Рішенням господарського суду Одеської області від 20.03.2009р. по справі № 29-28/177-08-5087 (суддя Аленін О.Ю.) в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1(далі ОСОБА_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Вуітонторгсервіс" (далі ТОВ "ТД "Вуітонторгсервіс"), Акціонерного комерційного банку "Фінбанк" (далі АКБ "Фінбанк"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Пакинг Групп" (далі ТОВ "Юг-Пакинг Групп") про визнання незаконними дій ТОВ "ТД "Вуітонторгсервіс" щодо випуску простого векселя серія НОМЕР_1 номінальною вартістю 3 060 697,21 грн. та простого векселя серія НОМЕР_2 номінальною вартістю 939 302,79грн., визнання недійсними зобов'язання ТОВ "ТД "Вуітонторгсервіс" за вказаними векселями і визнання недійсними названих простих векселів відмовлено повністю, т. я. по ст. ст. 1, 3, 14 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок" від 23.02.2006р. № 3480-ІV поняття "випуск цінних паперів" застосовується тільки до емісійних цінних паперів, яким вексель не являється, з врахуванням положень Закону України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001р. № 2374-ІІІ (2374-14) , Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (995_009) (далі Уніфікований закон) застосування до векселів поняття "випуск" не ґрунтується на чинному законодавстві, тоді як згідно п. 7.8 статуту ТОВ "ТД "Вуітонторгсервіс" до виключної компетенції загальних зборів учасників останнього віднесено прийняття рішення про випуск саме емісійних цінних паперів, тобто приймаючи рішення про видачу вищевказаних простих векселів для оплати за поставлені ТОВ "Юг-Пакинг Групп" товари директор ТОВ "ТД "Вуітонторгсервіс" діяв в межах визначеної п. п. 7.19, 7.20 статуту компетенції у відповідності до ст. 62 Закону України "Про господарські товариства" і згода учасників товариства на здійснення цих дій йому не потрібна у зв'язку з чим підстав для визнання незаконними дій ТОВ "ТД "Вуітонторгсервіс" не має, дотримання вимог діючого законодавства при видачі простих векселів сторонами, зокрема ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", підтверджується наявністю у векселедавця перед особою, за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого була не меншою ніж сума платежу за векселями, за змістом постанови Пленуму ВСУ від 08.06.2007р. № 5 (v0005700-07) законний векселедержатель не зобов'язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони являються наявними та дійсними, ненадання ТОВ "ТД "Вуітонторгсервіс" і АКБ "Фінбанк" доказів відсутності чи недійсності прав ТОВ "Юг-Пакинг Групп" за названими простими векселями, спірні прості векселі містять всі обов'язкові відомості, передбачені ст. 75 Уніфікованого закону, підґрунтя для визнання векселів недійсними через дефект форми по ст. 76 Уніфікованого закону відсутнє.

ОСОБА_1 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 27.03.2009р. (вх. № 617 від 02.04.2009р.), в якій просить вказане рішення суду скасувати внаслідок його незаконності та необґрунтованості відповідно до постанови Пленуму ВСУ № 11 від 29.12.1976р. "Про судове рішення" (v0011700-76) , прийняти нове рішення, позовні вимоги задовольнити, посилаючись на ч. 3 ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні", ст. 62 Закону України "Про господарські товариства", ст. 14 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок", ст. 167 ГК України, судом не враховано встановленого у ст. 75 Уніфікованого закону переліку обов'язкових реквізитів для простого векселя, проігноровані вимоги постанови Пленуму ВСУ від 08.06.2007р. № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" (v0005700-07) стосовно додержання вимог вексельного законодавства щодо підписів зобов'язаних за векселем осіб, скаржник є учасником ТОВ "ТД "Вуітонторгсервіс" і володіє часткою у статутному фонді у розмірі 1%, прості векселі від імені ТОВ "ТД "Вуітонторгсервіс" підписані директором товариства ОСОБА_3 без відповідних повноважень всупереч пп. 7.8 п. 7 статуту ТОВ "ТД "Вуітонторгсервіс", що свідчить про порушення корпоративних прав на участь позивача в управлінні товариством по ст. 167 ГК України, ст. 50 Закону України "Про господарські товариства", внаслідок випуску вказаних векселів особою за відсутності повноважень на здійснення такої операції, забезпечення АКБ "Фінбанк" авалем незаконних векселів, названі векселі мають дефект форми, т. я. в графі "найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений" не зазначено найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж, згідно положень Уніфікованого закону документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, не має сили векселя, всупереч положенням ст. 84 ГПК України мотивувальна частина рішення не містить посилання на докази підтвердження дійсності векселів та незаконності вимог позивача.

