Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.12.2008 р. у справі № 8/233 позов ВКТОВ "Лукум - Центр" до ДП "Адідас - Україна" про визнання недійсними односторонньої угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06. 05.2006 р. та двосторонню угоду № 1 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.08.2006 р., укладену між ВКТОВ "Лукум - Центр" та ДП "Адідас - Україна" з моменту їх вчинення було задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити оскільки вважає, що рішення було прийняте по неповно з’ясованим обставинам з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 р. було порушено апеляційне провадження у справі № 8/233, розгляд справи був призначений на 18.02.2009 р.

18.02.2009 р. в розгляді справи була оголошена перерва на 25.03.2009 р.

25.03.2009 р. в розгляді справи була оголошена перерва 08.04.2009 р., 08.04.2009 р. – на 22.04.2009 р.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу та відзиви на неї, та інші подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено.

27.09.2005 р. між ДП "Адідас – Україна" – "замовник" (відповідач по справі) та ВКТОВ "Луком – Центр" – "підрядник" (позивач) був укладений договір № 27.09.05/НС, відповідно до умов якого "замовник" доручив, а "підрядник" зобов’язався виконати будівельні роботи, відображені в додатках до договору за адресою: м. Одеса, магазин "Адідас", який розміщений на території ТЦ "Наталка Сіті".

Позивачем були виконані зобов’язання, які підтверджуються актами приймання виконаних підрядних робіт № 02-14-12 за жовтень - листопад 2005р. на суму 193 112,40 грн., № 02-14-14 за грудень 2005 р. на суму 193 112,40 грн. та довідками про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень - листопад 2005 р. № 02-14-12, за грудень 2005 р. № 02-14-14, на загальну суму 386 224,80 грн. (копії в матеріалах справи).

09.03.2006р. між ДП "Адідас – Україна" – "замовник" та ВКТОВ "Луком – Центр" –"підрядник" був укладений договір № 09.03.06, відповідно до умов якого "замовник" доручив, а "підрядник" зобов’язався виконати будівельні роботи, відображені в додатках до договору за адресою: м. Кіровоград, вул. Карла Маркса, 47/16.

Позивач виконав власні зобов’язання, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт за лютий - березень 2006 р. № 02 – 24 - 6 на суму 285 839,40 грн., за квітень 2006 р. № 02-24-7 на суму 262 356,60 грн. та довідками про вартість виконаних підрядних робіт за лютий - березень 2006 р. № 02 – 24 - 6, за квітень 2006 р. № 02-24-7, на загальну суму 548 196,00 грн. (копії в матеріалах справи).

Вказані роботи були прийняті відповідачем без претензій та зауважень та здійснено частково розрахунки в сумі 379 462,72 грн., що підтверджується банківськими виписками (копії в матеріалах справи).

Заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи по договору № 09.03.06 від 09.03.2006 р. становить 168 733,28 грн.

Умовами договору № 09.03.06 від 09.03.2006 р. сторони погодили, що після підписання акту здачі - приймання виконаних робіт протягом 5-ти банківських днів "замовник" зобов’язаний провести остаточні розрахунки з "підрядником" (п.4.4 Додатку № 1 до договору № 09.03.06 від 09.03.2006 р.).

Відповідач не виконав власні зобов’язання та у встановлений договором № 09.03.06 від 09.03.2006 р. строк у повному обсязі не розрахувався.

В свою чергу відповідач направив позивачу листа від 06.05.2006 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 168 733, 28 грн.

У подальшому сторонами була підписана угода № 1 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.08.2006р., якою сторони погодили, що позивач визнає свою заборгованість перед відповідачем, що виникла у зв’язку з пошкодженням позивачем в результаті демонтажу невід'ємних поліпшень проведених раніше позивачем за договором № 27.09.05 від 27.09.2005р. в магазині, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пл. Дерев’янко МКР В - Г "Південний", ТЦ "Наталка-Сіті". Загальна вартість проведених робіт складає 389 209,20 грн. (з ПДВ).

В результаті демонтажу позивач передав від’ємні поліпшення на суму 88 663,92 грн., що підтверджується актом № 1 приймання - передачі від’ємних поліпшень після демонтажу від 14.03.2006р. (копія в матеріалах справи).

