ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н
6 липня 2015 року м. Київ
     Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:
Головуючого             Романюка Я.М.,
Суддів:                 Григор'євої Л.І., Лященко Н.П.,
                        Сеніна Ю.Л., Гуменюка В.І.,
                        Охрімчук Л.І., Яреми А.Г.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання недійсними кредитного договору, договорів поруки та іпотеки, за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки за заявою ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2015 року,
в с т а н о в и л а :
У квітні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк"), треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки та договору іпотеки. Позивачка зазначала, що 20 листопада 2007 року між нею та закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТП Банк"), правонаступником якого є ПАТ"ОТП Банк", укладено кредитний договір. Відповідно до пункту 2 частини 1 кредитного договору валютою кредиту сторонами визначено швейцарський франк. За умовами кредитного договору банк надає позичальнику кредит у розмірі 290 445 швейцарських франків з датою остаточного повернення кредиту 20 листопада 2021 року, цільове призначення кредиту - на споживчі цілі й оплату комісії банку. У цей же день сторонами були укладені додаткові договори НОМЕР 1 до кредитного договору від 20 листопада 2007 року та додатковий договір НОМЕР 2 до кредитного договору НОМЕР 3.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_1 та банком було укладено договір іпотеки від 20 листопада 2007 року НОМЕР 4, за яким ОСОБА_1 передано в іпотеку банку нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА 1 загальною площею Р кв.м.
Також, з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки НОМЕР 5, за яким останній поручився відповідати за виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору.
ОСОБА_1 вважає, що кредитний договір та додаткові договори до нього були укладені нею внаслідок її обману, оскільки після підписання договорів з'ясувалось, що така валюта, як швейцарський франк у відповідача відсутня, і жоден кредит у такій валюті не видавав, а існує лише прив'язка до вказаної валюти. При цьому у ЗАТ "ОТП Банк" була відсутня індивідуальна ліцензія на надання їй кредиту в іноземній валюті (швейцарські франки) і кредит їй було видано у гривні. На її думку, в такий спосіб відповідач забезпечив власні ризики від нестабільності української валюти, перекладаючи всі ризики на неї. Крім того, на руки вона отримала лише частину коштів на споживчі цілі в розмірі 694 476 грн. 35 коп., а решту коштів в сумі 616 821 грн. 14 коп. банк самостійно автоматично списав як залік за попереднім кредитним договором, який укладався між нею та відповідачем 7 березня 2007 року. На її думку, укладений 20 листопада 2007 року кредитний договір містить несправедливі, дискримінаційні умови відносно неї, суперечить нормам чинного законодавства України та складений виключно на користь банку. Крім того, під час укладення вказаного договору відповідачем було запропоновано зняти з реєстраційного обліку її неповнолітніх дітей, щоб формально не отримувати дозволу органу опіки та піклування. Вона зняла з реєстраційного обліку дітей, хоча фактично вони продовжують проживати та користуватись житлом. З її точки зору, зняття дітей з реєстраційного обліку було фіктивним та вчинене на вимогу банку з метою спрощення процедури надання кредиту та усунення додаткових проблем у майбутньому в разі звернення стягнення на житловий будинок. Посилаючись на зазначене позивач просила визнати недійсними кредитний договір, договір поруки та договір іпотеки.
У грудні 2012 року ПАТ "ОТП Банк" звернулося до суду із зустрічними позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки. Банк зазначав, що ОСОБА_1 неналежним чином не виконує взяті на себе зобов'язання, передбачені укладеним 20 листопада 2007 року кредитним договором, у зв'язку з чим виникла прострочена заборгованість, яка станом на 27 листопада 2013 року становить 256 369,01 швейцарських франків та складається із заборгованості за кредитом та сплати процентів за користування кредитом. Вказану заборгованість банк просить стягнути з поручителя ОСОБА_2 згідно з вимогами ЦК України (435-15) та укладеним договором поруки. Крім того, згідно з укладеним між банком та ОСОБА_1 договором іпотеки, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок літ. "М-3", загальною площею Р кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА 1, власником якого є ОСОБА_1, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за ціною реалізації не нижче оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 12 грудня 2013 року в позові ОСОБА_1 відмовлено. Позовні вимоги ПАТ "ОТП Банк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 256 369,01 швейцарських франків, що еквівалентно 2 253 483 грн. 60 коп.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок літ. "М-3", загальною площею Р кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА 1, власником якого є ОСОБА_1, в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ "ОТП Банк" за кредитним договором від 20 листопада 2007 року НОМЕР 3 в розмірі 256 369,01 швейцарських франків, що еквівалентно 2 253 483 грн. 60 коп., шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за ціною реалізації не нижче оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності.
Рішенням апеляційного суду Сумської області від 29 липня 2014 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 грудня 2013 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ "ОТП Банк" про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 256 369,01 швейцарських франків, що еквівалентно 2 253 483 грн. 60 коп., скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2015 року касаційну скаргу ПАТ "ОТП Банк" задоволено, рішення апеляційного суду Сумської області від 29 липня 2014 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ "ОТП Банк" скасовано, рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 грудня 2013 року в цій частині залишено без змін.
У заяві ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2015 року та залишити в силі рішення апеляційного суду Сумської області від 29 липня 2014 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а також на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме: частини 4 статті 559 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню.
Відповідно до змісту ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.
