з оголошеними в судових засіданнях перервами: з 24.02.2009 р. до 19.03.2009 р., з 19.03.2009 р. до 14.04.2009 р. та з 14.04.2009р. до 21.04.2009 р. відповідно до ст.ст. 77, 99 ГПК України,

Рішенням господарського суду Вінницької області від 03.12.2008р. у справі №2/153-08 відмовлено в задоволенні позову прокурора м.Вінниці в інтересах держави в особі виконавчого комітету Вінницької міської ради (м. Вінниця) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Євростиль" ЛТД (м.Вінниця) про стягнення 31037,20 грн. неустойки.

Стягнуто з виконавчого комітету Вінницької міської ради (м. Вінниця, вул. Соборна, 59, код 13322432) в дохід державного бюджету 310,37 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з виконавчого комітету Вінницької міської ради (м. Вінниця, вул. Соборна, 59, код 13322432) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Євростиль" ЛТД (м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 14, код 20106031) 5000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Видано накази.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, прокурор м. Вінниці в інтересах держави в особі виконавчого комітету Вінницької міської ради вніс апеляційне подання, в якому просить рішення скасувати з підстав, наведених у поданні, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційне подання мотивовано, зокрема тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права; висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи; неповно з"ясовано обставини справи, а саме:

- між сторонами існували цивільно-правові відносини, які були врегульовані договором оренди будівель від 07.03.2007 р. №3-135;

- рішенням виконкому Вінницької міської ради №2473 від 11.10.2007 р. договір оренди розірвано за взаємною згодою сторін на підставі заяви від 01.10.2007 р. директора ТОВ "Торговий дім "Євростиль" ЛТД;

- підпунктом 4.2.13 договору на орендаря покладено обов"язок передати приміщення за актом прийому-передачі на наступний день після закінчення терміну, визначеного договором; приміщення повинно було бути звільнене на наступний день після розірвання договору;

- в порушення приписів ст.ст. 526, 530 ЦК України відповідач не виконав у встановлений строк взятого на себе зобов"язання;

- листом від 27.12.2007 р. №01-04-4136 відповідача повідомлено щодо необхідності передачі приміщення балансоутримувачу протягом 5-ти днів;

- пунктом 6.5 договору та положеннями ст. 785 ЦК України передбачено, що якщо орендар не повернув об"єкт оренди в термін, визначений договором, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування приміщенням за час прострочення;

- судом не враховано ту обставину, що договір оренди розірвано 11.10.2007 р., але орендар не передав приміщення на умовах, передбачених договором, а використовував його у власних цілях і звернувся листом від 30.07.2008 р. про передачу приміщення за актом прийому-передачі тільки 04.08.2008 р.;

- рішенням господарського суду Вінницької області від 03.03.2008 р. у справі №14/10-08 ( залишеним без змін судом апеляційної інстанції ) зобов"язано ТОВ "Євростиль"ЛТД примусово звільнити спірне приміщення;

- відповідно до акта обстеження від 29.08.2008 р. спірне приміщення відповідачем не звільнено, в ньому знаходиться майно ТОВ "Торговий дім "Євростиль" ЛТД;

- оплата за користування приміщенням після розірвання договору підтверджує факт його використання відповідачем;

- платежі здійснювались на підставі п.6.4 договору, тобто за фактичне використання;

- дії орендаря спрямовані на навмисне зволікання з передачею приміщення та використання його за меншою платою тривалий період, чим створювались перешкоди для виконкому для проведення експертної оцінки нерухомого майна та визначення його ринкової вартості й передачі даного приміщення за новими тарифними ставками.

У судових засіданнях прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Житомирської області, а також представник позивача апеляційне подання підтримали, просили його задовольнити.

Представник відповідача в засіданнях проти доводів й вимог апеляційного подання прокурора м. Вінниці заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції від 03.12.2008 р. законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін, а подання - без задоволення ( більш детально позицію відповідача викладено в письмовому відзиві на апеляційне подання - а.спр.124-126 й доповненні до нього - а.спр.157-159 ).

Відповідач в засідання 21.04.2009 р. свого представника не направив, в телеграмі від 15.04.2009 р. просив розглянути заяву про відвід колегії суддів, направлену поштою 15.04.2009 р.

Згідно з ч.4 ст. 20 ГПК України відвід повинен заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору.

Однак слід зазначити, що заява про відвід на момент розгляду апеляційного подання до апеляційного суду не надійшла, тому суд продовжив розгляд апеляційного подання по суті.

14.04.2009 р. до суду надійшло клопотання відповідача про зупинення апеляційного провадження у справі №2/153-08 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №6/114-09 за позовом ТОВ "Торговий дім "Євростиль" ЛТД до втконавчого комітету Вінницької міської ради, управління комунального майна про визнання недійсним розірвання договору оренди згідно з рішенням №2473 від 11.10.2007 р.

Вказане клопотання апеляційний суд відхилив за безпідставністю та розглянув подання прокурора по суті.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального й процесуального права, обговоривши доводи апеляційного подання, суд вважає за необхідне зазначити таке.

