зі справи № 12/8-09-201 за позовами ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 до Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області про визнання права власності

Приватні підприємці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Тузлівської сільської ради про визнання за ними права власності на 1/2 кожному на майновий готельний комплекс "Парус", що складається з адміністративної будівлі, житлових корпусів № 1 і № 2, пожарного резервуару, трансформаторної підстанції, дитячого грального майданчика, спортивного майданчика, резервуару запасу води, магазину та складу, що знаходяться на території с. Лебедівка Тузлівської сільської ради. Ціна позову визначена в сумі 1435298грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вказані об'єкти були побудовані за договором про сумісну діяльність від 01.07.2007р. між позивачами по справі, які є подружжям, але без дозволу на будівництво державних органів.

Тузлівська сільська рада позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що позивачам був наданий дозвіл на відібрання земельних ділянок для будівництва магазину "Парус" та дозвіл на реконструкцію та будівництво спального корпусу. Побудовані ними інші об'єкти: адмінбудівля, житловий корпус № 1 і № 2, резервуар запасу води, пожежний резервуар, транформаторна підстанція, спортивний та гральний майданчик, склад - є самочинним будівництвом, здійсненим без належного дозволу, без затвердженого проекту.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.03.2009р. (суддя Цісельський О.В.) в задоволенні позовних вимог приватного підприємця ОСОБА_1 та приватного підприємця ОСОБА_2 - відмовлено.

Судове рішення мотивовано таким:

- позивачі у встановленому законом порядку не отримували дозвіл на будівництво та дозвіл на виконання будівельних робіт для будівництва бази відпочинку "Парус", а тому, відповідно до ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту.

Також господарський суд стягнув з позивачів суму недоплаченого державного мита, виходячи із вказаної ними ціни позову.

В апеляційній скарзі приватні підприємці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати рішення господарського суду та залишити позов без розгляду, посилаючись на те, що при подачі позовної заяви ними не було сплачено державне мито у встановленому законом розмірі, оскільки не були надані витребувані судом документи, а тому суд не повністю з'ясував обставини справи, та в порушення ст. 81 ГПК України розглянув справу. Суд повинен був залишити позов без розгляду, якщо позивач не надав витребувані документи.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

26.05.2006р. Тузлівська сільська рада рішенням № 12 надала дозвіл на попередній вибір гр. ОСОБА_2 земельної ділянки пл. 300 кв.м. під будівництво спального корпусу на території б/в "Жемчужина 2".

26.05.2006р. Тузлівська сільська рада рішенням № 16 вилучила у орендаря ОСОБА_2 б/в "Жемчужина 2" земельну ділянку та надала дозвіл на попередній вибір гр. ОСОБА_1 земельної ділянки під будівництво (розміщення) торгівельного об'єкту - магазину "Парус" в с. Лебедівка площею 60 кв.м.

26.05.2006р. за № 18 Тузлівська сільська рада прийняла рішення, яким надала дозвіл на попередній вибір гр. ОСОБА_1 земельної ділянки під будівництво магазину "Парус" в с. Лебедівка площею 150 кв.м.

12.06.2006р. за № 50-V Тузлівська сільська рада прийняла рішення, яким затвердила акт попереднього погодження земельної ділянки на реконструкцію та будівництво торгівельного об'єкту -магазину "Парус" - надано дозвіл ПП ОСОБА_1 на реконструкцію та будівництво торгівельного об'єкту магазину "Парус", розміщеного в с. Лебедівка, зобов'язано приватного підприємця виготовити проектно-кошторисну документацію, провести експертизу та надати в районні відділи служб.

12.06.2006р. за № 51-V Тузлівська сільська рада прийняла рішення, яким затвердила акт попереднього погодження земельної ділянки на реконструкцію та будівництво спального корпуса, надала дозвіл приватному підприємцю ОСОБА_2 на реконструкцію та будівництво спального корпусу, розміщеного в с. Лебедівка на б/в "Жемчужина 2", зобов'язано приватного підприємця виготовити проектно-кошторисну документацію, провести експертизу та надати в районні відділи служб.

