Рішенням господарського суду м. Києва від 26.12.2008р. у справі № 18/372 позов Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (Позивач) до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) (Відповідач) про стягнення 520230,84 грн. було задоволено частково, а саме: зобов’язано Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) виконати платіжні доручення НАК "Нафтогаз України" та перерахувати до Державного бюджету України 9 395 638,75 грн. рентної плати та транзитне транспортування природного газу згідно з платіжним дорученням № 7557 від 16.10.2008р. та 5 357 532,50 грн. податку на додану вартість згідно з платіжним дорученням № 7555 від 16.10.2008р. та припинено провадження у справі в частині зобов’язання Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку виконати платіжні доручення № 7554 від 16.10.2008 на суму 114 592,69 грн. та № 7556 від 16.10.2008р. на суму 65 344,33 грн. а також, було стягнуто з Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку на користь НАК "Нафтогаз України" 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2008р. у справі № 18/372 скасувати в частині відмови у стягненні з Відповідача штрафних санкцій та збитків, прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку на користь НАК "Нафтогаз" за прострочення виконання зобов’язань штрафні санкції в розмірі 1 007 053,35грн. та суму збитків у розмірі 388896,16 грн., в іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно з"ясовано обставини, які мають значення для справи, самі висновки суду, викладені в його рішенні, не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального права, що є підставами для скасування судового рішення

В апеляційній скарзі Позивач зазначає, що судом було неправильно застосовано статтю 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність", оскільки пунктом 2 цієї статті передбачено, що протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи не належне виконання грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2008, а апеляційну скаргу Позивача – без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, суд встановив наступне.

04.09.2000 р. між сторонами укладений договір №17-1717/2 на розрахунково-касове обслуговування, предметом якого є відкриття відповідачем позивачеві поточних рахунків відповідно до Інструкції Національного банку України про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 18.12.1998 р. №527 (z0819-98) та Генеральної угоди про взаємодію та співробітництво №17-1744/8 від 06.09.2000 р., укладеної між сторонами, та здійснення його розрахунково-касового обслуговування згідно зі статутом банку.

Додатком №1 до договору №17-1717/2 сторонами погоджені тарифи комісійної винагороди за надання банківських послуг.

Відповідно до п. 4.1.2. договору №17-1717/2 відповідач зобов'язався виконувати розрахункові документи, прийняті від позивача протягом операційного дня, у межах залишків коштів на рахунку на початок операційного дня та з урахуванням поточних надходжень коштів на рахунок протягом операційного дня. Операційний день триває з 09-00 год. до Г-30 гол.

06.09.2000 р. між сторонами укладена генеральна угода №17-1744/8 про взаємодію та співробітництво, предметом якої є здійснення відповідачем комплексного розрахунково-касового обслуговування та іншого банківського обслуговування позивача та підприємств, що належать до сфери його управління та впливу (філій, представництв, інших відокремлених структурних підрозділів, дочірніх підприємств та відкритих акціонерних товариств нафтогазового комплексу, пакети акцій яких передані до статутного фонду позивача), шляхом виконання банківських операцій та надання послуг в межах, визначених Законом України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) , ліцензією №1 від 31.07.2000 р. на право здійснювати банківські операції, виданої відповідачеві Національним банком України, та на умовах, передбачених цією генеральною угодою, а також іншими угодами (договорами), укладеними для забезпечення конкретних видів обслуговування.

Пунктом 2.1.7. генеральної угоди №17-1744/8 передбачено, що відповідач зобов'язаний, в межах наявних коштів на рахунках підприємств, забезпечувати конкретні розрахунки між підприємствами позивача та їх контрагентами в термін не більше 3 годин з використанням власної платіжної системи.

21.10.2007 р. між позивачем та Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків був укладений договір №18 про розстрочення податкових зобов'язань (далі - договір №18), згідно з яким Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків надає позивачеві розстрочення сплати податкових зобов'язань на загальну суму 112 744 424,99 грн. під проценти терміном з 30.10.2007 р. по 16.10.2008 р.

21.10.2007 р. між позивачем та Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків був укладений договір №19 про розстрочення податкових зобов'язань (далі - договір №19), згідно з яким Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків надає позивачеві розстрочення сплати податкових зобов'язань на загальну суму 64 290 390,00 грн. під проценти терміном з 30.10.2007 р. по 16.10.2008 р.