В відзиві на апеляційну скаргу б/н від 15.04.2009р. ТОВ "Юг-Пакинг Групп" просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 20.03.2009р. без змін, т. я. вживання відносно векселів термінів "емісія" і "випуск" некоректно, з положень Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (3480-15) (ст. 3), Закону України "Про обіг векселів в Україні" (2374-14) , Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (995_009) вбачається, що обіг векселів в Україні полягає у видачі переказних та простих векселів, а також у здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності, тобто до векселів застосовується термін "видача", до виключної компетенції загальних зборів учасників ТОВ "ТД "Вуітонторгсервіс" статутом цього підприємства віднесено прийняття рішення про випуск емісійних цінних паперів, яким вексель не являється, тобто підписуючи прості векселі директор ТОВ "ТД "Вуітонторгсервіс" діяв в межах наданих йому статутом та законом повноважень і ніяким чином не порушив права позивача на участь в управлінні підприємством, відповідно до ст. 76 Уніфікованого закону відсутність будь-якого обов'язкового реквізиту приводить до дефекту форми векселя, відсутність у векселі будь-якого обов'язкового реквізиту означає ситуацію, коли цього реквізиту взагалі не має в тексті векселя (визначення терміну "відсутність" взято зі словника Ожегова), розташування в простому векселі серія НОМЕР_1 назви особи, якій повинен бути здійснений платіж, у порожній графі векселя над фразою "ми заплатимо проти цього простого векселю наказу" замість її розташування під указаною фразою, ніяким чином не може розглядатися як її відсутність в тексті векселя, т. я. Уніфікований закон не встановлює в якій саме послідовності мають бути розташовані обов'язкові реквізити у векселі і не пов'язує дійсність векселя з будь-якою послідовністю розташування цих реквізитів.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши представників сторін, колегія суддів, -

19.12.2008р. ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з вищенаведеними позовними вимогами, керуючись ст. 167 ГК України, ст. ст. 8, 32, 75, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні", ст. 62 Закону України "Про господарські товариства", ст. 14 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок", посилаючись на підписання простого векселя серія НОМЕР_1 номінальною вартістю 3 060 697,21 грн. і простого векселя серія НОМЕР_2 номінальною вартістю 939 302,79грн. від імені ТОВ "ТД "Вуітонторгсервіс" директором товариства ОСОБА_3 без відповідних повноважень всупереч пп. 7.8 п. 7 статуту ТОВ "ТД "Вуітонторгсервіс", що свідчить про порушення корпоративних прав на участь позивача в управлінні товариством по ст. 167 ГК України внаслідок випуску вказаних векселів особою за відсутності повноважень на здійснення такої операції, ст. 50 Закону України "Про господарські товариства", забезпечення АКБ "Фінбанк" авалем незаконних векселів.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.03.2009р. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю з мотивів, викладених в описовій частині постанови. Між тим, вказане рішення господарського суду, законність і обгрунтованість котрого перевірена апеляційною інстанцією в повному обсязі по ст. 101 ГПК України, не відповідає чинному законодавству і обставинам справи, підлягає скасуванню, апеляційна скарга і позовні вимоги частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Простий вексель серія НОМЕР_1 номінальною вартістю 3 060 697,21 грн. і простий вексель серія НОМЕР_2 номінальною вартістю 939 302,79грн. з строком оплати 22.12.2008р. складені в м. Одесі 17.09.2008р. за підписами директора ТОВ "ТД "Вуітонторгсервіс" ОСОБА_3 і головного бухгалтера ОСОБА_4, котрі засвідчені печаткою вказаного товариства. При цьому в простому векселі серія НОМЕР_1 в графі "Найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений" таке найменування не значиться. На лицьовому боці перелічених векселів знаходиться аваль АКБ "Фінбанк" за підписами заступника Голови Правління банку і головного бухгалтера з печаткою банку.

