Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Кагітіна Л.П. судді Кагітіна Л.П., Хуторной В.М., Яценко О.М.

при секретарі: Акімовій Т.М.,

за участю представників:

позивача: Дружина Ю.Г. - ліквідатор, ухвала від 13.11.2008 року;

Коваленко І.О. - довіреність № б/н від 27.11.2008 року;

відповідача-1: Казарян А.К. - довіреність № 16 від 09.01.2007 року;

відповідача-2: ОСОБА_2. - довіреність серії ВМС № 518422 від 22.04.2009 року;

ОСОБА_3 - довіреність серії ВМС № 518422 від 16.02.2007 року;

третя особа-1 на стороні позивача: Погорілий М.О. - довіреність № 44 від 08.01.2009 року;

третя особа-2 на стороні позивача: Косенко Н.М. - довіреність № 17-49/2-12 від 21.04.2009 року

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Морський транспортний банк" у м. Херсоні, м. Херсон на рішення господарського суду Херсонської області від 13.02.2009 р. у справі № 7/1-ПД-09

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Великолепетиський маслозавод" (74501, Херсонська область, Великолепетиський район, смт. Велика Лепетиха, вул. Димитрова, 50)

до відповідача-1: Відкритого акціонерного товариства "Морський транспортний банк" (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28)

до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Великолепетиська міжрайонна державна податкова інспекція Херсонської області (74502, Херсонська область, Великолепетиський район, смт. Велика Лепетиха, вул. Щорса, 10)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Великолепетиська районна рада Херсонської області (74500, Херсонська область, Великолепетиський район, смт. Велика Лепетиха, вул. Щорса, 6)

про визнання недійсним договору.

Відкрите акціонерне товариство "Великолепетиський маслозавод" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом про визнання недійсним укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Морський транспортний банк" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1договору про відступлення прав за договором іпотеки від 21.09.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Кличановською С.І., зареєстрований в реєстрі за № 2453.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 13.02.2009 року у справі № 7/1-ПД-09 (суддя Задорожна Н.О.) позов задоволено. Визнано недійсним договір про відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений 21 вересня 2006 року Кличановською С.І., приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 2453, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Морський транспортний банк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Морський транспортний банк" на користь Відкритого акціонерного товариства "Великолепетиський маслозавод" 42 грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита, 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1на користь Відкритого акціонерного товариства "Великолепетиський маслозавод" 42 грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита, 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивовано тим, що спірний договір укладено в порушення ч.1 ст. 24 та ст. 37 Закону України "Про іпотеку", і цей договір порушує права позивача, як власника предмета іпотеки.

Відкрите акціонерне товариство "Морський транспортний банк" у м. Херсоні не погодилося з рішенням господарського суду Херсонської області від 13.02.2009 р. у справі №7/1-ПД-09 та звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Херсонської області від 13.02.2009 р. у справі № 7/1-ПД-09 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає рішення таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що укладення відповідачами угоди про відступлення права вимоги та її наступне виконання сторонами має своїм наслідком заміну кредитора у зобов'язанні за кредитним договором, з переходом до відповідача-2 всіх прав відповідача-1 за вищевказаним договором, а не припинення зобов'язання, як помилково було зазначено у рішенні суду по цій справі. Вказує на те, що господарський суд Херсонської області невірно застосував норми матеріального права, а саме: застосував до угоди про відступлення права вимоги ст. 520 Цивільного кодексу України, замість ст.ст. 6, 512, 513, 514, 528, 628 цього кодексу. Посилається на порушення господарським судом першої інстанції ст. 35 Господарського процесуального кодексу України. Вважає, що при укладенні оспорюваного договору відсутні порушення норм чинного законодавства.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 19.03.2009 року у справі № 7/1-ПД-09 прийнято апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Морський транспортний банк" у м. Херсоні, м. Херсон на рішення господарського суду Херсонської області від 13.02.2009 р. у справі № 7/1-ПД-09 до розгляду та призначено в засіданні на 22.04.2009 року.

Відкрите акціонерне товариство "Великолепетиський маслозавод" у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення- без змін. Вважає, що в даному випадку, суд першої інстанції вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про порушення вимог ч.1 ст. 24 Закону України "Про іпотеку" при укладенні оспорюваного договору.

