КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.04.2009 № 31/382
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
за участю секретаря
судового засідання
за участю представників сторін
від позивача: Гарасим"як В.Є., представник, довіреність № 22/470-Д від 24.03.2009;
Кириленко О.П., представник, довіреність № 22/469-Д
від 24.03.2009;
від відповідача 1: Кравченко В.В., представник, довіреність № 4/3від 15.01.2009;
від відповідача 2: Медведь А.В., представник, довіреність № 220/1111/д
від 24.12.2008;
розглянувши апеляційну скаргу Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2009
у справі № 31/382 (суддя
за позовом Служби безпеки України;
до 1. Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерстваоборони України;
2. Міністерства оборони України;
про розірвання мирової угоди
постанова прийнята 22.04.2009, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України засідання суду відкладалось слуханням з 25.03.2009 до 15.04.2009 та оголошувалась перерва з 15.04.2009 до 22.04.2009.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2009 у справі № 31/382 позов Служби Безпеки України до Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України та Міністерства оборони України про розірвання мирової угоди задоволено.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2009 Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України (далі – ЦСБУ Міністерства оборони України) подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник посилався на те, що суд не звернув увагу, що Міністерство оборони України не було стороною по справі № 23/414, під час виконавчого провадження якої було укладено мирову угоду; судом прийнято рішення за відсутності представника відповідача 2, чим було позбавлено останнього викласти свою позицію по даному питанню; судом застосовані норми законодавства, що стосуються розірвання договірних зобов’язань, а не мирової угоди, укладеної під час виконавчого провадження; спір не підвідомчий господарським судам, а тому провадження у справі підлягає припиненню.
Міністерство оборони України у поясненнях та представник в засіданні суду, доводи апеляційної скарги ЦСБУ Міністерства оборони України підтримав, просив її задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2009 – скасувати.
Служба Безпеки України у відзиві на апеляційну скаргу ЦСБУ Міністерства оборони України та представник в засіданні суду проти її доводів заперечував та просив рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2009 залишити без змін, а апеляційну скаргу ЦСБУ Міністерства оборони України – без задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2005 у справі № 23/414 позов Служби Безпеки України до ЦСБУ Міністерства оборони України про стягнення 16 466 067,40 грн. задоволено. Суд стягнув з ЦСБУ Міністерства оборони України на користь Служби Безпеки України 10 044 636,24 грн. основного боргу, 948 075,63 грн. інфляційних нарахувань, 103 652,58 грн. річних, 661 104,70 грн. пені, 25 500,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.05.2006 рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2005 у справі № 23/414 в частині стягнення з ЦСБУ Міністерства оборони України 3% річних у розмірі 103 652,58 грн. скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні відповідних позовних вимог Служби Безпеки України, в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2005 залишено без змін, суду доручено видати відповідний наказ.
На виконання постанови Вищого господарського суду України від 10.05.2006 на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2005 у справі № 23/414 видано наказ від 19.05.2006 № 23/414.
Відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України прийнята постанова від 02.06.2006 № 143/5 про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 19.05.2006 № 23/414.
Під час проведення виконавчого провадження, між Службою Безпеки України та ЦСБУ Міністерства оборони України укладено мирову угоду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2006 у справі № 23/414 на підставі ст. 121 ГПК України, ч. 3 ст. 11-1, п. 2 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", затверджено мирову угоду про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 19.05.2006 № 23/414.
Підпунктом "б" п. 2 мирової угоди передбачено, що залишок основної заборгованості в розмірі 1 682 644,00 грн. боржник зобов’язується погасити шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок стягувача протягом 90 банківських днів після офіційного надання стягувачем (шляхом надсилання цінного листа та/або надання документів по реєстру) боржнику документів щодо фактичного розподілу та заселення квартир в 30-квартирному житловому будинку по вул. Достоєвського, 32В в м. Первомайськ, Миколаївської області на суму 1 682 644,00 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, 11.01.2007 позивачем надано відповідачу 1 копії необхідних документів щодо фактичного розподілу та заселення квартир в 30-квартирному житловому будинку по вул. Достоєвського, 32В в м. Первомайськ, Миколаївської області, що підтверджується реєстром № 12 на кореспонденцію, направлену через фельд’єгерську службу.
Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).
Позивач звертався до відповідача 1 про належне виконання останнім своїх обов’язків відповідно до підпункту "б" пункту 2 мирової угоди (а.с. 46-47).
Матеріали справи не підтверджують виконання відповідачем 1 обов’язків, викладених у підпункті "б" п. 2 мирової угоди.
Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2006 у справі № 23/414 про затвердження мирової угоди винесена відповідно до ст. 121 ГПК України.
Пунктом 7 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 № 02-5/333 (v_333800-96) "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" визначено, що можливості оскарження ухвали господарського суду про затвердження мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання судового рішення (ч. 4 ст. 121 ГПК України), законом не передбачено.
В засіданні суду 15.04.2009 представник Служби Безпеки України зазначив, що не звертався до суду першої інстанції із заявою про роз’яснення чи доповнення ухвали Господарського суду міста Києва від 21.12.2006 у справі № 23/414.
Таким чином, вище зазначена ухвала Господарського суду міста Києва від 21.12.2006 у справі № 23/414 є чинною, а тому мирова угода, підлягає обов’язковому виконанню.
У п. 9 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 № 02-5/333 (v_333800-96) "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" (із змінами, внесеними рекомендаціями президії Вищого господарського суду України від 31.05.2007 № 04-5/103 (v5_10600-07) "Про внесення змін та доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і роз'яснень та рекомендацій президії Вищого господарського суду України і про визнання таким, що втратило чинність, роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України") зазначається, що згідно із ч. 4 ст. 121 ГПК України мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.
Ця ухвала є виконавчим документом згідно з п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (ст. 86 ГПК України та ст. 19 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою. У випадках невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі повинні бути зазначені:
1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;
2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;
3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання чинності рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.
Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.
Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до виконавчої служби.
Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС від 20.05.2008 відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 21.12.2006 № 23/414 з підстав її невідповідності вимогам ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження".
Як було зазначено вище, відповідач 1 частково виконав умови мирової угоди, що стало підставою для звернення позивача з позовною заявою про розірвання цієї угоди, в зв’язку з невиконанням відповідачем 1 підпункту "б" п. 2 мирової угоди.
Обираючи такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, позивачем не було враховано, що мирова угода не може розглядатись як договір у цивільно-правовому розумінні у позовному провадженні, так як порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положеннями Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .
Крім того, мирова угода може стосуватися лише прав і обов’язків сторін щодо предмету позову, а, отже, притягнення в якості другого відповідача Міністерство оборони України у справі № 31/382 є порушенням вимог ст. 78 ГПК України.
Також слід зазначити, що спірна мирова угода затверджена ухвалою суду на підставі ст. 121 ГПК України у межах справи № 23/414, де суб’єктним складом є Служба Безпеки України та Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що мирова угода це договір і застосував норми ЦК України (435-15) та ГК України (436-15) щодо порядку розірвання угод.
Посилання скаржника, що спір не підвідомчий господарським судам, а тому провадження у справі підлягає припиненню, колегією суддів до уваги не приймається з підстав, викладених у даній постанові.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2009 у справі № 31/382 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові Службі Безпеки України відмовити.
Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на Службу Безпеки України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2009 у справі № 31/382 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2009 у справі № 31/382 скасувати.
3. В позові відмовити повністю.
4. Стягнути із Служби Безпеки України (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 33 ЄДРПОУ 00034074) на користь Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 18/2, адреса для листування: 04053, м. Київ, вул. Артема, 59, код ЄДРПОУ 32200555) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання п. 4 даної постанови суду.
6. Справу № 31/382 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Судді
24.04.09 (відправлено)