Виходячи з змісту Постанов Верховного Суду України від 20.03.2007р. № 10/349/04-НР, від 27.03.2007р. № 17/293 по конкретним справам та Постанови Пленуму Верховного суду України "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" від 08.06.2007р. № 5 (v0005700-07) в ряді випадків можливе визнання векселів недійсними або такими, що не мають вексельної сили, або такими, що не підлягають оплаті, з підстав, визначених цивільним законодавством, в частині, яка не врегульована нормами вексельного законодавства, а згідно п. 4 вказаної Постанови Пленуму Верховного суду України (v0005700-07) при вирішенні питання про наявність вексельних зобов'язань судам слід звертати увагу на додержання вимог вексельного законодавства щодо підписів зобов'язаних за векселем осіб. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, за останнім абзацом якої суд може захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом. З огляду на принцип диспозитивності у господарському судочинстві позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу з врахуванням змісту зазначеної норми. Однак в даному випадку позов в частині визнання незаконними дій ТОВ "ТД "Вуітонторгсервіс" щодо випуску простого векселя серія НОМЕР_1 номінальною вартістю 3 060 697,21 грн. та простого векселя серія НОМЕР_2 номінальною вартістю 939 302,79грн. суперечить положенням ст. 16, ч. 1 ст. 202 ЦК України, котрі передбачають можливість визнання правочину недійсним, закон, який би встановлював право на звернення з позовом про визнання дій щодо випуску векселів незаконними в господарському судочинстві, відсутній. Таким чином, саме невідповідність способу захисту цивільного права є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині. Наразі виходячи з предмету доказування по іншим позовним вимогам, які кореспондуються з ст. 16 ЦК України, положеннями Уніфікованого закону, при розгляді справи місцевим судом підлягали комплексному застосуванню норми вексельного, банківського, цивільного законодавства, законодавства про цінні папери.

Рішення від 20.03.2009р. прийняте місцевим господарським судом з одночасним посиланням на наступні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог: застосування до векселів, які не являються емісійними цінними паперами, поняття "випуск" не ґрунтується на чинному законодавстві, тоді як п. 7.8 статуту ТОВ "ТД "Вуітонторгсервіс" до виключної компетенції загальних зборів учасників останнього відносить прийняття рішення саме про випуск цінних паперів, приймаючи рішення про видачу вищевказаних простих векселів для оплати за поставлені ТОВ "Юг-Пакинг Групп" товари директор ТОВ "ТД "Вуітонторгсервіс" діяв в межах визначеної п. п. 7.19, 7.20 статуту компетенції у відповідності до ст. 62 Закону України "Про господарські товариства", дотримання вимог діючого законодавства при "видачі простих векселів сторонами", ненадання ТОВ "ТД "Вуітонторгсервіс" і АКБ "Фінбанк" доказів відсутності чи недійсності прав ТОВ "Юг-Пакинг Групп" за названими простими векселями, підґрунтя для визнання векселів недійсними через дефект форми по ст. 76 Уніфікованого закону відсутнє. При цьому висновки господарського суду про дотримання вимог діючого законодавства при видачі простих векселів сторонами, ненадання ТОВ "ТД "Вуітонторгсервіс" і АКБ "Фінбанк" доказів відсутності чи недійсності прав ТОВ "Юг-Пакинг Групп" за названими простими векселями суперечать вексельному праву, предмету позову і суб'єктному складу учасників справи, оскільки "видача простого векселя не здійснюється сторонами", не враховують обмеження заперечень зобов'язаних за векселем осіб, зокрема ст. 17 Уніфікованого закону. Довід господарського суду про наявність у директора ТОВ "ТД "Вуітонторгсервіс" права на підпис векселів від імені товариства базується виключно на твердженні "про застосування поняття "випуск цінних паперів" лише до емісійних цінних паперів, перелічених в ст. 3 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок", яким вексель не являється", котре не кореспондується з наведеними в цьому законі визначеннями "емісія" (ст. 1) і "боргові цінні папери", в т. ч. вексель, що передбачають зобов'язання емітента (п. 2 ч. 5 ст. 3), ст. 194 ЦК України, ст. 163 ГК України, де законодавцем прямо встановлена можливість випуску і перебування в обігу пайових, боргових та інших цінних паперів без жодних застережень, п. 2.2 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів, затвердженого Постановою Правління НБУ від 17.07.2001р. № 275 (z0730-01) , по якому банки за наявності банківської ліцензії мають право здійснювати випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних документів, не враховує існування певної специфіки правової характеристики векселя -цінного папера, пріоритетності регулювання вексельних відносин нормами вексельного законодавства, що підтверджується наступним.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства, а по ч. 2 ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" № 1906-ІУ, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Аналогічні положення визначені і в ч. 3 ст. 4 ГПК України. Законами України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" № 826-ХІУ (826-14) , "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі" № 827-ХІУ (827-14) , та "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів та простих векселів" № 828-ХІУ (828-14) Україна приєдналась до згаданих в законах Конвенцій, які набрали чинності для України 06.01.2000 р. При цьому до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, Україна приєдналась з урахуванням застережень, обумовлених додатком ІІ до цієї конвенції. Отже, зазначені вище Конвенції і Уніфікований закон (2374-14) про переказні векселі та прості векселі стали частиною національного законодавства та їх положення застосовуються у відповідності до наведеної вище ч. 2 ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про обіг векселів в Україні" № 2374-ІІІ від 05.04.2001 р. законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком ІІ до цієї Конвенції (826-14) , та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі (827-14) , Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (828-14) , Закону України "Про цінні папери і фондову біржу (3480-15) , Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі" (826-14) , Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі" (827-14) , Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів" (828-14) , цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України. Таким чином, національне законодавство України не може суперечити положенням зазначених вище міжнародних договорів, а Уніфікований закон (995_009) , котрий являється пріоритетним, не передбачає застосування до векселів будь-якого конкретного терміну (випуск, видача тощо). Вищевикладеним спростовується висновок господарського суду про правомірне підписання директором ТОВ "ТД "Вуітонторгсервіс" перелічених простих векселів від імені самого товариства внаслідок незастосування до векселів терміну "випуск", тоді як згідно п. 7.8 статуту ТОВ "ТД "Вуітонторгсервіс" до виключної компетенції загальних зборів належить прийняття рішення про випуск цінних паперів товариства. Отже, директор ТОВ "ТД "Вуітонторгсервіс" підписав перелічені прості векселі без повноважень всупереч п. 7.8 статуту ТОВ "ТД "Вуітонторгсервіс".

