розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"ВВД" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2007 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2008

у справі № 2/704 (суддя Домнічева І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"ВВД"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача Кабінет Міністрів України

про стягнення 60386701,95 грн. (про перегляд рішення за нововиявленими обставинами)

за участю Прокурора міста Києва

Державне підприємство"Національна атомна енергогенеруюча компанія"Енергоатом" звернулося до господарського суду з заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2002 у справі № 2/704 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2007 заяву Державного підприємства"Національна атомна енергогенеруюча компанія"Енергоатом" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2002 за нововиявленими обставинами було прийнято до розгляду.

23.10.2007 ухвалою Господарський суд міста Києва оголосив перерву у судовому засіданні.

Товариство з обмеженою відповідальністю"ВВД" не погодившись з такою ухвалою, подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2007 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"ВВД" повернуто скаржникові.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2008 заяву про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2002 за нововиявленими обставинами задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2002 скасовано. Прийнято нове рішення яким: позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства"Національна атомна енергогенеруюча компанія"Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю"ВВД" 60 000 грн. комісійної винагороди, 6 500,00 грн. витрат Комісіонера. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2007, Товариство з обмеженою відповідальністю"ВВД" подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2007 скасувати, посилаючись на те, що судом першої інстанції при прийняті даної ухвали було порушено процесуальне право.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2007 було прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Також позивачем було подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2008, в якій просить скасувати рішення від 22.01.2008 про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2002 за нововиявленими обставинами та залишити рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2002 без змін. Позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини справи, що мають значення для справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2008 було прийнято апеляційну скаргу до провадження

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2008 залучено Кабінет Міністрів України до справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

У запереченні на апеляційну скаргу відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2008, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"ВВД" без задоволення.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши прокурора та представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю"ВВД" в листопаді 2001 року звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення боргу з Державного підприємства"НАЕК"Енергоатом" за договором комісії № ОР-130/99 від 16.07.1999 у розмірі 60 220 201,91 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.02.2002 позов задоволено частково. Стягнуто Державного підприємства"Національна атомна енергогенеруюча компанія"Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю"ВВД" 60 220 201,91грн. боргу, 60 000,00грн. комісійної винагороди, 6 500,00грн. витрат комісіонера, 1 700,00грн. державного мита та 69,00грн. інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2002 мотивоване тим, що до договору комісії, який було укладено між позивачем та відповідачем, де позивач прийняв на себе зобов’язання придбати від свого імені і за рахунок відповідача ротори низького тиску до турбіни К-1000/60-3000 в кількості 4 шт. на загальну суму 18 000 000 дол. США, уклавши про це угоду з третьою особою.

16.07.1999 на виконання умов договору комісії позивачем було укладено з компанією"Gentwin Systems" (Ірландія) контракт купівлі-продажу № ОР-130/99, за умовами якого позивач на виконання договору придбав чотири ротори низького тиску до турбіни К-1000/60-3000 на загальну суму 18 000 000 дол. США на умовах відстрочки платежу на 90 днів з моменту поставки. Зазначене обладнання було поставлене на Южно-Українську атомну станцію, яка є структурним підрозділом відповідача про. що підтверджується акт приймання-передачі обладнання від 30.07.1999.

З свого боку відповідач свої зобов’язання, які передбачені п. 4.3 договору комісії виконав частково в сумі 38 425 898,05 грн., не забезпечивши належним чином позивача засобами для виконання договору поставки перед компанією"Gentwin Systems".

Таким чином, рішенням від 01.02.2002 було стягнуто з відповідача на користь позивача боргу у розмірі 60 220 201,91 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач посилається на те, що з листа Міністерства економіки України № 135-27/513 від 20.04.2007 йому стало відомо, що компанія"Gentwin Systems" 30.06.2000 була виключена з реєстру, тобто її діяльність як юридичної особи було припинено.

Лист № 135-27/513 Міністерства економіки України надійшов на адресу відповідача 24.04.2007, про що свідчить вхідний штамп канцелярії на листі Міністерства економіки України.

Таким чином відповідач вважає, що обставина виключення з реєстру компанії"Gentwin Systems" (її припинення як юридичної особи) є нововиявленими обставиною.

Господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові відповідно до ст. 112 ГПК України.

Роз’ясненням президії Вищого господарського суду України"Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

Отже, в процесі вирішення даної справи суд першої інстанції в рішенні від 01.02.2002 надав правову оцінку договору від 16.07.1999.

Відповідно до п. 9.3 договору від 16.07.1999, сторони погодили застосовувати до цього договору поставки матеріальне право України.

Відповідно до договору від 16.07.1999, укладеного між позивачем та компанією"Gentwin Systems" було передбачено, що вказаний договір припиняє свою дію в разі ліквідації однієї із сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 223 ЦК УРСР (що діяв на час спірних відносин), зобов’язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора).

Таким чином, на думку відповідача, на момент звернення позивача до господарського суду у нього були відсутні будь-які зобов’язання перед компанією"Gentwin Systems" за договором від 16.07.1999 у зв’язку із ліквідацією останньої, про що свідчить виключення її із реєстру компаній Ірландії, і про що не було відомо суду, ні відповідачеві.

Також, зазначена обставина є нововиявленою та думку заявника, оскільки вона існувала на час розгляду справи, але не була відома сторонам по справі а стала відома лише 24.04.2007 після отримання листа № 135-27/513 від 20.04.2007 від Міністерства економіки України із зазначеною інформацією, а отже, не могла бути врахована при винесенні судового рішення.

Як вбачається з матеріалі справи, в позовній заяві позивач стверджує, що з вини відповідача він не може виконати належним чином зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу обладнання, в частині оплати на користь компанії"Gentwin Systems" вартості обладнання.

Отже, на час звернення до господарського суду та відповідно на час розгляду справи, позивач вже не мав зобов’язань оплатити кошти за обладнання на користь компанії"Gentwin Systems", оскільки остання вже припинила свою діяльність, як юридична особа у зв’язку із виключенням її із реєстру компаній Ірландії 30.06.2000 і зобов’язання за даним контрактом були припинені відповідно до ч. 3 ст. 223 ЦК УРСР.

Таким чином в свою чергу, рішення суду першої інстанції від 01.02.2002, ґрунтується на тому, що відповідач свої зобов’язання, передбачені п. 4.3 договору комісії, виконав частково в сумі 38 425 898,05 грн., не забезпечивши належним чином позивача засобами для виконання договору від 19.07.1999 перед компанією"Gentwin Systems".

Статтею 395 ЦК УРСР передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента.

Згідно ст. 397 ЦК УРСР за угодою, укладеною комісіонером з третьою особою, набуває права і стає зобов’язаним комісіонер.

Відповідача вважає, що оскільки у позивача були відсутні зобов’язання перед компанією"Gentwin Systems" згідно договором від 19.07.1999, у відповідача припинилося в силу ст. 223 ЦК УРСР зобов’язання за свій рахунок забезпечувати позивача коштами для належного виконання зобов’язань за договором.

Таким чином, вищезазначена обставина повністю спростовує висновок господарського суду в рішенні від 01.02.2002, що відповідач, не забезпечивши позивача засобами для виконання угоди перед третьою особою, не виконав свій головний обов’язок, передбачений договором комісії та цивільним законодавством, а також висновок суду про те, що відповідач зобов’язаний виконати договір комісії шляхом забезпечення позивача коштами, необхідними для виконання договору від 19.07.1999.

Тому оскільки у позивача на час звернення до суду були припинені зобов’язання щодо сплати вартості обладнання, придбаного в ірландської компанії"Gentwin Systems", то відповідно у відповідача були відсутні зобов’язання щодо забезпечення позивача коштами, необхідними для виконання угоди з третьою особою, зобов’язання за якою були припинені.

