Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Мурської Х.В.

суддів Давид Л.Л.

Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання Куцик-Трускавецькій О.Б.

розглянув матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм",м. Рогатин Івано-Франківської області за вих. № 259/03-09 від 04.03.2009 року

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.02.2009 року

у справі № 14/9 (суддя Булка В.І.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокосм", м. Дніпропетровськ;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм", м. Рогатин Івано-Франківської області;

про стягнення заборгованості в сумі 287 158 грн. 48 коп. з них : 216 339,00 грн. сума неоплаченого товару; 50 354,91 грн. пеня за порушення строків оплати; 14 170,20 грн. інфляційні; 6 294,37 грн. 3% річні,

за участю представників

від позивача – Горожанкін Р.С. - представник;

від відповідача –не з’явились.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2009 року в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Якімець Г.Г. введено суддю Давид Л.Л.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 19.02.2009 року у справі № 14/9 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокосм" задоволено (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а.с. 28, 29). З рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм" на користь позивача стягнуто 216 339,00 грн. основного боргу, 50 354,91 грн. –пені, 14 170, 20 грн. інфляційних нарахувань, 6 294, 37 грн. 3% річних, позивачу відшкодовано понесені судові витрати.

Рішення суду мотивоване обгрунтованістю та підставністю вимог позивача, їх відповідністю вимогам законодавства, зокрема тим, що відповідачем не подано суду доказів, які б підтверджували виконання останнім взятих на себе договірних зобов’язань. Так, місцевим господарським судом визнано встановленим факт передачі позивачем відповідачу товару на загальну суму 722 880, 50 коп., з яких неоплаченими залишились кошти в розмірі 216 339 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм", не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, звернулась до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Позивач –ТОВ "Агрокосм" у відзиві на апеляційну та його представник в судовому засіданні заперечили проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просять рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін, так як останнє винесено на підставі повного та всебічного дослідження усіх фактичних обставин справи та вірного застосування норм законодавства.

Скаржник участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, наявні в матеріалах справи, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника скаржника.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення Господарського суду Івано-Франківської області у даній справі –залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 4- 7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Зі змісту ст. 11 ЦК України випливає, що цивільні права і обов’язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, 01.08.2008р. між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу № 408, згідно з умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу товар, а останній - прийняти даний товар та оплатити його на умовах, передбачених даним договором.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 312 500 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими та податковими накладними (а.с. 14-19).

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.4.1 договору, Покупець (відповідач) зобов'язаний провести оплату за отриманий товар згідно з виставленим рахунком Продавця (позивача) протягом трьох днів з дати поставки товару.

В порушення умов договору відповідач в період з 02.09.2008р. по 09.12.2008р. здійснив часткову оплату отриманого товару на загальну суму 821 473, 50грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за відпущений товар склала суму в розмірі 216 339 грн.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 193 ГК України, яка кореспондує зі статтею 526 ЦК України, передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Порушення боржником, взятих на себе зобов’язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності (ст. 611 ЦК України).

У відповідності до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання ( ч. 3 ст. 549).

Згідно з ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Так, відповідно до п.6.3 договору, за прострочення оплати товару Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми несплачених коштів.

Позивачем нараховано відповідачу 50 354, 91 грн. пені за період з 08.08.2008р. по 14.01.2009р. з врахуванням сум та дат часткової оплати вартості отриманого товару.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно, позивачем за період прострочення нараховано відповідачу 3 % річних на загальну суму 6 294, 37 грн. та інфляційних втрат на загальну суму 14 170, 20 грн.

На переконання суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що відповідачем порушено умови договору в частині розрахунків за поставлений товар, що є його обов’язком відповідно до вимог законодавства України та умов укладеного між сторонами договору, а тому підставно задоволив позовні вимоги ТОВ "Агрокосм"в повному обсязі.

Враховуючи те, що відповідачем ні місцевому господарському суду, ні суду апеляційної інстанції не подано жодних доказів, які б свідчили про належне виконання з його боку взятих на себе зобов’язань, натомість позивачем в підтвердження заявлених вимог, згідно положень ст.ст. 33, 34 ГПК України доведено належними і допустимими доказами факт відпуску товару відповідачу, то колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Івано-Франківської області законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд,

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.02.2009 року у справі № 14/9 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути місцевому господарському суду.