розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача вх. № 724Х/3 на рішення господарського суду Харківської області від 04.03.09 по справі № 16/171-08

за позовом Приватного підприємства фірми "Антей", м. Харків

до Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. професора М. С. Бокаріуса, м. Харків

про визнання інформації недостовірною та її спростування

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.03.09 (суддя Здоровко Л.М.) відмовлено ППФ "Антей" відмовлено у позові щодо визнання інформації, поширеної відповідачем, яка викладена 05.02.07 у "Висновку спеціаліста" №885, такою, що принижує ділову репутацію ППФ "Антей" в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, дискредитує підприємство, неточною, а тому недостовірною та негативною (позивачем зазначено, які саме положення "Висновку спеціаліста" є, на його думку, недостовірними); та щодо зобов'язання відповідача спростувати розповсюджену ним недостовірну інформацію про позивача в такий самий спосіб, шляхом викладення "Висновку спеціаліста" за виключенням вищевказаної недостовірної інформації та надання такого висновку на адресу його замовника - Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".

Рішення мотивоване тим, що створення старшим співробітником Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Кириленко С.А. за листом ректора Національного технічного університету "ХПІ" висновку спеціаліста №885 та подальше доведення його до відома замовника не може визнаватися поширенням інформації в розумінні приписів Закону України "Про інформацію" (2657-12) .

Позивач з рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу (із подальшим доповненням), в якій, посилаючись на неправильне застосування та порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Зокрема, позивачем зазначено, що оскаржувана інформація, викладена відповідачем у висновку спеціаліста №885 від 05.02.07, яка стосується лише діяльності позивача, - внаслідок її поширення стала відома НТУ "ХПІ", Харківській міській раді, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м.Харкова, Харківській Національній академії міського господарства та принаймні трьом громадянам України. Також, на думку позивача, судом не встановлені ні джерела отримання відповідачем оскаржуваної інформації, ні шляхи її поширення.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність тверджень позивача, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Заслухавши представників сторін у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з реєстраційних посвідчень на об’єкти нерухомого майна (т.1, а.с.30 –32 та 34 - 36), будівлі за адресою м. Харків, вул. Пушкінська, 79 знаходяться в державній власності. Користувачем вказаного нерухомого майна є Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут".

На земельній ділянці за адресою м. Харків, вул. Пушкінська, 79/1 (тобто у безпосередній близькості від зазначених будівель) ППФ "Антей" здійснює будівництво офісу. Вказану ділянку було отримано позивачем в оренду на підставі відповідного договору з Харківською міською радою.

18.01.2007р. до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшов лист ректора Національного технічного університету "ХПІ" (т.1, а.с. 109) з проханням надати висновок фахівця відносно відповідності будівництва ППФ "Антей" 4-х поверхового офісу на території студмістечка НТУ "ХПІ" "Гігант" у безпосередній близькості від пам’ятника архітектури за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 79/1 будівельним, протипожежним, санітарним нормам. До листа були додані документи для проведення дослідження.

05.02.2007р. старшим науковим співробітником Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Кириленко С.А. за листом ректора Національного технічного університету "ХПІ" надано висновок спеціаліста №885.

В заключній частині висновку вказано, що розташування будівлі ППФ "Антей" 4-х поверхового офісу до будівлі НТУ "ХПІ" "Гігант" по вул. Пушкінська, 79/1 в м. Харкові не відповідає вимогам п.3.25, п.11.1, п.11.8 ДБН 360-92**"Містобудування. планування і забудова міських і сільських поселень". Будівництво будівлі ППФ "Антей" 4-х поверхового офісу ведеться з недотриманням вимог п.1.1, п.5.1 "Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт".

