Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Філіпової Т.Л.

суддів: Горшкової Н.Ф.

Майора Г.І.

при секретарі Щепанській Т.П.,

за участю представників сторін:

від позивача: Приведьон В.М., довіреність №61 від 16.01.2009р.,

від відповідача: не з'явився,

від прокуратури: Сич Ю.М., прокурор відділу представництва інтересів держави та громадян в судах прокуратури Житомирської області, посвідчення №52,

розглянувши апеляційну скаргу Новогуйвинської селищної ради, смт. Новогуйвинське Житомирського району

на ухвалу господарського суду Житомирської області

від "11" березня 2009 р. про відмову у прийнятті позовної заяви за № 16/99 (суддя Гансецький В.П.)

за позовом Прокурора Житомирського району в інтересах держави в особі Новогуйвинської селищної ради, смт. Новогуйвинське Житомирського району

до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомира, м.Житомир

про визнання частково недійсним акту прийому-передачі №84 від 18.05.2007р.,

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 11.03.2009р. відмовлено у прийнятті позовної заяви за №16/99 за позовом Прокурора Житомирського району в інтересах держави в особі Новогуйвинської селищної ради, смт. Новогуйвинське Житомирського району до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомира, м. Житомир про визнання частково недійсним акту прийому-передачі №84 від 18.05.2007р.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Новогуйвинська селищна рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу, з підстав наведених в апеляційній скарзі та передати справу на розгляд до господарського суду Житомирської області.

В апеляційній скарзі позивач посилається на неповне з'ясування обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного судового акту.

Зазначає, що враховуючи інформаційний лист Вищого господарського суду України від 18.03.2008р. №01-8/164 (v_164600-08) , відповідно до якого якщо судом з'ясовано, що правочин оформлено шляхом підписання сторонами актів приймання-передачі продукції, спір про визнання такого правочину недійсним підлягає вирішенню господарським судом на загальних підставах, причому предметом відповідного спору виступає саме правочин, а не зазначені акти, місцевий господарський суд повинен був розглянути заявлений позов по суті спору.

В засідання суду не з'явився представник відповідача, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлені належним чином. Крім того, відповідач своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу також не скористався.

Як встановлено ч.2 ст. 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

За наведених обставин та враховуючи приписи ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, нез'явлення в судове засідання представника відповідача, повідомленого належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду справи не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними матеріалами справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, вважає ухвалу господарського суду Житомирської області незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати з підстав, наведених в апеляційній скарзі. Зазначив, що згідно з інформаційним листом Вищого господарського суду України від 18.03.2008р. №01-8/164 (v_164600-08) ст. 12 ГПК не відносить до підвідомчості господарських судів справи у спорах про визнання недійсним актів приймання-передачі як таких. Водночас, якщо судом з'ясовано, що правочин оформлено шляхом підписання сторонам актів приймання-передачі продукції, спір про визнання такого правочину недійним підлягає вирішенню господарським судом на загальних підставах, причому предмет відповідного спору виступає саме правочин, а не зазначені акти. В даному випадку оскаржується правочин оформлений шляхом підписання - протоколом погодження передачі комунальних споруд та інженерних мереж військового містечка №84 смт. Озерне у комунальну власність Новогуйвинської селищної ради від 10.07.2007р., та актом прийому-передачі комунальних споруд, інженерних мереж, елементів благоустрою, комунальних споруд військового містечка №84 смт. Озерне у комунальну власність Новогуйвинської селищної ради від 18.05.2007р.

Прокуратура Житомирського району у відзиві на апеляційну скаргу та прокурор в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу, вважають ухвалу місцевого господарського суду незаконною та необґрунтованою, а також такою, що прийнята з порушенням норм процесуального законодавства. Прокурор вказав, що оскаржується саме правочин, оформлений актом прийому-передачі комунальних споруд, інженерних мереж, елементів благоустрою, комунальних споруд військового містечка №84 смт. Озерне у комунальну власність Новогуйвинської селищної ради від 18.05.2007р.

Заслухавши прокурора та представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши в повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У березні 2009 року прокурор Житомирського району в інтересах держави в особі Новогуйвинської селищної ради звернувся до господарського суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомира про визнання частково недійсним акту прийому-передачі №84 від 18.05.2007р.

В обґрунтування позову, прокурор вказав, що в ході перевірки, здійсненою прокуратурою Житомирського району щодо додержання вимог законодавства в сфері газопостачання на території Новогуйвинської селищної ради Житомирського району, було встановлено, що у відповідності до акту прийому - передачі комунальних споруд, інженерних мереж та елементів благоустрою військового містечка №84 смт.Озерне затвердженого 18.05.2007р., в комунальну власність територіальної громади Новогуйвинської селищної ради було також передано ГРП-1 будівля № 357, ГРП-1 будівля № 358, ГРП-1 будівля № 359, газові мережі низького та середнього тиску.

Згідно із п.3 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002р. №1282 (1282-2002-п) , у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність можуть передавати військові містечка (майнові комплекси), інше нерухоме і рухоме військове майно (крім усіх видів озброєння, бойової техніки та боєприпасів), яке вивільняється в процесі реформування Збройних Сил і не планується до використання за призначенням, житлові будинки (разом з вбудованими прибудованими нежитловими приміщеннями), гуртожитки (в тому числі не завершені будівництвом), майно закладів освіти, культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров'я (крім майна санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячих оздоровчих таборів, у тому числі об'єкти, не завершені будівництвом, колишні аеропорти військової авіації, які не мають можливості самостійно забезпечувати свою сертифікаційну придатність, а також інше військове майно, якщо воно не менше ніж два рази пропонувалося до продажу конкурентними способами приватизації, але не було реалізовано.