Наразі стаття 7 Уніфікованого закону встановлює правовідносини, які характерні суто вексельному праву та відрізняють вексель від цивільно-правового зобов'язання, зокрема розглядаючи у вексельному зобов'язанні кожну зобов'язану за векселем особу як окремого боржника, зобов'язання якої не пов'язані з дійсністю зобов'язань інших осіб, якщо після видачі векселя виявиться, що від імені векселедавця вексель підписано особою, не уповноваженою на це, то такий вексель не породжує зобов'язань для особи, зазначеної як векселедавець, але зобов'язання інших осіб є юридично дійсними. Таким чином, за змістом ст. 7 Уніфікованого закону у випадку коли зобов'язання особи, зазначеної як векселедавець, не матиме юридичної сили, проте вексель не стане від цього недійсним, оскільки за ним існуватимуть зобов'язання інших осіб. З врахуванням викладеного і відсутності повноважень представника (директора) на підпис згаданих векселів саме від імені товариства на підставі ст. ст. 7, 8 Уніфікованого закону, положення котрих по ст. 77 цього закону застосовуються до простих векселів, позовні вимоги в частині визнання недійсними зобов'язання ТОВ "ТД "Вуітонторгсервіс" за простим векселем серія НОМЕР_1 номінальною вартістю 3 060 697,21 грн. та простим векселем серія НОМЕР_2 номінальною вартістю 939 302,79грн. слід визнати доведеними по ст. 33 ГПК України і задовольнити.