На думку ППФ "Антей", вказаним висновком порушено його права, тому дане підприємство звернулося до господарського суду Харківської області з позовом (з подальшими уточненнями) в якому просило суд:

1. Визнати інформацію, поширену відповідачем - Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса, яка викладена 05.02.2007р. у "Висновку спеціаліста" №885, такою, що принижує ділову репутацію ПП фірма "Антей" в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, дискредитує підприємство, неточною, а тому недостовірною та негативною, а саме:

- розділ "II Дослідницька частина"

а), сторінка 5; абзац 4: "Але при обстеженні ступені дотримання виконання заходів згідно проекту на новобудову встановлено, що самовільно з відступом від узгодженого проекту будівництво офісної будівлі ППФ "Антей" ведеться на відстані 4 та 6,2 м. замість 8 м., що є грубим порушенням нормативних протипожежних відстаней до існуючої будівлі гуртожитку НТУ "ХПІ". Крім того, ППФ "Антей" здійснювало проектування будівлі офісу самостійно. Як показала перевірка на місці, при проектуванні, навмисно на генеральному плані проекту не відображено комутативні мережі, операторські приміщення тепломережі та інше, над якими споруджується приміщення".

б), сторінка 7; абзац 1; "Конструктивні рішення будівлі:

фундамент - стрічковий, цегляний.

Стіни - цегельні.

Конструкції перекриття - дерев'яні;

Дах - двосхилий, металевий;

Конструкції даху - дерев'яні висячі крокви. По кроквах виконаний дерев'яний настил з дошок. По дошках покладені металеві листи".

в), сторінка 7; абзац 2 "Будівля НТУ "ХПІ" "Гігант" по вул. Пушкінська, 79/1 в м. Харкові відноситься до III ступеня вогнестійкості";

г). сторінка 7; абзац 4; "При обстеженні встановлено, що відстань від будівлі ППФ "Антей" 4-х поверхового офісу до будівлі НТУ "ХПІ" "Гігант" становить 5,0 м."

д). сторінка 7; абзац 5; "На підставі вищевикладеного випливає, що розташування будівлі ППФ "Антей" 4-х поверхового офісу до будівлі НТУ "ХПІ" "Гігант" по вул. Пушкінській, 79/1 в м. Харкові не відповідає вимогам п.3.35; п. 11.1; п. 11.8 ДБН 360-92 ** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень"".

є), сторінка 7; абзац 6; "Будівництво будівлі ППФ "Антей" 4-х поверхового офісу ведеться з недотриманням вимог п.1,1; п. 5.1 "Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт"

- розділ "III Висновки"

а), сторінка 7 пункт 1 "Розташування будівлі ППФ "Антей" 4-х поверхового офісу до будівлі НТУ "ХПІ" "Гігант" по вул. Пушкінська, 79/1 в м. Харкові не відповідає вимогам п.3,35; п.11.1; п.11.8 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень". Будівництво будівлі ППФ "Антей" 4-х поверхового офісу ведеться з недотриманням вимог п.1,1; п.5.1 "Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт";

2. Зобов'язати відповідача - Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса спростувати розповсюджену ним недостовірну інформацію про позивача - приватне підприємство фірму "Антей", в такий самий спосіб, шляхом викладення "Висновку спеціаліста", за виключенням вищевказаної недостовірної інформації та надання такого висновку на адресу його замовника - Національного технічного університету "Харківській політехнічний інститут".

В обґрунтування заявлених вимог ППФ "Антей" зокрема посилається на те, що НТУ "ХПІ", який є замовником висновку спеціаліста №885 від 05.02.07, є суб’єктом господарювання та не відноситься до організацій та установ, які законодавчо здійснюють контроль та нагляд за господарською діяльністю інших суб’єктів господарювання та наділені повноваженнями на отримання інформації стосовно діяльності інших суб’єктів господарювання.

Колегія суддів відзначає, що, як вбачається з пункту 1.3 розділу І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. №53/5 (z0705-98) ), відповідно до чинного законодавства за дорученням правоохоронних органів (у тому числі для вирішення питання про порушення адміністративної чи кримінальної справи), посадових осіб Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України, Державної виконавчої служби, на замовлення адвокатів, захисників та осіб, які самостійно захищають свої інтереси, та їх представників, нотаріусів, банківських установ, страхових компаній, а також інших юридичних і фізичних осіб можуть виконуватись експертні дослідження, що потребують спеціальних знань та використання методів криміналістики і судової експертизи. Результати експертних досліджень викладаються в письмових висновках спеціалістів згідно з чинним законодавством України.