На виконання проведених позивачем робіт з демонтажу, відповідач перерахував на його рахунок суму у розмірі 12 900,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1274 від 24.03.2006р. (копія в матеріалах справи).

Згідно п. 1 Угоди № 1 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.08.2006 р. (надалі угода № 1 від 01.08.2006 р.) сторони погодили, що згідно експертного висновку незалежного експерта Бюро судових експертиз від 28.03.2006 р. вартість невід’ємних поліпшень, що залишилась в момент передачі магазину орендодавцю складає 131 812,00 грн. (з ПДВ). По результатам демонтажу від’ємних поліпшень позивач повинен компенсувати відповідачу понесені збитки, що виникли з вини позивача в результаті демонтажу нев’ємних поліпшень в розмірі 168 733,28 грн.

Як свідчать матеріали справи, вартість ремонтно-будівельних робіт, які є невід’ємними поліпшеннями в сумі 131 812,00 грн. згідно рішення Господарського суду Одеської області № 6/463-06-12420 від 23.01.2007р. були стягнуті з ТОВ "Наталка - Сіті" на користь ДП "Адідас-Україна". Дане рішення було залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.06.2007 р. № 6/463-06/12420. (копії в матеріалах справи).

Укладаючи угоду №1 від 01.08.2006 р., Сторони робили посилання на ту обставину, що заборгованість позивача перед відповідачем виникла в зв’язку з пошкодженням, в результаті демонтажних робіт проведених позивачем, невід’ємних поліпшень в приміщенні магазину, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пл. Дерев’янко МКР В - Г "Південний", ТЦ "Наталка – Сіті".

Крім того, при договірному визначенні розміру заподіяної позивачем шкоди, виходили з відповідних розрахунків, які навели в угоді № 1 від 01.08.2006 р., посилаючись при цьому на відповідні документи на підтвердження правильності використаних даних. Сторони зазначили в угоді, що демонтуючи від’ємні поліпшення, зроблені у вищевказаному приміщенні, позивач завдав пошкоджень невід’ємним поліпшенням, що знизило їх вартість саме на 168 733,28 грн., в результаті демонтажу позивач передав відповідачу по акту №1 від 14.03.2006 р. від’ємні поліпшення на суму 88 663,92 грн.

Згідно висновку експерта від 07.04.2006 р. вартість невід’ємних поліпшень, що залишились в приміщенні склала 131 812,00 грн. (міститься в матеріалах справи)

Однак суд першої інстанції не звернув свою увагу на ці обставини.

Також відповідно до п. 2 угоди № 1 від 01.08.2006 р., відповідач в свою чергу визнав свою заборгованість перед позивачем за договором № 09.03.06 від 09.03.2006 р. в сумі 168 733,28 грн.

Таким чином, позивач та відповідач маючи один до одного зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України про частковий залік таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з вищевказаних договорів у яких позивач і відповідач є сторонами (п. 3 угоди № 1 від 01.08.2006 р.).

Угодою № 1 від 01.08.2006р. сторони здійснили частковий залік зустрічних однорідних вимог на суму 34 000,00 грн., отже заборгованість відповідача перед позивачем, як в свою чергу і позивача перед позивачем становить 134 733,28 грн.

Згідно з п.7 угоди № 1 від 01.08.2006 р., сторони визнали, що у зв’язку з тим, що існують заборгованості у рівних розмірах, то до повного погашення таких заборгованостей не будуть застосовувати санкцій, передбачених договорами та діючим законодавством; сторони визнали, що такі зобов’язання не є простроченням з дати їх виникнення та зобов’язуються погасити зобов’язання повністю через підписання відповідних угод про зарахування зустрічних однорідних вимог в найближчий час.

Підписання такої угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог було зумовлено тим, що попередній договір оренди № 21/06-1 від 25.06.2005 р., за яким ДП "Адідас – Україна" отримувало в оренду вказане нежиле приміщенням було розірвано з вини орендодавця, ТОВ "Наталка Сіті", та прийняттям рішення ДП "Адідас – Україна" повернути орендодавцю вказаний об’єкт з невід’ємними поліпшеннями, здійсненими з його згоди, з відшкодуванням вартості таких невід’ємних поліпшень згідно укладеного попереднього договору оренди, позивачу, як Підряднику, що безпосередньо здійснював будівельні роботи у вказаних приміщеннях було запропоновано здійснити демонтаж поліпшень, що можуть бути відокремлені без пошкодження приміщення (відокремлюваних поліпшень).