В серпні 2008 р. в.о. прокурора м. Вінниці звернувся до господарського суду Вінницької області в інтересах держави в особі виконкому Вінницької міської ради з позовом про стягнення з ТОВ "Торговий дім "Євростиль" ЛТД 31037,20 грн. неустойки, посилаючись на ст. 785 ЦК України, дострокове розірвання за взаємною згодою укладеного між зазначеними особами договору оренди будівель №3-135 від 07.03.07 р. та на те, орендоване майно знаходиться у користуванні орендаря, який не повернув об"єкт в термін, визначений договором (а.спр.2,3).

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 19.08.2008 р. порушено провадження у справі №2/153-08 і прийнято позовну заяву до розгляду (а.спр.1).

Розглянувши позовні вимоги по суті, суд першої інстанції своїм рішенням від 03.12.2008 р. (як вже вказувалось) відмовив у їх задоволенні, зазначивши, що після розірвання договору фактично орендні відносини між сторонами добровільно продовжувались на умовах, які ставляться в договорах оренди нерухомого майна, а саме : орендодавець нараховував орендну плату орендарю за користування об"єктом оренди, а останній її сплачував ( а.спр. 93-96 ).

Судова колегія не погоджується з рішенням місцевого суду, зважаючи на наступне.

Стаття 759 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 761 ЦК України право передачі майна в найм (оренду) має власник майна, однак цією нормою визначено також право передання майна у найм особою, якій належать майнові права. Отже, слід вважати, що особи, яким надане право передання майна в найм, мають володіти правом розпоряджатися майном.

Матеріали справи №2/153-08 свідчать, що 07.03.2007р. між сторонами укладено договір оренди №3-135 - а.спр.5,6, відповідно до якого на підставі рішення виконкому №517 від 07.03.2007 р. орендодавець (позивач ) передає орендарю (відповідачу) в оренду приміщення, що знаходиться за адресою : м. Вінниця, вул.Червноноармійська, 12, площею 227,04 кв. м, яке перебуває на балансі середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів - гімназії №6 (п. 1.1 договору).

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків (п.1 ч.2 статті 11 ЦК України).

Згідно з п. 1.4 договору оренди від 07.03.2007 р. термін оренди визначається з 07.03.07р. до 07.03.08 р.

Відповідно до п. 2.1 договору орендна плата перераховується управлінню комунального майна щомісячно, не пізніше останнього числа поточного місяця, в розмірі 1464,05 грн.

З"ясуванням наявних у справі доказів апеляційним судом встановлено, що 01.10.07 р. відповідач надіслав позивачу заяву №43/07 від 25.09.07 р., в якій просив достроково припинити дію договору №3-135 від 07.03.07 р. у зв’язку з підвищенням орендної плати за складське приміщення (а.спр.8).

Факт одержання вказаної заяви позивачем підтверджується відтиском штемпеля вхідної кореспонденції на ньому.

Як вбачається з матеріалів справи, заява №43/07 від 25.09.07 р. про дострокове розірвання договору розглянута позивачем, за результатами чого виконавчим комітетом Вінницької міської ради прийнято рішення №2473 від 11.10.07 р. про розірвання за взаємною згодою сторін договору оренди спірного майна (а.спр.9).

Про прийняте рішення відповідач повідомлений 27.12.07 р., про що свідчить відповідна відмітка у верхньому правому куті на листі позивача про дату отримання (копія листа міститься на а.с. 10, оригінал оглянуто в засіданні апеляційного суду 24.02.2009 р.).

Слід зазначити, що у вказаному листі заявлена, зокрема вимога здати приміщення по акту прийому-передачі в 5-тиденний термін.

Згідно з ч.1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов"язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що після закінчення строку дії договору оренди об’єкт має бути звільнено та передано орендодавцю за актом у задовільному стані.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось, договір оренди №3-135 від 07.03.2007 р. розірвано за погодженням сторін, а, отже, відповідач з врахуванням приписів вищезазначених норм та умов договору зобов"язаний був негайно звільнити приміщення та повернути його наймодавцеві, однак цього не зробив.

У зв"язку із зазначеним прокурор м. Вінниці звернувся до господарського суду Вінницької області в інтересах виконкому Вінницької міської ради до ТОВ "Торговий дім "Євростиль" ЛТД з вимогою про примусове звільнення орендованого майна.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 03.03.2008 р. у справі №14/10-08 (а.спр.40-42), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 26.06.2008 р. (а.спр.43-47), позов прокурора задоволено, зобов"язано ТОВ "Торговий дім "Євростиль" ЛТД звільнити приміщення, яке знаходиться за адресою: м.Вінниця, вул. Червоноармійська, 12, та передати його за актом прийому-передачі виконавчому комітету Вінницької міської ради.

Проте фактично і після прийняття рішення місцевого суду відповідач орендоване приміщення не повернув, воно знаходилось у користуванні ТОВ "Торговий дім "Євростиль" ЛТД .

Вказане стало підставою для звернення прокурора до суду з вимогою про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення згідно з положеннями ст. 785 ЦК України.

Щодо цієї вимоги слід вказати наступне.