16.10.2008 р. позивач надав відповідачеві для виконання платіжні доручення: №7557 на оплату розстрочених податкових зобов'язань з рентної плати за транзитне транспортування природного газу у сумі 9 395 368,75 грн. та №7554 на оплату відсотків за користування розстроченими податковими зобов'язаннями за рентну плату у сумі 114 592,69 грн. згідно з договором №18; та платіжні доручення: №7556 на оплату відсотків за користування розстроченими зобов'язаннями у сумі 65 344,33 грн. та №7555 на оплату податку на додану вартість у розмірі 5 357 532,50 грн. згідно з договором №19.

Зазначені платіжні доручення станом на день подання позову до господарського суду відповідачем виконані не були.

Станом на день слухання справи у судовому засіданні суду першої інстанції відповідачем виконані платіжні доручення №7554 від 16.10.2008 р. на суму 114 592,69 грн. та №7556 від 16.10.2008 р. на суму 65 344,33 грн. Зобов'язання щодо виконання відповідачем платіжних доручень №7557 на суму 9 395 368,75 грн. та №7555 на суму 5 357 532,50 грн. залишились не виконаними.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання. враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 1066 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до частини 3 статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківської о рахунка або законом.

Враховуючи вищезазначені обставини, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача виконати платіжні доручення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та перерахувати до державного бюджету України 9 395 368,75 грн. рентної плати за транзитне транспортування природного газу згідно з платіжним дорученням №7557 від 16.10.2008 р. та 5 357 532,50 грн. податку на додану вартість згідно з платіжним дорученням №7555 від 16.10.20008 р. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача виконати платіжні доручення №7554 від 16.10.2008 р. на суму 114 592,69 грн. та №7556 від 16.10.2008 р. на суму 65 344,33 грн. підлягають припиненню провадженням, оскільки станом на день прийняття судом першої інстанції рішення у даній справі зазначені платіжні доручення є виконані відповідачем, а тому у зазначеній частині позовних вимог відсутній предмет спору.

Також, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Відповідача суми збитків 388 896,16 грн. з огляду на наступне.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України "Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство)" від 07.10.2008р. №308 (v0308500-08) у зв'язку з погіршенням фінансового стану в Промінвестбанку призначено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07.10.2008р. Метою введення мораторію є створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку.

Інформація про призначення Тимчасового адміністратора та про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів була розміщена в газеті "Урядовий Кур'єр" №189 від 10 жовтня 2008 року відповідно до чинного законодавства України (ст. 79 Закону України "Про банки і банківську діяльність") .

Частиною третьою ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що протягом дії мораторію:

1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Вищевказана норма статті Закону визначає конкретний проміжок часу, що відповідає строку дії мораторію, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються фінансові санкції за невиконання або неналежне виконання банком зобов'язань. Цей період починається з дати введення мораторію (з 07.10.2008р.) та діє по дату його припинення.

Позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у сумі 1007 053.35 грн. суд першої інстанції не задовольнив, посилаючись на постанову Правління Національного банку України від 07.10.2008 № 308 (v0308500-08) "про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово – інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство)", згідно з якою у банку призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік – з 07.010.2008 по 06.04.2009.

Пунктом 4 вищезазначеної постанови визначено, що з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців – з 07.10.2008 по 06.04.2009.

Однак, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції було неправильно застосовано статтю 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність", оскільки пунктом 2 цієї статті передбачено, що протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи не належне виконання грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Однак, Договір від 04.09.00 №17-1717/2 укладений між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційний банком (Закрите акціонерне товариство) є Договором розрахунково-касового обслуговування предметом якого є відкриття Банком поточних рахунків Компанії відповідно до Інструкції Національного банку України про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 18.12.1998 № 527 (z0819-98) , та Генеральної угоди про взаємодію та співробітництво № 17-1744/8 від 06.09.2000, укладеної між Банком та Компанією, та здійснення розрахунково-касового обслуговування НАК "Нафтогаз України" згідно зі Статутом Банку.

З чого слідує, що даний Договір укладений для врегулювання відносин обслуговування поточних операцій Клієнта, і зобов'язання Банку, які випливають із вказаного договору, перед Клієнтом є зобов'язаннями немайнового (не грошового) характеру, тобто на виконання яких не поширюється дія мораторію.

Отже, судова колегія констатує, що позовні вимоги в частині стягнення 1007 053,35 грн. штрафних санкцій є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов"язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія констатує, що судом першої інстанції було неправомірно було відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1007053,35 грн. штрафних санкцій, за таких обставин апеляційна скарга Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині відмови у стягненні 1 007 053,35 грн. штрафних санкцій, в іншій частині рішення залишається без змін.