Відповідно до ст. 75 Уніфікованого закону простий вексель повинен містити поряд з іншими обов'язковими реквізитами "найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж, тобто Уніфікований закон вимагає, щоб вексель обов'язково містив найменування особи, якій чи наказу якої має бути здійснений платіж, -першого держателя векселя, т. я. вексель, виставлений з платежем неіснуючій особі, не лише формально недійсний, а й практично не може бути ким-небудь застосований. За змістом ст. 76 Уніфікованого закону в разі відсутності останнього реквізиту документ не має сили простого векселя, т. я. чинне вексельне законодавство, виходячи з формального характеру вексельного зобов'язання, до форми векселя відносить терміни "вексельна сила" і "вексельна суворість" з включенням до поняття останньої того, що всі обставини, котрі мають значення для вексельних відносин, повинні бути вказані у цьому документі в певному порядку (вексельний формуляр), а усі не відображені у векселі обставини, не можуть братися до уваги. При цьому форма векселя -це сукупність якостей, за якими документ може бути визнаний векселем, до елементів форми векселя належать його писемність, реквізити, відповідні написи, застереження і відмітки, розташовані у певних місцях, і саме тому вексельне законодавство не передбачає випадків наявності сили векселя за умови відсутності будь-якого обов'язкового реквізиту, в т. ч. "найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж".

Вищевикладеним частково спростовується висновок господарського суду, що спірні прості векселі містять всі обов'язкові "відомості", передбачені ст. 75 Уніфікованого закону, відсутність підґрунтя для визнання векселя НОМЕР_1 недійсним через дефект форми по ст. 76 Уніфікованого закону, положення відзиву з посиланням на словник Ожегова, по якому розташування реквізиту "найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж" не в спеціально визначеному місці відповідає закону. З врахуванням наведеного позов в частині визнання недійсним простого векселя серія НОМЕР_1 номінальною вартістю 3 060 697,21 грн. підлягає задоволенню з відмовою в позові про визнання недійсним простого векселя серія НОМЕР_2 номінальною вартістю 939 302,79грн.

Крім того, відповідно до ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000р. № 2121-ІІІ із змінами (далі Закон № 2121-ІІІ (2121-14) ) - спеціального законодавчого акту, що регулює комплекс правовідносин, пов'язаних з функціонуванням банківської системи України у цілому та її базисної складової -комерційних банків, на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати банківські операції, в т. ч. надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі (п. 5 ч. 2), до котрих відноситься і аваль. Відносини, що виникають, змінюються та припиняються при проведенні банківських операцій, об'єднані законодавцем в групи з встановленням відносно кожної з таких груп конкретного дозвільного режиму їх здійснення, зокрема, шляхом видачі Національним банком України комерційному банку банківської ліцензії по ст. 19 вказаного Закону № 2121-ІІІ (2121-14) , ч. ч. 1, 3 ст. 91 ЦК України, ст. 14 ГК України. Одночасно Національний банк України з метою регулювання діяльності банків по п. 4 ст. 7, ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.1999р. № 679-ХІV, ч. 3 ст. 339 ГК України встановлює обов'язкові для виконання правила проведення банківських операцій у формі нормативно-правових актів. Відповідно до п. 3.5 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Правління НБУ від 16.12.2002р. № 508 (z0174-03) (далі Положення № 508), бути суб'єктами вексельного права, тобто брати на себе всі права й обов'язки, що випливають із змісту векселя, мають право банки зі статусом юридичної особи, банки, які не мають статусу юридичної особи, можуть отримати від головного банку - юридичної особи повноваження на здійснення всіх або окремих операцій з векселями в порядку, установленому чинним законодавством. По п. 1.2 Положення № 508 (z0174-03) аваль - вексельне поручительство, за яким особа (аваліст), яка його здійснює, бере на себе відповідальність перед власником векселя за виконання векселедавцем, акцептантом або індосантом зобов'язань щодо оплати цього векселя. Відповідно до п. 2.7 названого Положення № 508 (z0174-03) банки здійснюють операції з простими векселями за умови заповнення чітко визначених реквізитів, по п 4.2 цього Положення № 508 (z0174-03) аваль підписує аваліст. В даному випадку аваль на простих векселях серія НОМЕР_1 номінальною вартістю 3 060 697,21 грн. і серія НОМЕР_2 номінальною вартістю 939 302,79грн. підписано від імені аваліста АКБ "Фінбанк" заступником Голови Правління банку, повноваження котрого на вчинення авалю в матеріалах справи відсутні, тоді як дійсність написів на векселі залежить від права суб'єкта бути зобов'язаним по векселю згідно законодавства. Однак правова оцінка по ст. 43 ГПК України названій обставині в межах цієї справи апеляційною інстанцією не надається виходячи з предмету позову.