Статтею 546 ЦК України визначені види забезпечення виконання зобов'язання, одним з яких є неустойка.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 вказаної статті).

Якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч.2 ст. 785 ЦК України).

Слід зазначити, що вищевказаною нормою цивільного законодавства прямо передбачено відповідальність наймача у вигляді сплати неустойки (без необхідності узгодження в договорі) у певному розмірі за невиконання обов'язку повернення речі після припинення договору найму саме за весь час прострочення.

Судова колегія наголошує, що розірвання договору мало місце в кінці 2007 р., а приміщення звільнено лише 11.09.2008 р. (копія двохстороннього акту прийому-передачі нежитлового приміщення міститься на а.спр.23), тобто після прийняття Житомирським апеляційним господарським судом постанови від 26.06.2008 р. у справі №14/10-08 про примусове звільнення орендованого приміщення.

Необхідно врахувати, що наявність позову у цій справі та прийняття рішення свідчать про те, що позивач бажав звільнення приміщення, однак відповідач своїх обов"язків не виконував і добровільно приміщення не звільняв, а тому позивач вимушений був звернутись з позовом про примусове звільнення приміщення.

Апеляційний суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави стверджувати про можливість продовження між сторонами орендних відносин.

Безпідставними є посилання місцевого суду в рішенні від 03.12.2008 р. та посилання представника відповідача в засіданні апеляційного суду, у письмовому відзиві на апеляційне подання на те, що фактично орендні відносини продовжувались, оскільки орендодавець нараховував орендну плату орендарю за користування об"єктом оренди, а останній її сплачував.

Позивач не виставляв рахунки на оплату орендної плати після розірвання договору.

Апеляційним судом враховується, що сторонами після припинення договору складались Акти виконаних робіт (а.спр.51-60) й що відповідач здійснював платежі по сплаті орендної плати.

Однак судова колегія наголошує, що сплату цих платежів не можна розцінювати як автоматичну згоду орендодавця на пролонгацію договору оренди, оскільки позивач сплачував кошти за фактичне користування майном ( п.6.4 договору ). Аналогічною є позиція Вищого господарського суду України в постанові від 20.11.2008 р. у справі №40/303 пд .

Суд першої інстанції вказане не встановив, у зв"язку з чим допустив неправильне застосування норм матеріального права.

Разом з тим, слід зазначити, що законодавством України не врегульовано питання відносно обов"язку орендаря щодо внесення орендної плати за весь час прострочення після припинення договірних відносин оренди. Звідси витікає, що сплачені відповідачем кошти підпадають під ознаки безпідставно отриманих позивачем коштів, за стягненням яких з позивача відповідач не позбавлений права звернутись з позовом до суду в порядку Глави 83 ЦК України (435-15) (постанова Вищого господарського суду України від 02.10.2008 р. у справі №12/8188).

Із розрахунку суми неустойки, заявленої до стягнення, вбачається, що її нараховано за період січень - липень 2008 р. (а.спр.12).

Судова колегія вважає такий розрахунок обґрунтованим.

Апеляційний суд не враховує клопотання про збільшення суми позовних вимог, яке міститься на а.спр.73, оскільки його заявлено позивачем, а не прокурором, який подавав позов.

На думку апеляційного суду, позовні вимоги підлягають задоволенню.

З відповідача слід стягнути на користь позивача 31037,20 грн. неустойки за користування приміщенням після розірвання договору оренди.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у позові прокурора м. Вінниці, заявленому в інтересах держави в особі виконавчого комітету Вінницької міської ради, слід відмовити.

Судова колегія наголошує, що місцевий суд безпідставно вирішив покласти судові витрати на позивача ( апеляційний суд враховує, що при відмові у позові, зокрема суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, покладаються на позивача - ч.5 ст. 49 ГПК України ).

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що є підстави для скасування рішення господарського суду Вінницької області і прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до приписів ст.ст. 49, 99 ГПК України апеляційний суд покладає судові витрати з державного мита та послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на відповідача. Ці витрати слід стягнути в доход державного бюджету.

Суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, при задоволенні позову покладаються на відповідача ( ч.5 ст. 49 ГПК України ).

Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційного подання прокурора м. Вінниці, а тому воно підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

1. Апеляційне подання Прокурора м. Вінниці в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Вінницької міської ради (м. Вінниця) - задовольнити.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 03.12.2008р. у справі №2/153-08 - скасувати.

Прийняти нове рішення, виклавши його в наступній редакції:

" Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євростиль" ЛТД (м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 14, код 20106031) на користь Виконавчого комітету Вінницької міської ради (м. Вінниця, вул. Соборна, 59, код 03084813) - 31037,20 грн. неустойки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євростиль" ЛТД (м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 14, код 20106031) в доход державного бюджету (ЄДРПОУ 34701167, банк одержувача:ГУ ДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, рахунок 31114095700002, код платежу: 22090200, символ звітності: 095) 310,37 грн. державного мита.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євростиль" ЛТД (м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 14, код 20106031) в доход державного бюджету (ЄДРПОУ 34701167, банк одержувача:ГУ ДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, рахунок 31217259700002, код платежу: 22050000 ) 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу."