) в договорі не був чітко визначений його предмет, неможливим є визначення замовника та підрядника договору та на кого саме покладаються обов'язки щодо прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію та оплати виконаних будівельних робіт. Невизначеною є також орієнтовна площа житлового будинку, а власне об'єкту будівництва, що не дозволяє стверджувати виконання вимог пункту 15 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668 (668-2005-п) (далі - Загальні умови). Також позивач посилається на те, що не передбачено сторонами порядок проектного забезпечення будівництва в частині визначення складу проектно - кошторисної документації, що суперечить вимогам частини другої статті 877 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України (435-15) ). Всупереч вимогам частини п’ятої статті 318 ГК України спірний договір не містить жодної умови, яка б передбачала фінансові гарантії, що надаються сторонами. Відсутній в договорі і порядок забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду. Позивач зазначає, що сторонами в договорі не встановлено жодних положень щодо характеристики договірної ціни, а в порушення вимог Загальних умов, сторонами не був укладений календарний графік виконання робіт, який згідно чинного законодавства є невід'ємною частиною договору підряду, а також не були погоджені умови страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва та невизначено порядок здійснення замовником контролю за якістю ресурсів.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 16.02.2009 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано відсутністю підстав для визнання договору недійсним. Зокрема, суд послався на те, що зазначені позивачем підстави (відсутність у господарському договорі деяких істотних умов, визнання такими за законом, або нечітке їх зазначення), не може свідчити про суперечність змісту правочину вимогам закону, отже не може бути підставою для визнання договору недійсним. Зазначена обставина може свідчити лише про те, що внаслідок недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов господарського договору, він вважається неукладеним. Проте, здійснивши аналіз спірного договору, суд дійшов висновку, що сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, визначених чинним законодавством для договорів підряду на капітальне будівництво. При цьому, судом зазначено, що договір було укладено на основі вільного волевиявлення та погодження сторін та спрямовано на реальне настання правових наслідків. Посилання позивача на відсутність у договорі умов щодо фінансових гарантій безпідставне, оскільки одним із видів фінансових гарантій може вважатися страхування ризиків, що передбачено підпунктами 2.2 та 2.2.7 пункту 2 договору та розділом 20 договору. Крім того, місцевим господарським судом зазначено, що сторони не позбавлені можливості внести зміни до договору з метою конкретизувати його умови.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 16.02.2009 в повному обсязі та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі, витрати позивача, понесені у зв’язку з поданням апеляційної скарги, солідарно покласти на відповідачів.

В обгрунтування своїх вимог, позивач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, позивач наполягає на помилковість висновку суду щодо досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов, визначених законодавством для договорів підряду на капітальне будівництво. При цьому, позивач зазначає, що вказуючи на те, що сторонами може бути укладено додаткову угоду до договору, спрямовану на конкретизацію умов останнього, місцевий господарський суд фактично вказав, що позивач не має право вирішити спірні правовідносини за власною участю у порядку господарського судочинства до встановлення неможливості вирішення спору у позасудовому порядку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2009 (колегією у складі: Смірнова Л.Г. – головуюча, Алданова С.О., Коротун О.М.) апеляційну скаргу було прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 26.03.2009.

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду за №01-23/1/3 від 25.03.2009 "Про зміну складу колегії суддів" у зв’язку з виробничою необхідністю (перебуванням судді Коротун О.М. у щорічній відпустці) відповідно до статті 28 Закону України "Про судоустрій" та статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України (1798-12) ) розгляд даної апеляційної скарги у справі №18/222/34 було доручено колегії суддів у складі: головуючий суддя – Смірнова Л.Г., судді –Алданова С.О., Гарник Л.Л.

В порядку приписів статті 77 ГПК України, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2009 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 23.04.2009.

У судове засідання 23.04.2009 з’явилися представники позивача та відповідача 1.

Представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Чернігівської області від 16.02.2009 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача 1 проти апеляційної скарги заперечив у повному обсязі посилаючись на безпідставність тверджень позивача, викладених в апеляційній скарзі. У наданих суду письмових поясненнях відповідач 1 зазначив про відсутність доказів порушення прав та інтересів позивача, оскільки договір був укладений на основі вільного волевиявлення сторін і був спрямований на реальне настання правових наслідків, які він передбачає. Оспорюваний договір було схвалено сторонами та фактично виконано, що підтверджується матеріалами справи, тому вимога позивача про визнання договору недійсним з моменту укладення є незрозумілою. Крім того, між сторонами було укладено ряд договорів на проведення позивачем робіт, пов’язаних з будівництвом об’єкту, що є предметом спірного договору. Зазначені договори передували оспорюваному договору та доповнюють зміст саме оспорюваного договору, що свідчить про те, що учасники договірних відносин розуміли значення умов оспорюваного договору. Відповідач 1 наполягає на тому, що підстави, зазначені позивачем в обгрунтування позовних вимог, не можуть свідчити про невідповідність змісту договору вимогам закону, а отже не можуть бути підставою для визнання правочину недійсним. Крім того, відповідач 1 зазначає, що у спірних правовідносинах він здійснював інвестиції, а відповідно до приписів статті 18 Закону України "Про інвестиційну діяльність" держава гарантує стабільність здійснення інвестицій.