Судом установлено, що 20 листопада 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 290 445 швейцарських франків зі сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого процента в розмірі 5,99 % і FIDR процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку, на строк 366 днів з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. В залежності від зміни вартості кредитних ресурсів банку ставка FIDR може змінюватись банком (збільшуватись чи зменшуватися) в порядку, передбаченому цим договором. Інформація щодо розміру ставки FIDR розміщуються на сайті Банку, а також в приміщенні банку на інформаційних стендах. На момент укладення даного договору FIDR складав 4,5 %.
На момент укладення кредитного договору від 20 листопада 2007 року сторонами досягнуто згоди щодо розміру процентної ставки, яка відповідно до статей 536, 1054 ЦК України є істотною умовою кредитного договору та становить 10, 49 % (Фіксований відсоток 5,99 +( FIDR4,5 %)=10,49 %).
Відповідно до пункту 2 кредитного договору, укладеного між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1, датою остаточного повернення кредиту є 20 листопада 2021 р.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_1 та банком було укладено договір іпотеки від 20 листопада 2007 року, за яким ОСОБА_1 передано в іпотеку банку нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА 1, загальною площею Р кв.м.
Цього ж дня, з метою забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за яким поручитель відповідає перед банком за порушення зобов'язання боржником до повного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором.
Згідно з пунктом 1.9.1 вищезазначеного договору, незважаючи на інші положення цього договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та/чи інших зобов'язань за цим договором (в тому числі, але не виключно, встановлених пунктом 2.3 та статтею 3 цього договору) чи іншими укладеними з банком договорами та/або умов документів забезпечення. При цьому зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому настає з дати відправлення Банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги. Вимога вважається надісланою в день їх направлення на адресу позичальника, що зазначено в цьому договорі, за допомогою поштового зв'язку.
13 червня 2012 року у зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором перед ПАТ "ОТП-Банк" була пред'явлена письмова вимога до позичальника про дострокове повернення кредиту, процентів та сплати неустойки (т. 1, а.с. 54).
В укладеному між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 договорі поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки пунктом 4.1 договору установлено, що він діє до повного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із недоведеності заявлених вимог. Крім того, задовольняючи позовні вимоги ПАТ "ОТП Банк", суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувались, у зв'язку із чим утворилась заборгованість за кредитним договором, а тому зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частинні задоволення зустрічних позовних вимог банку про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд апеляційної інстанції виходив із того, що у спірному договорі поруки не визначено строк, після спливу якого порука припиняється, оскільки пунктом 4.1. договору встановлено, що він діє до повного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором. Кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання (13 червня 2012 року) не пред'явив вимоги до поручителя, тому порука припинена на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України.
Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ "ОТП Банк" та залишаючи в силі в цій частині рішення суду першої інстанції, виходив із того, що оскільки ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог банку є обґрунтованим.
У наданих для порівняння:
- ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 червня 2014 року суд касаційної інстанції виходив із того, що, направивши 12 лютого 2008 року письмову вимогу про дострокове повергнення кредиту, кредитор тим самим змінив строк виконання основного зобов'язання. Позов до поручителя пред'явлено у березні 2013 року, що є пропуском шестимісячного строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України.
- постанові Верховного Суду України від 29 січня 2014 року суд дійшов висновку про те, що договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за кредитним договором, та що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, який був змінений ним відповідно до пункту 1.9.1 кредитного договору, не пред'явив протягом шести місяців вимоги до поручителя про виконання зобов'язання, тому зобов'язання за договором поруки припинилися.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов'язань боржника за кредитним договором.
При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.
Положеннями кредитного договору передбачено, що зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги (пункт 1.9.1 договору).
Отже, виходячи з умов кредитного договору та положень статті 599 ЦК України днем настання основного зобов'язання у спірних правовідносинах є наступний день після спливу 30 календарних днів з дати відправлення банком на адресу позичальника вимоги щодо дострокового виконання боргових зобов'язань.
Ураховуючи викладене, у справі, яка переглядається, суди першої та касаційної інстанцій, дійшли обґрунтованого висновку про те, що шестимісячний строк, передбачений статтею 599 ЦК України, банком не пропущено, тому його позовні вимоги, у зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за кредитним договором, підлягають задоволенню.
За таких обставин слід дійти висновку, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, що відповідно до частини першої статті 360-5 ЦПК України є підставою для відмови в задоволенні заяви.
Керуючись пунктом 1 статті 355, пунктом 2 частини першої статті 360-3, статті 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а :
У задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовити.
Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2015 року залишити в силі.
Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.
Головуючий
Я.М. Романюк
Судді
Л.І. Григор'єва
Л.І. Охрімчук
В.І. Гуменюк
Ю.Л. Сенін
Н.П. Лященко
А.Г. Ярема

Правова позиція

(у справі № 6-616 цс15)

Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов'язань боржника за кредитним договором.
При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.
Отже, виходячи з умов кредитного договору та положень статті 599 ЦК України днем настання виконання основного зобов'язання у спірних правовідносинах є наступний день після спливу наданого банком у вимозі строку для добровільного виконання зобов'язання за кредитним договором.
Суддя Верховного Суду України
Я.М. Романюк