Великолепетиська міжрайонна державна податкова інспекція Херсонської області у відзиві на апеляційну скаргу також просило суд апеляційну скаргу відповідача-1 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Великолепетиська районна рада у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення- без змін. Погоджується із доводами позивача, що в даному випадку, суд першої інстанції вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про порушення вимог ч.1 ст. 24 Закону України "Про іпотеку" при укладенні оспорюваного договору.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1у відзиві на апеляційну скаргу просить оскаржуване судове рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вимоги, викладені відповідачем-1 у апеляційній скарзі визнаються відповідачем-2 у повному обсязі.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 789 від 22.04.2009 року справу № 7/1-ПД-09 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Хуторной В.М., Яценко О.М., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.

В судовому засіданні 22.04.2009 року представники сторін підтримали доводи, викладені у апеляційній скарзі та відзивах.

За заявою сторони, апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням технічних засобів запису судового процесу, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

По закінченні судового засідання, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд

02.03.2005 року між позивачем та відповідачем-1 було укладено кредитний договір №03/132-К, згідно з яким, відповідач-1 зобов'язувався надавати позивачу кредит у вигляді відновлювальної лінії з первісним загальним лімітом 500000грн.00коп.

З метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором, між сторонами було укладено договір іпотеки від 11.03.2005р., предметом якого було надання в іпотеку нерухомого майна - комплексу будівель та споруд, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1. Згідно умов цього договору, ринкова вартість переданого в іпотеку майна складає 1412947грн., заставна вартість - 918415грн.55коп. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п.16.8.1-16.8.3 цього договору відповідно до розділу V Закону України "Про іпотеку" (898-15) , на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у цьому договорі. Реалізація предмету іпотеки здійснюється відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.

21.09.2006р. між відповідачами був укладений договір про переведення боргу та відступлення права вимоги, згідно якого відповідач-2 - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1. зобов'язалась сплатити відповідачу-1 у строк до 25.09.2006р. 556033грн. 97коп. боргу за кредитом, 16136грн. 71коп. витрат, пов'язаних з охороною предмета іпотеки, 1730грн. витрат по оплаті держмита та 30грн. судових витрат, всього 573900грн. 68коп. Після повного виконання зобов'язань за кредитним договором відповідач-2 набуває право вимоги від первісного боржника (позивача у справі).

21.09.2006р. між відповідачами також був укладений договір про відступлення прав за договором іпотеки, згідно умов якого, відповідач-1, на підставі ст. 24 Закону України "Про іпотеку" відступив у повному обсязі всі права іпотекодержателя за цим договором, а відповідач-2 набув ці права.

Відступлення прав іпотекодержателя здійснено у зв'язку з укладенням між відповідачами договору від 21.09.2006р. про переведення боргу та відступлення права вимоги.

Визнання недійсним укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Морський транспортний банк" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1договору про відступлення прав за договором іпотеки від 21.09.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Кличановською С.І., зареєстрований в реєстрі за № 2453, було предметом позовних вимог.

Колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими та правомірними, а апеляційну скаргу безпідставною, з урахуванням наступного:

Вимоги позивача заявлені на підставі ст. 203 та 215 Цивільного кодексу України та обґрунтовані тим, що спірний договір укладений всупереч ч.1 ст. 24 Закону України "Про іпотеку" та порушує законні права та інтереси позивача у справі.

Приписами ст. 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.215 вказаного кодексу, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом (недійсним).

Як встановлено колегією суддів, предметом укладеного між позивачем та відповідачем-1 кредитного договору №03/132-К від 02.03.2005р. було надання позивачу кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом 500000грн., строком повернення до 01.03.2006р., сплатою 23% річних за користування кредитними коштами. З метою забезпечення зобов'язань за кредитною угодою, між сторонами цієї угоди було укладено договір іпотеки від 11.03.2005р., згідно з яким, позивачем в іпотеку було передано майно - цілісний майновий комплекс з будівлями та спорудами ВАТ "Великолепетиський маслозавод", розташований в смт. Велика Лепетиха, вул. Дімітрова, 50; ринкова вартість предмету іпотеки становить 1412947грн., заставна (за згодою сторін) - 918415грн. 55коп. Строк дії договору іпотеки встановлено до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується позивачем, у встановлені умовами договору строки, позичальник зобов'язання по своєчасному поверненню кредиту не виконав, що було підставою для стягнення кредитного боргу в сумі 556033грн. 97коп., 16136грн. 71коп. витрат на охорону об'єкту іпотеки, 1730грн. по оплаті державного мита та 30грн. судових витрат, всього 573900грн. 68коп. у судовому порядку.

