розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Нерухомість"

на рішення Господарського суду м.Києва від 09.02.2009

у справі № 45/21 (суддя Балац С.В.)

за позовом ТОВ "Компанія "Лізинговий дім"

до ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Нерухомість"

про стягнення 147831,35 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.02.2009р. у справі № 45/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Нерухомість" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" 136 894,86 грн. - основного боргу, 5 677,35 грн. – пені, 709,67 грн. – 3% річних, 668,07 грн. –інфляційні нарахування, 1439,50 грн. - державного мита та 114,90 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні інших позовних вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Нерухомість" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якому просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2009р. у справі № 45/21 та прийняти нове рішення з відстрочення його виконання терміном на один рік.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної, крім того уточнив вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2009 р. у справі №45/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача в частині визнання встановлених договором лізингових платежів, враховуючи дію форс-мажорних обставин відстрочити виконання рішення строком на 1 рік, в частині стягнення пені, 3% річних та збитків від інфляції – відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2009 р. у справі №45/21 – без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

14.09.2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір оперативного лізингу № 341/0907 (далі -Договір).

Відповідно до умов вказаного договору лізингодавець (позивач) передає лізингоодержувачу (відповідачеві), а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах оперативного лізингу майно.

Згідно п. 4.1. вказаного договору лізингоодержувач за користування майном вносить періодичні лізингові платежі. Розміри, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів визначаються у графіку платежів, викладеному у додатку № 3 до договору, який з моменту підписання обома сторонами стає його невід"ємною частиною (п. 4.3. договору оперативного лізингу № 425/0508).

Відповідно до умов вказаного договору та додатку № 3 до нього лізингоодержувач повинен сплачувати до 15 числа поточного місяця лізингові платежі відповідно до графіку лізингових платежів.

На виконання вказаного договору згідно акту прийому-передачі від 25.09.2007 року позивач передав, а відповідач прийняв майно: кран баштовий FО/23С заввишки 80,8 м. у стаціонарному виконанні.

За період з 18.09.2007 року по 15.11.2008 року згідно графіку платежів позивачем нарахована сума лізингових платежів у розмірі 1 413 591, 34грн.

Відповідач частково сплатив заборгованість у розмірі 1 276 696,48 грн. що підтверджується виписками з банківського рахунку, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (статті 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Позивач, обраховуючи заборгованість відповідача, припустився технічної помилки при врахуванні платежу за 15.04.2008 зазначивши суму оплати 61790,15 в той час як відповідач сплатив 64790,15грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку від 15.04.2008 року, що міститься в матеріалах справи.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 09.12.2008 року становила 136 894, 86грн., тому вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 139 894, 86 грн. підлягають задоволенню частково в сумі (139 894, 86грн. - 3000,00грн.) =136 894, 86 грн.

Оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язання, то відповідач вважається таким, що порушив зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором або законом.

Відповідно до п. 9.2 вказаного Договору за порушення термінів сплати лізингових платежів лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу за кожен день протермінування, незалежно від терміну тривання порушення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення пені у сумі 6137,95 грн. підлягають задоволенню частково, враховуючи порушення відповідачем строків сплати лізингових платежів, норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) та п.9.2. Договору, за розрахунком суду, через неврахування позивачем сплати заборгованості у сумі 3000,00грн:

За період з 15.07.08 по 16.07.2008 року

(65356,28 грн. -3000,00 грн.) х ( 2х 12%)/ 365 х 1 =41,00 грн.

За період з 15.08.2008 року по 11.09.2008 року -27 днів

(64544, 99 грн.-3000,00грн.) х( 2х 12%)/ 365 х 27 = 1092, 63грн

За період з 15.09.2008 року по 11.11.2008 року-57 днів

(63733,70грн.-3000,00грн.) х( 2х 12%)/ 365 х 57 = 2276, 27грн

За період з 11.11.2008 року по 15.11.2008 року - 4 дні

(43 733,70- 3000,00грн.) х( 2х 12%)/ 365 х 4 = 107,14 грн.

За період з 15.11.2008 року по 09.12.2008 року -24 дні

(139894,86 -3000,00) х( 2х 12%)/ 365 х 24 = 2160,31 грн.

Отже, як правильно встановив Господарський суд м. Києва, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 6137, 95грн. за період з 15.04.2008 року по 09.12.2008 року підлягають задоволенню частково в сумі 5 677,35 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 766,07грн. підлягають задоволенню частково за розрахунком суду:

За період з 15.07.08 по 16.07.2008 року

(65356,28 грн. -3000,00 грн.) х 3% / 365 днів х 1 день =5,13грн.

За період з 15.08.2008 року по 11.09.2008 року-27 днів

(64544, 99 грн.-3000,00грн.) х 3% / 365 днів х 27 = 136,58грн.

За період з 15.09.2008 року по 11.11.2008 року -57 днів

(63733,70грн.-3000,00грн.) х 3% / 365 днів х 57 = 284, 53грн.

За період з 11.11.2008 року по 15.11.2008 року - 4 дні

(43 733,70- 3000,00грн.) х 3% / 365 днів х 4 =13,39грн.

За період з 15.11.2008 року по 09.12.2008 року -24 дні

( 139894,86 -3000,00) х 3% / 365 днів х 24 = 270,04грн.

Колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 766,07грн. за період з 15.04.2008 року по 09.12.2008 року підлягають задоволенню частково в сумі 709, 67грн.

Крім того, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягають задоволенню частково, за розрахунком суду, через помилкове зазначення позивачем індексу інфляції у вересні 2008 року:

Рівень інфляції у вересні 2008 року за даними Державного комітету статистики України становив 101,1% (опубл. в газеті "Урядовий кур’єр" № 187 від 08.10.2008 року) (60733,70 х 101,1%)- 60733,70 = 668,07 грн.

Господарський суд м. Києва дійшов правильного висновку про те, що оскільки позивачем заявлено до стягнення з відповідача збитки від інфляції в сумі 1032, 47грн., то вимоги позивача про їх стягнення, підлягають задоволенню частково в сумі 668,07грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи, викладені в апеляційній сказі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Нерухомість", спростовуються наявними у справі доказами.

В апеляційній скарзі, апелянт посилається на постанови Національного банку щодо не надання кредитів як форс-мажорні обставини, а також необхідність відстрочення виконання рішення терміном на один рік.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено скрутне фінансове становище, та не надано доказів форс-мажорних обставин. Так, постанови Національного банку носять рекомендаційний характер для комерційних банків, щодо надання кредитів з метою гарантування платоспроможності банку. Банківський кредит не є джерелом сплати лізингових платежів, а лише один із засобів на певний час, крім того в матеріалах справи наявні докази його отримання відповідачем, хоча на інших умовах.

Що стосується необхідності відстрочення виконання рішення терміном на один рік, то це питання не було предметом розгляду суду першої інстанції і його вирішення можливе на стадії виконання рішення.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Нерухомість", скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Нерухомість" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2009 р. у справі № 45/21 залишити без змін.

Матеріали справи № 45/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.