Відповідно до протоколу - погодження передачі комунальних споруд та інженерних мереж військового містечка №84 смт.Озерне в комунальну власність Новогуйвинської селищної ради, затвердженого 10.07.2007р., акт прийому - передачі житлового фонду, комунальних споруд інженерних мереж військового містечка №84 смт. Озерне буде підписаний Новогуйвинською селищною радою після отримання від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир проектної та технічної документації на об'єкти, які підлягають прийому - передачі та вирішення питання передачі технічних засобів, необхідних для подальшої експлуатації об'єктів, що передаються.

Зазначив, що даний протокол - погодження станом на час звернення з позовом до суду Квартирно-експлуатаційним відділом м.Житомир не виконаний в частині надання проектної та технічної документації на об'єкти її вирішення питання передачі технічних засобів, необхідних для подальшої експлуатації ГРП-1 будівля №357, ГРП-1 будівля №358, ГРП-1 будівля №359, газові мережі низького та середнього тиску.

Крім того, вказує, що згідно із ст. 13 Закону України "Про трубопровідний транспорт діяльність, пов'язана з проектуванням, будівництвом, ремонтом та експлуатацією об'єм трубопровідного транспорту, здійснюється на підставі спеціального дозволу (ліцензії) і підлягає обов'язковій сертифікації. Ліцензії видаються уповноваженими на те центральними органами державної виконавчої влади у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Правилами безпеки систем газопостачання України, затвердженими наказом Держнаглядохоронпраці від 01.10.1997р. №254 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15.05.1998р. за №318/2758 (z0318-98) передбачено, що роботи пов'язані з проектуванням, будівництвом та експлуатацією систем газопостачання здійснюють спеціалізовані організації.

Таким чином експлуатацію газопроводу можуть здійснювати спеціалізовані організації, які в установленому законом порядку отримали відповідні дозволи, сертифікати та ліцензії.

Враховуючи вищевикладене, власник газопроводу, якщо він самостійно з додержанням вимог законодавства не може здійснювати експлуатацію газопроводу, зобов'язаний передати газопровід спеціалізованій організації у власність, користування, оренду тощо.

В порушення даних вимог відповідач передав об'єкти газопроводу Новогуйвинській селищній раді, яка не є спеціалізованою організацією і не має відповідного дозволу, сертифікату та ліцензії.

У зв'язку з чим, прокурор Житомирського району звернувся до суду на захист інтересів держави та громадян в особі Новогуйвинської селищної ради, оскільки порушуються законодавство в сфері газопостачання, що може призвести до порушень економічних та інших державних інтересів, а також до небезпеки життю та здоров'ю людей.

Відмовляючи у прийнятті вказаної позовної заяви, господарський суд першої інстанції виходив із того, що даний спір непідвідомчий господарському суду.

Судова колегія апеляційного господарського суду, переглядаючи справу, зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом встановлені ст. 16 названого Кодексу. Цією нормою також передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор в інтересах позивача звернувся з позовом про визнання недійсним акту прийому-передачі комунальних споруд, інженерних мереж та елементів благоустрою військового містечка №84 смт.Озерне від 18.05.2007р., за яким до комунальної власності територіальної громади Новогуйвинської селищної ради передавались також ГРП-1 будівля №357, ГРП-1 будівля №358, ГРП-1 будівля №359, газові мережі низького та середнього тиску.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України як спосіб захисту прав суб'єктів господарювання передбачено визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єктів господарювання або споживачів.

Отже, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акта.

Колегія суддів зазначає, що оскаржуваний акт прийому-передачі за своїми ознаками до таких актів не відноситься, оскільки засвідчує факт передачі однією стороною та прийняття іншою стороною відповідних будівель та газових мереж низького, середнього тиску і може бути використаний як доказ у разі звернення будь-якої із сторін з позовом до суду та підлягатиме оцінці судом у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, зокрема, про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

Враховуючи, що оскаржуваний акт прийому-передачі не має характеру акта в розумінні ст. 12 названого Кодексу, зазначений спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 19.08.2008р. №48/400.

Стосовно доводів позивача в апеляційній скарзі щодо того, що акт прийому-передачі комунальних споруд, інженерних мереж та елементів благоустрою військового містечка №84 смт.Озерне від 18.05.2007р. носить характер правочину, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Враховуючи нормативне визначення правочину не можна погодитись з твердженнями позивача, що акт прийому-передачі комунальних споруд, інженерних мереж та елементів благоустрою військового містечка №84 смт.Озерне від 18.05.2007р. є правочином.

Акт прийому-передачі є документом, що засвідчує факт передачі майна, тобто, факт виконання або правочину, або акту державного чи іншого органу. Акт прийому-передачі сам по собі цивільні права не порушує, а може бути лише за відповідних умов доказом такого порушення. Хоча юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ч.2 ст. 124 Конституції України), в суді не може бути пред'явлена вимога про визнання недійсним акта, що має значення лише доказу і документа бухгалтерського обліку, оскільки в суді захищаються права, що порушені або оспорюються, а не фіксуються докази, і не встановлюється їх доказове значення поза спором про право, що таким доказами підтверджує чи спростовується.

Доводи Новогуйвинської селищної ради спростовуються вищевказаним, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що ухвала господарського суду Житомирської області від 11.03.2009р. є законною та обґрунтованою, відповідає чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги позивача відсутні.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

1. Ухвалу господарського суду Житомирської області від 11 березня 2009 року у справі №16/99 залишити без змін, а апеляційну скаргу Новогуйвинської селищної ради, смт. Новогуйвинське Житомирського району - без задоволення.

2. Справу №16/99 повернути до господарського суду Житомирської області.