21.09.2006 року між відповідачами було укладено дві окремі угоди: угода про переведення боргу та відступлення права вимоги та угода про відступлення прав за договором іпотеки.

Так, із змісту угоди про переведення боргу та відступлення права вимоги, вбачається заміна боржника у зобов'язанні - відповідач-2 прийняв на себе зобов'язання позивача за кредитним договором №03/132-К від 02.03.2005р. щодо погашення присудженого судом кредитного боргу у сумі 573900грн. 68коп., і після повного погашення боргу, новий боржник набуває право вимоги від первісного боржника сплаченої суми (573900грн. 68коп.).

Відповідач-2 перерахував визначену суму боргу за кредитним договором №03/132-К відповідачу-1 платіжним дорученням №6 від 21.09.2006р., повністю виконавши зобов'язання за кредитним договором.

Внаслідок повного погашення новим боржником зобов'язання за кредитним договором, зобов'язання припинилося належним виконанням, а отже припинилися майнові права відповідача-1 за цим зобов'язанням, у тому числі і його право вимоги цього зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, відповідач-2, як новий боржник за кредитним договором №03/132-К, належним чином виконав зобов'язання за цим договором, а відповідач-1 прийняв це виконання. Отже, зобов'язання боржника за кредитним договором припинилися, внаслідок чого, одночасно з його виконанням припинилися майнові права за цим договором відповідача-1 як кредитора, а саме право вимоги боргу.

З урахуванням припинення права вимоги, відповідач-1, як кредитор, не мав законних підстав для відступлення цього права (в силу його припинення) іншій особі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 цього ж закону встановлено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання, вона має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно ч.1 ст. 24 Закону України "Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

В даному випадку, відповідач-1 відступив відповідачу-2 право за договором іпотеки після того, як право вимоги за основним зобов'язанням вже припинилось, тобто фактично передав останньому неіснуюче право вимоги, оскільки вже було виконання основного зобов'язання, чим і було порушено вищевказану норму закону.

Таким чином, договір про відступлення прав за договором іпотеки, згідно умов якого, відповідач-1, на підставі ст. 24 Закону України "Про іпотеку" відступив у повному обсязі всі права іпотекодержателя за цим договором, а відповідач-2 набув ці права, укладений в порушення ч.1 ст. 24 Закону України "Про іпотеку", що є підставою для визнання цього договору недійсним.

Також, оспорюваний договір порушує права та охоронювані інтереси позивача, як власника предмета іпотеки, і у зв'язку з тим, що в результаті його виконання, право власності на предмет іпотеки за ціною значно нижчою від заставної перейшло до відповідача-2, що є порушенням також і ст. 37 Закону України "Про іпотеку".

Доводи заявника апеляційної скарги та відповідача-2 спростовуються вищевикладеним та наступним:

Так, заявник апеляційної скарги посилається на те, що факт правомірного набуття права власності відповідачем-2 на предмет іпотеки (а також правомірність укладення оскаржуваного договору) встановлені при розгляді справи № 6/1-ПН-07 і суд повинен був враховувати ці обставини при розгляд справи № 7/1-ПД-09. Також, посилається на судові рішення по справі № 14/497-ПН-07.

Однак, як встановлено колегією суддів, обставини встановлені у судових рішеннях по зазначених справах не мають преюдиціальний характер для цієї справи, суб'єктний склад цих спорів не відповідає суб'єктному складу цієї справи.

До того ж при розгляді справ № 6/1-ПН-07 та № 14/497-ПН-07 судами не було надано оцінку оскаржуваному договору на предмет його недійсності, і обставини, встановлені у вищевказаних судових рішеннях не спростовують вищевикладених висновків щодо укладення спірного договору в порушення ч.1 ст. 24 Закону України "Про іпотеку".

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції з'ясовані всі обставини справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, рішення господарського суду першої інстанції по цій справі прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга відповідача-1 задоволенню не підлягає.

Судові витрати за позовом відносяться на відповідачів порівну.

Державне мито за апеляційною скаргою відносяться на заявника апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Морський транспортний банк" у м. Херсоні, м. Херсон залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 13.02.2009 р. у справі № 7/1-ПД-09- без змін.