Відповідач 2 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте повноважного представника у судове засідання не направив, письмово та нормативно обґрунтовані пояснення щодо обставин, викладених в апеляційній скарзі, суду не надав.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін у засіданні апеляційної інстанції не визнана обов’язковою, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення господарського суду Чернігівської області за наявними у справі матеріалами без представника відповідача 2.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Київський апеляційний господарський суд, -

19.03.2008 позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 2 було підписано та скріплено печатками договір №01/11 - 08 (далі - договір), предметом якого є будівництво прибудованих магазинів непродовольчих товарів до житлового будинку по проспекту Перемоги, 20 в м. Чернігові з інженерними спорудами і мережами та благоустроєм земельної ділянки (далі - об'єкт), відповідно до проектно - кошторисної документації. Загальна площа будинку орієнтовно складає 850кв.м з підвальними приміщеннями (пункт 1.1 статті 1 договору).

Посилаючись на те, що укладаючи договір сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору підряду, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання договору недійсним з моменту його укладення посилаючись на приписи статті 207 ГК України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, визначених чинним законодавством для договорів підряду на капітальне будівництво. При цьому, судом зазначено, що договір було укладено на основі вільного волевиявлення та погодження сторін та спрямовано на реальне настання правових наслідків. Посилання позивача на відсутність у договорі умов щодо фінансових гарантій безпідставне, оскільки одним із видів фінансових гарантій може вважатися страхування ризиків, що передбачено підпунктами 2.2 та 2.2.7 пункту 2 договору та розділом 20 договору. Крім того, місцевим господарським судом зазначено, що сторони не позбавлені можливості внести зміни до договору з метою конкретизувати його умови.

Проте, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з вищезазначеним висновком виходячи з наступного.

Згідно частин четвертої та сьомої статті 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь - які умови договору, що не суперечать законодавству.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до приписів статті 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 6 ЦК України передбачено право на укладення сторонами договору, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених Законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь - якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до частин першої та другої статті 317 ГК України, будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.

Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України (435-15) про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

За змістом частин першої та другої статті 318 ГК України, за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.

Частиною п’ятою статті 318 ГК України встановлено, що договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об'єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва виконання робіт; права і обов'язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об'єкта (робіт); порядок матеріально - технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об'єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки: страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.

Договори підряду (субпідряду) на капітальне будівництво укладаються і виконуються на загальних умовах укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до закону (частина перша статті 323 ГК України).

Так, згідно пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" (668-2005-п) (далі – Загальні умови) за договором підряду підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором підряду строк закінчені роботи (об'єкт будівництва), а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію (у разі, коли цей обов'язок повністю або частково не покладено на підрядника), прийняти від підрядника закінчені роботи (об'єкт будівництва) та оплатити їх.

Відповідно до умов договору позивач взяв на себе зобов'язання по наданню послуг щодо підготовки та отримання визначених законодавством документів дозвільного характеру, необхідних для будівництва нерухомого майна, виконання робіт по організації розробки проектно - кошторисної документації, надання відповідачу 2 у встановленому порядку будівельного майданчику і всієї необхідної супроводжувальної документації, здійснення технічного нагляду за будівництвом з оформленням відповідної виконавчої документації, введенням сумісно з іншими сторонами договору об'єкта в експлуатацію та наданню відповідачу 1 або іншим особам за його поданням по закінченню будівництва необхідних для подальшого оформлення права власності документів (пункт 2.1 статті 2 договору).

Відповідач 2, в свою чергу, прийняв на себе всі обов'язки та права генеральної підрядної організації, зобов’язавшись своїми силами та залученими силами субпідрядних організацій виконати всі роботи у обсягах, передбачених календарним планом, здати роботи відповідачу 1 у відповідності з проектною документацією, надавати позивачу та відповідачу 1 дані про хід будівництва і створювати відповідні можливості для здійснення контролю, забезпечити страхування будівництва і ризиків та передати об'єкт за актом робочої комісії відповідачу 1 (пункту 2.3 статті 2 договору).