Позивач погодився здійснити демонтаж поліпшень вказаних нежилих приміщень, що можуть бути відокремлені, та виконав демонтажні роботи. Вищевказані обставини підтверджуються актом №1 від 14 березня 2006 року, підписаним сторонами, відповідно до якого перелічені в акті поліпшення були відокремлені позивачем та передані на склад відповідача. Вказаним актом зафіксовано загальну вартість поліпшень нежилих приміщень відокремлених позивачем, яка становить 88663,92 грн. Відповідачем платіжним дорученням № 1274 від 24.03.2006 р. було сплачено позивачу за виконані демонтажні роботи в приміщеннях вищевказаного магазину 12 900,00 грн.

При проведенні позивачем демонтажних робіт ним були допущені суттєві пошкодження приміщення, що призвело до значного зниження вартості невід’ємних поліпшень, яка підлягала сплаті на користь відповідача власником приміщень ТОВ "Наталка-Сіті". Вказана обставина визнана як самим позивачем, що відображено в акті звірки взаєморозрахунків на 31.07.2006 р., так і іншими письмовими доказами, зокрема листом власника приміщень ТОВ "Наталка – Сіті" вих. № 3103/1 від 31.03. 2006 р.

Так, в вищезазначеному акті підписаному позивачем зазначено, що заборгованість в розмірі 168 733,28 грн. виникла у ВК ТОВ "Луком-Центр" після проведення демонтажу покращень, які можна відокремити від об’єкту розташованого за адресою: м. Одеса, пл. Дерев’янко МКР В - Г "Південний", ТЦ "Наталка – Сіті". В даному акті також міститься обґрунтування вказаної суми заборгованості.

Вартість поліпшень, які не можна відокремити та які залишились після демонтажу проведеного позивачем, згідно висновку № 20/06 Б спеціаліста ПП "Бюро судових експертиз" Апанасенко В. В. від 07.04.2006 р. складає 131 812,00 грн. Вартість матеріальної шкоди заподіяної пошкодженнями поліпшень, які не можна відокремити від приміщення, яка визнана позивачем складає 168 733, 28 грн. Слід зазначити, що дослідження спеціаліста для визначення вартості невід’ємних поліпшень приміщення було замовлено відповідачем, в зв’язку з тим, що власник приміщення відмовлявся від сплати вартості невід’ємних поліпшень, мотивуючи свою незгоду саме тим, що приміщенню було завдано значної шкоди в результаті демонтажних робіт.

У вище вказаному висновку також зазначено, що при візуально -інструментальному обстеженні опоряджувальних покриттів стін, стель, та покриттів підлог встановлено, що за фактом оздоблювальні поверхні не мають характерних ознак фізичного зносу, окрім дефектів демонтування.

Таким чином, є очевидним, що розрахунки зроблені сторонами у справі щодо розміру заборгованості позивача у зв’язку з пошкодженнями приміщення є обгрунтованими. Аргументація сторін, яка також наведена в п. 1 угоди № 1 від 01.08.2006 р. є вичерпною. Сторони зафіксували письмово розмір заподіяних відповідачу позивачем збитків в результаті проведення останнім демонтажу в приміщенні магазину відповідача. Позивач визнав вказану суму збитків та факт заподіяння збитків при проведенні демонтажних робіт, оскільки вказані обставини мали і мають на даний час документальне підтвердження.

Отже, угода №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.08.2006 р. повністю відповідає вимогам закону, оскільки не містить у собі жодної умови, яка б перечила закону.

Як встановлено рішенням суду першої інстанції, відповідно до п.п. 3, 4 вищезазначеної угоди та ст. 601 Цивільного кодексу України сторони частково припинили свої зустрічні грошові зобов’язання на суму 34 000,00 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Керуючись ст. ст. 101, 103 - 105 Господарського процесуального Кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 16.02.2009 р. у справі № 11/70 – задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 12.12.2008 р. у справі № 8/233 – скасувати в частині задоволення позову про стягнення з Дочірнього підприємства "Адідас Україна" 168 733 грн. 28 коп. основного боргу, 1 772 грн. 33 коп. державного мита, 85 грн. 78 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. Постановити в цій частині нове рішення яким в позові відмовити.