А згідно з частиною 2 пункту 1.7 зазначеної Інструкції, підставою проведення експертного дослідження є письмова заява (лист) замовника (юридична або фізична особа) з обов’язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв’язанню, а також об’єктів, що надаються.

Відповідно до п.п. 2.2.3 Статуту ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса (т.1, а.с.86), одним з напрямків діяльності інституту є проведення досліджень і надання висновків спеціалістів при вирішенні питань поза межами судочинства із застосуванням засобів і методів судової експертизи.

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується позивачем, будівництво офісу ППФ "Антей" по вул. Пушкінській, 79/1 знаходиться у безпосередній близькості з будівлями НТУ "ХПІ" "Гігант" вул. Пушкінській, 79. Так, за наведеними в позовній заяві даними вимірювань, відстань між будівлями офісу та гуртожитку "Гігант"становить 6,192 метри.

Дана обставина свідчить про те, що інформація про відповідність будівництва офісу будівельним, протипожежним, санітарним нормам (що було предметом експертного дослідження) є такою, що стосується НТУ "ХПІ".

В апеляційній скарзі ППФ "Антей" також стверджує, що висновок спеціаліста №885 від 05.02.07 містить конфіденційну інформацію стосовно діяльності ППФ "Антей", яка може надаватися третім особам тільки за згодою даного підприємства.

Проте колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що відповідно до статті 30 Закону України "Про інформацію" конфіденційна інформація - це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов. Як вбачається з матеріалів справи, для здійснення вищевказаного дослідження спеціалісту ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса було надано документи, які знаходяться у власності НТУ "ХПІ", а не у володінні, користуванні або розпорядженні ППФ "Антей" –тобто у даному випадку НТУ "ХПІ" на власний розсуд розпорядився наявною у нього інформацією. Отже, на думку колегії суддів, відсутні юридичні та фактичні підстави для віднесення даної інформації до конфіденційної та такої, що стосується виключно ППФ "Антей".

Крім того, згідно з частиною 4 статті 30 Закону України "Про інформацію", до конфіденційної інформації (тобто до інформації з обмеженим доступом) не можуть бути віднесені відомості про надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян.

Тому, на думку колегії суддів, твердження позивача в позовній заяві та в апеляційній скарзі про те, що викладена у висновку інформація має відношення виключно до ППФ "Антей", не узгоджується з обставинами справи та з нормами чинного законодавства про інформацію.

Колегія суддів не вважає належним аргументом посилання представника ППФ "Антей" на те, що при здійсненні дослідження спеціалістом були використані документи, датовані, зокрема, 23.01.07, тоді як лист ректора НТУ "ХПІ" з проханням про проведення дослідження надійшов до ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса 18.01.07. Вказана обставина не є доказом протиріч і невідповідностей у доводах відповідача (як стверджував у засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача), оскільки, як вбачається з матеріалів справи, усі документи були отримані ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса від замовника дослідження (НТУ "ХПІ") до 05.02.07 –тобто до дати надання висновку спеціаліста.

Згідно з частиною третьою статті 277 Цивільного кодексу України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Поряд з цим відповідно до частини п’ятої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Отже, тягар доказування достовірності негативної інформації про позивача покладається на відповідача, а на позивача покладено лише обов’язок доказування факту поширення такої інформації відповідачем.

Однак, на думку колегії суддів, позивачем у суді першої та апеляційної інстанцій не доведено того факту, що вміщення певної інформації у висновку експерта є поширенням цієї інформації.

Під інформацією Закон України "Про інформацію" (2657-12) розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі (стаття 1 Закону).

Відповідно до частини четвертої статті 14 Закону поширенням інформації є розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.

В апеляційній скарзі позивач посилається на пункт 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 28.09.90 "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" (v0007700-90) , відповідно до якого під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині.

Разом з тим, відповідно до абзацу 4 вищезазначеного пункту Постанови Пленуму Верховного Суду України (який позивач не наводить в апеляційній скарзі), повідомлення таких відомостей лише особі, якої вони стосуються, не може визнаватись їх поширенням.