Відповідно до пункту 2.2 статті 2 договору відповідач 1 зобов’язувався сплатити іншим сторонам договору вартість їх послуг, виконаних робіт та інших витрат, передбачених договором, прийняти по закінченню будівництва об'єкт від відповідача 2 за актом і забезпечити його експлуатацію, включаючи комунальні витрати, в період до здачі в експлуатацію, а також забезпечити фінансове та юридичне супроводження дій, що витікають з його зобов'язань за договором.

Вартість будівництва об'єкту з необхідними супутніми роботами та тимчасовими спорудами в межах земельної ділянки будівельного майданчика, згідно кошторису приблизно становить 2530 тис. грн. Ціна Договору за даним договором визначена відповідно до обсягів робіт, технічних вимог та планувальних рішень наведених у Технічних специфікаціях (додаток № 1) та робочих кресленнях, наданих позивачем станом на 11.03.2008. Уточнення ціни договору оформляється шляхом укладення додаткових угод або протоколів погодження договірної ціни (пункти 3.1, 3.3 статті 3 договору).

Згідно пункту 4.1 статті 4 договору початком будівництва є II квартал 2008 року, закінчення та здача об’єкта в експлуатацію запланована на кінець IV кварталу 2008 року.

Даний договір вступає у силу з моменту підписання його всіма сторонами і діє до повного виконання зобов’язань (пункт 21.2 статті 21 договору).

Порядок фінансування робіт та розрахунків визначено статтею 5 договору, порядок матеріально-технічного забезпечення - статтею 9, порядок проектного забезпечення - статтями 6 та 7 договору; режим контролю якості робіт і матеріалів - статтею 11 договору, порядок прийняття об’єкту - статтею 14 договору, умови про дефекти та гарантійні строки - статтею 15 договору, умова щодо страхування ризиків - статтею 2 договору, відповідальність сторін та урегулювання спорів – статтею 16 договору, підстави та умови зміни і розірвання договору – статтею 19 договору.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що укладаючи оспорюваний договір, сторонами не було визначено такої істотної умови договору як склад і зміст проектно-кошторисної документації, порядок забезпечення виконання зобов’язань за договором підряду, календарний графік виконання робіт та фінансові гарантії, які передбачені вимогами відповідно частини другої статті 877 ЦК України, пункту 5 Загальних умов, пункту 17 Загальних умов та частини п’ятої статті 318 ГК України. Висновок місцевого господарського суду про те, що одним із видів фінансової гарантії може вважатися страхування ризиків є помилковим, оскільки статтею 318 ГК України страхування ризиків та фінансові гарантії визначено як дві окремі істотні умови договору підряду. Пунктом 5 Загальних умов також передбачено наявність у договорі підряду порядку забезпечення виконання зобов’язань за договором підряду (в тому числі шляхом надання фінансової гарантії) та умов страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об’єкта будівництва.

Відповідно до частини 8 статті 181 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (435-15) .

Таким чином, оскільки у договорі №01/11 – 08, укладеному сторонами 19.03.2008, не визначено таких істотних умов, як склад і зміст проектно-кошторисної документації, порядок забезпечення виконання зобов’язань за договором підряду, календарний графік виконання робіт та фінансові гарантії, які передбачені вимогами відповідно частини другої статті 877 ЦК України, пункту 5 Загальних умов, пункту 17 Загальних умов та частини п’ятої статті 318 ГК України, Київський апеляційний господарський суд вважає невірним висновок місцевого господарського суду, що сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов господарського договору, визначених законодавством для договорів підряду на капітальне будівництво. Відповідно, вказаний оспорюваний договір не є укладеним.

Відповідно до приписів статей 203, 215 ЦК України правочин може бути визнаним недійсним у разі невідповідності змісту правочину закону, відсутності у будь-якої сторони правочину належного обсягу цивільної дієздатності, невідповідності волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі, якщо правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статей 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами вказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не доведено у встановленому законом порядку, що договір не відповідає вимогам статті 203 ЦК України та в силу статті 215 ЦК України, статті 207 ГК України має бути визнаний недійсним, оскільки відсутність у господарському договорі деяких істотних умов, визнаних такими за законом або нечітке їх зазначення, не може свідчити про суперечність змісту правочину вимогам закону, отже не є підставою для визнання такого господарського договору недійсним.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд вважає, що місцевим судом вірно відмовлено у задоволенні позовних вимог, оскільки недійсним з підстав, встановлених законом, може бути визнаний лише укладений договір, а підстави для задоволення позовних вимог про визнання договору недійсним відсутні. Оспорюваний договір №01/11-08 від 19.03.2008 є неукладеним, отже визнанню недійсним не підлягає.