Позивач посилається на те, що з його листа № 09/08-4 в серпні 2001 року відповідачу було відомо про уступку права вимоги, що виникло у компанії"Gentwin Systems" на підставі контракту купівлі-продажу № ОР-130/99 іншій компанії REDTEX GROUP LLC, а також в даному листі повідомлялося про ліквідацію компанії"Gentwin Systems". Тому позивач стверджує, що факт ліквідації компанії"Gentwin Systems" не є нововиявленою обставиною, оскільки відповідач знав про цю обставину ще у серпні 2001 році.

Як вбачається з матеріалі справи, позивачем не було надано жодного належного доказу, які б підтверджував факт отримання відповідачем листа № 09/08-4.

В підтвердження того, що відповідач не отримував від позивача листа № 09/08-4 в матеріалах справи знаходиться довідка від 07.08.2007 та витяги із журналів вхідної кореспонденції.

Відповідно ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідач посилається на те, що про виключення з реєстру компанії"Gentwin Systems", відповідач дізнався з листа Міністерства економіки України № 135-27/513 від 20.04.2007.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що посилання позивача, що відповідач отримав листа № 09/08-4 через свого представника Молочко Т.В. який діяв за довіреністю № 4/10 від 09.08.2001 є безпідставні. За таких обставин, що копія довіреності № 4/10 від 15.01.2001, яка знаходиться в матеріалах справи не є належним чином засвідченою копією у розумінні ст. 33 ГПК України.

Також, в матеріалах справи відсутній оригінал листа № 09/08-4 від 09.08.2001 або належним чином засвідчену копію вказаного листа.

Таким чином, позивачем належно не доведено факт наявності листа № 09/08-4 від 09.08.2001 та отримання цього листа відповідачем.

В свою чергу позивачем, всупереч нормам ст.ст. 33, 36 ГПК України не доведено свої посилання про те, що відповідач повідомлявся про ліквідацію компанії"Gentwin Systems" та про уступку права вимоги за договором № ОР-13 0/99 від компанії"Gentwin Systems" іншій компанії - REDTEX GROUP LLC.

Позивач не заперечує того, що компанії"Gentwin Systems" ліквідовано, з підстав того, що з 03.05.2000 року новим кредитором його була вже компанія REDTEX GROUP LLC.

Відповідно ч. 1 ст. 407 ЦК УРСР, що діяв на момент прийняття судового рішення, комітент зобов’язаний, крім сплати комісійної винагороди, а у відповідних випадках і винагороди за делькредере, відшкодувати комісіонерові витрачені ним по виконанню доручення суми.

Отже, при виконанні доручення в рамках договору комісії, комітент має безспірний обов’язок оплатити вартість послуг комісіонера, а також оплатити всі затрати, які поніс комісіонер.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на момент звернення до господарського суду було понесені витрати на митниці в розмірі 6 500,00 грн. Згідно п. 5.1 договору за виконання доручення відповідач сплачує позивачу винагороду в розмірі 60 000,00 грн.

Апеляційний господарський суд вважає, що відповідачем доведено обґрунтованість обставин, викладених в заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами тому судом першої інстанції правомірно задоволено заяву.

Як вбачається з матеріалів справи апеляційна скарга Товариство з обмеженою відповідальністю"ВВД" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2007 якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"ВВД" подану на ухвалу від 23.10.2007 було оголошено перерву у судовому засіданні на 30.10.2007 повернуто скаржникові.

Після прийняття апеляційної скарги до провадження було виявлено обставини, що ухвала Господарського суду міста Києва від 05.11.2007 не підлягає оскарженню, апеляційний господарський суд припиняє перегляд судового рішення в апеляційному порядку на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК України.

Суд апеляційної скарги зазначає, що вказана апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю"ВВД" подана з порушенням вимог п. 1 ст. 106 ГПК України, тобто ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках передбаченим цим Кодексом.

Як вбачається з норм господарського процесуального кодексу України ухвала про повернення скаржникові апеляційної скарги поданої на ухвалу про оголошення перерву у судовому засіданні не оскаржується.

Таким чином, апеляційне провадження по апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю"ВВД" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2007 підлягає припиненню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст.ст. 101, ст. 103, ст. 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю"ВВД" залишити без задоволення

Апеляційне провадження по розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю"ВВД" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2007 припинити.