21.09.2006р. затверджено архітектурно-планувальне завдання № 44 на будівництво магазину "Парус" (засновник - ОСОБА_1) - з терміном дії до вересня 2008р.

22.09.2006р. затверджено архітектурно-планувальне завдання № 45 на будівництво спального корпусу б/в "Жемчужина 2" (замовник - ОСОБА_2) - з терміном дії до вересня 2008р.

01.07.2007р. між гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 був укладений договір про спільну діяльність, за яким сторони - фізичні особи - зобов'язались шляхом об'єднання своїх зусиль та майна, яке належить їм на відповідних правових підставах, спільно діяти для досягнення загальної мети: будівництва та введення в експлуатацію готельного комплексу в с. Лебедівка, який складається з адміністративної будівлі, життєвих корпусів № 1 і № 2, пожарного резервуару, трансформаторної підстанції, дитячого грального майданчика, спортивного майданчика, резервуару запасу води, маназину та складу на земельній ділянці в с. Лебедівка Татарбунарського району Одеської області.

Відповідно до п. 3.1 договору, Сторона 2 - ОСОБА_2 - протягом семи днів з моменту підписання договору надає будівельний майданчик на земельній ділянці, яка знаходиться у нього на праві оренди згідно договору оренди земельної ділянки з Тузлівською сільською радою.

25.01.2007р. між Тузлівською сільською радою та гр. ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки пл. 0,348га з цільовим призначенням - для експлуатації та обслуговування б/в "Жемчужина 2" строком на 25 років.

Відповідно до п. 4.1 договору про спільну діяльність від 01.07.2007р., Сторона 1 - ОСОБА_1 зобов'язалася отримати всі необхідні документи для будівництва і відповідні дозволи на початок проведення будівельних робіт, здійснити заходи по укладанню підрядних договорів з будівельними організаціями або здійснювати будівництво шляхом найму відповідного персоналу для виконання робіт, ввести об'єкт в експлуатацію по закінченню будівництва.

25.01.2007р. між Тузлівською сільською радою та гр. ОСОБА_1 - власницею магазину "Парус" - був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,015га з цільовим призначенням - експлуатація та обслуговування фактично побудованого магазину "Парус" в с. Лебедівка строком на 25 років.

15.01.2009р. ПП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до господарського суду з позовом до Тузлівської сільської ради про визнання за ними права власності на збудовані за договором про спільну діяльність об'єкти, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що ними дійсно було побудовано будівлі на орендованій земельній ділянці без дозволу на будівництво державних органів, без затвердженого проекту будівництва, без проведеної будівельної експертизи.

19.01.2009р. господарським судом порушено провадження у справі і зобов'язано позивачів надати докази сплати держмита відповідно до ДКМ України "Про державне мито (7-93) ", належним чином завірені копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, довідки з органу статистики про знаходження позивачів в ЄДРПОУ, технічний паспорт, будівельну експертизу, копію права відводу на земельну ділянку, копії технічної документації щодо складання договору оренди земельної ділянки.

В судовому засіданні 26.01.2009р. приймав участь ОСОБА_2, але витребувані судом документи надані не були.

Ухвалою господарського суду від 26.01.2009р. розгляд справи було відкладено в зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін і зобов'язано позивачів надати вказані в ухвалі від 19.01.2009р. документи, а також технічний висновок щодо можливості збереження самовільно збудованої будівлі, погоджений з органами МЧС, СЕС та архітектури.

В судове засідання 09.02.2009р. представники сторін не з'явилися, хоча і були повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи.

Ухвалою від 09.02.2009р. господарський суд втретє розгляд справи відклав і зобов'язав позивачів надати витребувані матеріали, вказані в ухвалі від 26.01.2009р.

В судовому засіданні 23.02.2009р. приймав участь представник Тузлівської сільської ради.

23.02.2009р. господарський суд ухвалою відклав розгляд справи на 04.03.2009р. і знову витребував у позивачів матеріали, вказані в попередніх ухвалах.

В судовому засіданні 04.03.2009р. представником Тузлівської сільської ради були надані заперечення на позов.

Також в протоколі судового засідання від 04.03.2009р. вказано, що позивачами вимоги ухвал суду про надання витребуваних матеріалів не виконані.