Крім того, відповідно до частини другої статті 43 Закону України "Про інформацію", кожний учасник інформаційних відносин для забезпечення його прав, свобод і законних інтересів має право на одержання інформації, зокрема, про те, що стосується його особисто. Право на інформацію охороняється законом; держава гарантує всім учасникам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації; ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом (частини перша та друга статті 45 Закону).

Тобто, як вбачається з системного аналізу змісту зазначеного Закону та інших нормативних актів, створення експертом інформації в рамках проведення експертного дослідження за письмовою заявою (листом) замовника та подальше доведення її до відома замовника не може визнаватися поширенням інформації в розумінні приписів чинного законодавства України –на що обґрунтовано вказав місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні.

Заявник апеляційної скарги також посилається на те, що зміст висновку спеціаліста №885 від 05.02.07 відомий не лише замовникові, але і Харківській міській раді, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, а також кільком громадянам. Позивач в апеляційній скарзі вказує на те, що судом першої інстанції, всупереч вимогам статей 4-7 (1798-12|4-7) та 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не з’ясовано шляхи отримання Харківською міською радою, інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м.Харкова та іншими особами вищезазначеного висновку відповідача.

Проте, як уже зазначалося, відповідно до чинного законодавства, обов’язок доказування факту поширення негативної інформації відповідачем покладається на позивача. Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів того факту, що Харківською міською радою, інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м.Харкова та зазначеними в апеляційній скарзі громадянами стало відомо про зміст висновку спеціаліста №885 від 05.02.07 саме від відповідача.

Тобто позивачем не доведено, що при проведенні відповідного дослідження спеціалістом ХНДІСЕ ім. Засл.проф.М.С.Бокаріуса було порушено приписи підпункту 2.3.3. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, що забороняє експерту розголошувати без дозволу прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання, суду дані, що стали йому відомі під час проведення експертизи, та повідомляти її результати будь-кому, крім особи (органу), що призначила експертизу.

Колегія суддів не вважає належним аргументом посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що спеціалістом відповідача проведене дослідження, а не судова експертиза, оскільки вказана Інструкція регулює порядок проведення не лише експертиз, але і експертних досліджень.

Отже твердження позивача в апеляційній скарзі про наявність у суду обов’язку самостійно з’ясовувати шляхи поширення вищевказаної інформації колегія суддів вважає юридично неспроможними і такими, що зроблені при довільному трактуванні норм процесуального права.

Позивач у позовній заяві та в апеляційній скарзі зазначає також, що викладена у висновку інформація була зібрана відповідачем без участі та згоди ППФ "Антей". Однак, як зазначено в Рецензії на висновок спеціаліста №885 від 05.02.07, копію якої залучено до матеріалів справи за клопотанням самого ж позивача (т.1, а.с.101), повідомлення про проведення дослідження та залучення забудовника до участі в дослідженні, надання додаткових матеріалів та інформації про об’єкт дослідження від забудовника не входить до компетенції спеціаліста; натомість всі організаційні питання мають вирішуватися особою, що замовила проведення дослідження.

Щодо правової природи вказаного висновку спеціаліста №885 від 05.02.07, то, як зазначено в адресованому позивачеві листі Міністерства юстиції України від 19.02.08 №36-50-484 (т.1, а.с.97), висновок спеціаліста носить інформаційно-консультативний характер і у разі незгоди з даним висновком в ході судового розгляду справи сторона може звернутися з клопотанням про призначення судової експертизи.

Тобто, вищенаведеними доказами –Рецензією на висновок спеціаліста №885 від 05.02.07 та листом Міністерства юстиції України –а також поясненнями представника позивача в судовому засіданні апеляційного господарського суду підтверджується, що ППФ "Антей" оскаржувало висновок спеціаліста №885 від 05.02.07 в установленому порядку і отримало відповіді, з яких не вбачається наявності підстав для спростування зазначеного висновку.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання відповідача спростувати інформацію, викладену у висновку спеціаліста №885 від 05.02.07.

Таким чином, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження позивача зроблені при довільному трактуванні норм чинного законодавства і дійсних обставин справи, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.