Між тим, 04.03.2009р. господарський суд прийняв рішення по справі, яким відмовив позивачам в задоволенні позовних вимог, визнавши здійснені будівельні роботи самочинним будівництвом. при цьому господарський суд вказав на таке:

- позивачі не надали жодного доказу звернення з відповідною заявою до інстанції ДПБК з метою введення б/в "Парус" в експлуатацію та отримання свідоцтва на право власності;

- позивачі без згоди відповідача при будуванні б/в "Парус" самовільно змінили цільове призначення земельних ділянок, наданих їм в оренду;

- позивачі у встановленому законом порядку не отримували дозвіл на будівництво та дозвіл на виконання будівельних робіт для будівництва б/в "Парус".

З урахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України, з позивачів стягнуто недоплачене держмито в розмірі 6326,49грн. з кожного.

З обгрунтованістю висновків суду погодитися не можна, виходячи з такого.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) судове рішення є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У відповідності зі ст. 4 ГПК України рішення господарського суду повинно прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Рішення господарського суду має грунтуватися на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова класіфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Ст. 64 ГПК України встановлено, що суддя, прийнявши позовну заяву, виносить ухвалу про порушення провадження у справі і якщо наданих доказів недостатньо для вирішення спору, відповідно до ст. 38 ГПК України він вправі витребувати у сторін додаткові докази, необхідні для з'ясування обставин, що мають значення для правильного розгляду справи і ухвалення законного та обгрунтованого судового рішення до початку судового засідання.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою про порушення провадження у справі від 19.01.2009р., ухвалами про відкладення розгляду справи від 26.01.2009р., 09.02.2009р., 23.02.2009р., 04.03.2009р. господарський суд зобов'язував позивачів надати: докази сплати держмита відповідно до ДКМ України "Про державне мито" № 7-93 (7-93) від 21.01.1993р., належним чином завірені копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, довідки з органу статистики про знаходження позивачів а ЄДРПОУ, технічний паспорт, будівельну експертизу, копію проекту відведення земельної ділянки на умовах оренди, копії технічної документації щодо складання договору оренди земельної ділянки, технічний висновок щодо можливості збереження самовільно збудованої будівлі, погоджений з органами МЧС, СЕС та архітектури.

Ухвали господарського суду позивачами виконані не були, позивачі (чи їх представники) в судове засідання не з'являлися, хоча їх явка була визнана обов'язковою, але при цьому господарським судом справу було розглянуто по суті, прийнято рішення.

П. 5 ст. 81 ГПК україни встановлено, що господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Застосування п. 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору;

- позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Всі вказані умови мають місце в даній справі. Господарський суд ухвалами від 19.01.2009р., 26.01.2009р., 09.02.2009р., 23.02.2009р. зобов'язував позивачів надати додаткові матеріали і визнавав обов'язковою явку сторін по справі. Вказані в ухвалах матеріали визнані такими, без яких розгляд справи здійснено бути не може.

Таким чином, невиконання без поважних причин вимог суду, щодо надання викладених в ухвалах суду матеріалів являється підставою для застосування господарським судом норм п. 5 ст. 81 ГПК України і залишення позову без розгляду.

Фактично, господарським судом розглянуто справу за позовом приватних підприємців за відсутності належних доказів, підтверджучих їх статус приватних підприємців, отже, без з'ясування статусу позивачів і їх права на звернення з позовними вимогами до господарського суду.

Висновки суду про самочинне будівництво не підтверджені документально, не грунтуються на належних доказах в зв'язку з їх відсутністю в справі.

За таких обставин, апеляційна інстанція вважає, що господарським судом було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до прийняття оскарженого рішення.

Керуючись ст. 99, 101, 103- 105 ГПК України,

Рішення господарського суду Одеської області від 04.03.2009р. у справі № 12/8-09-201 скасувати, позовні вимоги залишити без розгляду.

Накази господарського суду Одеської області від 23.03.2009р. у справі № 12/8-09-201 визнати такими, що втратили чинність.

Постанова в порядку ст. 105 Господарського Процесуального Кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.